Постанова № 74559939, 22.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1868/18

Номер справи місцевого суду: 522/13760/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Калараш А.А., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хейстек» про стягнення кредитної заборгованості на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Чернявської Л.М. 07 вересня 2017 року в м. Одеса,-

встановила:

Представник ПАТ «ПроКредит Банк» звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 1 579 042,97 гривень та судового збору в розмірі 23 685,65 гривень (а. с. 1-3).

05.09.2017 року Банк звернувся до суду із заявою про забезпечення позову та просив накласти арешт на нерухоме майно що належить відповідачам в межах ціни позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2017 року заяву Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт в межах ціни позову у сумі 1 579 042, 97 грн. на нерухоме майно а саме: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вулиця Урожайна, будинок № 22, що зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_3; 686/1000 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровано на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_5 (а. с. 76-77).

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а. с. 83-85).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ст. 151 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року), забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В порядку ч. 2 ст. 151 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року), у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості для забезпечення позову.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реально можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Отже, забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Задовольняючи заяву ПАТ «ПроКредит Банк» про забезпечення позову, суд виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, тому наклав арешт в межах ціни позову у сумі 1 579 042, 97 грн. на нерухоме майно а саме: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вулиця Урожайна, будинок № 22, що зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_3; 686/1000 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровано на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_5

Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції повністю не можна, оскільки вони не відповідають приписам процесуального законодавства.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції, належним чином не з'ясував межі забезпечення, не прийняв до уваги інтереси осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів по забезпеченню позову.

Так з матеріалів справи вбачається, що районний суд наклав арешт на 686/1000 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровано на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_5 на підставі наданих суду інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.08.2017 року (а.с. 70-73), однак ці відомості не відповідають дійсності, оскільки на підставі договору дарування посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №543 від 29.03.2017 року дана квартира належить ОСОБА_2 (а.с. 86-87), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.03.2017 року (а.с. 88).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначене не врахував, належним чином не з'ясував межі забезпечення, не прийняв до уваги інтереси осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Мета застосування заходів забезпечення позову полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2017 року про забезпечення позову в частині накладення арешту на 686/1000 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровано на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_5 не може вважатись обґрунтованою, у зв’язку з чим підлягає скасуванню, в цій частині.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2017 року – скасувати в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: 686/1000 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2, що зареєстровано на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1), реєстраційний номер 13031465.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 25.05.2018 року.

Головуючий суддя: С.О. Погорєлова

Судді: А.П. Заїкін

ОСОБА_8