Рішення № 74555391, 04.06.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7610/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючої судді Панас О.В. розглянувши в місті Рівне по суті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.03.2017 року його було звільнено з роботи з ПрАТ «Рівнеазот» за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю, про що було видано наказ № 465 від 02.03.2017 року.

Розрахунку при звільненні з ним не проведено.

Розрахункові кошти отримав лише 12.02.2018 р. Враховуючи, що з дня звільнення з роботи, а саме з 14.03.2017 року нарахована при звільненні заробітна плата не виплачена , то у відповідності до вимог ст.117 КЗпП України ПрАТ « Рівнеазот» зобов’язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 14.03.2017 р. по 11.02.2018 р. середній заробіток за час затримки в сумі 118670,80 грн.

Ухвалою суду від 25.04.2018 року ухвалено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно поданого до суду відзиву, представник ПрАТ «Рівнеазот» ОСОБА_2 заперечила проти задоволення позовних вимог, покликаючись на ту обставину, що вини ПрАТ "Рівнеазот" у невиплаті належних звільненому працівникові сум немає, оскільки ПрАТ» Рівнеазот» не отримало всіх належних сум за надані послуги від РОВКП «Рівнеоблводоканал. Крім того, з 07 березня 2017 року на підприємстві повністю обмежили поставку природного газу, не давши змоги виробити продукцію. Вважає, що ПрАТ « Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку із звільненими працівниками діяв у стані крайньої необхідності. ПрАТ "Рівнеазот" сплачувало єдиний внесок, а тому позивач не був позбавлений можливості звернутися в центр зайнятості після звільнення для отримання допомоги по безробіттю. Просив суд звільнити ПрАТ «Рівнеазот» від відшкодування шкоди заподіяної затримкою розрахунку при звільненні ОСОБА_1 в повному обсязі.

Дослiдивши письмовi докази по справi, та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов пiдлягає до задоволення частково. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на ПрАТ «Рівнеазот» , що підтверджується оглянутою копією трудової книжки позивача, та згідно наказу №465-ВК від 02.03.2017 року був звільнений з роботи з 13.03.2017 р. за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю ( ст. 38 КЗпП України ) . Розрахунок на день звільнення з ним не проведено. Встановлено, що розрахункові кошти ОСОБА_1 отримав 12.02.2018 р. в сумі 53466,87 грн. згідно судового наказу Рівненського міського суду від 07.07.2017 року.

Відповідно до частини 1статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ст.47, частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум належних при звільненні роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Щодо кількості днів затримки розрахунку при звільненні. Відповідно до .абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі(календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. ОСОБА_3 соціальної політики України від 05.08.2016р. № 11535/0/14- 16/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2017 рік» встановлено Розрахунок норм тривалості робочого часу на 2017 рік, розрахованої за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів. З довідки № 1383 від 26.06.2017 р. вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці становила : лютий 2017 р. – 9146,57 грн.; березень 2017 р. – 4784,39 грн. Таким чином заробітна плата за два останні календарні місяці складала 13930,96 грн. (з розрахунку 4784,39 грн. + 9146,57 грн.) . Період затримки розрахунку з позивачем складає: з 14.03.2017 року по 11.02.2018 року включно, заборгованість становить 117638,88 грн. з розрахунку 228 робочих днів (період затримки) х 515,96 грн. (середньоденна зарплата з розрахунку 64,495 середньогодинна зарплата х 8 год./день) = 117 638,88 грн.

За таких обставин та враховуючи те, що мало місце порушення ст.ст. 116,177 КЗпП , суд приходить до висновку , що позов підлягає до задоволення частково, та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.03.2017р. по 11.02.2018р., що становить 117638,88 грн.

Суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на той факт, що невиплата заробітної плати позивачу відбулась у стані крайньої необхідності, а відтак на підставі ч.2 ст. 1171 ЦК України суд може звільнити ПрАТ «Рівнеазот» від відшкодування шкоди оскільки право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку є абсолютним і виникає із трудових правовідносин, і до вказаних правовідносин не можуть застосовуватись норми, які випливають із деліктних зобов’язань, оскільки правила ст. 1171 ЦК України застосовуються при вирішенні спору, що стосуються відшкодування шкоди.

Суд визнає безпідставними і покликання представника відповідача на відсутність їх вини у невиплаті заробітної плати, оскільки подані ним докази, зокрема, рішення міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про призупинення дії антидемпінгових мит та рішення Господарського суду Рівненської області про стягнення з ОВКПВ КГ «Рівнеоблводоканал» на користь ПрАТ « Рівнеазот» заборгованості, жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача щодо невиплати заборгованості із заробітної плати позивачу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати - судовий збір в сумі 1186,70 грн., сплачений позивачем , підлягає до стягнення з відповідача на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот", КОД ЄДРПОУ 05607824, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 117 638 (сто сімнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 88коп. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот", КОД ЄДРПОУ 05607824, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , сплачений судовий збір в сумі 1186 (сімсот чотири) грн. 70 коп. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає: 33005, АДРЕСА_1, зареєстрований : ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот», місцезнаходження: 33017 м.Рівне-17, КОД ЄДРПОУ 05607824.

Повне рішення виготовлене - 05.06.2018 року.

Суддя: О.В.Панас