Постанова № 7455312, 17.12.2009, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2009 року Справа № 2а- 22623/09/1270

Категорія 6.6.4

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Качуріної Л.С.,

при секретарі: Лемба А.В.,

в присутності сторін: представник позивача Кошаков Д.В.

відповідач - не зявився.

представник третьої особи не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до Приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія», третя особа - Головне управління Державного казначейства Луганської області про стягнення боргу та пені за бюджетною позичкою,-

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до Приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» про стягнення боргу та пені за бюджетною позичкою.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2009 року до участі у справі залучено Головне управління Державного казначейства Луганської області в якості третьої особи, як не заявляють самостійних вимог на стороні позивача.

У позовній заяві позивач просив суд стягнути з ПСП «Вікторія» заборгованість з погашення бюджетних позичок, отриманих на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 1003 від 11.09.1997 р. та № 220 від 26.02.1998 р. та пені у розмірі 14270,62 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що до них звернулося Управління Державного казначейства України у Кремінському районі Луганської обл. з поданням про примусове стягнення з ПСП «Вікторія» суми розстроченої заборгованості по бюджетним позичкам та пені за несвоєчасне повернення бюджетних позичок на загальну суму 14270,62 грн. по бюджетним позичкам наданим заготівельним підприємствам і організаціям агропромислового комплексу у вигляді допомоги у 1997-1998 роках. Станом на 30.03.2009 року ПСП «Вікторія» має заборгованість у розмірі 14270,62 грн., що складається

? з залишку основного боргу

за позичкою за постановою № 220 від 26.02.1998 року у сумі 62, 30 грн.,

? та пені

за позичкою за постановою № 1003 від 11.09.1997 року у сумі 11 830,21грн.,

за позичкою за постановою № 220 від 26.02.1998 року у сумі 2378, 11 грн.

Позивач просив стягнути зі ПСП «Вікторія» вказану заборгованість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Від нього на адресу суду надійшло заперечення на позовну заяву, в якому відповідач у частині стягнення залишку основного боргу за бюджетною позичкою у розмірі 62, 30 грн. позовні вимоги визнав, в інших частинах вимог відповідач просив відмовити у повному обсязі.

Третя особа у судове засідання не зявилася про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належними чином, від неї надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутністю

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено що, ПСП «Вікторія» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності Кремінською районною державною адміністрацією 28.11.2003 року за № 1237 і є субєктом господарювання.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 11.09.1997 р. «Про фінансову допомогу на проведення комплексних робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 року» між відділенням Державного казначейства України в Кремінському районі та КСП ім. Кірова 10.10.1997 року укладено договір про надання фінансової допомоги в сумі 6000,00 грн. для проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 року на умовах повернення до 01 жовтня 1998 року. Згідно п. 5.2 несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 220 від 26.02.1998 р. «Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році» між відділенням Державного казначейства України в Кремінському районі та КСП ім. Кірова 24.03.1998 року укладено договір про надання фінансової допомоги в сумі 1000,00 грн. для підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт у 1998 році на умовах повернення до 01 жовтня 1998 року. Згідно п. 5.2 несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з подання Управління Державного казначейства України у Кремінському районі Луганської обл. № 1 від 18.03.2009 року загальна сума заборгованості ПСП «Вікторія» перед бюджетом по бюджетним позичкам становить 14270,62 грн.

Сума позички за Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1997року № 1003 надана за договором від 10 жовтня 1997 року складає 6000,00грн. станом на 01.12.2009 року борг сплачено повністю, Пеня нараховується з 01.10.1999року і станом на 01.12.2009 року складає 11830,21 грн.

Сума позички за Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1998 року № 220 надана за договором від 24 березня 1998 року складає 1000,00 грн. станом на 01.12.2009 року залишок основного боргу складає 62, 30 грн. Пеня нараховується з 01.10.1999 року і станом на 01.12.2009року складає 2378,11 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем бюджетної позики протягом 1997, 1998 року на загальну суму 7000,00 грн., яку відповідач повинен був повернути до 1 жовтня 1998 року, однак, вказане зобовязання виконано не повністю, залишок основного боргу 62, 30 грн .

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 30 ст.2 Бюджетного Кодексу України, ст.20 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” органом стягнення по наданим фінансовим допомогам є податкові органи, тобто Біловодська міжрайонна державна податкова інспекція є органом, уповноваженим здійснювати функції контролю за стягненням неповернутих до бюджету державних коштів субєктами господарювання у Біловодському районі.

Відповідно до п.4 ст. 17 Бюджетного Кодексу України у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Законом України від 21.12.2000 року „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено порядок безспірного стягнення податкового боргу без рішення суду, але преамбулою зазначеного Закону встановлено, що дійсний Закон не регулює питань погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позичок, залучених державою або під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування. Інших нормативно-правових актів, які б передбачали порядок стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників на даний час не існує.

Сума боргу по наданим безвідсотковим фінансовим допомогам до цього часу відповідачем сплачена частково, залишок основного боргу 62, 30 грн ., що повинно бути стягнуто з відповідача.

Що стосується стягнення пені, суд звертає увагу на наступне. Правовою підставою для нарахування пені визначена Інструкція про порядок нарахування та погашення пені, затвердженої наказом ДПА України від 01.03.2001 N 77, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 березня 2001 р. за N 240/5431, та Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 N 290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 р. за N 522/7843.

З наведених наказів вбачається, що Інструкції розроблено відповідно до Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і ними визначений порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платника податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням саме узгодженого податкового зобов'язання, тобто після укладання угод в яких передбачені санкції чинного законодавства.

Згідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.

Враховуючи, що зобов'язання відповідача по поверненню фінансової допомоги випливають безпосередньо з укладених угод, і ці суми не є узгодженим податковим зобов'язанням у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд робить висновок відсутності підстав для стягнення пені. Суд зазначає, що укладені з 3 особою договори про надання фінансової допомоги не передбачають стягнення пені із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Нормами ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 1999 рік», ст. 20 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік», ст. 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік», та ч.4 ст.17 Бюджетного кодексу України, на які посилається позивач, визначений механізм стягнення суми заборгованості перед Державним бюджетом України, яка виникла внаслідок невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення позичок, а не встановлена відповідальність за порушення строків погашення.

Суд також зазначає, що згідно до вимог п.п.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пунктом 3.4 Інструкцій про порядок нарахування та погашення пені, на які посилається позивач, встановлено, що нарахування пені здійснюється безпосередньо на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу). Враховуючи відсутність фактичного погашення (повністю або частково) відповідачем отриманої фінансової допомоги, колегія суддів вважає, що позивач не довів правомірність нарахування пені в розмірі 16693,08 грн.

Норми ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України стосується лише встановлення механізму стягнення бюджетних позичок такого ж, як і стягнення податків, а не відповідальності за порушення строків погашення.

За таких обставин, в частині стягнення пені, позовні вимоги суд вважає необґрунтованими.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до Приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія», третя особа - Головне управління Державного казначейства Луганської області про стягнення боргу та пені за бюджетною позичкою задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» (вул. Леніна, 3, с. Новомикільське, Кремінський район, Луганська обл. 92943, і.к. 30349669), в доход Державного бюджету України (р/р 31136405700151 заборгованість за бюджетними позичками у розмірі 62 грн. 30 коп.

В інших частинах адміністративного позову відмовити за необгрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 22 грудня 2009 року.

СУДДЯ Качуріна Л.С.