Рішення № 74552267, 08.06.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/1720/18

Провадження №2/428/399/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті» м. Київ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ТОВ «Порше мобіліті» м. Київ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, мотивуючи вимоги тим, що 28.04.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на підставі звернення відповідача ТОВ «Порше мобіліті» було вчинено виконавчий напис №872 про звернення стягнення на рухоме майно – автомобіль НОМЕР_1, що було передано позивачем ОСОБА_1 у заставу відповідачу ТОВ «Порше мобіліті» на забезпечення зобов’язань за кредитним договором №50002873 від 26.12.2011р.. У вересні 2017р. позивачу ОСОБА_1 на підставі постанови ДВС від 09.08.2017р. стало відомо про наявність зазначеного виконавчого напису нотаріуса. Позивач ОСОБА_1 вважає зазначений виконавчий напис таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки нотаріус не надав належну оцінку правомірності вимог ТОВ «Порше мобліті», а тому звернулась до суду з позовом і просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28.04.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованим в реєстрі за №872, яким підлягає стягненню з ОСОБА_1 належний їй предмет застави – автомобіль марки Volkswagen, модель Polo, номер шасі (кузова, рами) – VIN-WVWZZZ6RZCY536949 WVWZZZ6RZCY536949, об’єм двигуна 1390куб.см., рік випуску 2011, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2.

16.03.2018р. (відповідно до поштового штемпеля) до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшов відзив на позовну заяву відповідача ТОВ «Порше мобіліті», який мотивовано тим, що 26.12.2011р. між ТОВ «Порше мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №50008238. За період з 26.12.2011р. по 05.10.2015р. у ОСОБА_1 виникла заборгованість по сплаті чергових платежів, штрафних санкцій на загальну суму 312569,52грн.. 01.03.2016р. на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу (повідомлення) від 05.10.2016р. щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 264880,28грн.(станом на дату направлення вимоги), при цьому зазначеною вимогою ТОВ «Порше мобіліті» повідомило ОСОБА_1 про можливе примусове стягнення заборгованості, у тому числі за рахунок предмета застави – автомобіля. З огляду на зазначене ОСОБА_1 недобросовісно користувалась своїми правами, ухилялась від отримання вимоги щодо дострокового повернення кредиту, тому ТОВ «Порше мобіліті» просить суд залишити без задоволення позов ОСОБА_1 та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, про дату час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що 26.12.2011р. між ТОВ «Порше мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №50002873, за умовами якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 134033,84грн. (еквівалент суми кредиту в дол. США 16681,25) строком 60 місяців. Графіком погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору №50002873 від 26.12.2011р., встановлено, що погашення кредиту здійснюється в період з 15.01.2012р. по 15.12.2016р. кожного 15 числа у розмірі 2841,26грн.. На забезпечення виконання зобов’язань за зазначеним кредитним договором 12.01.2012р. між ТОВ «Порше мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу №50002873, за умовами якого у заставу передано автомобіль марки Volkswagen, модель Polo, номер шасі (кузова, рами) – VIN-WVWZZZ6RZCY536949 WVWZZZ6RZCY536949, об’єм двигуна 1390куб.см., рік випуску 2011, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2. Вимогою (повідомленням) вих. №50002873 від 05.10.2015р. ТОВ «Порше мобіліті» повідомило ОСОБА_1 про наявність заборгованості за кредитним договором та необхідність дострокового погашення заборгованості на поточну дату у розмірі 264880,28грн.. За заявою ТОВ «Порше мобіліті» 28.04.2016р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинила виконавчий напис №872, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше мобіліті» предмет застави – автомобіль марки Volkswagen, модель Polo, номер шасі (кузова, рами) – VIN-WVWZZZ6RZCY536949 WVWZZZ6RZCY536949, об’єм двигуна 1390куб.см., рік випуску 2011, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2., та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, задовольнити вимоги ТОВ «Порше мобіліті» до ОСОБА_1 у розмірі 312569,52грн.. Постановою Луганського МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області від 09.08.2017р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №872 від 28.04.2016р.. Того ж дня, 09.08.2017р. постановою Луганського МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області накладено арешт на майно ОСОБА_1 - автомобіль марки Volkswagen, модель Polo, номер шасі (кузова, рами) – VIN-WVWZZZ6RZCY536949 WVWZZZ6RZCY536949, об’єм двигуна 1390куб.см., рік випуску 2011, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат провадження, штрафів у розмірі 312569,52грн.. Відповідно до копії повідомлення ТОВ «Експрес Мото Україна» №19/1 від 21.03.2018р., відсутня інформація щодо будь-якої співпраці ТОВ «Експрес Мото Україна» з ОСОБА_1, а тому не має можливості надати інформацію, пов’язану із здійсненням доставки відправлення станом на 01.03.2016р..

Таким чином, з матеріалів справи та пояснень сторін судом було встановлено, що 28.04.2016р. за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №872 на підставі заяви ТОВ «Порше мобіліті» було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше мобіліті» предмет застави – автомобіль та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, задоволено вимоги ТОВ «Порше мобіліті» до ОСОБА_1 у розмірі 312569,52грн..

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд враховує наступне.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат»), нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, – шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду України №6-887цс17 від 05.07.2017р..

Не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 травня 2015 року в справі № 6-158цс15).

При цьому, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Разом з тим, в обґрунтування позову ОСОБА_1, крім іншого, посилалася також на те, що вимоги ТОВ «Порше мобіліті», зазначені в заяві про вчинення виконавчого напису, неправомірні. Зокрема, ОСОБА_1 не погоджувалася з правомірністю нарахування штрафних санкцій за період з 26.12.2011р. по 27.04.2015р., крім того, посилалась на те, що нотаріусом не враховано ч.1ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Оцінюючи зібрані докази по суті, суд вважає, що доводи позивача ОСОБА_1 щодо неправомірного розрахунку розміру штрафних санкцій, який був поданий ТОВ «Порше мобіліті» нотаріусу для вчинення виконавчого напису, є важливими і такими, що можуть прямо вплинути на результат розгляду справи. До того ж, згідно із ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Частиною 1 ст. 11 зазначеного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Відповідно до розпорядження КМУ від 2 грудня 2015р. № 1275-р м. Луганськ Луганської області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Крім того, з’ясовуючи питання про строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, необхідно врахувати, що згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 06.11.2013р. у справі № 6-116цс13, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Таким чином, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» чітко регламентовані строки, в межах яких можуть бути вчинені виконавчі написи: в даному випадку – не більше трьох років з дня виникнення права вимоги. Отже, враховуючи, що законом інший строк давності не встановлено, тому застосуванню підлягають положення саме Закону України «Про нотаріат», як спеціального закону. Як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса №872 від 28.04.2016р., строк за який проводиться стягнення для задоволення вимог ТОВ «Порше мобіліті» на суму 312569,52грн. становить: з 26.12.2011р. по 05.10.2015р..

При цьому, судом встановлено, а сторонами не оспорюється, що графіком погашення кредиту, наявного в матеріалах справи (а.с. 63-65) датою сплати щомісячного платежу у сумі 2841,26грн. є 15 число кожного місяця, починаючи з 15.01.2012р.. Отже, днем, коли ТОВ «Порше мобіліті» довідалося або повинно було довідатись про порушення свого права є наступний після настання сплати чергового платежу день, тобто: 16.01.2012р., 16.02.2012р. і т.д.

В той же час, як встановлено судом, оскаржуваний виконавчий напис вчинено 28.04.2016р., за яким стягнуто на користь заставодержателя ТОВ «Порше мобіліті» та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави задовольнити вимоги щодо заборгованості в сумі 312569,52грн., що утворилася за період з 26.12.2011р. по 05.10.2015р., що у свою чергу свідчить про порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки відповідачем ТОВ «Порше мобіліті» частково пропущений строк, на протязі якого він міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису, не враховано положення ЗУ«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що обставини викладені ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а тому позов ОСОБА_1 до ТОВ «Порше мобіліті» м. Київ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір по справі у розмірі 704,80грн., позов задоволено, тому з відповідача ТОВ «Порше Мобліті» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 сума сплаченого судового збору у розмірі 704,80грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (22.06.1966р.н., і.н. НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання: 91000, м. Луганськ, вул.. Планова, буд. 93) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті» (місце знаходження: 02152, м. Київ, проспект П. Тичини, буд. 1в, і.к. 36422974) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28.04.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованим в реєстрі за №872, яким підлягає стягненню з ОСОБА_1 (22.06.1966р.н., і.н. НОМЕР_3, місце реєстрації: м. Луганськ, вул. Планова, буд. 93) належний їй предмет застави – автомобіль марки Volkswagen, модель Polo, номер шасі (кузова, рами) – VIN-WVWZZZ6RZCY536949 WVWZZZ6RZCY536949, об’єм двигуна 1390куб.см., рік випуску 2011, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобліті» (місце знаходження: 02152, м. Київ, проспект П. Тичини, буд. 1в, і.к. 36422974) на користь ОСОБА_1 (22.06.1966р.н., і.н. НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання: 91000, м. Луганськ, вул.. Планова, буд. 93) суму сплаченого судового збору у розмірі 704,80грн..

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя