Постанова № 74548421, 06.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 р. Справа № 591/4277/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника відповідача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Виконавчого комітету Сумської міської ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 07.12.2017 (суддя Кривцова Г.В., 40030, м. Суми, вул. Академічна, 13, повний текст складено 07.12.17) по справі № 591/4277/17

за позовом ОСОБА_2

до Виконавчого комітету Сумської міської ради третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2017 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради №365 від 18 липня 2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3Г.».

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що 18 липня 2017 року виконавчий комітет Сумської міської ради прийняв рішення № 365 «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3Г.», згідно якого повторно для перевізника ФОП ОСОБА_3 встановлено тариф на перевезення пасажирів на автобусах загального користування в розмірі 4 грн., окрім пенсіонерів, для яких встановлюється тариф – 3 грн. та учнів 1-4 класів – 2 грн. Позивач вважає, що відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Так, прийняття регуляторного акту має відповідати принципу прозорості та врахування громадської думки, що передбачає обов’язковий розгляд ініціативи, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями, обов’язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності. Натомість, проект оскаржуваного рішення, як регуляторного акту, не оприлюднювався у спосіб визначений ст. 3 вказаного Закону з метою зауважень та пропозицій, що виключає можливість прийняття, схвалення органом місцевого самоврядування проекту регуляторного акту. Крім того, позивач зазначає, що при формуванні тарифу на перевезення автобусами загального користування на території міста Суми, не проводилося обстеження фактичного пасажиропотоку.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 07.12.2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа: фізична особа підприємець ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 365 від 18.07.2017 року – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 365 від 18.07.2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3Г.».

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Третя особа, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги третя особа зазначає, що на його думку, рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 365 від 18.07.2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3Г.» не містить індивідуально-конкретних приписів, оскільки стосується невизначеного кола осіб, які користуються послугами маршрутного таксі, що надає ФОП ОСОБА_3, є регуляторним актом та підлягає оприлюдненню в порядку, передбаченому статями 12, 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, позивача, перевіривши доводи апеляційних скарг, постанову суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 18 липня 2017 року виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення № 365 «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3Г.», згідно якого було підвищено вартість проїзду в маршрутних таксі № 2 «Ковпака – Прокоф’єва» , № 9 «Добровільна – Прокоф’єва», № 21 «Прокоф’єва – Прокоф’єва», №17 А «Хіммістечко - Роменська» у наступному розмірі: вартість одного пасажироперевезення 4 грн., вартість одного пасажироперевезення для пенсіонерів 3 грн., вартість одного пасажироперевезення для учнів 1-4 класів 2 грн. (а.с.20).

На підтвердження своїх доводів відповідачем додано роздруківку з Офіційного сайту Сумської міської ради про публікацію проекту рішення виконавчого комітету «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3; копію договору № 70-25/5-15 від 19.11.2015 року «Про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Суми» між Виконавчим комітетом Сумської міської ради та ФОП ОСОБА_3, копію заяви ФОП ОСОБА_3Г від 08 червня 2017 року щодо перегляду вартості тарифів та копію розрахунку тарифу на перевезення одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування, які обслуговують ФОП ОСОБА_3Г.(а.с.45-46,58).

09.06.2017 року на інформаційному порталі Сумської міської ради був оприлюднений проект рішення № 256 «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3Г.» (а.с.45-46).

18.07.2017 року на інформаційному порталі Сумської міської ради було оприлюднене рішення № 256 «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3Г.» (а.с.20).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 365 від 18.07.2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3Г.» не містить індивідуально-конкретних приписів, оскільки стосується невизначеного коло осіб, які користуються послугами маршрутного таксі, що надає ФОП ОСОБА_3 та розраховане на неодноразове застосування та спрямоване на правове регулювання господарських відносин у сфері перевезення пасажирів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З аналізу змісту позовних вимог, вимог та аргументування касаційної скарги, вбачається що визначальним у вирішенні цього спору, є визначення чи відноситься оспорювань рішення виконавчого комітету місцевого самоврядування до категорії – регуляторних актів.

Так, статтею 1 Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – ОСОБА_4 № 1160-IV) визначено, що регуляторний акт це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

- регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

- регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону № 1160-IV передбачено, що громадяни, суб’єкти господарювання, їх об’єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб’єктів господарювання, мають право:

- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов’язаних з регуляторною діяльністю;

- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Відповідно до статті 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 Закону № 1160-IV, не пізніше п’яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов’язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

У відповідності зі статтею 12 Закону № 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Крім того, відповідно до статті 21 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження.

З матеріалів справи вбачається, що проект рішення «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3, не був оприлюднений у порядку, встановленому ст. 13 вищезгаданого Закону.

Зокрема, при прийняті оскаржуваного Рішення були порушені права громадян на участь у самоврядуванні, оскільки в порушення частини третьої статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пропозиції за результатами громадських слухань не розглядалися відповідачем. Відсутня інформація щодо проведення громадських слухань стосовно проекту вказаного рішення.

Відповідно до статті 36 Закону № 1160-IV орган місцевого самоврядування повинен скасувати або зупинити дію регуляторного акту, якщо він прийнятий без аналізу регуляторного впливу, або проект регуляторного акту не був оприлюднений. Відповідач самостійно не скасував і не зупинив дію регуляторних актів, тому з питанням про перегляд регуляторних актів звернувся до суду позивач, якого позбавили прав, передбачених статтею 6 Закону № 1160-IV.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що вказане оприлюднення не відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки не була вказана інформація про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань; інформація про спосіб надання зауважень та пропозицій, відповідачем не дотримано визначена законом процедура, що перешкоджало прийняттю оскаржуваних рішень та призвело до прийняття рішень з порушенням встановленої процедури. Вказаний проект не містить оприлюднення аналізу його регуляторного впливу, що унеможливило реалізацію законних прав на подання зауважень та пропозицій до оприлюдненого проекту регуляторного акта.

Також, слід зазначити, що відповідачем порушено принципи та базові засади державної регуляторної політики України (ст.4 Закону), які встановлюють прозорість та врахування громадської думки, відкритість дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Колегія суддів вважає, що оспорювані рішення безпосередньо стосуються прав позивача, оскільки він є мешканцем м. Суми і користується громадським транспортом, та, не оприлюднивши рішення з дотриманням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відповідач порушив його право на подання зауважень та пропозицій щодо проекту регуляторного акту.

Відповідачем не доведено, що були обґрунтовані підстави для підвищення вартості проїзду.

Так, згідно Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17 листопада 2009 року N 1175, на яку посилається відповідач, розрахунок тарифів здійснюється відповідно до запланованих на рік (на підставі фактичних) обсягів транспортної роботи, характерних для даного виду перевезень, перевізника в регіоні, та кількості перевезених пасажирів з використанням економічно обґрунтованих планових витрат, визначених з урахуванням вимог законодавства, на підставі галузевих норм, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), прогнозного індексу цін виробників промислової продукції у плановому періоді. До розрахунку тарифу включається плановий прибуток, необхідний для розвитку Перевізника і сплати ним податкових зобов'язань.

Витрати, об'єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих фактичних витрат Перевізника за попередній рік, прогнозного індексу цін виробників промислової продукції на запланований рік та на підставі планових кошторисів.

Під час розрахунку тарифу загальний обсяг транспортної роботи та загальна кількість перевезених пасажирів, у тому числі з урахуванням пільгових категорій пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, обґрунтовуються Перевізником на підставі фактичних показників роботи або встановлюються за результатами обстеження пасажиропотоків.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження фактичних показників роботи, також відсутні докази, що при формуванні тарифу на перевезення автобусами загального користування на території м. Суми проводились обстеження пасажиропотоку, результати його проведення відсутні.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача про регулювання тарифу на транспортні послуги на рівні договору, а не акту органу самоврядування згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Як встановлено з розділу 3 договорів № 70-25/5-15 від 19.11.2015 року, № 87/26-17; № 88/26-17; № 89/26-17 від 10.03.2017 року про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Суми між виконавчим комітетом Сумської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, збільшення або зменшення рівня тарифу відбувається на підставі звернення перевізника до виконавчого комітету з наданням розрахунку на його зміну, або в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством (а.с.23-44).

Колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 року, № 490/2099/15-а по справі з тотожними правовідносинами дійшов аналогічного правового висновку, що оскаржуване Рішення - «Про встановлення тарифів на перевезення населення міськими підприємствами-перевізниками в автобусах, які здійснюють пасажирські перевезення у м. Миколаєві у режимі «маршрутних таксі»» за своєю правовою природою є регуляторним актом, яким змінені норми права, оскільки він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на перевезення населення у місті Миколаєві.

Доводи апеляційної скарги третьої особи ФОП ОСОБА_3 стосовно висновків Верховного Суду України викладених у постанові від 13.03.2012 року № 21-967во10 про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії, колегія суддів не бере до уваги, оскільки правовідносини, які розглядав Верховний Суд України не є тотожними правовідносинам, що склалися по цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводи позивача та не надано належних доказів, які обґрунтовують правомірність дій органу місцевого самоврядування щодо неналежного оприлюднення регуляторних актів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 365 від 18.07.2017 року «Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3Г.» не містить індивідуально-конкретних приписів, оскільки стосується невизначеного коло осіб, які користуються послугами маршрутного таксі, що надає ФОП ОСОБА_3 та розраховане на неодноразове застосування та спрямоване на правове регулювання господарських відносин у сфері перевезення пасажирів.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Зарычного районного суду м. Суми від 07.12.2017 року по справі № 591/4277/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача та третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Виконавчого комітету Сумської міської ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 07.12.2017 по справі № 591/4277/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Постанова складена в повному обсязі 08.06.18.