Постанова № 74548410, 07.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/513/18ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 05.03.2018, суддя Білова О.В.( повний текст складено 05.03.18) по справі № 820/513/18

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2018р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 обласного військового комісаріату , яка полягає у не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 та Наказом Міністра оборони України № 530 від 14.08.2014р.;

- зобов'язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 та Наказом Міністра оборони України № 530 від 14.08.2014р.

- зобов'язати відповідача подати звіт до суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 30.10.1982р. по 04.02.1985р. проходив строкову службу в Збройних Силах СРСР, в тому числі приймав участь у бойових діяв в Демократичній Республіці Афганістан у складі військової частини 2042.

З 10.04.2012р. позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності в зв'язку із захворюваннями, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, згідно довідки МСЕК № 161482 від 17.04.2012р.

11.04.2016р. позивачу встановлена друга група інвалідності, відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 444102 від 11.04.2016р.

07.11.2017р. позивач звернувся до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Листом від 13.12.2017р. ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат повідомив позивача про відсутність підстав виплати одноразової грошової допомоги посилаючись на п.6 ст.16, ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( в редакції, що діяла на час встановлення 3 групи інвалідності), а також п.п.4 п.2 Порядку № 499 від 28.05.2008р. якими встановлено, що одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцям строкової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через 3 місяці після звільнення зі служби та право на її отримання може бути реалізовано протягом 3 років з дня виникнення права. Оскільки інвалідність встановлена позивачу в 2012р., а звернувся він в 2017р., тому виплата одноразової грошової допомоги не передбачена. Щодо виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення в 2016р. позиву ІІ групи інвалідності відсутні підстави для виплати, з посиланням на ч.4 ст.16-3 Закону, згідно якої зміна групи інвалідності у позивача (з ІІІ групи на ІІ групу) відбулася понад дворічний термін. Також у листі відповідач посилається на те, що позивач проходив військову службу з 1982р. по 1985р. в Прикордонних військах КДБ СРСР у зв'язку з чим, відповідно до пункту 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, витрати, пов’язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності повинні, на думку відповідача, здійснюватися органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби (а.с.11).

Не погодившись з діями відповідача позивач звернувся до суду.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 05.03. 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Зокрема, апелянт посилається на не вірне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 1744-УІІІ від 06.12.2016р. ( яка набрала чинності 01.01.2017р.), який діяв після встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, що є порушенням ст.58 Конституції України, не застосування закону який регулював спірні правовідносини, а саме що діяв на час встановлення позивачу 2 групи інвалідності, що призвело до невірного вирішення справи.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з відсутності порушення прав позивача, правомірності дій відповідача, посилаючись на ч.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 1744-УІІІ від 06.12.2016р. (яка набрала чинності 01.01.2017р.), якою виплата не здійснюється у разі зміни групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.(а.с.11)

Колегія суддів не погоджується з висновком суду з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 " Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Наказом Міністра оборони України № 530 від 14.08.2014р.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно ст. 1 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі - Закону № 2011-ХІІ) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ст. 23 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення зі служби.

Згідно з ч.9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975) визначено механізм порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.

Доказів які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви від 07.11.2017 року до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату під час судового розгляду справи надано не було та матеріали справи не містять. ОСОБА_1 обласного військового комісаріату від 13.12.2017 року №13066/ВСЗ також не містить посилань на ненадання позивачем документів, визначених п.11 Порядку

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що за змістом п.12 Порядку рішення про призначення або відмову у призначенні та виплаті одноразової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів (в даному випадку - Міноборони України), а не уповноваженою особою, якою в даному випадку, є ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат.

Відповідно до п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що керівником ОСОБА_1 обласного військового комісаріату було дотримано процедуру, визначену у п. 13 вказаного Порядку.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом висновок щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги розпорядникові бюджетних коштів не складався та не направлявся до Міністерства оборони України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення, однак, у даному випадку таке не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

Підставою для ненадання ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом такого висновку у 15-тиденний строк Міністерству оборони України, слугували висновки відповідача про відсутність у позивача права на отримання вказаної допомоги через те, що останній звернувся несвоєчасно, а також проходив службу у прикордонних військах.

Підпунктом 27 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 “Про затвердження Положення про Міністерство оборони України” зазначено, що Міністерство оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.

Таким чином, враховуючи вищезазначене , приходить до висновку, що до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги.

Враховуючи, що рішення про виплату одноразової грошової допомоги приймається Міністерством оборони України, то ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат зазначаючи про відсутність підстав щодо виплати одноразової грошової допомоги , не складанні висновку та не направлення його на розгляд Комісії Міністерства оборони України, допустив порушення процедури розгляду заяви позивача та діяв поза межами наданих йому повноважень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат при прийнятті рішення про відмову позивачу у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги і направлення її на розгляд Комісії Міністерства оборони України діяв поза межами наданих йому повноважень.

Відповідно до п.2 Постанови № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності -дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Колегія суддів зазначає, що позивачу вперше встановлено 3 групу інвалідності в 2012р., доказів призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідачем не надано.

Крім того, позивач не звертався із заявою про виплати допомоги , в зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності.

Другу групу інвалідності позивачу було встановлено 11 квітня 2016р.

Відповідно до ч.4 ст.16-3 Закону № 2011 (що діє з 01.01.2014р. ) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на одноразову грошову допомогу з підстав встановлення вищої групи інвалідності поза дворічним строком з дня первинного встановлення інвалідності є передчасними, тому як предметом спору є бездіяльність відповідача щодо подання висновку та документів до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідачем в порушення п.13 Порядку № 975 не подано зазначений висновок, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом не дотримано вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Також Відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у розгляді документів для виплати одноразової грошової допомоги з огляду на те, що позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР .

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14 лютого 1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України від 07 червня 2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.

Відповідно до статті 1 цього Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в збройні сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Так, вищезазначеними міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає.

Крім того, Угода від 15 травня 1992 року, на яку посилається відповідач, регулює порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, в той час як в даному випадку спірним є питання права позивача отримання одноразової грошової допомоги, яка не є видом пенсійного забезпечення, а є соціальною допомогою.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 315,317 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, якщо встановить неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.308, 311, 315, 317 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 05.03.2018 по справі № 820/513/18 скасувати.

Прийняте нову постанову якою позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, щодо не подання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2015 р. та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014.

Зобов’язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2015 р. та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5