Рішення № 74542786, 26.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року м. Київ № 810/4283/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю: секретаря судового засідання: Касьянової О.В.,

представників позивача - Кухти І.В., Клима В.І.,

представника відповідача - Загороднього С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-перспектива»

до ГУ ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-перспектива» (далі - ТОВ «Техно-перспектива», позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі -ГУ ДФС у Київській області, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0034861414 від 20.09.2017, №0034911414 від 20.09.2017, №0034921414 від 20.09.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень та донарахування грошових зобов?язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, зменшення розміру від?ємного значення суми податку на додану вартість, стали висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 30.08.2017 №653/10-36-14-14/35162130 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техно-перспектива» (код за ЄДРПОУ 65162130) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб?єктами господарювання за період часу 01.01.2016 по 31.12.2016 року» про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» (код за ЄДРПОУ 39714825).

Позивач вважає, що обставини вчинення зазначеними сторонами господарських операцій та виникнення у їх результаті правових наслідків підтверджені належним чином оформленими первинними та іншими документами, які наявні у позивача та були надані до перевірки. На переконання позивача, посилання контролюючого органу на те, що у вищезазначеного контрагента відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, є безпідставними та документально не підтверджені.

На час виникнення та подальшого здійснення фінансово-господарських операцій контрагент позивача був належним чином зареєстрованою юридичною особою, жодних відомостей про відсутність зазначеної юридичної особи за їх місцезнаходженням чи припинення її реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не міститься. На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» мало чинне свідоцтво платника податку на додану вартість.

За наведених обставин, позивач вважає податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0034861414 від 20.09.2017, №0034911414 від 20.09.2017, №0034921414 від 20.09.2017 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що з аналізу податкової звітності, податковим органом встановлено, що у періоді, в якому відбувались взаємовідносини ТОВ «Техно-перспектива» з його контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік», останнє не мало найманих працівників, залишків ТМЦ та основних фондів, не знаходилось за податковою адресою, а тому не могло фактично здійснити господарські операції на користь позивача.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, огляду на таке.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача на підставі направлень від 14.08.2017 №1887, №1888, №1889, виданих ГУ ДФС у Київській області, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В. від 14.02.2017 (справа №757/8433/17-к), на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 14.08.2017 №1479, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Техно-перспектива», за результатами якої складено акт від 30.08.2017 №653/10-36-14-14/35162130 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техно-перспектива» (код за ЄДРПОУ 65162130), номер телефону +380457264494, адреса електронної пошти TE-PER@UKR.NET, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб?єктами господарювання за період часу 01.01.2016 по 31.12.2016 року».

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 316127,00 грн; пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6, статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 205235,00 грн, у тому числі за січень 2016 року в сумі 61660,00 грн, за лютий 2016 року в сумі 114392,00 грн, за березень 2016 року в сумі 29273,00 грн, та завищено від?ємне значення різниці між сумою податкових зобов?язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 145928,00 грн, у тому числі за квітень 2016 року в сумі 106705,00 грн, за травень 2016 року в сумі 7401,00 грн, за серпень 2016 року в сумі 12937,00 грн, за вересень 2016 року в сумі 18885,00 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» на підставі укладених з зазначеним контрагентом договорів, на виконання яких складено податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт тощо.

Однак, за висновками контролюючого органу контрагент позивача - ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» не мав найманих працівників, залишків ТМЦ та основних фондів, не знаходився за податковою адресою, а тому не міг фактично здійснити господарські операції на користь позивача. Крім того, за результатами проведеного аналізу баз даних ДФС України ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» не задекларовано придбання номенклатури товару, яка в подальшому реалізовувалась позивачу.

На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2017: №0034861414, яким збільшено суму грошового зобов?язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 395159,00 грн, у т.ч. за податковими зобов?язаннями 316127,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 79032,00 грн; №0034911414, яким збільшено суму грошового зобов?язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 256656,00 грн, у т.ч. за податковими зобов?язаннями 205325,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 51331,00 грн; №0034921414, яким зменшено розмір від?ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 145928,00 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 23.11.2017 №27250/6/99-99-11-01-02-25 скарга ТОВ «Техно-перспектива» залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0034861414 від 20.09.2017, №0034911414 від 20.09.2017, №0034921414 від 20.09.2017 - без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.{

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктами 200.1 та 201.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування, згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138 - 140 цього Кодексу встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування.

Таким чином, право платника податку на формування витрат, які враховуються для визначення об?єкта оподаткування, та на податковий кредит, пов'язані з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформлених документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по реальній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» (далі по тексту - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов?язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов?язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону № 996-ХIV).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 цього ж Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, між позивачем і ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» укладено ряд господарських договорів, а саме: договір поставки №0722-1 від 22.07.2015 (т.1 а.с.133-136), за умовами якого ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» зобов?язалося поставити позивачу електротехнічну продукцію в номенклатурі, асортименті, за цінами та в строки, визначені цим Договором. Постачання товару здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, інші особливі умови поставок окремих партій товару визначаються сторонами в процесі діяльності і відображаються в специфікаціях, рахунках-фактурах, накладних які є невід?ємно частиною цього Договору і визначаються на основі заявок Покупця (позивача) в усній або письмовій формі, підтверджених Постачальником. Отримавши замовлення Постачальник протягом трьох календарних днів з моменту отримання надає покупцю рахунок-фактуру для проведення оплати партії товару. Погоджені ціни, асортимент та кількість товару відображаються в накладних, які одночасно є і доказом факту відвантаження Товару. Поставка товару здійснюється у відповідності з Правилами міжнародного тлумачення торгівельних термінів (Інкотермс 2000), на базисних умовах поставки FCA ( п.4.2 Договору). Датою виконання постачальником обов?язку щодо поставки замовленого покупцем товару вважається дата отримання товару покупцем, що вказав у відповідних видаткових накладних, які супроводжують поставку товару (п.4.3 Договору).

Договір № 0114-1 від 14.01.2016 (т.1 а.с.137-139), згідно з п.1.1 якого, ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» (Підрядник) зобов?язується своїми силами і засобами за завданням Замовника і за його рахунок, виконати ремонт комірки №21, яка знаходиться в ПС «Велика Олександрівка» з використанням матеріалів і механізмів підрядника, а саме: провести демонтажно-опоряджувальні роботи, виконати монтажні роботи по відновленню комірки, провести окраску обладнання, виконати очистку обладнання від слідів кіптяви та залишків горіння.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що при неможливості виконання робіт власними силами, підрядник має право залучати до їх виконання на умовах субпідряду спеціалістів чи спеціалізовані організації.

Договір №0115-1 від 15.01.2016 (т.1, а.с.140-142), згідно з п.1.1 якого, ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» (Підрядник) зобов?язується своїми силами і засобами за завданням Замовника і за його рахунок, на об?єкті (Київська обл., м.Буча, вул.Нове шосе, 48) виконати монтаж електроустаткування. Пунктом 1.4 договору передбачено, що при неможливості виконання робіт власними силами, підрядник має право залучати до їх виконання на умовах субпідряду спеціалістів чи спеціалізовані організації.

Договір №0118-1 від 18.01.2016 (т.1 а.с.143-145), згідно з п.1.1 якого, ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» (Підрядник) зобов?язується своїми силами і засобами за завданням Замовника і за його рахунок, на об?єкті (м.Київ, вул.Бальзака, 65/1) виконати монтаж електроустаткування. Пунктом 1.4 договору передбачено, що при неможливості виконання робіт власними силами, підрядник має право залучати до їх виконання на умовах субпідряду спеціалістів чи спеціалізовані організації.

Договір №0425-1 від 25.04.2016 (т.1, а.с.146-148), згідно з п.1.1 якого, ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» (Підрядник) зобов?язується своїми силами і засобами за завданням Замовника і за його рахунок, на об?єкті (Київська обл., м.Буча, вул.Нове шосе, 48 ТЦ «Модуль») виконати монтаж електроустаткування. Пунктом 1.4 договору передбачено, що при неможливості виконання робіт власними силами, підрядник має право залучати до їх виконання на умовах субпідряду спеціалістів чи спеціалізовані організації.

На підтвердження факту надання послуг за вищезазначеними Договорами позивачем були надані до перевірки та суду копії первинних документів, а саме: видаткових накладних №ВН-00611 від 06.09.2016, №ВН-000171 від 04.08.2016, №ВН-000108 від 26.05.2016, №ВН-000017 від 29.02.2016, №ВН-000014 від 26.02.2016, (т.1, а.с.149-151, 156-157), актів приймання виконаних робіт №80 від 26.04.2016, №71 від 18.04.2016, №62 від 04.04.2016, №53 від 28.03.2016, №22 від 04.02.2016, №21 від 04.02.2016, №14 від 25.01.2016, №13 від 25.01.2016, №8 від 19.01.2016 (т.1, а.с.152-155, 158-162), податкових накладних, виданих ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних №63 від 19.01.2016, №97 від 25.01.2016, №96 ід 25.01.2016, №20 від 04.02.2016, №19 від 04.02.2016, №138 від 26.02.2016, №152 від 29.02.2016, №173 від 28.03.2016, №7 від 04.04.2016, №82 від 18.04.2016, №130 від 26.04.2016, №121 від 25.05.2016, №19 від 04.08.2016№15 від 06.09.2016 (т.1, а.с.163-193).

Оплата придбаних позивачем у ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» товарів та робіт проведена шляхом безготівкових розрахунків, як передбачено умовами договорів, що підтверджується наданими ним копіями платіжних доручень (т.2, а.с.7-20) та встановлено в акті перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відобразив придбання товарів і послуг у ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» у складі витрат відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, та у складі податкового кредиту відповідного періоду, відповідно до вимог статтей 198, 201 Податкового кодексу України, на підставі належно оформлених первинних документів, обов?язкова наявність яких передбачена вимогами чинного законодавства.

При цьому судом встановлено, що позивачем були вжиті всі можливі заходи розумної обачності у відношенні до свого контрагента, серед іншого, і запит документів, що підтверджують те, що ТОВ «БК «Олімпік» є добросовісним платником податків. Зокрема, позивачем було перевірено інформацію щодо контрагента через офіційні сайти державних установ, і встановлено, що дані ТОВ «БК «Олімпік» як діючого підприємства, на момент здійснення операцій, розміщені на офіційних сайтах, у тому числі на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на офіційному сайті ДФС України.

На підтвердження реальності вищезазначених господарських операцій, їх зв?язку з господарською діяльністю позивача, наявності розумної ділової мети при укладанні вищезазначених договорів, позивачем зазначено, що вказані угоди з ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» мали реальний господарський характер, були укладені з метою виконання позивачем підготовчих монтажних робіт, необхідних для діяльності підприємства і виконання ним зобов?язань перед своїми замовниками, а також придбання необхідної для цього електротехнічної продукції (т.2, а.с. 51-116).

Відповідач не оспорює факт виконання даних робіт та здійснення відповідних поставок ТМЦ позивачеві, однак вважає, що такі монтажні роботи та поставка ТМЦ отримані позивачем з джерела невідомого походження, а тому є безоплатно отриманими, оскільки у контрагента позивача ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності.

Згідно з положеннями статей 9 і 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності у третіх осіб можливостей для здійснення господарської діяльності не надав.

Зокрема, представник відповідача, зазначаючи, що у контрагента позивача ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а саме: відсутні власні або орендовані основні фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, транспортні засоби, складські приміщення, залишки ТМЦ, наймані працівники не зміг пояснити, виходячи з яких джерел, податковим органом зроблено такі висновки, доказів на підтвердження цього суду не надав.

Виключно та обставина, що перевірка проведена на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Шапутько С.В. від 14.02.2017 не може бути доказом здійснення ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» нереальних (безтоварних) господарських операцій на адресу позивача.

Як вбачається з зазначеної ухвали слідчого судді досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016100000000300 здійснюється за фактом неправомірних дій завідувача сектора перевірок відшкодування ПДВ ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві Бернади А.М. та службових осіб ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві, а саме за фактом прикриття незаконної діяльності підприємств з ознаками фіктивності, які використовуються у схемі мінімалізації податкових зобов?язань та конвертації безготівкових коштів у не обліковану готівку, у т.ч. ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік», за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак, доказів постановлення вироку у кримінальній справі стосовно позивача чи його контрагентів, матеріали справи не містять. Відсутні такі посилання і в Акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Також не був наданий такий вирок і представником відповідача в ході слухання справи.

Більше того, з наданого відповідачем акта проведеної Головним управлінням ДФС у м.Києві тематичної перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві з питань дотримання вимог чинного законодавства та відомчих нормативних документів під час проведення перевірки підприємств із ймовірними ознаками ризиковості №116/26-15-22 від 22.02.2017, вбачається, що у зв?язку з надходженням до ДПІ від ГУ ДФС у м.Києві переліку підприємств з ознаками ризику в рамках ранньої податкової діагностики, розглядалась фінансово-господарська діяльність ТОВ «БК «Олімпік», на засіданні робочої групи 20.05.2016 був присутній керівник ТОВ «БК «Олімпік» Климович С.І., який надав відповідні пояснення та документи щодо діяльності підприємства, а також була підписана додаткова угода про визнання електронних документів.

Вищезазначеним актом також підтверджено подання ТОВ «БК «Олімпік» податкових декларацій з податку на додану вартість за період з серпня 2015 року по жовтень 2016 року.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем висновків щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Олімпік», які є лише суб?єктивним припущенням контролюючого органу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 11966,15 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-77, 90, 139 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2017 № 0034861414.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2017 № 0034911414.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2017 № 0034921414.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-перспектива" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11966 (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 15 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 07 травня 2018 р.