Постанова № 74542787, 21.11.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року м.Київ № 810/3388/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Надра” про визнання незаконною та скасування постанови.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2016 по виконавчому провадженню №52236078.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №810/3388/16, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що 14.09.2016 головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52236078 про стягнення з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису №37, вчиненого 29.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на користь ПАТ КБ “Надра” боргу в сумі 975721,60 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру №188, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул.Леваневського, 36.

Позивач зазначив про те, що вказаний виконавчий напис був пред’явлений до виконання з пропуском строку пред’явлення його до виконання, який встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, позивач наголосив на тому, що такий строк не підлягає поновлення, що на думку позивача, свідчить про безпідставність та необґрунтованість відкриття виконавчого провадження №52236078.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що на підставі виконавчого напису №37, вчиненого 29.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, 14.09.2016 головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52236078.

Відповідач наголосив на тому, що ПАТ КБ» Надра» зверталось із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого документу двічі.

Відповідач зазначив, що подана третьою особою заява із виконавчим написом №37, виданим 29.01.2015, були повернуті ПАТ КБ» Надра» на підставі постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП №47090792, що як зауважив відповідач, в силу вимог законодавства зумовило переривання строку пред’явлення вказаного виконавчого документу до виконання.

У зв’язку з цим, відповідач вважає, що спірна постанова була винесена із дотриманням вимог законодавства.

Третя особа, ПАТ «КБ «Надра», заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначила про те, що виконавчий напис №37, вчинений 29.01.2015, був пред’явлений ПАТ «КБ «Надра» до виконання в межах встановленого Законом України «Про виконавче провадження» строку, а тому винесення відповідачем спірної постанови є правомірним.

20.11.2017 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову, у якій позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2017 у справі №357/3727/17, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.10.2017, було визнано виконавчий напис №37, виданий 29.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, таким, що не підлягає виконанню, а тому, на думку позивача, спірна постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Протокольною ухвалою суду від 21.11.2017 вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Присутній у судовому засіданні 02.02.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

У судове засідання, призначене на 21.11.2017 сторони не з’явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою суду від 21.11.2017 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір №1007/П/33/2007/840, за умовами якого банк зобов’язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 65145,00 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим Договором за програмою «Перше житло». Відповідно до п.1.2 договору цільове використання кредиту: проведення розрахунків по договору купівлі-продажу б/н від 04.12.2007, що був укладений між позивальником та ОСОБА_4, згідно якого позивальник придбає у власність нерухоме майно, трикімнатну квартиру №188, що знаходиться за адресою: Київська обл., м.Біла Церква, вул.Леваневського, буд.36; витрати позичальника, пов’язані з оформленням кредиту; оплата комісії за розрахунки за цим договором.

Згідно з п.2.1 договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань щодо кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених договором, можливих штрафних санкцій, позичальник (майновий поручитель) укладає з банком договір іпотеки трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою:Київська область, АДРЕСА_1. Загальна площа 69,30 кв.м., житлова площа 44,40 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 в день укладення даного договору.

Пунктом 3.3.4 п.3.3 договору встановлено кінцевий термін повернення кредиту – 03 грудня 2032 року (а.с.68-72).

Судом встановлено, що на виконання умов казаного договору 04.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 за реєстровим №7073, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов’язання, що витікає із кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки (квартира №188, що знаходиться в м.Біла Церква, Київської області, по вул.Леваневського, в будинку під №36).

Згідно з п.4.5 договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент реалізації права іпотеки, у тому числі, але не виключно, всі платежі на користь іпотекодержателя, передбачені кредитним договором, а також нараховані штрафні санкції за порушення зобов’язань за кредитним договором (пеня, штраф), витрати іпотекодержателя на адвокатів, аудиторів, експертів, оцінювачів, витрати на страхування предмету іпотеки у випадку, передбаченому п.3.3.3 даного договору, витрати, понесені при зверненні стягнення на предмет іпотеки та його реалізації, в тому числі на здійснення виконавчого напису нотаріуса та будь-які інші витрати, понесені іпотекодержателем у зв’язку з цим договором (а.с.65-67).

З матеріалів справи слідує, що 29.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №37, за яким запропоновано звернути стягнення на квартиру №188 в будинку №36, розташованому по вул.Леваневського в м.Біла Церква Київської області. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири №188 запропоновано задовольнити вимоги стягувача – публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на загальну суму заборгованості 975721,60 грн. (а.с.73-74).

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернулось до Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції із заявою від 26.03.2015 №20671 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису №37, вчиненого 29.01.2015 (а.с.75-76).

02.04.2015 державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_7 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47090792 з виконання виконавчого напису №37, вчиненого 29.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про звернення стягнення на квартиру №188 в будинку №36, розташовану по вул.Леваневського в м.Біла Церква Київської області, яка належить ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “Надра” в сумі 975721,60 грн. (а.с.77).

30.06.2016 державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_7 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.78-79).

04.06.2015 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» №356, якою відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «Надра» (а.с.103).

На підставі наказу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» від 05.062015 №428 на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 №113 «Про початок ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ОСОБА_8 приступила до виконання повноважень уповноваженої особи Фонду на ліквідацію в ПАТ «КБ «Надра» з 05.06.2015 (а.с.105).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» на два роки по 04.06.2018 включно.

Продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Надра», визначені Законом, зокрема, статтями 37,38,47-52,53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов’язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_8 строком на два роки по 04.06.2018 включно (а.с.104).

Судом встановлено, що на підставі заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_8 (а.с.99) головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52236078 від 14.09.2016 з виконання виконавчого напису №37, виданого 29.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» боргу в сумі 975721,60 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру №188, що знаходиться за адресою: Київська обл., м.Біла Церква, вул.Леваневського 36 та належить ОСОБА_1 (а.с.107).

Вказана постанова супровідним листом від 14.09.2016 №19309В25/03.2-04 була надіслана на адресу позивача (а.с.107).

Також 14.09.2016 головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №52236078, якою було накладено арешт на квартиру №188, що знаходиться за адресою: Київська обл., м.Біла Церква, вул.Леваневського, що належить боржнику - ОСОБА_1 (а.с.108).

Вказана постанова супровідним листом від 14.09.2016 №В25/03.2-04 була надіслана на адресу позивача (а.с.108).

Не погоджуючись з правомірністю винесення головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2016 №52236078, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її незаконною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV(далі – Закон №606, який був чинний у період виникнення спірних відносин).

Відповідно до ст.1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 ст.8 Закону №606 сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Частиною 2 ст.606 Закону №606 стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів (ч.2 ст.17 Закону №606).

Частиною 1 ст.19 Закону №606 передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону №606 у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону №606 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

За умовами ч.2 ст.20 Закону №606 виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №606 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1)виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом (ч.2 ст.22 Закону №606).

Згідно з ч.1 ст.23 Закону №606 строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частиною 2 ст.23 Закону №606 передбачено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ч.3 ст.23 Закону №606).

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону №606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 5 ст.25 Закону №606 передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Отже, одним із виконавчих документів, який в силу вимог Закону №606 підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою є виконавчий напис нотаріуса.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-XII (далі-Закон №3425) нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, вчиняють виконавчі написи.

Згідно з ст.87 Закону №3425 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст.90 Закону №3425).

Згідно зі ст.91 Закону №3425 виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.

Як зазначено вище, 14.09.2016 головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52236078 з виконання виконавчого напису №37, вчиненого 29.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “Надра” боргу в сумі 975721,60 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру №188, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул.Леваневського, 36.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ПАТ «КБ «Надра» про визнання виконавчого напису від 29.01.2015 №37, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про звернення стягнення на квартиру №188 в будинку №36, розташованому по вул.Леваневського в м.Біла Церква Київської області, яка належить ОСОБА_1, таким, що не підлягає виконанню (а.с.151-153). 27.07.2017 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було прийнято рішення у справі №357/3727/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра», треті особи: Білоцерківський міський відділ ДВС ГТУЮ у Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яким позов задоволено.

Визнано виконавчий напис від 29.01.2015 року №37, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1, таким, що не підлягає виконанню (а.с.197-200).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.10.2017 у справі №357/3727/17 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилено, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2017 залишено без змін (а.с.201-206).

Частиною 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до змісту листа Вищого адміністративного суду України "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України" від 14.11.2012 року № 2379/12/13-12 наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. При застосуванні цих процесуальних норм судам варто враховувати, що правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у рішенні від 27.07.2017 у справі №357/3727/17 дійшов висновку про те, що виконавчий напис №37 від 29.01.2015 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1, є таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2016 ВП №52236078 була винесена на підставі виконавчого напису №37 від 29.01.2015 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, який у судовому порядку був визнаний таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку щодо необхідності скасування спірної постанови та задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги позивача про визнання спірної постанови незаконною, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки станом на 14.09.2016 (дата прийняття спірної постанови) виконавчий напис №37 від 29.01.2015 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ще був чинним, а у головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 були відсутні підстави для повернення виконавчого документу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав в ході судового розгляду справи належних та достатніх доказів, які б спростували всі доводи позивача.

Враховуючи зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 551,21 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.635812638.1 від 18.10.2016, оригінал якої знаходиться в матеріалах адміністративної справи (а.с.2).

Разом з цим, суд звертає увагу, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується. Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 551,21 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Скасувати постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2016 №52236078.

3. В іншій частині позовних вимог у задоволені позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місцезнаходження: 09108, АДРЕСА_3) судовий збір у розмірі 551,21 грн. (п’ятсот п’ятдесят одна грн. 21) за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (ідентифікаційний код: 34846021, місцезнаходження: 09112, Київська обл., м.Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 94).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.