Ухвала суду № 74540266, 08.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8015/16 Справа № 202/25035/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся (Колодяжна) Н.Є.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Самокиша О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі штрафів за договором іпотеки, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення законним, таким, що повинне бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 28 січня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та ТОВ «Граніти Дніпра» було укладено договір, згідно якого позивач надав кредит у розмірі 540000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12,6% на рік з кінцевим терміном повернення 28.07.2008 року.

Додатковою угодою № 1 від 28.07.2008 року встановлена плата за користування кредитом у розмірі 15,6% річних з кінцевою датою повернення суми кредиту 28.01.2009 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 30.01.2008 року, предметом якого виступила земельна ділянка площею 0,1399 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та ведення особистого підсобного господарства за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Зеленоградська, буд. 21, вартість якої відповідно до п. 12 договору склала 1766237 грн.

Виконання зобов’язань за договором іпотеки забезпечено договором поруки від 16.01.2012 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Акцент-Банк».

Пунктом 20.1 договору іпотеки передбачено, що у разі порушення вимог договору щодо обов’язку застрахувати предмет іпотеки, іпотекодавець зобов’язаний сплатити на користь іпотеко держателя штраф у розмірі 30% від договірної вартості предмету іпотеки. Відповідно розмір штрафу складає 529871,10 грн. ОСОБА_2 в порушення вимог даного договору іпотеки обов’язок застрахувати предмет іпотеки не виконав, що встановлено рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.11.2015 року. Саме таку суму штрафу було стягнуто з нього рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.11.2015 року, яке було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.01.2016 року.

Керуючись ст.. 61 Конституції України, ч. 3 ст. 61 ЦПК України, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення та правильно відмовив Банку у задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 штрафу у розмірі 529871,10 грн. за порушення вимог п. 20.1 договору іпотеки, оскільки вказаний штраф вже стягнуто.

Відмовляючи у вимогах про стягнення штрафу у розмірі 441559,25 грн, суд врахував слідуючі обставини.

Згідно п. 20.3 договору іпотеки ОСОБА_2 взяв на себе обов’язок не здійснювати будівництво на земельній ділянці будь-яких об’єктів нерухомості без отримання письмового дозволу іпотекодержателя. У випадку порушення цієї вимоги, він зобов’язаний сплатити на користь Банку штраф у розмірі 25% від договірної вартості предмету іпотеки, а саме 441559,25 грн.. Твердження Банку про те, що у порушення даного пункту Договору відповідач здійснив будівництво будинку площею 477,7 кв.м., суд вірно вважав безпідставним, недоведеним, оскільки з технічного паспорту на будинок, який знаходиться на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, вбачається, що на час укладення договору іпотеки - 30.01.2008 року на земельній ділянці з 2006 року знаходився житловий будинок загальною площею 477,7 кв. м. Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які б спростували вказаний факт, районний суд законно відмовив в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 441559,25 грн., так як порушень відповідачем п. 22 Договору іпотеки відповідно до ст..ст. 10, 60 ЦПК України доведено не було

Разом з цим, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження по справі в частині позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк», оскільки розгляд даних вимог віднесено до юрисдикції господарського суду.

Доводи апелянта про те, що штраф за порушення п.20.1 Договору іпотеки – страхування предмету іпотеки, є новим, оскільки нарахований за інший період, а тому його стягнення не є притягненням ОСОБА_2 до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, - є голослівними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а саме ст.. 61 Конституції України.

Твердження Банку про те, що будинок було переобладнано та введено в експлуатацію в 2011 році, тобто пізніше укладання Договору іпотеки також є безпідставними, оскільки факт самочинного будівництва не знайшов свого підтвердження ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції.

Рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, законних підстав для його скасування апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» – відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_3