Постанова № 74535067, 06.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 756/6822/17 Апеляційне провадження № 22-ц/796/1598/2018Головуючий у суді першої інстанції - Майбоженко А.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

суддя-доповідач ОніщукМ.І.,

судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

представника позивача Радченко В.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану від її імені та в її інтересах представником Ковалевським Романом Володимировичем, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

17.05.2017 ПАТ «Укрсоцбанк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 085,90 швейцарських франків, яка складається з: 16 891,83 швейцарських франків - сума заборгованості за кредитом та 6 194,07 швейцарських франків - сума заборгованості по відсоткам, а також відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування заявлених вказувало, що відповідач не належним чином виконав умови укладеного між сторонами кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку, оскільки добровільно останнім не погашена (а.с.2,3,32).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28.11.2017 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 16 891,83 швейцарських франків заборгованості за кредитом, 6 194,07 швейцарських франків заборгованості по відсоткам та 9 391,57 грн. судового збору (а.с.86-88).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення не надав належної оцінки відсутності доказів одержання кредиту, не з'ясував наявності у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, а також не застосував наслідки спливу строку позовної давності, про що заявлялось відповідачем (а.с.99-108).

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з викладеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01.02.2018 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано строк для подання відзиву (а.с.124).

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог. При цьому суд правомірно не застосував наслідки спливу позовної давності, оскільки відповідачем вчинено дії, що свідчать про визнання ним боргу, а відтак відбулося переривання строку позовної давності (а.с. 130-134).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.02.2018 призначено справу до апеляційного розгляду (а.с. 137).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. При цьому, пояснив, що представником відповідача до суду першої інстанції була подана заява про застосування строку позовної давності і з урахуванням пропуску відповідачем такого строку вимоги банку підлягали частковому задоволенню, зокрема, стягненню підлягала заборгованість за кредитом у розмірі 1 960,64 швейцарських франків та заборгованість за відсотками у розмірі 4 517,86 швейцарських франків.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене відповідно до вимог закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши учасників справи, які з'явились у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання визначені кредитним договором, укладеним між сторонами, щодо вчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в повному обсязі. При цьому, суд не знайшов підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, про що було заявлено відповідачем, оскільки відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання ним боргу (05.08.2013 відповідачем подано заяву про реструктуризацію заборгованості), тобто відбулося переривання строку позовної давності і позивач звернувся до суду в межах трирічного строку з дня закінчення дії кредитного договору (26.08.2014).

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з ухваленим судом рішенням, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 27.08.2007 між позивачем та відповідачем укладено Договір кредиту № 028/25-357 на купівлю автомобіля.

За умовами пункту 1.1. Договору кредиту Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 50 500,00 швейцарських франків, зі сплатою 9,5 процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості:

- починаючи з 01.09.2007 до 10-числа кожного місяця в сумі 602,00 швейцарських франків;

- з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 26.08.2014, в сумі 534,00 швейцарських франків, на умовах визначених Договором кредиту;

- при погашені Позичальником заборгованості за даним договором пріоритетним є його зобов'язання за Договором відновлювальної кредитної лінії № 028/25-357/1 від 27.08.2007 (а.с.5-10).

02.02.2010 між Банком та Позичальником укладено Додаткову угоду № 1 до Договору кредиту № 028/25-357 від 27.08.2007 за умовами якої, сторони змінили графік погашення заборгованості та встановили, що погашення заборгованості здійснюватиметься кожного 10-го числа місяця починаючи з грудня 2009 року рівними частинами в розмірі 658,00 швейцарських франків, останній платіж мав бути сплачений Позичальником 10.08.2014 в розмірі 644,64 швейцарських франків (а.с.11).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець мас право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України, згідно з якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до умов Договору кредиту сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань (пункт 7.3 Договору кредиту), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 26.08.2014.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Встановлено і не заперечується відповідачем, що останнім порушено умови договору щодо вчасної сплати щомісячних платежів згідно графіку, внаслідок чого, станом на 27.02.2017, виникла заборгованість у розмірі 23 085,90 швейцарських франків, з яких: 16 891,83 швейцарських франки - заборгованість за кредитом та 6 194,07 швейцарських франків - заборгованість за відсотками, яка обрахована автоматизованою системою банку з урахуванням умов договору та сплачених відповідачем платежів у рахунок повернення кредиту.

При цьому, слід зазначити, що заперечуючи визначений позивачем розмір заборгованості, відповідач власного розрахунку, який би спростовував вказаний розмір заборгованості, не надав.

Отже, пред'явлення позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, відповідає умовам укладеного між сторонами договору та вимогам закону.

Разом з цим, під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності, вказуючи що позивачем пропущено визначений законом трирічний строк позовної давності. З урахуванням пропуску позивачем строку позовної давності і його застосуванням за заявою відповідача, що узгоджується з вимогами закону, відповідачем визнано позов частково, а саме в частині сплати заборгованості за кредитом у розмірі 1 960,64 швейцарських франки (платежі за червень, липень, серпень 2014 року) та відсотків у розмірі 4 517,86 швейцарських франків (а.с.72-79).

Перевіряючи дотримання визначених законом строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 цього Кодексу).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно умов Договору кредиту (з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1), сплата позичальником заборгованості за кредитом здійснюється щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним відповідно до графіка погашення заборгованості за кредитом, який є невід'ємною частиною цього договору.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 17.05.2017 (а.с. 32).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та довідки, останній платіж в погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем здійснено 21.05.2013 в розмірі 459,77 швейцарських франків (а.с.19).

Наступний платіж за умовами Договору кредиту мав бути сплачений не пізніше 11.06.2013, а отже, починаючи з 11.06.2013 у Банку виникло право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, в повному розмірі, а у Позичальника починаючи з 11.06.2013 виникла прострочена заборгованість за тілом кредиту.

Таким чином, позивачем було пропущено строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту за платежами, що мали бути сплачені до травня 2014 року, а тому, за наявності заяви відповідача про застосування строку позовної давності, позивач має право на стягнення з відповідача заборгованість за кредитом за останні три роки, до моменту звернення до суду, а саме: за червень 2014 року в розмірі 658,00 швейцарських франків, за липень 2014 року в розмірі 658,00 швейцарських франків та за серпень 2014 року в розмірі 644,64 швейцарських франків, а всього 1 960,64 швейцарських франків.

Що стосується нарахованих Банком відсотків за користування кредитними коштами, то слід звернути увагу на наступне.

Пунктом 2.4. Договору кредиту встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця (без урахування останнього робочого та послідуючого неробочих днів місяця), а також кінцевий термін повернення заборгованості, визначений кредитним договором.

Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок № НОМЕР_2 в Дарницькому відділені КМФ АКБ «Укрсоцбанк» в період сплати, за який приймається період з «1» по «10» число місяця наступного за звітним. У разі, якщо 10 (десяте) число місяця є неробочим днем, то Позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно з п. 2.4. цього Договору до попереднього робочого дня.

Таким чином, сплата Позичальником відсотків за користування кредитними коштами мала відбуватися в аналогічний період, що і заборгованість за тілом кредиту. Враховуючи зазначене, Банком було пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами, а отже Банк втратив право стягувати відсотки нараховані більше ніж за три останні роки, до моменту стягнення заборгованості. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з червня 2014 року відсотки становлять 4 517,86 швейцарських франків, розмір яких визнаний відповідачем.

Висновок суду про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності з огляду на те, що відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання ним боргу, а саме звернення відповідача до позивача 05.08.2013 з заявою про реструктуризацію заборгованості, що свідчить про переривання строку позовної давності і звернення відповідача до суду в межах трирічного строку з дня закінчення дії кредитного договору (26.08.2014), не ґрунтується на фактичних обставинах справи та вимогах закону.

Так, дійсно, не дивлячись на те, що відповідач заперечує звернення до позивача з заявою про реструктуризацію заборгованості, факт такого звернення встановлений судом апеляційної інстанції на підставі наданих банком доказів (заяви відповідача від 05.08.2013, згоди відповідача на доступ банку до його кредитної історії та отримання кредитного ліміту від 05.08.2013, відповідними рішеннями уповноваженої особи щодо розгляду заяви) (а.с. 172-177).

Згідно вимог частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Отже, відповідач звернувшись з вказаною заявою до позивача перервав перебіг строку позовної давності, який для останнього почав свій перебіг заново з наступного дня після дати звернення з такою заявою.

Однак, враховуючи той факт, що позивач, знаючи про порушення свого права, звернувся до суду лише 17.05.2017, то обраховуючи строк з 06.08.2013, вбачається, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності навіть з дати його переривання, оскільки позов мав бути пред'явлений не пізніше 08.08.2016 (06.08.2016 вихідний день).

Також не можливо погодитись з висновком суду про пред'явлення позивачем позову в межах трирічного строку з дня закінчення дії кредитного договору (26.08.2014), оскільки, як вже вказувалось вище, в даному випадку, враховуючи визначення сторонами погашення кредиту щомісячними платежами, строк позовної давності слід обраховувати з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, а не з дня закінчення дії кредитного договору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом першої інстанції наслідків спливу строку позовної давності, є обґрунтованими.

Інші доводи відповідача, зокрема, щодо відсутності доказів одержання кредиту, відсутності у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, ненадання банком первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про розмір заборгованості, є безпідставними, оскільки суперечать фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та вимогам закону. При цьому, слід зазначити, що відповідач під час розгляду справи визнав факт одержання кредитних коштів і частково визнав пред'явлені позовні вимоги виходячи саме з наданого позивачем розрахунку, не надавши власного.

Частиною 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

У зв'язку із ухваленням нового судового рішення, підлягають перерозподілу й судові витрати. Так, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову й стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 6 487,50 швейцарських франків (1 960,64 + 4 517,86), то судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 718,07 грн., виходячи з наступних розрахунків. Офіційний курс НБУ швейцарського франку станом на 06.06.2018 становить 2 651,9648 грн. за 100 швейцарських франків. Отже, розмір заборгованості в національній валюті на день ухвалення рішення становить 171 807,54 грн., а один відсоток від цієї суми складає 1 718,07 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 370, 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5(ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) заборгованість за кредитним договором № 028/25-357 від 27 серпня 2007 року за червень, липень, серпень 2014 року у розмірі 1 960 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят) швейцарських франків 64 сантими та заборгованість по відсоткам у розмірі 4 517 (чотири тисячі п'ятсот сімнадцять) франків 86 сантимів.

Стягнути з ОСОБА_5(ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) судовий збір у розмірі 1 718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) гривень 07 копійок.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 07 червня 2018 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

Г.В.Крижанівська