Постанова № 74527896, 05.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 688/109/16-ц

Провадження № 22-ц/792/843/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором і зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3», треті особи – ОСОБА_6, приватний нотаріус ОСОБА_7, про розірвання додаткової угоди до кредитного договору і договору про внесення змін до договору іпотеки, перерахунок заборгованості та скасування обтяження нерухомого майна за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 квітня 2018 року,

встановила:

В грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 ОСОБА_3» (далі – ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3») звернулося до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» зазначило, що 3 березня 2006 року між ним і ОСОБА_5 укладено кредитний договір №014/4104/74/91, за умовами якого позивач надав останній кредит у розмірі 143 000 грн на строк до 2 березня 2021 року під 19% річних. На підставі додаткової угоди №1 від 5 вересня 2006 року сторони внесли зміни до кредитного договору щодо валюти кредитування, зокрема кредитний ліміт визначено ними у розмірі 28 450 доларів США. ОСОБА_5 зобов’язалася повернути кредит і сплатити банку нараховані проценти щомісячними ануїтетними платежами згідно встановленого графіка. За договором поруки № 014/4104/74/91/1 від 6 березня 2006 року ОСОБА_6 поручився перед банком за виконання ОСОБА_5 обов’язків з повернення кредитних коштів і сплати процентів. ОСОБА_5 не виконала взятих на себе зобов’язань, внаслідок чого банк вправі достроково стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка станом на 12 листопада 2015 року складається з 11 145 доларів 89 центів США неповернутого кредиту та 1 071 долара 84 центів США процентів.

За таких обставин ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на свою користь 12 217 доларів 73 центи США.

У травні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з уточненим у подальшому зустрічним позовом до ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3», треті особи – ОСОБА_6, приватний нотаріус Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_7, про розірвання додаткової угоди до кредитного договору і договору про внесення змін до договору іпотеки, перерахунок заборгованості та скасування обтяження нерухомого майна.

ОСОБА_5 зазначила, що за кредитним договором №014/4104/74/91 від 3 березня 2006 року банк надав їй кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 143 000 грн строком до 2 березня 2021 року під 19% річних. 5 вересня 2006 року сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, за умовами якої ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» зобов’язалося надати позивачеві додатковий кредит у розмірі 28 450 доларів США під 12% річних. Відповідач не перерахував їй обумовлених коштів, а тому додаткову угоду до кредитного договору слід розірвати. Виконання зобов’язання за кредитним договором забезпечено заставою нерухомого майна. За договором іпотеки від 6 березня 2006 року вона передала ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» в іпотеку домоволодіння та земельну ділянку по вул. Героїв Чорнобиля, 25, у м. Шепетівці, Хмельницької області. В той же день приватний нотаріус ОСОБА_7 вніс до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна обтяження на предмет іпотеки. Позивач виконала зобов’язання з повернення кредиту в повному обсязі, внаслідок чого підстави для подальшого обтяження належного їй нерухомого майна відсутні.

За названих обставин ОСОБА_5 просила суд розірвати додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/4104/74/91 від 3 березня 2006 року, укладену 5 вересня 2006 року між ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» і нею, зобов’язати ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором без урахувань умов указаної додаткової угоди, розірвати договір від 11 вересня 2006 року про внесення змін до договору іпотеки від 6 березня 2006 року та скасувати обтяження предмету іпотеки – домоволодіння та земельної ділянки по вул. Героїв Чорнобиля, 25, у м. Шепетівці, Хмельницької області.

Ці позови об’єднані судом для спільного розгляду.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 квітня 2018 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» 12 217 доларів 73 центи США заборгованості за кредитним договором, яка складається з 11 145 доларів 89 центів США неповернутого кредиту та 1 071 долара 84 центів США процентів, що еквівалентно 278 037 грн 74 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» 4 170 грн 50 коп. судового збору. В зустрічному позові відмовлено.

Суд виходив з того, що позичальник ОСОБА_5 не виконала зобов’язання за кредитним договором, отже, банк вправі стягнути з неї неповернутий кредит і нараховані проценти. ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явило вимоги до поручителя, внаслідок чого порука ОСОБА_6 припинена та останній не може відповідати перед банком за несплату ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором. Ця заборгованість обчислена правильно та не підлягає перерахунку, а підстави для розірвання додаткової угоди до кредитного договору відсутні. Оскільки зобов’язання ОСОБА_5 за кредитним договором не припинені, то іпотека нерухомого майна та забезпечувальне обтяження залишаються чинними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за додатковою угодою №1 від 5 вересня 2006 року банк не надав ОСОБА_5 28 450 доларів США кредитних коштів, а тому в останньої не виникло зобов’язання з їх повернення. Ця обставина залишилася поза увагою суду, який не дав належної оцінки дослідженим доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3». У свою чергу, вказана додаткова угода та договір іпотеки мають бути розірвані.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду в частині відмови в первісному позові до поручителя ОСОБА_6, тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині воно не переглядається.

Учасники судового процесу, яких належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не з’явилися в судове засідання та не подали відзиви на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 3 березня 2006 року Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль», який у подальшому змінив свою назву на ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3», і ОСОБА_5 уклали кредитний договір №014/4104/74/91, за умовами якого банк надав останній кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 143 000 грн на строк до 2 березня 2021 року під 19% річних.

ОСОБА_5 зобов’язалася повернути ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» кредит і сплатити йому проценти за користування кредитними коштами щомісячними платежами. При цьому ОСОБА_5 мала вносити платежі до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

У п. 6.5 кредитного договору сторони встановили, що кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом і нараховані проценти за користування кредитом у випадку невиконання позичальником умов цього договору.

5 вересня 2006 року ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» і ОСОБА_5 уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, згідно якої сторони змінили валюту кредитування та процентну ставку за кредитом. За умовами додаткової угоди банк надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 28 450 доларів США під 12% річних.

Виконання ОСОБА_5 зобов’язання за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_6

Крім того, 6 березня 2006 року ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» і ОСОБА_5 уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_7 На забезпечення виконання свого зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_5 передала банку в іпотеку домоволодіння по вул. Героїв Чорнобиля, 25, у м. Шепетівці, Хмельницької області, та земельну ділянку площею 630 кв.м. по вул. Н. Рибака, 7, у м. Шепетівці, Хмельницької області. В той же день приватний нотаріус ОСОБА_7 вніс до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна обтяження на предмет іпотеки.

Змінивши умови основного зобов’язання щодо валюти кредитування та процентної ставки за кредитом, 11 вересня 2006 року ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» і ОСОБА_5 уклали нотаріальний договір про внесення відповідних змін до договору іпотеки від 6 березня 2006 року.

За договором №2 від 12 грудня 2007 року ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» і ОСОБА_5 внесли ще одні зміни до договору іпотеки, зокрема, предметом іпотеки було визначено домоволодіння та земельну ділянку площею 922 кв.м. по вул. Героїв Чорнобиля, 25, у м. Шепетівці, Хмельницької області.

ОСОБА_5 не виконує належним чином грошового зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 12 листопада 2015 року виникла заборгованість у розмірі 12 217 доларів 73 центи США, з яких 11 145 доларів 89 центів США – неповернутий кредит, 1 071 долар 84 центи США – проценти.

17 липня 2015 року ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» висунуло ОСОБА_5 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих процентів протягом 60 календарних днів з дати цієї вимоги (до 15 вересня 2015 року).

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як передбачено ч. 1 ст. 572, ч. 1 ст. 575 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_5 не виконала грошового зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» вправі вимагати від неї сплати неповернутого кредиту та нарахованих процентів.

Доводи ОСОБА_5 щодо неправильності обчислення заборгованості за договором не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Умови кредитного договору (т. 1 а.с. 27-28, 80), виписки по рахунках позичальника (т. 1 а.с. 213-277) та наданий ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» розрахунок заборгованості (т. 1 а.с. 8-14) є зрозумілими та достатніми для висновку, що ОСОБА_5 не виконує належним чином узяті на себе грошові зобов’язання, тому виникла вказана заборгованість.

Розрахунок банку відповідає іншим матеріалам справи та є правильним. Натомість, ОСОБА_5 не спростувала цей розрахунок належними та допустимими доказами.

Згідно висновку судової економічної експертизи від 3 січня 2018 року №006/10/17, яка була призначена за заявою ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 139-166): видача ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» та отримання ОСОБА_5 коштів в сумі 28 450 доларів США за додатковою угодою №1 від 5 вересня 2006 року до кредитного договору документально не підтверджується; наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_5 по кредитному договору (без врахування додаткової угоди №1 від 5 вересня 2006 року) не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту; розмір заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» по кредитному договору (без врахування додаткової угоди №1 від 5 вересня 2006 року) станом на 12 листопада 2015 року становить 105 202 грн 06 коп., у тому числі 98 547 грн 11 коп. – заборгованість по кредиту, 6 654 грн 95 коп. – заборгованість по процентам.

Цей висновок експерта не відповідає фактичним обставин справи та умовам укладеного сторонами кредитного договору.

Так, із заяви на видачу готівки №4 від 7 березня 2006 року (т. 1 а.с. 26) вбачається, що ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» видало ОСОБА_5 кредит у розмірі 143 000 грн. Факт одержання вказаних кредитних коштів визнала й сама ОСОБА_5

Змінюючи з 5 вересня 2006 року умови кредитного договору щодо валюти кредитування та процентної ставки за кредитом, сторони лише конвертували суму вже одержаного ОСОБА_5 кредиту із національної валюти (гривня України) в іноземну валюту (долар США) за валютним курсом банку на час укладення договору.

Натомість, ОСОБА_5 вважає, що за умовами додаткової угоди №1 від 5 вересня 2006 року їй мав бути наданий додатковий кредит в іноземній валюті, а розмір і валюта попереднього кредиту залишаються незмінними.

Таке тлумачення змісту правочину є помилковим, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив його.

На вимогу ОСОБА_5 суд визначив питання, з яких мала бути проведена експертиза, з урахуванням неправильності тлумачення останньою умов кредитного договору. При цьому експерт обчислила заборгованість за кредитом і процентами без врахування умов додаткової угоди №1 від 5 вересня 2006 року щодо валюти кредиту та процентної ставки.

За таких обставин суд першої правомірно визнав указаний висновок експерта неналежним доказом і не взяв його до уваги. У свою чергу, ОСОБА_5 не зверталася до суду з клопотанням про призначення повторної експертизи.

Посилання ОСОБА_5 на те, що у неї не виникло зобов’язання з повернення кредитних коштів в іноземні валюті, внаслідок чого банк має здійснити перерахунок заборгованості, суперечать доказам у справі.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як передбачено ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Матеріали справи не містять доказів про те, що ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» порушило умови кредитного та іпотечного договорів, крім того, зобов’язання ОСОБА_5 за кредитним договором не припинено.

Отже суд першої інстанції правильно керувався тим, що підстави для розірвання додаткової угоди від 5 вересня 2006 року №1 до кредитного договору та договору від 11 вересня 2006 року про внесення змін до договору іпотеки, а також для скасування обтяження предмету іпотеки, відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цього висновку суду.

Рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 6 червня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_8

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27