Постанова № 74527909, 06.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/21485/17

Провадження № 22-ц/792/891/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представника позивача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

його представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_5 про відшкодування збитків у порядку регресу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2018 року,

встановив:

У листопаді 2017 року Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі – ПАТ «УПСК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування збитків у порядку регресу.

ПАТ «УПСК» зазначило, що 1 вересня 2015 року сторони уклали договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5263543 (новий поліс №АЕ/8876843), за умовами якого позивачем застрахована відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1. 16 червня 2016 року по вул. Зарічанській, у м. Хмельницькому, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль MERCEDES-BENZ реєстраційний номер 47566ВО. Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року ОСОБА_5 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за наслідками якої позивач виплатив потерпілому ОСОБА_7 40 000 грн страхового відшкодування. ОСОБА_5 не повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого позивач має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

За таких обставин ПАТ «УПСК» просило суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь 40 000 грн завданих збитків у порядку регресу.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2018 року позов задоволено та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд виходив з того, що ОСОБА_5 не надав страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду в установленому законом порядку, тому регресний позов ПАТ «УПСК» є обґрунтованим.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та закрити провадження у справі посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що після настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та звертався до лікувальних закладів по медичну допомогу, а в подальшому – повідомив позивача про страховий випадок. У свою чергу ПАТ «УПСК» неправильно визначило розмір страхового відшкодування та безпідставно виплатило його ОСОБА_7 Крім того, суд допустив ряд порушень норм процесуального права, зокрема, прийняв позовну заяву, яка була подана від імені ПАТ «УПСК» неуповноваженою особою, допустив до участі в судовому засіданні як представника позивача особу, повноваження якої не були підтверджені, не провів попереднє судове засідання та обмежив відповідача у поданні доказів, порушив порядок призначення і проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, до того ж суд застосував положення ст. 1191 ЦК України, які не регулюють спірні правовідносини.

ПАТ «УПСК» подало відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 не повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду без поважних причин, а тому висновок суду про обґрунтованість регресного позову є правильним. Також при вирішенні спору судом з’ясовано всі обставини справи, дотримано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено ним неправильно, крім того, суд неправильно витлумачив норми ст.ст. 33, 38 Закону України від 1 липня 2004 року №1961-ІV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон №1961-ІV).

У зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд має змінити розподіл судових витрат.

Встановлено, що автомобіль НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_5

ОСОБА_7 є володільцем автомобіля MERCEDES-BENZ реєстраційний номер 47566ВО.

1 вересня 2015 року ПАТ «УПСК» і ОСОБА_5 уклали договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АІ/5263543), за умовами якого ПАТ «УПСК» застрахувало відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1 на випадок заподіяння ним шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю даного транспортного засобу на строк з 2 вересня 2015 року до 1 вересня 2016 року включно. Цим договором визначено ліміти відповідальності страховика на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, – 100 000 грн; за шкоду, заподіяну майну, – 50 000 грн (франшиза – 0 грн).

На підставі вказаного договору 30 червня 2016 року ПАТ «УПСК» видало ОСОБА_5 новий поліс АЕ/8876843.

16 червня 2016 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Зарічанській, у м. Хмельницькому, на порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, не врахував дорожню обстановку, не впевнився в безпечності маневру та допустив зіткнення з автомобілем MERCEDES-BENZ реєстраційний номер 47566ВО під керуванням ОСОБА_7, внаслідок чого вказані транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ринкова вартість автомобіля MERCEDES-BENZ реєстраційний номер 47566ВО на час дорожньо-транспортної пригоди склала 142 312 грн 27 коп. Разом із тим, вартість його відновлювального ремонту становить 219 094 грн 67 коп., а залишкова вартість складових транспортного засобу – 98 857 грн 84 коп.

26 листопада 2016 року ОСОБА_7 повідомив ПАТ «УПСК» про дорожньо-транспортну пригоду, а 29 листопада 2016 року потерпілий звернувся до страховика з заявою про страхове відшкодування.

ПАТ «УПСК» і ОСОБА_7 узгодили, що розмір страхового відшкодування складає 40 000 грн. Платіжним дорученням №47724 від 10 січня 2017 року ПАТ «УПСК» перерахувало ОСОБА_7 ці кошти.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов’язану з використанням транспортних засобів.

Як встановлено п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В силу ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 28 Закону №1961-ІV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов’язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону №1961-ІV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов’язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов’язок, він має підтвердити це документально.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з п.п. 38.1.1 «ґ» п. 38.1 ст. 38 Закону №1961-ІV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Встановлений статтею 33 Закону №1961-ІV обов’язок особи письмово повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди надає останньому можливість перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

З огляду на зміст ст.ст. 33, 38 Закону №1961-ІV можна зробити висновок, що після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника в разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, не повідомили в установлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати.

Матеріали справи вказують на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_5, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_7 завдано майнової шкоди. Таким чином, у відповідача виник обов’язок відшкодувати потерпілому цю шкоду.

ОСОБА_5 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ «УПСК», уклавши з останнім договір страхування на користь третіх осіб, а тому страховик зобов’язаний був здійснити страхову виплату ОСОБА_7

Скориставшись своїм правом на відшкодування шкоди, ОСОБА_7 звернувся до позивача з заявою про страхове відшкодування, після чого ПАТ «УПСК» здійснило регламентну виплату.

Факт настання даного страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, а ОСОБА_5 як особа, що винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнутий до адміністративної відповідальності. 6 грудня 2016 року представник ПАТ «УПСК» приймав участь в огляді транспортного засобу потерпілого, після чого позивач визнав указану подію страховим випадком і добровільно виплатив ОСОБА_7 страхове відшкодування.

За таких обставин сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення про задоволення позову, яке в своїй основі мусить базуватися на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов’язаннях, адже регресні зобов’язання входять до групи позадоговірних.

Отже, неправильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції помилково виходив з того, що регресний позов ПАТ «УПСК» є обґрунтованим.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позов ПАТ «УПСК» не підлягає задоволенню.

Виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого на ім’я ОСОБА_5 (а.с. 133), яка свідчить про те, що після дорожньо-транспортної пригоди відповідач звертався до лікувальних закладів по медичну допомогу, не досліджувалася в суді першої інстанції. Цей документ був доданий ОСОБА_5 до апеляційної скарги, разом із тим останній не надав апеляційному суду доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

У зв’язку з цим, суд апеляційної інстанції не прийняв указаний доказ. Інші докази, які б вказували на те, що ОСОБА_5 не повідомив ПАТ «УПСК» про дорожньо-транспортну пригоду з поважних причин, у справі відсутні. Також є необґрунтованими твердження відповідача про те, що ПАТ «УПСК» неправильно визначило розмір страхового відшкодування та безпідставно виплатило його ОСОБА_7

Статтею 1191 ЦК України врегульовано право зворотної вимоги до винної особи. Зокрема, цією нормою передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Посилання ОСОБА_5 на те, що вказана норма не поширюється на спірні правовідносини, є безпідставними.

Суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням процесуального закону. Твердження ОСОБА_5 щодо порушення судом ряду норм Цивільного процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, указані доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Позов ПАТ «УПСК» не підлягає задоволенню, внаслідок чого на ОСОБА_5 не можуть бути покладені понесені позивачем судові витрати. Разом із тим, з ПАТ «УПСК» на користь ОСОБА_5 слід стягнути витрати останнього зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_5 про відшкодування 40 000 гривень майнової шкоди в порядку регресу відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження – 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 40; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 20602681) на користь ОСОБА_5 (місце проживання – 31330, Хмельницька область, Хмельницький район, село Рідкодуби, вулиця Садова, 39; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2) 2 400 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 7 червня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_8

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 34