Постанова № 74524625, 06.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2749/15-ц

Провадження № 22-ц/779/523/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі суддів колегії судової палати у цивільних справах - головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О. секретаря Вазняк В.Д.

з участю представника ПАТ «Кредобанк» ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_5 на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2015 року, постановлене суддею Калинюком О.П., в м. Коломиї,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 9 розд. XIIІ «Перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 3 жовтня 2017 року.

16 червня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі ПАТ «Кредобанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 06.08.2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 315, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 21500 доларів США на строк до 04.08.2023 року для проведення ремонту житлової нерухомості зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,7 % річних.

27.01.2012 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №315#USD, згідно з яким змінено валюту зобов’язання з долара США на гривню, розмір процентів за користування кредитом - на 15% річних, номера рахунків для обліку виданих кредитних коштів та суму щомісячного платежу, обумовлену п.4.1 кредитного договору згідно з Додатком №2 до цього додаткового договору. У зв’язку з цим сума заборгованості позичальника на дату підписання додаткового договору визначена в розмірі 148 753,06 грн, яку банк перерахував на відповідні рахунки відповідачки.

16.05.2014 року між зазначеними сторонами укладено ще один додатковий договір до кредитного договору № 315. Згідно з цим додатковим договором за внесення змін в умови кредитування позичальник сплачує банку 0,2 % від суми залишку заборгованості по кредиту на дату підписання даного додаткового договору. З моменту внесення змін позичальник додатково сплачує 3% річних, а також змінено графік погашення кредитної заборгованості.

27.01.2012 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Кредобанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_2 в повному обсязі зобов’язань за вказаним кредитним договором (повернення кредиту, сплати відсотків та комісій за користування кредитом, пені, штрафів, неустойки).

У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 виконання зобов'язань за кредитним договором станом на 04.02.2015 року утворилась заборгованість, а саме: з червня 2014 року – по сплаті чергових платежів по поверненню кредиту; з серпня 2014 року – по сплаті відсотків за користування кредитом, комісії за адміністрування кредиту в розмірі 142 352,59 грн, з яких: 125 672,48 грн - сума основного боргу (неповернута сума кредиту); 14 684,19 грн – прострочені відсотки; 1995,92 грн – пеня за період з 02.07.2014 року по 04.02.2015 року, які банк просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 315 від 06.08.2008 року станом на 04.02.2015 року в розмірі 142 352,59 грн та по 711,76 грн судового збору з кожної.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 - ОСОБА_6 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та передачі справи за підсудністю, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що укладаючи кредитний договір сторони погодили, що спори, які виникатимуть з цього договору вирішуватимуться судом за місцезнаходженням філії банку, тобто у районному суді м.Львова, тому вважає, що судом першої інстанції порушено правила підсудності. ОСОБА_2 не зявлялась в судове засідання та не повідомляла про причини неявки з тих підстав, що повісток про призначення судового засідання не отримувала, не отримувала і копію заочного рішення. Зазначає, що кредит видавався в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у ВАТ «Кредобанк». У договорі зазначено, що він складений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Банк утаємничив номера рахунків для обліку кредиту та позичкового рахунку, за наслідками чого позичальник був позбавлений можливості щодо перевірки відповідності даних рахунків відповідним вимогам НБУ щодо плану рахунків та не укладав договору на обслуговування рахунку по погашенню кредиту. Сторони домовились, що на суму отриманого кредиту, якщо він виданий в іноземній валюті, позичальник здійснює купівлю гривні через операційну касу банку або на міжбанківському ринку та одразу зараховує її на свій поточний рахунок, відкритий у банку. Відповідно до Постанови Правління НБУ від 10.08.2005 року торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати виключно НБУ, тому умова кредитного договору щодо продажу позичальником валюти унеможливлена, про що банку було відомо. Не доведений і позичальником факт купівлі гривні через операційну касу банку, так як зазначеного документу за формою № 377-к позивачем не надано, що підтверджує той факт, що готівкова валюта позичальнику не видавалась та в касі банку не обмінювалась. Зазначає, що в матеріалах позовної заяви не міститься жодного доказу щодо видачі позичальнику кредиту в безготівковій формі в розмірі 21500,00 доларів США, позивачем не надано договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, не надано виписок банку про рух валютних коштів.В матеріалах справи відсутні первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, а наявні в справі розрахунки не відповідають вимогам належності та допустимості доказів. Відсутність зазначених документів ставить під сумнів видачу позичальнику коштів в доларах США. Меморіальний ордер про видачу кредиту позичальнику в національній валюті виготовлений в електронній формі та на ньому відсутні електронні підписи виконавців. Зазначений кредитний договір має всі ознаки споживчого кредиту, тому до нього мали б застосовуватися норми Закону України «Про захист прав споживачів». Вказаним законом встановлено, що продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Кредитний договір в частині визначення валюти кредитування в доларах США є таким, що вчинений для приховування укладення кредитного договору про надання кредиту саме в національній валюті України для банку та в доларах США для позичальника. Кредитний договір ні за змістом ні за формою не містить детального розпису загальної вартості кредиту, не зазначена та не розрахована реальна процентна ставка, відсутній графік платежів. Судом першої інстанції не перевірено повноваження Першої Львівської філії ВАТ «Кредобанк» щодо прав на здійснення операцій з валютними цінностями. Зазначає, що погашення кредиту в іноземній валюті можливо тільки з використанням поточного рахунку клієнта, відкритого в установі банку на підставі договору банківського рахунку. В кредитному договорі не визначено номер рахунку щодо повернення суми кредиту. Також з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про те, що договір діє до повного виконання сторонами зобовязань по кредитному договору № 315 від 06.08.2008 року не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки. В цьому разі мали би застосовуватися норми ч.4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Позичальник почала погашати кредит з порушенням графіку з червня 2014 року, а із серпня 2014 року взагалі перестала вносити платежі на погашення кредиту. Так як банк з позовною заявою до поручителя звернувся 10 червня 2015 року, то пропустив шестимісячний строк щодо стягнення коштів з поручителя.

У судовому засіданні представник ПАТ «Кредобанк» апеляційну скаргу не визнав, вважає рішення суду законним та обгрунтованим.

ОСОБА_2 належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання не з’явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їі відсутності.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором не виконала, внаслідок чого станом на 04.02.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 142 352,59 грн. Відповідно до п.п.1.3,1.5 договору поруки поручитель зобов’язалася сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором. Поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідачам направлялись повідомлення-вимоги щодо сплати заборгованості за вказаним кредитним договором, і ці вимоги ними отримані 19.12.2014 року.Проте, в установлений строк у повідомленні вимоги щодо дострокове погашення заборгованості за кредитним договором відповідачами не виконані.

Висновок суду відповідає вимогам закону і обставинам справи.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Судом установлено, що 06.08.2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 315, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 21500 доларів США на строк до 04.08.2023 року для проведення ремонту житлової нерухомості зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,7 % річних (а.с. 7-10).

27.01.2012 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №315#USD, згідно з яким змінено валюту зобов’язання з долара США на гривню, розмір процентів за користування кредитом - на 15 %, номера рахунків для обліку виданих кредитних коштів та суму щомісячного платежу, обумовлену п.4.1 кредитного договору згідно з Додатком №2 до цього додаткового договору. У зв’язку з цим сума заборгованості позичальника на дату підписання додаткового договору визначена в розмірі 148 753,06 грн, яку банк перерахував на відповідні рахунки (а.с.12-13).

16.05.2014 року між зазначеними сторонами укладено ще один додатковий договір до кредитного договору № 315. Згідно з цим додатковим договором за внесення змін в умови кредитування позичальник сплачує банку 0,2 % від суми залишку заборгованості по кредиту на дату підписання даного додаткового договору. З моменту внесення змін позичальник додатково сплачує 3% річних, а також змінено графік погашення кредитної заборгованості (14-15).

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. п. 3.3, 3.4 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» за ставкою, визначеною у п.3.2 цього договору, з моменту видачі кредиту до терміну, вказаного у п.2.1 цього договору. Позичальник сплачує проценти щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.

Згідно з п. 4.1 цього договору відповідачка ОСОБА_2 зобов’язалася повернути кредит у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами - по 120 доларів США (179 траншів), а останній платіж по кредиту (20,00 доларів США) - не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим договором та/або додатками до нього.

Згідно з п. п. 5.1, 5.2 вказаного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за цим договором позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в п. 3.2 цього договору, але не менше однієї гривні за кожний день прострочення. За невиконання взятих за себе зобов’язань по поверненню кредиту позичальник, крім сплати пені, відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду.

Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.

27.01.2012 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Кредобанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_2 в повному обсязі зобов’язань за вказаним кредитним договором (повернення кредиту, сплати відсотків та комісій за користування кредитом, пені, штрафів, неустойки) (а.с. 16).

Відповідно до п.п.1.3,1.5 договору поруки поручитель зобов’язалася сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором. Поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно довідки-розрахунку поданого банком, ОСОБА_2 належно не виконувала свої зобов'язання за договором, внаслідок чого станом на 04.02.2015 року утворилась заборгованість, а саме: з червня 2014 року – по сплаті чергових платежів по поверненню кредиту; з серпня 2014 року – по сплаті відсотків за користування кредитом, комісії за адміністрування кредиту в розмірі 142 352,59 грн, з яких: 125 672,48 грн - сума основного боргу (неповернута сума кредиту); 14 684,19 грн – прострочені відсотки; 1995,92 грн – пеня за період з 02.07.2014 року по 04.02.2015 року.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції вірно вважав, що є підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «Кредобанк» та правильно керувався умовами договору і ст. ст. 553, 554, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про те, що порука припинена, так як кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив вимоги до поручителя з огляду на таке.

Згідно з правилами ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2014 року позивачем направлялись відповідачам повідомлення-вимоги щодо сплати заборгованості за вказаним кредитним договором, і ці вимоги ними отримані 19.12.2014 року (а.с.35-42).

ПАТ «Кредобанк» із позовною заявою звернувся до суду 16.06.2015 року, тобто в межах шестимісячного строку, а тому відсутні підстави для застосування наслідків пропущення строку пред’явленням вимоги, у відповідності до ч.4 ст. 559 ЦК України.

Крім цього, ОСОБА_3 як поручитель за договором поруки від 27.01.2012 року, який укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 не оскаржує рішення суду у цій справі та не уповноважувала на вчинення таких дій представника ОСОБА_2 – ОСОБА_6

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не отримувала повісток про призначення судового засідання та копію заочного рішення апеляційний суд відхиляє, так як вони спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що рекомендовані повідомлення, що повернулись від відповідачки, свідчать про те, що вона були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи (а.с. 60, 69).

Згідно із ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Надалі ОСОБА_2 неодноразово викликалась в судове засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення, що повернулись до суду (а.с. 84, 123, 125, 162, 164). Повідомлення про призначення розгляду справи на 23.12.2015 року отримане ОСОБА_2 за фактичним місцем її проживання у м. Львові, про що свідчить її підпис у повідомленні. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов’язків. Однак право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Що стосується доводів позивача щодо несправедливих умов договору, то перед укладенням кредитного договору позивач у письмовій формі надав ОСОБА_2 у повному обсязі усю необхідну інформацію, передбачену ч. 2,4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». При укладенні кредитного договору сторони узгодили всі його істотні умови. У договорі зазначені сума кредиту, дати видачі кредиту, відсоткова ставка, умови повернення кредиту нарахування та сплати відсотків, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Відповідно до п.9.7 кредитного договору, шляхом підписання договору, позичальник підтверджує, що ознайомився з умовами кредитування, діючими тарифами банку та загальною вартістю кредиту.

Меморіальний ордер про видачу кредиту в національній валюті містить усі необхідні реквізити, наявність електронного підпису не є обов’язковою вимогою.

Відповідно до п.2.13 кредитного договору сторони з метою дотримання положень п.2.2. договору домовились, що за рахунок отриманого кредиту, якщо він виданий в іноземній валюті, позичальник здійснює купівлю гривні через операційну касу банку або на міжбанківському ринку по встановленому курсу на день здійснення операції та одразу зараховує її на свій поточний рахунок, відкритий у банку. Згідно положень ст. 235 ЦК України застосування іншої валюти кредитування не є ознакою удаваності правочину.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення суду таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення суду за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_5 залишити без задоволення. Заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 червня 2018 року.

Головуючий В.Д.Фединяк

Судді: Л.В.Василишин

ОСОБА_7