Ухвала суду № 74524813, 05.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/455/18

Провадження № 11-кп/779/140/2018

Категорія 4 ст.407 КК України

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач Гандзюк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді Гандзюка В.П.,

суддів Повзла В.В., Гриновецького Б.М.,

з участю:

секретаря судового засідання Шемрай Г.А.,

прокурора Мариніва Р.І.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду від 29 березня 2018 року про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, -

в с т а н о в и в :

Зміст судового рішення суду першої інстанції.

ухвалою Долинського районного суду від 29 березня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання адміністрації Державної установи «Долинський виправний центр №118» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням засудженому ОСОБА_1

Зміст апеляційної скарги.

Засуджений подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що судом не враховано, що завдані злочином збитки були відшкодовані ним добровільно ще до початку відбуття покарання. Жодних виконавчих документів, у яких він є боржником, на виконанні органів Державної виконавчої служби немає, що підтверджується відповідною довідкою в його особовій справі. А тому, є незрозумілим посилання суду на те, що ним не відшкодовано завдані злочином збитки.

Засуджений працевлаштований на виробництві установи, потім на контрагентському об’єкті «Уніплит». За час відбування покарання не допускав порушень вимог режиму відбування покарання, дисциплінарні стягнення не накладались. Періоди часу, коли він не працював, були зумовлені поважними причинами: хворобою або відсутністю робочих вакансій. В жовтні 2017 року до нього застосовано захід заохочення у виді подяки.

Посилання суду на те, що невідбута частина покарання за вчинений злочин є досить значною, є необґрунтованою та такою, що суперечить положенням ст. 82 КК України.

Просить ухвалу суду скасувати та задовольнити клопотання щодо нього.

Обставини у кримінальному провадженні встановлені судом першої інстанції.

ОСОБА_1 засуджений 28.02.2017 року колегією суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за ст. 146 ч.2 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі.

Початок відбуття терміну покарання засудженому рахується з 03.04.2017 року; 1/3 частина відбутого терміну – 03.02.2018 року; кінець терміну – 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що з 03.04.2017 року засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання в Державній установі «Долинський виправний центр (№118)», був працевлаштований на виробництів установи, пізніше на контрагентському об’єкті «Уніплит», та працює в майстерні установи. За час відбування покарання не допускав порушень вимог режиму відбування покарання, дисциплінарні стягнення не накладалися, заохочення не оголошувалися.

З матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_1А встановлено, що за час відбування покарання в Долинскому ВЦ № 118 з 03.04.2017 року він не працював в жовтні та грудні 2017 року, а також з кінця січня та до середини лютого 2018 року.

При цьому суд критично оцінив посилання засудженого на те, що в грудні 2017 року він не працював по стану здоров'я, оскільки матеріалами його особової справи підтверджено тільки 2 виїзди на консультацію лікаря в Долинську ЦРЛ 06 та 14 грудня 2017 року.

Судом також було враховано, що 28.07.2017 року засудженому ОСОБА_1 продовжено перебування на профілактичному обліку як схильному до захоплення заручників, що підтверджується випискою з протоколу № 23 засідання профілактичної комісії Долиського ВЦ № 118 від 28.07.2017 року.

Як вбачається з подання про застосування до засудженого заходу заохочення від 10.10.2017 року, адміністрацією установи не погоджено застосування щодо ОСОБА_3 такого заходу заохочення як подяка в зв'язку тим, що воно є передчасним.

Суд прийшов до висновку, що поведінка засудженого ОСОБА_1 за час відбування покарання та його ставлення до праці не є зразковими, оскільки значний проміжок часу він без поважних причин не працював, за весь час відбування покарання адміністрацією установи заохочення засудженому не оголошувалися, завдані злочином збитки в розмірі 1098,03 грн. не відшкодовано, невідбута частина покарання за вчинений злочин є досить значною.

Та обставина, що за період відбування покарання в Державній установі «Долинський виправний центр «№ 118» засуджений ОСОБА_1 не допускав порушень умов відбування та режиму відбування покарання, на думку суду, ще не свідчить про те, що він став на шлях виправлення, оскільки така поведінка є нормою поведінки засуджених під час відбування покарання.

При цьому той факт, що за майже рік перебування в Долинському ВЦ № 118 засуджений ОСОБА_1 не отримав жодного заохочення, на думку суду, свідчить про те, що його поведінка та відношення до праці не є зразковими і не підтверджують того, що він став на шлях виправлення.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для заміни засудженому ОСОБА_1 невідбутої частини покарання більш м’яким, а тому в задоволенні клопотання адміністрації Державної установи «Долинський виправний центр «№ 118» про застосування щодо нього такої заміни відмовив.

Позиції учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції засуджений та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги та просили замінити невідбуту частину покарання більш м'яким покаранням.

Прокурор виступив проти задоволення апеляційної скарги засудженого та просив ухвалу суду залишити без змін.

Обставини у кримінальному провадженні, встановлені апеляційним судом та мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вказаних вимог при винесенні ухвали місцевий суд не дотримався.

Відповідно до п.2 Постанови ПВС України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відбувається лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК).

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для заміни засудженому ОСОБА_1 невідбутої частини покарання більш м’яким з обставин, які судом належним чином не досліджувалися.

Тому такі висновки є передчасними та не відповідають дійсним обставинам справи.

Зокрема, суд не взяв до уваги та не проаналізував обставини, за яких засуджений не мав реальної можливості працювати по стану здоров'я. При цьому, суд не врахував і тривалість такої перерви, невмотивовано зазначаючи про те, що він є великим.

Таким, що не відповідає дійсності є твердженням суду про невідшкодування засудженим моральних збитків, оскільки із розписки наданою потерпілою ОСОБА_4 вбачається, що вона отримала від засудженого 23000 гривень на відшкодування за спричинення моральної шкоди.

Не зрозумілим є і позиція суду, що належна поведінка та добросовісне ставлення до праці є нормою життя, а не зразковою поведінкою, яка не свідчить про фактичне виправлення особи.

Сумнівним є висновок суду що обставиною, яка негативно впливає на висновок щодо можливості заміни невідбутого покарання більш м’яким, є факт перебування особи на профілактичному обліку, оскільки такий ведеться незалежно від особи засудженого і стосується виключно обвинувачення у вчиненні певного виду злочину.

Судом також не було взято до уваги довідку про те, що Монастир Чесного Хреста Господнього візьме на посаду різноробочого або менеджера із заробітною платою 4000 грн. та наявність на утриманні дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, ухвала суду винесена передчасно без належного дослідження наявних доказів, що мають вирішальне значення для вирішення справи.

Щодо результатів розгляду апеляційної скарги.

Тому доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого, підлягають до частково задоволення.

Вказані істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням провадження на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, під час якого слід ретельно перевірити всі дані, що стосуються особи ОСОБА_1 та постановити обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 376, 405 , 407, 412, 415, 418 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Долинського районного суду від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким – скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді: Б.М. Гриновецький

ОСОБА_6

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк