Постанова № 74520282, 22.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/551/18 Справа № 175/5018/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 39

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Дніпро 22 травня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого – Куценко Т.Р.

суддів – Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі – Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсним та скасування реєстрації права власності, встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем, визнання права власності на ? частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_3 у грудні 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсним та скасування реєстрації права власності, встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем, визнання права власності на ? частину домоволодіння в порядку спадкування за законом /а.с. 4-8/.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що його матері ОСОБА_7 на праві власності належав житловий будинок 65-д по вул. Широкій у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

В будинку проживали та були зареєстровані батьки позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_7, позивач також до 1992 року там був зареєстрований, та з 1993 року разом з дружиною та дітьми проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1.

У 2000 році він із сім'єю переїхав проживати до спірного домоволодіння. У липні 2005 року там були зареєстровані сини позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_9, а у 2008 році дружина ОСОБА_10 Позивач та ще двоє його дітей проживали в будинку без реєстрації.

22.11.2008 року помирає батько позивача ОСОБА_8, а 16.06.2014 року помирає мати ОСОБА_7.

26 вересня 2015 року помирає рідний брат позивача ОСОБА_11.

У жовтні 2015 року позивач знявся з реєстрації у селі Х-Губиниха, але в спірному домоволодіння не був зареєстрований через смерть матері, яка є власницею будинку.

У жовтні 2016 року позивачу стало відомо, що відповідач по справі ОСОБА_4, який є сином його померлого брата ОСОБА_11, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.07.2016 року, визнав за собою право власності на спірне домоволодіння, після смерті батька ОСОБА_11, та 07.09.2016 року продав спірне домоволодіння відповідачу ОСОБА_2

Позивач посилається на те, що він з 2000 року до дня смерті своєї матері ОСОБА_7, постійно проживав з нею в одному будинку, займався поточним ремонтом, доглядав за батьками, а тому, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.07.2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу ? частини житлового будинку, серія та номер 1417 від 29.07.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Скасовано державну реєстрацію права власності, внесену згідно рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30709864 від 29.07.2016 року на ? частину домоволодіння № 65-д по вул. Широкій у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, власник ОСОБА_2, номер запису про право власності: 15661342.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу ? частини житлового будинку, серія та номер: 1427 від 3.07.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

Скасовано державну реєстрацію права власності, внесену згідно рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 30714527 від 30.07.2016 року на ? частину домоволодіння по вул. Широкій у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, власник ОСОБА_2, номер запису про право власності: 15666581.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_7, яка померла 16.06.2014 року за адресою Дніпропетровська область Дніпропетровський район м. Підгородне, вул. Широка, 65-д.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину домоволодіння №65-д, яке в цілому складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 56,8 кв. метри, житловою площею 23, 4 кв. метри, допоміжною площею 33,4 кв. метри, до складу якого входять: 1- коридор площею 9,1 кв. метри, 2- передпокій площею 11,5 кв. метри; 3- кімната житлова площею 15, 3 кв. метри; 4-кімната житлова площею 8,1 кв. метри; 5- кухня площею 8,1 кв. метри; 6- кладова площею 4, 7 кв. метри; а також господарських будівель та споруд: літ. «Б» - сарай-гараж, площею 48,4 кв. метри; літ. «б» - прибудова до сараю - гаражу площею 21,9 кв. метри; літ. «п/д» - погріб площею 17,1 кв. метри; літ. «В» - вбиральня площею 1 кв. метр; № 1-6 споруди; розташовані по вул. Широкій у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_7, померлої 16.06.2014 року. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 71-72/.

З рішенням суду не погодився відповідач ОСОБА_2, який звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на те, що позивач ОСОБА_3, разом зі своїм племінником ОСОБА_4, створили ситуацію, коли один з них, а саме ОСОБА_4, приймає спадщину та продає будинок, отримує кошти, а інший, позивач ОСОБА_3, імітуючи ворожі відносини з племінником повертає собі будинок у власність, залишаючи покупця без майна та грошей /а.с. 76-78/.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду – скасуванню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок (домоволодіння) від 17.10.1975 року, зареєстроване в МТІ реєстровий № 4494-28, будинок 65-д по вул. Широкій у м. Підгородне належало ОСОБА_7 /а.с. 9/.

Згідно технічного паспорта станом на 12.02.1981 року домоволодіння складається з будинку А; сарай, гараж – Б; вбиральні –В; споруди – № 1-3 /а.с. 10-13/.

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 померла 16.06.2014 року, про що виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 20.06.2014 року зроблено актовий запис № 144 /а.с. 18/.

Позивач ОСОБА_3, є сином ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження /а.с. 20/, та відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцем першої черги за законом.

Після смерті матері, ОСОБА_3 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, відповідно до ст. 1269 ЦК України, не звернувся та відмови не отримав.

У спірному будинку 65-д по вул. Широкій у м. Підгородне з 17.06.2008 року був зареєстрований ОСОБА_11, рідний брат позивача та син спадкодавця ОСОБА_7, який помер 26.09.2015 року і який також був спадкоємцем першої черги після смерті матері.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.07.2016 року за його сином, ОСОБА_4, визнано право власності на житловий будинок 65-д по вул. Широкій у м. Підгородне в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_11 /а.с. 15-16/.

29 та 30 липня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу будинку 65-д по вул. Широкій у м. Підгородне /а.с. 14-14а/.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.07.2016 року було скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 – відмовлено /а.с. 56-57/.

Підставою для скасування рішення стало те, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо залучення до справи інших спадкоємців.

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звертається до суду з вищевказаним позовом. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції посилається на те, що право власності на домоволодіння 65-д по вул. Широкій у м. Підгородне за ОСОБА_4 не визнано, домоволодіння ним було відчужено незаконно, тому договори купівлі-продажу домоволодіння підлягають визнанню недійсними, підлягає скасуванню і реєстрація права власності на це домоволодіння. Також як на встановлений факт суд посилається на те, що позивач на момент смерті своєї матері проживав разом з нею, та є таким, що прийняв спадщину.

На підтвердження вимог ОСОБА_3 надав копію домової книги та довідку, з яких вбачається, що станом на 11.09.2016 року за адресою вул. Широка, 65-д у м. Підгородне проживає та зареєстрована ОСОБА_10 та її сини ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 20-22/.

Але з такими висновками суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України тільки спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він повинен подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 2, 23 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, місце перебування особи – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання – житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживала, а тимчасово знаходилася.

За змістом п. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкоємцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Рішення суду першої інстанції не містить встановлених обставин проживання позивача разом із матір'ю на день її смерті та будь-яких доказів на їх підтвердження. Відповідно до копії паспорта ОСОБА_3 з грудня 1993 року по 28.10.2015 року був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_4, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_3 на момент смерті своєї матері разом з нею проживав за однією адресою.

Тому позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що інші позовні вимоги, а саме визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, скасування реєстрації права власності та визнання за ОСОБА_3 на ? частину домоволодіння є похідними від встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, а тому також не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2017 року – скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1 212, 64 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_12