Ухвала суду № 74520280, 30.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1525/17 Справа № 208/6766/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Самокиша О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи скарги, матеріали справи, вважає оскаржувану ухвалу незаконною, такою, що повинна бути скасована, виходячи з наступного.

Згідно вимог ч. 1 ст. 385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Залишаючи на підставі частини 2 ст.72 ЦПКУ скаргу ОСОБА_2 на дії та постанови державного виконавця без розгляду, райсуд виходив з того, що заявник звернувся зі скаргою до суду лише 10 листопада 2016 року, тобто після спливу строку передбаченого ч. 1 ст. 385 ЦПК України, клопотання про визнання пропущеного строку таким, що пропущений з поважних причин,- не заявив. При цьому суд вважав, що датою, коли ОСОБА_2 дізнався про відкриття виконавчого провадження, є 21.10.2016., а кінцевою датою звернення зі скаргою є 01.11.2016., тоді як заявник звернувся 1011.2016.

Висновки суду не можна визнати правильними, оскільки вони ґрунтуються на неповно з*ясованих обставинах справи, без врахування та оцінки доводів заявника, і протирічать дійсним обставинам та вимогам закону.

Матеріалами справи встановлено, що два виконавчі листи, видані 07.11.2014 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська, про 1/ стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості у розмірі 19 327,27 євро та 908 967,17 грн., 2/ про стягнення витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн., - надійшли від стягувача- Банку «Надра»- до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська 04.10.2016 року.

ОСОБА_3 від 07.10.2016 року державним виконавцем відкриті виконавчі провадження. Дані постанови, як зазначено самим ОСОБА_2, отримані ним 21.10.2016. Боржник стверджував, що тільки при ознайомленні 27.10.2016. з матеріалами виконавчих проваджень, йому стало відомо, що ці листи подані стягувачем 04.10.2016., тобто в період дії редакції Закону «Про виконавче провадження» від 21.04.1999., яким був встановлений строк пред*явлення виконавчого документу- один рік, а поскільки пройшло більше року, вважав, що дії виконавця по прийняттю листів на виконання та винесення постанов про відкриття проваджень були незаконними.

Висновок суду про те, що, отримавши постанови виконавця 21.10.2016 року, ОСОБА_2 мав інформацію про дату видачі листів саме 07.11.2014 року, а тому за вимогами п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» розумів, що ці листи можуть бути пред’явлені протягом року, якщо інше не передбачено законом, тому дата 21.10.2016. є датою коли скаржник дізнався про зміст постанов державного виконавця, - є помилковим та протирічивим висновком, оскільки при вирішенні питання дотримання заявником процесуального строку на подання скарги відправним моментом є не дата видачі виконавчих листів, а дата, коли стягувачем було пред’явлено виконавчі листи до виконання.

Враховуючи, що Постанови про відкриття виконавчих проваджень не містять відомостей про дату пред’явлення листів до виконання – до вступу або після вступу в силу нового ЗУ «Про виконавче провадження», а відомості про дату звернення стягувача із виконавчими листами стали відомі ОСОБА_2 лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження- 27.10.2016 року, що підтверджується заявою боржника,- суд першої інстанції невірно застосовано норми ст.385 ЦПК, припустився необґрунтованого висновку про пропуск скаржником процесуального строку та залишив без розгляду скаргу в цілому, залишивши при цьому без уваги, з*ясування та оцінки факт оскарження ОСОБА_2 В також інших постанов від 27.10.2016. року.

На підставі викладеного, враховуючи, що не всі заявлені вимоги судом були розглянуті, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в іншому складі.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року – скасувати. Матеріали справи направити до того ж суду для повторного розгляду скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_4