Ухвала суду № 74520181, 09.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2327/17 Справа № 199/8392/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Самокиша О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2, треті особи: ТОВ «Соляріс», ТОВ «Регіонінвестгрупп», КЖЕП «Лівобережжя», ОСОБА_3 - про витребування майна, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради просить скасувати ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2017 року, посилаючись на її незаконність, порушення судом норм процесуального права.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з тих підстав, що відповідно до Довідки з Державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна наявні обтяження у вигляді арешту спірного нерухомого майна.

Апеляційний суд, вивчивши доводи скарги, матеріали справи, вважає оскаржувану ухвалу незаконною, такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України – суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України – забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз’яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів відповідачки.

Правилами ст. 152 ЦПК України передбачені різні види забезпечення позову, в тому числі: накладення арешту; заборона вчиняти певні дії.

В заяві про забезпечення позову прокурор, окрім арешту, просив заборонити відповідачці та будь-яким іншим особам, у тому числі, суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, оренди тощо; вчиняти будь-які дії, що пов’язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, - суддя першої інстанції в порушення вищезазначених вимог процесуального закону, розглянула лише питання щодо арешту, при цьому не навела достатніх мотивів відмови в застосуванні іншого виду забезпечення позову, а саме, заборони вчиняти певні дії. При цьому, посилаючись на арешт спірного майно, який застосовано в рамках кримінального провадження, суддя не звернула уваги на той факт, що арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження, в той час як забезпечення позову в цивільному процесі - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А тому, посилання судді на те, що у кримінальному провадженні накладено арешт на спірне нерухоме майно, не є перешкодою для розгляду питання щодо забезпечення позову в межах вимог, заявлених у цивільному провадженні і прийнятті відповідного рішення, так як ст.. 152 ЦПК України, окрім арешту, передбачає й інші види забезпечення позову.

Таким чином, при розгляді заяви суддя допустила порушення вимог процесуального закону, а тому, ухвала є незаконною та підлягає скасуванню з направленням матеріалів до того ж суду для повторного розгляду заяви.

Керуючись ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради – задовольнити частково.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2017 року - скасувати. Матеріали справи направити до того ж суду для повторного розгляду заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_4