Ухвала суду № 74520191, 23.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/385/17 Справа № 199/4111/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія 27

23 лютого 2017 року

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2017 рік лютий 23 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Пономарь З.М., Городничої В.С.,

при секретарі - Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання нікчемним договору позики, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою, посилаючись на те, що 16.01.2012 року ОСОБА_2 під розписку позичив у нього грошові кошти у сумі 45 000 гривень, з яких 20 000 гривень зобов’язався повернути у строк до 30.04.2012 року, а 25 000 гривень – у строк до 30.05.2012 року.

Станом на 24.12.2014 року відповідач грошові кошти не повернув.

Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, але від виконання чого відповідач ухиляється, позивач вимушений був звернутись з даним позовом до суду.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_3, посилаючись на те, що станом на 10.05.2016 року відповідач повернув йому 11 000 гривень, просив стягнути на свою користь залишок суми боргу, який складає 34 000 гривень.

02.06.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання нікчемним договору позики, посилаючись на те, що розписка про те, що він нібито позичив у ОСОБА_3 45 000 гривень в дійсності писалася ним за проханням ОСОБА_3 для його батька, вдаватись у подробиці відносин між якими він не став, так як вірив ОСОБА_3. Ніяких грошей за вказаною розпискою він від ОСОБА_3 не отримував.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2015 року справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання нікчемним договору позики об’єднані в одне провадження, яке передано до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська для подальшого розгляду.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнута сума боргу у розмірі 32 000 гривень та судовий збір у розмірі 320 гривень. В решті позовних вимог ОСОБА_3 та у зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання нікчемним договору позики – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі, а у задоволенні вимог ОСОБА_3 відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом постановив рішення, яким стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за борговою розпискою, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання нікчемним договору позики відмовив.

Доводи ОСОБА_2 про те, що розписка писалася ним без мети передачі грошових коштів і грошові кошти по цій розписці не передавались, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми, яку у даному випадку відповідач ОСОБА_2 частково погасив.

Що стосується посилань ОСОБА_2 на допущені судом першої інстанції порушення підсудності під час об’єднання справ в одне провадження, то з врахуванням передбаченої положеннями статті 126 ЦПК України можливості об’єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача, та звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за підсудністю з позовом до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, який й розглянув в подальшому об’єднане провадження по суті, то вони за таких обставин підставою для скасування рішення суду також бути не можуть.

Таким чином, вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Суд не допустив порушень матеріального та процесуального права, які могли б тягнути за собою скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 – 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути принесена касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :