Постанова № 74513305, 29.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/13739/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Миронюк М.Г. Провадження № 22-ц/773/549/18 Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Русинчука М.М.,

суддів Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,

з участю: секретаря – Губарик К.А.,

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави,

за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 09 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство (далі – ПАТ) «ОТП Банк» звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством (далі – ЗАТ) «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №СL-701/764/2007, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 65 178 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, зі строком погашення до 22 серпня 2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3 було укладено договір застави автотранспортного засобу №РСL-701/764/2007 від 23 серпня 2007 року, згідно умов якого останній надав в заставу автомобіль марки «LEXUS RX 350», реєстраційний №АХ4488ВВ, рік випуску - 2007, тип транспортного засобу: легковий універсал-в, кузов №JTJHК31U902025125.

Позивач зазначав, що ОСОБА_3 свої зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості не виконав і станом на 27 березня 2012 року сума боргу за кредитним договором становить 74 134,25 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 592 036,12 грн та 49 315,83 грн пені.

Ураховуючи наведене, позивач ПАТ «ОТП Банк» просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу його на прилюдних торгах за ціною визначеною на підставі оцінки суб’єктом оціночної діяльності, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 червня 2013 року замінено первісних відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на належного відповідача ОСОБА_2

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 09 лютого 2018 року позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено.

Ухвалено звернути стягнення на рухоме майно за договором застави автотранспортного засобу №РСL-701/764/2007 від 23 серпня 2007 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, а саме: автомобіль марки «LEXUS RX 350», реєстраційний №АХ4488ВВ, рік випуску - 2007, тип транспортного засобу: легковий універсал-в, кузов №JTJHК31U902025125, який належить на праві власності ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №СL–701/764/2007 від 23 серпня 2007 року в сумі 74 134,25 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 592 036,12 грн та пені в розмірі 49 315,83 грн шляхом продажу рухомого майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про заставу».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 908 грн.

В поданій апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк», з підстав неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з таких мотивів.

Статтею ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Місцевим судом встановлено, що 23 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №СL-701/764/2007, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 65 178 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, зі строком погашення до 22 серпня 2013 року (а.с.8-11, т.1).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3 було укладено договір застави автотранспортного засобу №РСL-701/764/2007 від 23 серпня 2007 року, згідно умов якого позичальник надав в заставу автомобіль марки «LEXUS RX 350», реєстраційний №АХ4488ВВ, рік випуску - 2007, тип транспортного засобу: легковий універсал-в, кузов №JTJHК31U902025125 (а.с.13-14, т.1).

З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №14082674 від 23 серпня 2007 року судом встановлено, що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна о 13 год. 07 хв. 23 серпня 2007 року було внесено реєстраційний запис про заборону відчуження згаданого заставленого автомобіля марки «LEXUS RX 350», підстава обтяження: договір застави автотранспортного засобу №РСL701/764/2007 від 23 серпня 2007 року (а.с.177-178, т.1).

Умовами договору застави передбачено, що у випадку порушення заставодавцем зобов'язань за кредитним договором, або за договором застави, заставодавець зобов'язаний передати предмет застави заставодержателю в заклад.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за вказаним договором, внаслідок чого у нього згідно наданого банком розрахунку станом на 27 березня 2012 року існує кредитна заборгованість в розмірі 74 134,25 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 592 036,12 грн та 49 315,83 грн пені (а.с.5, т.1).

Отже, в порушення вищевказаних вимог закону та умов договорів, ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором не виконав, предмет застави в заклад банку не передав.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 червня 2013 року замінено первісного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача - ОСОБА_2, оскільки як встановлено судом з листа Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України, згідно з відомостями наявної бази даних ДАІ ОСОБА_2 станом на червень 2013 року є власником заставленого автомобіля (а.с.76-77, т.1). Дата реєстрації права власності зазначена 24 листопада 2011 року.

Статтею ст. 19 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»). Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Згідно договору застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Як визначено у ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження, 2) відчуження належного боржнику на праві приватної власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі – продажу або інші способи відчуження цього виду майна.

Згідно зі ст. 23 цього Заону, відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов’язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що взаємні права та обов’язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено Законом.

З аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, а відтак на нього може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст. ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Статтею 25 цього Закону визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

З огляду на те, що відповідачка ОСОБА_2 набула право власності на автомобіль марки «LEXUS RX 350», реєстраційний №АХ4488ВВ, рік випуску - 2007, тип транспортного засобу: легковий універсал-в, кузов №JTJHК31U902025125, 24 листопада 2011 року без припинення обтяження на нього, що підтверджується згаданим витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №14082674 від 23 серпня 2007 року, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави, у зв’язку з чим на нього згідно ст. ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» може бути звернено стягнення.

На підставі наведеного, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про задоволення позову ПАТ «ОТП Банк» відповідає вимогам закону.

Суд в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається відповідачка в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевого суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

У своїх доводах апеляційної скарги відповідачка ОСОБА_2 обґрунтовуючи незаконність ухваленого в даній справі рішення, покликалась на те, що лише в 2014 році в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з’явився запис про продовження обтяження предмета застави - автомобіля марки «LEXUS RX 350», реєстраційний №АХ4488ВВ, до 2019 року, а пізніше такий строк продовжений до 2021 року (а.с.216-217, т.1). Крім того, вказувала на те, що на час придбання автомобіля запис про його обтяження у державному реєстрі був відсутній, тому вважає, що реєстраційний запис про заборону відчуження згаданого заставленого автомобіля до Державного реєстру обтяжень рухомого майна о 13 год. 07 хв. 23 серпня 2007 року було внесено значно пізніше і вказаний паперовий витяг, який міститься в матеріалах справи, містить ознаки підробки та перебуває на експертизі у правоохоронних органах. На підтвердження того, що вказаний паперовий витяг знаходиться на експертизі відповідачка надала копію постанови про призначення судово-технічної експертизи (документів) від 04 травня 2018 року та у зв’язку з чим подала до апеляційного суду клопотання про зупинення провадження у даній справі, в задоволенні якого ухвалою апеляційного суду від 14 травня 2018 року їй було відмовлено.

Однак наведені відповідачкою в апеляційній скарзі доводи колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки наявні у справі докази вказують на те, що на час придбання нею автомобіля 24 листопада 2011 року, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна набагато раніше 23 серпня 2007 року о 13 год. 07 хв. було внесено реєстраційний запис про заборону відчуження згаданого заставленого автомобіля марки «LEXUS RX 350», який на час розгляду даної справи є чинним і ніким скасовувався, про що свідчить відповідний витяг з цього реєстру (а.с.177-178, т.1), оригінал якого вилучений з розглядуваної цивільної справи органом досудового розслідування, яким призначено відповідну експертизу на предмет його достовірності. Оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення суду і його перегляду апеляційним судом недостовірність вказаного документа не встановлена, колегія суддів відкидає як недоведені відповідні твердження відповідача про недійсність згаданого запису в Державного реєстрі обтяжень рухомого майна про реєстрацію обтяження щодо спірного автомобіля 23 серпня 2007 року у зв’язку з його заставою.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, а є власним суб’єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд дав відповідну правову оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 09 лютого 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: