Постанова № 74508671, 04.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/701/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Лавриненко Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

судове засідання проведено в режимі відеоконференції з Оболонським районним судом м. Києва

до Одеського апеляційного господарського суду з'явились:

Арбітражний керуючий - Косенко С.Г., посвідчення № 645 від 26.03.2013;

від ТОВ «НВП «НКЕМЗ» - Стрельцова Т.В., довіреність б/н від 20.03.2018;

від ТОВ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» - Морев І.В., довіреність б/н від 03.10.2017;

від ТОВ «Фінансгарант» - Тесля І.В., довіреність № б/н від 15.04.2018;

від ПАТ «Піреус Банк МКБ» - Яковлева А.О., довіреність № 1489/юр. Від 16.01.2018;

До Оболонського районного суду м.Києва з'явився представник ПАТ «Сбербанк» - Кошлій Р.В., довіреність №538 від 05.12.2017.

Інші представники учасників провадження у судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» та Публічного акціонерного товариства «Сбербанк»

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018

по справі №923/701/16

за заявою Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»

до боржника Приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин»

про банкрутство

розпорядник майна - Арбітражний керуючий Косенко С.Г.

ВСТАНОВИВ:

Кредитор Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» (далі - ПАТ «Піреус Банк МКБ»), звернувся до господарського суду Херсонської області із заявою про порушення справи про банкрутство боржника Приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин» (далі - ПрАТ «Завод крупних електричних машин»), на підставі ст.ст.10-12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.07.2016 задоволено заяву ПАТ «Піреус Банк МКБ» про порушення справи про банкрутство боржника ПрАТ «Завод крупних електричних машин», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Косенка С.Г., призначено справу до розгляду в попередньому засіданні.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Завод крупних електричних машин» оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 21.07.2016.

Ухвалами господарського суду Херсонської області від 21.09.2016 заяви конкурсних кредиторів прийнято до розгляду у попередньому засіданні.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ «Завод крупних електричних машин», відповідно до якого, зокрема, вимоги:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромеханічний завод «ЕТАЛ» в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 100000,00 грн. - четверта черга, 14713,11 грн. - шоста черга.

- Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «ЕТАЛ» в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 3281756 грн. 03 коп. - четверта черга.

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЕТАЛ» в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 929459,40 грн. - четверта черга.

- Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» в сумі 16536,00 грн. судового збору - перша черга, 153835172 грн. 31 коп. - четверта черга, 35489623 грн. 01 коп. - шоста черга.

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансгарант» в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 374334148 грн. 36 коп. - четверта черга, 219156271 грн. 28 коп. - шоста черга.

- Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 236040524 грн. 09 коп. - четверта черга, 103596142,44 грн. - шоста черга.

- Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ» в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 79366 грн. 35 коп. - четверта черга.

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 51041616 грн. 66 коп. - четверта черга.

- Фізичної особи-підприємця Клименка Євгена Григоровича в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 560850 грн. 55 коп. - четверта черга, 96900,00 грн. - шоста черга.

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромеханічний завод» в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 513670 грн. 28 коп. - четверта черга.

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод крупних електричних машин» в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 7063837 грн. 47 коп. - четверта черга.

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 187353 грн. 95 коп. - четверта черга.

- Фізичної особи-підприємця Гайдучик Володимира Васильовича в сумі 3200,00 грн. судового збору - перша черга.

Вимоги ТОВ «Електромеханічний завод «ЕТАЛ» в сумі 54786,89 грн.; ПАТ «Банк «Національні інвестиції» в сумі 41162500 грн. 09 коп.; ПАТ «Сбербанк» в сумі 255780,00 грн.; ТОВ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» в сумі 8334 грн. 17 коп.; ТОВ «Фінансгарант» в сумі 19144180,00 грн.; ПАТ «Піреус Банк МКБ» в сумі 3937913 грн. 71 коп. - відхилено.

Не погоджуючись із даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПАТ «Піреус Банк МКБ» з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 якою затверджено реєстр вимог кредиторів у справі № 923/701/16 про банкрутство ПрАТ «Завод крупних електричних машин» частково та ухвалите нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у визнанні грошових вимог кредитора ТОВ «Фінансгарант» у справі № 923/701/16.

В апеляційній скарзі ПАТ «Піреус Банк МКБ» зазначає, що договори відступлення прав вимоги № 499-07-1, №431-11-1, № 169-12-1 від 25.12.2015 укладених між ТОВ «Фінансгарант» та ТОВ «Фактор-Комфорт» містять ознаки фіктивності відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України, оскільки станом на дату укладання договорів, боржник мав значні грошові зобов'язання перед АТ «Піреус Банк МКБ» та АТ «Сбербанк» з передачею всього свого рухомого та нерухомого майна в якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань перед АТ «Сбербанк», а отже робила неможливим реальне виконання боржником взятих на себе значних зобов'язань третіх осіб

Крім того, скаржник вважає, що ТОВ «Фінансгарант» заявлено кредиторські вимоги у розмірі процентів за користування кредитними коштами, нараховані після відступлення права вимоги ПАТ «Банк «Національні інвестиції», в іноземній валюті, проте у ТОВ «Фінансгарант» відсутня відповідна ліцензія на валютні операції, а отже і право на таке нарахування.

Крім того, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ПАТ «Сбербанк» в якій просить, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 скасувати в частині визнання вимог: ТОВ «Електромеханічний завод «Етал»; ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «Етал»; ТОВ «Торговий дім «Етал»; ТОВ «Фінансгарант»; ТОВ «НВП «НКЕМЗ»; ТОВ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - України» - в задоволені вимог вказаних заявників відмовити повністю, в іншій частині ухвалу залишити без змін.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ПАТ «Сбербанк»:

Щодо кредиторських вимог ТОВ «Торговий дім «Етал», скаржник зазначає, що до договору № 12/15 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 24.11.2015 не було надано доказів на підтвердження надання коштів в розмірі 100 000,00 грн., та що копія платіжного доручення № 1123261 від 25.11.2015 була без будь яких підписів платника, що не може вважатися проведенням платежу, а додатково що первинним документом, що підтверджує проведення операції Кредитором є виписка по рахункам, якої не було надано, спростовуються наступним.

Щодо кредиторських вимог ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «Етал», банк зазначає, що кредитором не надано належних доказів на підтвердження вимог за договором фінансової допомоги в розмірі 2 500 000,00 грн.

Щодо кредиторським вимог ТОВ «Торговий дім «ЕТАЛ» до боржника, скаржник посилається на те, що договір поставки продукції №С-1097 від 17.06.2015 передбачає поставку продукції при 100% передплаті, якщо інше не встановлено в специфікації. В специфікаціях №№1-4 передбачено, що товар оплачується - 50% протягом 10 днів з дня підписання специфікації та 50% протягом 10 днів з моменту повідомлення про готовність відвантаження. Отже товар, за твердженням ПАТ «Сбербанк», за специфікаціями №№1-4 був оплачений до поставки.

Щодо кредиторських вимог ТОВ «Фінансгарант», банк зазначає, що кредитором не надано доказів оплати за відступлене право вимоги ТОВ «Фактор-Комфорт», оскільки останні не заявляють претензій щодо несплати за договорами відступлення, відповідно договори укладені без реальних наслідків оплати відступлення прав вимоги; відсутність актів до договорів відступлення права вимоги; відсутність доказів, що до ТОВ «Фінансгарант» перейшло право вимоги до ПрАТ «Завод крупних електричних машин».

Також ПАТ «Сбербанк» не погоджується з кредиторськими вимогами ТОВ «НВП «НКЕМЗ .

Щодо кредиторських вимог ТОВ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна», банк посилається на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 04.04.2018 у справі № 912/2185/16. Також посилається на, те що ТОВ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» не надало суду первинні документи, які підтверджують відповідне грошове зобов'язання, або рішення юрисдикційного судового органу, що підтверджує вимогу до боржника, оскільки вимоги кредитора підтверджені наступним:

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 923/701/16 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 справу № 923/701/16 призначено до розгляду на 14.05.2018 об 11:30 год.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Сбербанк» на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 у справі № 923/701/16.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 призначено розгляд апеляційної скарги ПАТ «Сбербанк» по справі № 923/701/16 до сумісного розгляду з апеляційною скаргою ПАТ «Піреус Банк МКБ» на 14.05.2018 об 11:30 год.

18.04.2018 до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ «Фінансгарант» на апеляційну скаргу ПАТ «Піреус Банк МКБ» на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018, у якому просить залишити апеляційну скаргу ПАТ «Піреус Банк МКБ» без задоволення, а ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 без змін.

03.05.2018 до Одеського апеляційного господарського суду надійшли відзиви ТОВ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - України», ТОВ «ЕМЗ «Етал», ПрАТ «НВО «Етал» на апеляційну скаргу ПАТ «Сбербанк», відповідно до якого кредитори просять апеляційну скаргу ПАТ «Сбербанк» злишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 без змін.

14.05.2018 до суду надійшов відзив арбітражного керуючого Косенко С.Г. - розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин», відповідно до якого просить апеляційні скарги ПАТ «Сбербанк» та ПАТ «Піреус Банк МКБ» залишити без задоволення.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Лавриненко Л.В., судове засідання 14.05.2018 у справі №923/701/16 не відбулось, про що складено Довідку від 14.05.2018 та повідомлено сторін по справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2018 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи № 923/701/16 відбудеться 04.06.2018 о 12:00 год.

В судовому засіданні 04.06.2018, представники ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ПАТ «Сбербанк» апеляційні скарги підтримали відповідно до доводів апеляційних скарг.

Арбітражний керуючий - Косенко С.Г., представники ТОВ «НВП «НКЕМЗ»,

ТОВ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна», ТОВ «Фінансгарант» просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 без змін.

Інші учасники процесу в судове засідання 04.06.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду переглядає ухвалу Господарського суду лише в частині кредиторських вимог ТОВ «Електромеханічний завод «Етал», ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «Етал», ТОВ «Торговий дім «Етал», ТОВ «Фінансгарант», ТОВ «НВП «НКЕМЗ», ТОВ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - України» та в межах доводів, вимог апеляційних скарг, передбачених ст. 269 ГПК України та в межах доводів, які містяться у відзивах кредиторів та розпорядника майна ПрАТ «Завод крупних електричних машин» на апеляційні скарги.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Завод крупних електричних машин», оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 21.07.2016.

Після публікації оголошення до суду звернулися кредитори із заявами про визнання конкурсних грошових вимог до боржника, зокрема:

1. ТОВ «Електромеханічний завод «ЕТАЛ»;

2. ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «Етал»;

3. ТОВ «Торговий дім «ЕТАЛ»;

4. ТОВ «Фінансгарант»;

5. ТОВ «НВП «НКЕМЗ»;

6. ТОВ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна».

Відповідно до стаття 1 Закону про банкрутство, кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Так, згідно з частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство - конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Частиною 2 статті 25 Закону про банкрутство передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

При цьому, виходячи зі змісту названих норм, обов'язок надання правового аналізу кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладено саме на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Розглянувши кредиторські вимоги ТОВ «Електромеханічний завод «ЕТАЛ», колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення останніх частково та зазначає наступне.

ТОВ «Електромеханічний завод «ЕТАЛ», звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 169500,00 грн., з яких 100 000,00 грн. - основний борг, 69 500,00 - пеня, 2 756,00 - судовий збір.

Обґрунтовуючи заяву кредитор зазначив, що 24.11.2015 між ТОВ «Електромеханічний завод «ЕТАЛ» та ПрАТ «Завод крупних електричних машин» укладено договір № 12/15 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, згідно якого кредитор надав боржнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 100000,00 грн., яку перераховано на підставі платіжного доручення № 1123261 від 25.11.2015.

Згідно п. 4.1 договору № 12/15 строк надання позики позичальнику визначається з моменту перерахування грошей позикодавцем на розрахунковий рахунок позичальника і становить 3 календарних місяці.

Порядок повернення позики передбачений розділом 5 Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 12/15 та визначає, що після закінчення строку, зазначеного в пункті 4.1 Договору, позичальник зобов'язується протягом 5 банківських днів повернути суму позики. Позичальник має право за погодженням з позикодавцем повернути позику раніше терміну, зазначеного в пункті 4.1. Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позикодавця.

Однак, у встановлений строк боржник безвідсоткову фінансову допомогу не повернув.

На підтвердження перерахування грошових коштів в сумі 100000,00 грн. на рахунок боржника кредитором подано копію договору №12/15 безвідсоткової фінансової допомоги від 24.11.2016 (т.9 а.с.189), копії платіжного доручення №1123261 від 25.11.2015 та банківської виписки ПАТ КБ «Приватбанк» за 25.11.2015, засвідченої уповноваженим представником банку (т.11 а.с.85-86).

Отже, вимоги кредитора в сумі 100000,00 грн. основної заборгованості обґрунтовано визнано місцевим господарським судом.

Згідно з п. 6.4 Договору № 12/15 в разі прострочення повернення позики позичальник, відповідно до п. 5.1. Договору, сплачує позикодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Як зазначає кредитор, відповідно до п. 5.1 Договору № 12/15 боржник зобов'язувався після закінчення строку користування позикою повернути кошти протягом 5-ти банківських днів, тобто не пізніше 04.03.2015. Кількість днів прострочення станом на 21.07.2016 (дата порушення провадження у справі про банкрутство) - 139 днів (з 04.03.2016 по 21.07.2016).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування до правопорушника правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення закріплені й у частині 2 статті 343 ГК України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що умовами Договору встановлена відповідальність у вигляді пені за порушення зобов'язання в частині повернення позики у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Проте зазначений розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Абзацом другим частини 2 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Отже, вказана норма передбачає право збільшення саме законної неустойки. Для того, щоб неустойка вважалася законною необхідно щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється). Тому не можна вважати визначенням законної неустойки положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» яким встановлено граничний розмір саме договірної неустойки.

Місцевим господарським судом зроблено власний розрахунок пені, який є вірним та складає 14713,11 грн.

Таким чином, судом обґрунтовано визнані вимоги ТОВ «Електромеханічний завод «ЕТАЛ» частково, в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 100000,00 грн. - четверта черга, 14713,11 - шоста черга. Вимоги в сумі 54786,89 грн. пені - відхилені.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Сбербанк», що до договору № 12/15 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 24.11.2015 не було надано доказів на підтвердження надання коштів в розмірі 100 000,00 грн., та що копія платіжного доручення № 1123261 від 25.11.2015 була без будь яких підписів платника, що не може вважатися проведенням платежу, а додатково що первинним документом, що підтверджує проведення операції Кредитором є виписка по рахункам, якої не було надано, спростовуються наступним.

Так, до заяви про визнання конкурсним кредитором ТОВ «Електромеханічний завод «ЕТАЛ», а також на вимогу ухвали Господарського суду Херсонської області від 21.09.2016 по справі 923/701/16, надані належним чином завірене платіжне доручення № 1123261 від 25.11.2015, та додатково виписку по рахункам за 25.11.2015 року (з оригіналом печатки відділення банку та посвідченням підпису уповноваженої особи).

Розглянувши кредиторські вимоги ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «Етал» у сумі 3281756,03 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення останніх в повному обсязі та зазначає наступне.

01.07.2015 між ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «ЕТАЛ» та ПрАТ «Завод крупних електричних машин» укладено Договір оренди № 8-078, за умовами якого боржнику передано в платне користування Широкоформатний сканер SD4430.

Згідно п.2.1. Договору оренди №8-078 за користування предметом оренди орендар (боржник) сплачує орендодавцеві (кредитору) плату в розмірі 1079,31 грн. за 1 календарний місяць, сума без ПДВ.

Відповідно до Акту прийому-передачі об'єкта оренди від 01.07.2015 за Договором № 8-078 боржник прийняв у користування Широкоформатний сканер SD4430.

Як зазначає кредитор, на підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 6168 від 30.10.2015 заборгованість боржника з орендної плати обладнання за чотири місяці (липень-жовтень 2015 року) становить 5180,69 грн. з ПДВ; згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 6476 від 30.11.2015 заборгованість (за листопад 2015р.) становить - 1295,17 грн. з ПДВ; та згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 7218 від 31.12.2015 заборгованість з орендної плати обладнання (за грудень 2015р.) складає - 1295,17 грн. з ПДВ.

31.12.2015 у Додатковій угоді до Договору оренди № 8-078 сторони домовилися розірвати даний договір.

Однак, заборгованість з орендної плати, яка становить в загальній сумі 7771 грн. 03 коп. від боржника на розрахунковий рахунок кредитора не надходила, що не спростовується останнім.

На підтвердження грошових вимог в цій частині кредитором надано договір оренди №8-078 від 01.07.2015, Акт прийому-передачі об'єкта оренди за договором оренди №8-078 від 01.07.2015, Додаткову угоду від 31.12.2015 до договору, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №6168 від 30.10.2015р., №6476 від 30.11.2015, №7218 від 31.12.2015, податкові накладні (т.9 а.с.142-151).

Вимоги кредитора в сумі 7771 грн. 03 коп. є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, тому вірно визнані місцевим господарським судом.

Крім того, апеляційна скарга ПАТ «Сбербанк» не містить доводів щодо не обґрунтованості зазначених вимог, проте в резолютивній частині скарги просить відмовити у задоволені кредиторських вимог ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «Етал» повністю.

Також, 04.09.2015 між ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «ЕТАЛ» та ПрАТ «Завод крупних електричних машин» укладено Договір № 6-078 безпроцентної поворотної фінансової допомоги, за яким кредитор надав боржнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу (позику), а боржник зобов'язався повернути позику в установлений договором строк.

Відповідно п. 2.1. Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 6-078 сума позики становить 2 500 000,00 грн.

Строк позики відповідно до п. 4.1. Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 6-078 визначається з моменту перерахування грошей позикодавцем на розрахунковий рахунок позичальника і становить 3 календарних місяці.

Додатковою угодою № 1 від 03.12.2015 до Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 6-078 внесено зміни до п. 4.1., а саме, строк позики відповідно до п. 4.1. Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 6-078 визначається з моменту перерахування грошей позикодавцем на розрахунковий рахунок позичальника і становить 6 календарних місяці.

Згідно п.п. 5.1, 5.2., 5.3. Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 6-078, після закінчення строку, зазначеного в пункті 4.1 договору, позичальник зобов'язується протягом 5 банківських днів повернути суму позики. Позичальник має право за погодженням з позикодавцем повернути позику раніше терміну, зазначеного в пункті 4.1. Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позикодавця.

Кредитор надав боржникові безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 2 202 000,00 грн.

Боржником частково повернуто безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на розрахунковий рахунок кредитора в сумі 862500,00 грн., залишок заборгованості боржника перед кредитором за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 6-078 становить 1339500,00 грн.

Так, колегією суддів встановлено, що вимоги кредитора підтверджено Договором №6-078 від 04.09.2015 безвідсоткової фінансової допомоги, Додатковою угодою №1 від 03.12.2015 до договору, платіжними дорученнями про перерахування коштів на рахунок боржника № 202298027 від 07.09.2015 на суму 5000,00 грн., № 677839 від 07.09.2015 на суму 970000,00 грн., № 677840 від 07.09.2015 на суму 1100000,00 грн., № 677841 від 07.09.2015 на суму 127000,00 грн., платіжними дорученнями про повернення боржником на рахунок кредитора коштів № 245 від 08.09.2015 на суму 412500,00 грн., № 699 від 02.10.2015 на суму 200000,00 грн., № 945 від 23.10.2015 на суму 250000,00 грн., банківськими виписками АТ «Банк «Національні інвестиції» по рахункам №260063016008 за 07.09.2015, №260053026008 за 07.09.2015, ПАТ КБ «Приватбанк» за 08.09.2015, 02.10.2015, 23.10.2015, завірені банківськими установами (т.9 а.с.152-160, т.11 а.с.98-109).

Отже, зазначені докази спростовують доводи апеляційної скарги ПАТ «Сбербанк», що ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «Етал» не надано належних доказів на підтвердження вимог за договором фінансової допомоги в розмірі 2 500 000,00 грн.

Таким чином, сума грошових вимог кредитора до боржника за Договором безвідсоткової поворотної допомоги № 6-078 від 04.09.2015 підтверджені відповідно до статті 78-79 ГПК України та становить

Крім того, судом правомірно встановлено, що строк позовної давності за вимогами, що виникли на підставі договору №6-078 від 04.09.2015р., як станом на час звернення кредитора до господарського суду із заявою про визнання конкурсних вимог, так і станом на дату винесення даної ухвали не сплив.

29.04.2015 між ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «ЕТАЛ» та ПрАт «Завод крупних електричних машин» укладено Договір № 52-25, за умовами якого боржник зобов'язався поставляти продукцію кредитору.

За умовам п.п.2.1, 3.1 Договору оплата за товар проводиться за безготівковим розрахунком у порядку 100% передплати вартості товару. Продукція повинна бути поставлена протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання передплати за товар.

Як зазначає кредитор, ним здійснено передплату за товар на загальну суму 2499417,23 грн.

Однак, поставка товару відбулася частково на суму 91515,00 грн.; 469417,23 грн. боржником повернуто на розрахунковий рахунок кредитора, у зв'язку з чим заборгованість боржника перед кредитором за недоотриману продукцію становить 1838485,00 грн.

Вимоги кредитора підтверджено Договором №52-25 від 29.04.2015, специфікаціями до договору №1 від 29.04.2015, №2 від 08.06.2015, №3 від 17.06.2015, №4 від 26.06.2015, №5 від 06.05.2015, №6 від 10.07.2015, №7 від 21.07.2015, №8 від 24.09.2015, платіжними дорученнями про перерахування коштів на рахунок боржника №202297992 від 18.06.2015 на суму 989417,23 грн., №365872857 від 26.06.2015 на суму 12700,00 грн., №202297995 від 13.07.2015 на суму 872600,00 грн., №202297998 від 22.07.2015 на суму 210000,00 грн., випискою з рахунку АТ «НВО «ЕТАЛ» за 21.07.2015 на суму 300000,00 грн., видатковою накладною №505 від 28.09.2015, прибутковою накладною №2412 від 30.09.2015, товарно-транспортною накладною №505 від 28.09.2015, випискою з рахунку за 19.06.2015, платіжним дорученням №1255 від 25.11.2015 (т.9 а.с.161-181).

Вимоги кредитора в сумі 1838485,00 грн. обґрунтовано визнано судом першої інстанції оскільки підтверджені належними доказами.

Крім того, між ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «ЕТАЛ» та ПрАТ «Завод крупних електричних машин» 24.05.2013 укладено договір №У-10-97/2 (т.9 а.с.182), згідно якого кредитор зобов'язався виконати для замовника - боржника, шефмонтаж і пусконалагоджувальні роботи збудників ВТЕ-320/230 з двигунами СДСМ-19-56-40 УХЛ4 на майданчику ЗИФ «Белая Гора», Хабаровський край.

Як зазначає кредитор, роботи ним було проведено у повному обсязі на загальну суму 96000,00 грн., що підтверджено Актом проведення шефмонтажних і пусконалагоджувальних робіт від 17.06.2013 та Актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №6155 від 25.09.2013 (т.9 а.с.183-184).

Відповідно до п. 3.2.1. та п. 3.2.2. Договору № У-10-97/2 замовник зобов'язався провести оплату вартості виконаних підрядником робіт, у встановлені Договором строки, забезпечити приймання та оформити Акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.1. Договору № У-10-97/2 оплата замовником виконаних робіт проводиться протягом 10-ти днів після підписання акту виконаних робіт.

Однак боржник свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в сумі 96000,00 грн., яка обґрунтована визнана місцевим господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядником майна та боржником вимоги кредитора визнано у повному обсязі.

Отже загальна сума грошових вимог кредитора до боржника складає: 7 771,03 гривень (за договором оренди № 8-078 від 01.07.2015року) + 1 339 500,00 гривень (за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 6-078 від 04.09.2015 року) + 1838 485,00 гривень (за договором № 52-25 від 29.04.2015 року) + 96 000,00 гривень (за договором № У-10-97/2 від 24.05.2013року) = 3 281 756,03 гривень.

Щодо кредиторським вимог ТОВ «Торговий дім «ЕТАЛ» до боржника в сумі 929459,40 грн. колегія суддів зазначає.

17.06.2015 між ТОВ «Торговий Дім «ЕТАЛ» та ПрАТ «Завод крупних електричних машин» укладено Договір поставки продукції №С-10-97, за умовами якого кредитор поставив боржнику продукцію на загальну суму 923528,40 грн.

Боржник свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в сумі 923528,40 грн., що також не заперечується останнім.

Вимоги кредитора в цій частині підтверджено Договором поставки продукції №С-10-97 від 17.06.2015, специфікаціями №1 від 17.06.2015, №2 від 28.07.2015, №3 від 04.08.2015, №4 від 11.08.2015, №5 від 09.09.2015, №6 від 09.09.2015, видатковими накладними №494 від 09.09.2015, №496 від 09.09.2015, №499 від 09.09.2015, №500 від 09.09.2015, №501 від 09.09.2015, №504 від 09.09.2015, товарно-транспортною накладною №Р506 від 09.09.2015, довіреністю на отримання ТМЦ №465 від 08.09.2015 (т.9 а.с.118-133).

Доводи апеляційної скарги, що договір поставки продукції №С-1097 від 17.06.2015 передбачає поставку продукції при 100% передплаті, якщо інше не встановлено в специфікації. В специфікаціях №№1-4 передбачено, що товар оплачується - 50% протягом 10 днів з дня підписання специфікації та 50% протягом 10 днів з моменту повідомлення про готовність відвантаження. Отже товар, за твердженням ПАТ «Сбербанк», за специфікаціями №№1-4 був оплачений до поставки.

За умовами п.3.1 Договору постачальник вправі достроково поставити продукцію.

Крім того, відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Отже вимоги кредитора, підтверджені належними доказами та правомірно визнані місцевим господарським судом в сумі 923528,40 грн.

15.09.2015 між кредитором та боржником укладено Договір про надання послуг №К-0070, за умовами якого ТОВ «Торговий Дім «ЕТАЛ» взяло на себе зобов'язання надати боржнику послуги з порізки електротехнічної сталі.

За замовленням боржника (лист №15/115 від 15.09.2015 - т.9 а.с.131) кредитором надано послуги на суму 5931,00 грн., що підтверджено Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №634 від 17.09.2015 (т.9 а.с.132), що не заперечується боржником.

Боржник (замовник за договором) свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим за ним обліковується борг в сумі 5931,00 грн.

Вимоги кредитора в цій частині також є обґрунтованими та правомірно визнані судом першої інстанції в сумі 5931,00 грн.

Загальна сума грошових вимог кредитора до боржника становить: 923528,40 грн. (за договором поставки продукції № С-10-97 від 17.06.2015 року) + 5931,00 грн. (за договором про надання послуг № К-0070 від 15.09.2015року) = 929459,40 грн.

Розпорядником майна та боржником вимоги кредитора визнано у повному обсязі.

ТОВ «Фінансгарант» звернулось до господарського суду із заявою (з урахуванням уточнень) про визнання конкурсних грошових вимог до боржника в сумі 612170680,16 грн., з яких 374334148,36 грн. основного боргу та 237836531,80 грн. неустойки.

Обґрунтовуючи свої вимоги до боржника кредитор ТОВ «Фінансгарант» зазначив про наступне.

25.12.2015 між ТОВ «Фінансгарант» та ТОВ «Фактор-Комфорт» укладено Договір відступлення права вимоги № 499-07-1 (т.3 а.с.11-12), відповідно до якого ТОВ «Фактор-Комфорт» відступило на користь ТОВ «Фінансгарант» права вимоги за Кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007 (т.3 а.с.15-32), укладеним між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та Мидзою Юрієм Володимировичем, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Зазначені права вимоги ТОВ «Фактор-Комфорт» набуло на підставі договору відступлення права вимоги № 499-07 від 17.09.2015 (т.3 а.с.13-14), укладеного між ТОВ «Фактор-Комфорт» та ПАТ «Банк «Національні інвестиції».

22.12.2014 між ПАТ «Завод крупних електричних машин» та ПАТ «Банк «Національні інвестиції» укладено Договір про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007 (т.3 а.с.33-34), за умовами якого ПрАТ «Завод крупних електричних машин» прийняло на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням Мидзи Ю.В. за Кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, укладеним між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та Мидзою Ю. В., в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 11 від 22.12.2014 року. За умовами Договору від 22.12.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором від 13.07.2007 № 499-07 співпозичальник (ПАТ «Завод крупних електричних машин») прийняв на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням позичальника за Кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, укладеним між кредитором та Мидзою Ю. В. Згідно п. 1.3 Договору від 22.12.2014 з моменту укладення цього Договору співпозичальник та позичальник стають солідарними боржниками за Кредитним договором та несуть солідарний обов'язок перед кредитором за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань позичальника, передбачених Кредитним договором. За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.5 Договору від 22.12.2014 співпозичальник зобов'язався виконувати всі зобов'язання позичальника за Кредитним договором нарівні з позичальником у передбачені Кредитним договором строки та порядку.

Відповідно до умов договорів відступлення права вимоги № 499-07 від 17.09.2015, укладеного між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ «Фактор-Комфорт», № 499-07-1 від 25.12.2015, укладеного між ТОВ «Фактор-Комфорт» та ТОВ «Фінансгарант» (п. 1.1.2), визначення терміну «Основний договір» означає договір, відповідно до якого виникло право вимоги, що відступається за цим Договором, а саме: Кредитний договір № 499-07 від 13.07.2007.

Згідно з пунктом 1.1.4 договорів відступлення права вимоги № 499-07 та № 499-07-1, визначення терміну «Зобов'язання» за цим Договором означає зобов'язання боржника за Основним договором сплатити суму грошових коштів, включаючи основну суму кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Основним договором, будь-які інші суми, що належать до сплати за Основним договором, які нараховані або можуть бути нараховані боржнику за Основним договором, а також суми штрафних санкцій (неустойки), процентів, відшкодування збитків. Згідно з умовами пункту 2.2. вищевказаних договорів відступлення права вимоги, у зв'язку з укладенням цього Договору Первісний кредитор відступає права сторони-кредитора за Основним договором, а Новий кредитор приймає всі права Первісного кредитора і стає стороною-кредитором за Основним договором (Кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007).

Так, за умовами зазначених договорів сторони погодили та встановили, що Новий кредитор набуває Право вимоги за Основним договором до боржника з моменту підписання цього договору. До Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі права Первісного кредитора за договором/договорами, зазначеними в п. 1.1.5 цього Договору. Цей Договір не передбачає внесення змін до Основного договору та порядку розрахунків боржника з Новим Кредитором (п.п. 2.3,2.4,2.5 договорів № 499-07 та № 499-07-1).

Таким чином, як зазначає кредитор, на підставі договору відступлення права вимоги №499-07-1 від 25.12.2015 до ТОВ «Фінансгарант» перейшли права кредитора у правовідносинах з ПрАТ «Завод крупних електричних машин» щодо виконання останнім умов кредитного договору № 499-07 від 13.07.2007.

За умовами Кредитного договору № 499-07 від 13.07.2007 (з урахуванням додаткових угод) Мидза Ю.В. зобов'язувався повернути кредит, наданий у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 1736354,76 доларів США з процентною ставкою 15 % річних, з строком повернення кредиту до 17.12.2015 включно.

Відповідно до п. 5.5 додаткової угоди №11 до Кредитного договору № 499-07 Мидза Ю.В. зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом в останній робочий день місяця, за який сплачуються проценти.

Відповідно до п. 9.1 додаткової угоди №11 до Кредитного договору № 499-07 банк вправі вимагати дострокового повернення наданого кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів у разі, якщо позичальник несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив погашення заборгованості за кредитним договором або процентами.

Відповідно до п. 7.2. Кредитного договору № 499-07 (з урахуванням додаткових угод) за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня.

Оскільки Мидзою Ю.В. не було у встановлений п. 5.5 додаткової угоди №11 до Кредитного договору строк сплачено проценти за користування кредитом за січень 2015 року в сумі 22384,05 доларів США, ПАТ «Банк «Національні інвестиції» набуло права з 01.02.2015 вимагати від Мидзи Ю.В. та ПрАТ «Завод крупних електричних машин» як співпозичальника дострокового повернення наданого кредиту та сплати процентів за користування ним та інших платежів.

16.07.2015 господарським судом Херсонської області винесено рішення по справі № 923/812/15 (т.3 а.с.35-37), яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016 (т.3 а.с.38-40), яким задоволено позов ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до ПрАТ «Завод крупних електричних машин», стягнуто з ПрАТ «Завод крупних електричних машин» на користь ПАТ «Банк «Національні інвестиції» 41089420,09 грн. заборгованості за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, укладеним між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та Мидзою Ю.В., на підставі укладеного між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ПрАТ «Завод крупних електричних машин» договору від 22.12.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007.

На виконання рішення суду 30.03.2016 видано наказ.

29.04.2016 постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 50975938 (т.3 а.с.41) з примусового виконання зазначеного наказу.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.12.2016 у справі №923/812/15 (т.11 а.с.208-213) задоволено заяву ТОВ «Фінансгарант» про заміну сторони (позивача) правонаступником, здійснено заміну ПАТ «Банк «Національні інвестиції», як позивача у справі №923/812/15 та стягувача за виконавчим провадженням, його правонаступником - ТОВ «Фінансгарант».

Як слідує з заяви кредитора, станом на 21.07.2016 заборгованість за Кредитним договором № 499-07 не погашена і становить 1736346,56 доларів США, що за курсом, встановленим Національним банком України на дату звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог складає 43485405,31 грн.

Заборгованість за відсоткам за період з 01.01.2015 по дату порушення провадження у справі про банкрутство - 21.07.2016 складає 10140653,77 грн., пеня 34042396,50 грн., три проценти річних від простроченої суми згідно п. 2 ст. 625 ЦК України - 2143599,94 грн.

Заборгованість кредитором розрахована по 21.07.2016 включно.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку провадження у справі порушено 21.07.2016, отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 20.07.2016 включно.

Також, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що сума пені нарахована без урахування коливання курсу долара за кожний період прострочення, отже кредиторські вимоги ТОВ «Фінансгарант» підлягають визнанню цій частині частково в сумі 87417297,59 грн., з яких 43485405,31 грн. основного боргу, 10123808,29 грн. процентів за відсотками, 2139265,55 грн. 3 % річних і 31668818,44 грн. пені.

Крім того, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено вимоги в сумі 16845,48 грн. заборгованості за відсотками, 4334,39 грн. 3% річних як такі, що не є конкурсними у розумінні приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а 2373578,06 грн. пені - як такі, що нараховані без урахування дати порушення провадження у справі про банкрутство та коливання курсу долара США за кожний період прострочення.

25.12.2015 між ТОВ «Фінансгарант» та ТОВ «Фактор-Комфорт» укладено Договір відступлення права вимоги № 431-11-1 (т.3 а.с.53-54), відповідно до якого ТОВ «Фактор-Комфорт» відступило на користь ТОВ «Фінансгарант» права вимоги за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 (т.3 а.с.55-67), укладеним між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ «Контакт-Центр Україна», в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Зазначені права вимоги ТОВ «Фактор-Комфорт» набуло на підставі договору відступлення права вимоги № 431-11 від 17.09.2015 (т.3 а.с.51-52), укладеного між ТОВ «Фактор-Комфорт» та ПАТ «Банк "Національні інвестиції».

11.03.2014 між боржником ПрАТ «Завод крупних електричних машин» та ПАТ «Банк «Національні інвестиції» був укладений Договір про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 (т.3 а.с.68-69), за яким ПрАТ «Завод крупних електричних машин» прийняло на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням ТОВ «Контакт-Центр Україна» за Кредитним договором № 431-11, укладеним між ТОВ «Контакт-Центр Україна» та ПАТ «Банк «Національні інвестиції», з урахуванням додаткових угод до нього.

Згідно п. 1.3 Договору від 11.03.2014 з моменту укладення цього Договору співпозичальник та позичальник стають солідарними боржниками за Кредитним договором та несуть солідарний обов'язок перед Кредитором за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань позичальника, передбачених Кредитним договором. За умовами п.п. 2.1,2.2,2.5 Договору від 11.03.2014 співпозичальник зобов'язався виконувати всі зобов'язання позичальника за Кредитним договором нарівні з позичальником у передбачені Кредитним договором строки та порядку.

На підставі договору відступлення права вимоги №431-11-1 від 25.12.2015 до ТОВ «Фінансгарант» перейшли права кредитора у правовідносинах з ПрАТ «Завод крупних електричних машин» щодо виконання останнім умов Кредитного договору № 431-11 від 21.12.2011.

За умовами Кредитного договору № 431-11 від 21.12.2011 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Контакт-Центр Україна» зобов'язувалося повернути банку кредит, наданий у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом заборгованості 5000000,00 з процентною ставкою 12,1% річних, з строком повернення кредиту до 22.12.2014 включно.

У встановлений Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 строк позичальник та співпозичальник кредит не повернули та з грудня 2014 року припинили сплачувати відсотки за користування кредитом.

Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору № 431-11 від 21.12.2011 у разі порушення строків погашення кредиту банк має право стягнути з позичальника за кожний день прострочення платежів пеню, у розмірі, що розраховується виходячи із подвійної ставки Національного банку України, що діє у період за який сплачується пеня, та суми боргу. Відповідно до п. 6.3. Кредитного договору у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом, банк має право стягнути з позичальника за кожен день прострочення платежів пеню, яка сплачується у розмірі що розраховується, виходячи із подвійної ставки Національного банку України, що діє у період за який сплачується пеня, та суми боргу.

Як слідує з заяви про визнання конкурсних грошових вимог, станом на 21.07.2016 заборгованість за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 не погашена і становить 5000000,00 доларів США, що за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання заяви складає 125220985,00 грн.

Заборгованість за відсотками за період з 01.12.2014 по дату порушення провадження у справі про банкрутство (21.07.2016) складає 23928562,66 грн., пеня 101058429,07 грн., три проценти річних від простроченої суми згідно п. 2 ст. 625 ЦК України - 6526844,54 грн.

Як зазначено вище, заборгованість кредитором розрахована без урахування дати порушення провадження у справі про банкрутство та коливання курсу долара США.

Таким чином, належною сумою кредиторських вимог до боржника, яка підлягає визнанню, є 125220985,00 грн. основного боргу, 23886474,38 грн. заборгованість за відсотками, 6513596,35 грн. 3% річних та 92773604,91 грн. пені, що загалом складає 248394660,64 грн.

Вимоги товариства в сумі 42088,28 грн. заборгованості за відсотками, 13248,19 грн. 3% річних підлягають відхиленню як такі, що не є конкурсними у розумінні приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а 8284824,16 грн. пені - як такі, що нараховані без урахування дати порушення провадження у справі про банкрутство та коливання курсу долара США за кожний період прострочення.

25.12.2015 між ТОВ «Фінансгарант» та ТОВ «Фактор-Комфорт» укладено Договір відступлення права вимоги № 169-12-1 (т.3 а.с.74-75), відповідно до якого ТОВ «Фактор-Комфорт» відступило на користь ТОВ «Фінансгарант» права вимоги за Кредитним договором № 169-12 від 30.05.2012 (т.3 а.с.78-87), укладеним між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ «Свісс Партнерз», в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Зазначені права вимоги ТОВ «Фактор-Комфорт» набуло на підставі договору відступлення права вимоги № 169-12 від 17.09.2015 (т.3 а.с.76-77), укладеного між ТОВ «Фактор-Комфорт» та ПАТ «Банк «Національні інвестиції».

11.03.2014 між ПрАТ «Завод крупних електричних машин» та ПАТ «Банк «Національні інвестиції» був укладений Договір про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 169-12 від 30.05.2012 (т.3 а.с.88-89), за яким ПрАТ «Завод крупних електричних машин» прийняло на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням ТОВ «Свісс Партнерз» за Кредитним договором № 169-12, укладеним між ТОВ «Свісс Партнерз» та ПАТ «Банк «Національні інвестиції», з урахуванням додаткових угод до нього. Згідно п. 1.3 Договору від 11.03.2014 з моменту укладення цього Договору співпозичальник та позичальник стають солідарними боржниками за Кредитним договором та несуть солідарний обов'язок перед кредитором за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань позичальника, передбачених Кредитним договором. За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.5 Договору від 11.03.2014 співпозичальник зобов'язався виконувати всі зобов'язання позичальника за Кредитним договором нарівні з позичальником у передбачені Кредитним договором строки та порядку.

Таким чином, як зазначає кредитор, на підставі договору відступлення права вимоги №431-11-1 від 25.12.2015 до ТОВ «Фінансгарант» перейшли права кредитора у правовідносинах з ПрАТ «Завод крупних електричних машин» щодо виконання останнім умов кредитного договору № 169-12 від 30.05.2012.

За умовами Кредитного договору № 169-12 від 30.05.2012 ТОВ «Свісс Партнерз» зобов'язувалось повернути банку кредит, наданий у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом заборгованості 4990000,00 доларів США 00 центів з процентною ставкою 15.1% річних, з строком повернення кредиту до 22.12.2014 включно.

Однак, у встановлений Кредитним договором № 169-12 від 30.05.2012 строк позичальник та співпозичальник кредит не повернули та з грудня 2014 року припинили сплачувати відсотки за користування кредитом.

Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору № 169-12 від 30.05.2012 у разі порушення строків погашення кредиту банк має право стягнути з позичальника за кожний день прострочення платежів пеню, у розмірі, що розраховується виходячи із подвійної ставки Національного банку України, що діє у період за який сплачується пеня, та суми боргу. Відповідно до п. 6.3. Кредитного договору у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом, банк має право стягнути з позичальника за кожен день прострочення платежів пеню, яка сплачується у розмірі що розраховується, виходячи із подвійної ставки Національного банку України, що діє у період за який сплачується пеня, та суми боргу.

Станом на 21.07.2016 заборгованість за Кредитним договором № 169-12 від 30.05.2012 не погашена і становить 4990000,00 доларів США, що за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання заяви складає 124970543,03 грн.

Заборгованість за відсотками за період з 01.12.2014 по дату порушення провадження у справі про банкрутство (21.07.2016) складає 31398500,83 грн., пеня 103057919,39 грн., три проценти річних від простроченої суми згідно п. 2 ст. 625 ЦК України - 6660759,60 грн.

З урахуванням поданих кредитором розрахунків заборгованості судом першої інстанції обґрунтовано визнано частково вимоги ТОВ «Фінансгарант» в цій частині в загальній сумі 257678461,41 грн, з яких 124970543,03 грн. основного боргу, 31346082,57 грн. заборгованість за відсотками, 6647987,88 грн. 3% річних та 94713847,93 грн. пені.

Вимоги товариства в сумі 52418,26 грн. заборгованості за відсотками, 12771,72 грн. 3% річних підлягають відхиленню як такі, що не є конкурсними у розумінні приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а 8344071,46 грн. пені - як такі, що нараховані без урахування дати порушення провадження у справі про банкрутство та коливання курсу долара США за кожний період прострочення.

Колегією суддів відхиляються наступні доводи апеляційної скарги ПАТ «Сбербанк», щодо визнання кредиторських вимог ТОВ «Фінансгарант» до ПрАТ «Завод крупних електричних машин»:

1. Щодо посилань на ненадання доказів оплати за договорами відступлення вимоги. В матеріалах справи наявні копії виписок з рахунку ТОВ «Фінансгарант» про повну оплату за договорами відступлення права вимоги № 499-07-1, № 431-11-1, № 169-12-1 та копії довідок ТОВ «Фактор-Комфорт» про підтвердження отриманих платежів.

Щодо договорів про відступлення право вимоги від ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до ТОВ «Фактор-Комфорт», то цим правовідношенням вже надана правова оцінка в рамках справи № 923/1151/15, отже відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

2. Щодо ненадання кредитором актів до договорів відступлення права вимоги та тверджень, що до ТОВ «Фінансгарант» не перейшло право вимоги до ПрАТ «Завод крупних електричних машин».

За умовами пунктів 1.3 наведених вище договорів про встановлення солідарного обов'язку, з моменту їх укладання, ПрАТ «Завод крупних електричних машин» та позичальники за укладеними ними кредитними договорами стають солідарними боржниками та несуть солідарний обов'язок перед ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань позичальника, передбачених кредитними договорами.

У розділі 2 договорів про встановлення солідарного обов'язку сторони визначили, що ПрАТ «Завод крупних електричних машин», як співпозичальник, зобов'язується виконувати всі зобов'язання позичальників за кредитними договорами, у передбачені кредитними договорами строки та порядку. При цьому, ПАТ «Банк «Національні інвестиції» надано право пред'явити вимогу про виконання будь-якого зобов'язання, передбаченого кредитним договором, як повністю так і частково, як до позичальників, так і до співпозичальника, а останній зобов'язаний виконати таку вимогу у визначений кредитним договором строк, не залежно від заперечень позичальника. Кредитор зобов'язаний приймати виконання будь-якого зобов'язання за кредитним договором як повністю, так і частково, як від позичальників, так і від співпозичальника. У випадку прострочення повернення кредиту, сплати процентів та/або порушення будь-яких інших обов'язків за кредитним договором кредитор має право пред'явити позов про стягнення заборгованості в повному обсязі або частково (за власним вибором), як солідарно до позичальника або співпозичальника, так і до будь-кого з них окремо.

17.09.2015 між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ «Фактор-Комфорт» укладено договори про відступлення права вимоги: № 499-07, за умовами якого ТОВ «Фактор-Комфорт» набуло право вимоги до гр. Мидзи Ю.В. за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007; № 431-11, згідно з яким ТОВ «Фактор-Комфорт» набуло право вимоги до ТОВ «Контакт-Центр Україна» за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011; № 169-12, за умовами якого ТОВ «Фактор-Комфорт» набуло право вимоги до ТОВ «Свісс Партнерз» за кредитним договором № 169-12 від 30.05.2012.

В подальшому, 25.12.2015 ТОВ «Фактор-Комфорт» відступило право вимоги за вказаними вище договорами ТОВ «Фінансгарант» у повному обсязі.

За актами приймання-передачі документації від 25.12.2015 (т.12 а.с.187-192) ПАТ «Банк «Національні інвестиції» передав, а ТОВ «Фактор-Комфорт» прийняло, а також ТОВ «Фактор-Комфорт» передало, а ТОВ «Фінансгарант» прийняло оригінали вище перелічених кредитних договорів з додатковими угодами, договорів про відступлення права вимоги, укладених між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ «Фактор-Комфорт», та інші документи кредитних справ.

За приписами ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до кредитора ТОВ «Фінансгарант» на підставі договорів про відступлення права вимоги №№499-07, 169-12, 431-11, 499-07-01, 169-12-1, 431-11-1 перейшли всі права первісного кредитора за кредитними договорами №№499-07, 169-12, 431-11 в тому обсязі і на тих умовах, які існували на момент переходу цих права, в тому числі права вимоги виконання зобов'язань до боржника ПАТ «Завод крупних електричних машин» на підставі договорів про встановлення солідарного обов'язку за кредитними договорами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 у справі №923/812/15 (т.3 а.с.42-46) на підставі договорів відступлення права вимоги № 499-07 від 17.09.2015 та № 499-07-1 від 25.12.2015 замінено ПАТ «Банк «Національні інвестиції», як стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області по справі № 923/812/15, на його правонаступника - ТОВ «Фінансгарант».

Як слідує з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 постанову апеляційної інстанції скасовано, справу №923/812/15 направлено на новий розгляд заяви про правонаступництво.

Проте, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.12.2016 у справі №923/812/15 (т.11 а.с.208-213) задоволено заяву ТОВ «Фінансгарант» про заміну сторони (позивача) правонаступником, здійснено заміну ПАТ «Банк «Національні інвестиції», як позивача у справі №923/812/15 та стягувача за виконавчим провадженням, його правонаступником - ТОВ «Фінансгарант».

Таким чином, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.12.2016, яка є чинною, підтверджено, що ПАТ «Банк «Національні інвестиції» станом на даний час не є кредитором у правовідносинах, у зв'язку з якими ТОВ «Фінансгарант» заявлено грошові вимоги до ПрАТ «Завод крупних електричних машин».

Колегія суддів також зазначає, що договори про встановлення солідарного обов'язку є забезпечувальними зобов'язаннями, що є похідними від основного зобов'язання і права та обов'язки по таких договорах переходять разом із правами та обов'язками по основному зобов'язанні.

Відтак, відповідно до п.3.1, 3.2, 4.2, 4.3, 4.4 договорів про встановлення солідарного обов'язку, колегією суддів встановлено, що сторонами договорів про встановлення солідарного обов'язку обумовлено припинення кредитних зобов'язань лише фактом їх повного виконання належним чином, що відповідає приписам ст.599 ЦК України.

Враховуючи те, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство та заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника, оскільки зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Щодо доводів апеляційної скарги ПАТ «Піреус Банк МКБ», на те, що відсутні докази ТОВ «Фінансгарант» повноважень на надання банківських послуг, в матеріалах справи містяться копія Свідоцтва про фінансової установи та додаток до свідоцтва, які підтверджують, що ТОВ «Фінансгарант» внесено до Державного реєстру фінансових установ та має надання фінансових послуг, зокрема: факторинг; надання фінансових кредитів за \ власних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавцем за кредитним договором може бути банк або інша фінансова установа.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою установою є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Згідно з п. 2.2 договорів відступлення права вимоги № 169-12, № 499-07, № 431-11 та № 169-12-1, № 499-07-1, № 431-11-1 Первісний кредитор відступає права сторони-кредитора за Основним договором, а Новий кредитор приймає всі права Первісного кредитора і стає стороною-кредитором за Основним договором.

Тобто, так як ТОВ «ФІНАНСГАРАНТ» є фінансовою установою і відповідно може бути стороною-кредитодавцем за кредитним договором, до нього перейшли всі без виключення права сторони-кредитора за кредитними договорами, в тому числі й передбачене відповідними кредитними договорами право на отримання процентів за користування кредитними коштами.

Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги ПАТ «Піреус Банк МКБ», що договори відступлення прав вимоги № 499-07-1, №431-11-1, № 169-12-1 від 25.12.2015 укладених між ТОВ «Фінансгарант» та ТОВ «Фактор-Комфорт» містять ознаки фіктивності відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивним правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Водночас фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети.

Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним; позивач має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створення юридичних наслідків. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину.

В даному випадку матеріали справи не містять доказів наявності умислу сторін спірного договору щодо відсутності наміру створення правових наслідків, обумовлених ним.

Таким чином, місцевим господарським судом, вірно зазначено, що з відсутністю судових рішень про визнання таких правочинів недійсними, сама тільки правова оцінка господарського суду при розгляді вимог кредитора ТОВ «Фінансгарант» у справі про банкрутство обставин щодо укладення спірних угод не може вплинути по суті на розгляд питання про визнання вимог кредиторів до боржника у процедурі банкрутства.

Отже, судом першої інстанції вірно визнані кредиторські вимоги ТОВ «Фінансгарант» частково, а саме в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 374334148 грн. 36 коп. - четверта черга, 219156271 грн. 28 коп. - шоста черга. Вимоги в сумі 19144180,00 грн. відхилені.

Розглянувши кредиторські вимоги ТОВ «НВП «НКЕМЗ» до боржника в сумі 79366,35 грн., колегія суддів зазначає наступне.

05.05.2015 між кредитором та боржником укладено Договір №11615 послуг технічного обслуговування та експлуатації електричних мереж та силових трансформаторів напругою вище 1000В, за умовами якого замовник (боржник) доручає, а виконавець (кредитор) приймає на себе зобов'язання щодо технічного обслуговування та експлуатації електричних мереж та силових трансформаторів напругою вище 1000В, що належать замовнику на праві власності, а також несе відповідальність за безпечну експлуатацію електрогосподарства замовника.

В п.2.2 договору сторони дійшли згоди про те, що оплата послуг здійснюється на підставі рахунку виконавця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 календарних днів з дня надання рахунку на оплату.

Відповідно до Актів виконаних робіт №ВП00000159 від 29.02.2016 на суму 18957,53 грн., №ВП00000338 від 26.04.2016 на суму 19353,00 грн., №ВП00000427 від 31.05.2016 на суму 16926,14 грн. №ВП00000562 від 30.06.2016 на суму 24129,68 грн. (т.5 а.с.16, 18, 20, 22) боржнику було надано послуг на загальну суму 79366,35 грн.

На виконання умов договору кредитором було виставлено боржнику рахунки на оплату наданих послуг на загальну суму 79366,35 грн. (т.5 а.с.15, 17, 19, 21).

Однак, в порушення умов укладеного між сторонами договору, боржник свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в сумі 79366,35 грн.

Господарський суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ» доведеними, а тому визнає їх в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 79366 грн. 35 коп. - четверта черга.

Крім того, апеляційна скарга ПАТ «Сбербанк» не містить доводів щодо не обґрунтованості зазначених вимог, проте в резолютивній частині скарги просить відмовити у задоволені кредиторських вимог ТОВ «НВП «НКЕМЗ» повністю.

Перевіривши кредиторські вимоги ТОВ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» до боржника в сумі 51049950,83 грн., колегія суддів зазначає наступне.

30.01.2015 між Закритим акціонерним товариством «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна») та ПрАТ «Завод крупних електричних машин» укладено наступні договори поруки:

- Договір поруки № 1/07, відповідно до якого ПрАТ «Завод крупних електричних машин» (поручитель) поручається перед ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» (кредитором) за виконання ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» зобов'язань щодо оплати заборгованості в сумі 4583286,17 гривень та нарахованих на суму заборгованості штрафних санкцій та процентів, які виникли на підставі договору позики № 19 від 25.11.2005року, укладеного між ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» та ТОВ «Енергомаш-Інвест», договору про відступлення права вимоги № 1/07 від 26.06.2007, укладеного між ТОВ «Енергомаш-Інвест» та кредитором, додаткової угоди № 1 від 04.01.2011 до договору № 1/07 від 26.06.2007, укладеної між кредитором та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод»;

- Договір поруки № 3/07, відповідно до якого ПрАТ «Завод крупних електричних машин» (поручитель) поручається перед ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» (кредитором) за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» зобов'язань щодо оплати заборгованості в сумі 929720,00 гривень та нарахованих на суму заборгованості штрафних санкцій та процентів, які виникли на підставі договору комісії № 130 від 23.01.2006 року, укладеного між ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» та ТОВ «Енергомаш-Інвест», договору про відступлення права вимоги № 3/07 від26.06.2007 року, укладеного між ТОВ «Енергомаш-Інвест» та кредитором, додаткової угоди № 1 від 04.01.2011 до договору № 3/07 від 26.06.2007, укладеної між кредитором та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод»;

- Договір поруки № 4/07, відповідно до якого ПрАТ «Завод крупних електричних машин» (поручитель) поручається перед ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» (кредитором) за виконання ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» зобов'язань щодо оплати заборгованості в сумі 2652471,67 гривень та нарахованих на суму заборгованості штрафних санкцій та процентів, які виникли на підставі договору поставки № 004/У/06 від 24.01.2006 року, укладеного між ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» та ТОВ «Енергомаш-Інвест», договору про відступлення права вимоги № 4/07 від 26.06.2006 року, укладеного між ТОВ «Енергомаш-Інвест» та кредитором, додаткової угоди № 1 від 04.01.2011 до договору № 4/07 від 26.06.2007, укладеної між кредитором та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод»;

- Договір поруки № 5/07, відповідно до якого ПрАТ «Завод крупних електричних машин» (поручитель) поручається перед ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» (кредитором) за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» зобов'язань щодо оплати заборгованості в сумі 17431361,58 гривень та нарахованих на суму заборгованості штрафних санкцій та процентів, які виникли на підставі договору поставки № 01-4 від 24.01.2006, укладеного між ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» та ТОВ «Енергомаш-Інвест», договору про відступлення права вимоги № 5/07 від 26.06.2006 року, укладеного між ТОВ «Енергомаш-Інвест» та кредитором, додаткової угоди № 1 від 04.01.2011 до договору № 5/07 від 26.06.2007, укладеної між кредитором та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод».

26.06.2007 між ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи -Україна» та ТОВ «Енергомаш-Інвест» були укладені договори про відступлення права вимоги № 1/07, 3/07, 4/07, 5/07, за якими ТОВ «Енергомаш-Інвест» відступило на користь ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» право вимоги виконання грошових зобов'язань до ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», а саме:

- за договором № 1/07 від 26.06.2007 відступлено право вимоги за договором позики № 19 від 25.11.2005 в сумі 7235757,17 грн.;

- за договором № 3/07 від 26.06.2007 відступлено право вимоги за договором комісії № 130 від 23.01.2006 в сумі 1190720,00 грн.;

- за договором № 4/07 від 26.06.2007 відступлено право вимоги за договором поставки № 004/У/06 від 24.01.2006 в сумі 2652471,67 грн.;

- за договором № 5/07 від 26.06.2007 відступлено право вимоги за договором поставки № 01-4 від 24.01.2006 в сумі 17431361,58 грн.

04.01.2011 між кредитором та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» укладено: додаткову угоду № 1 до договору № 1/07 від 26.06.2007, відповідно до якої ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» зобов'язувалося повернути грошові кошти в сумі 7235757,17 грн. в термін до 31 грудня 2012 року; додаткову угоду № 1 до договору № 3/07 від 26.06.2007, відповідно до якої ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» зобов'язувалося повернути грошові кошти в сумі 1190720,00 грн. в термін до 31 грудня 2012 року; додаткову угоду № 1 до договору № 4/07 від 26.06.2007, відповідно до якої ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» зобов'язувалося повернути грошові кошти в сумі 2652471,67 грн. в термін до 31 грудня 2012 року; додаткову угоду № 1 до договору № 5/07 від 26.06.2007, відповідно до якої ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» зобов'язувалося повернути грошові кошти в сумі 17431361,58 грн. в термін до 31 грудня 2012 року.

Однак, заборгованість за вищевказаними договорами у встановлений строк ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» погашена не була.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07 квітня 2015 року по справі № 923/287/15, порушеної за позовом ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи-Україна» до ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», з відповідача ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» на користь ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» на підставі договорів відступлення права вимоги № 1/07, 3/07, 4/07, 5/07 стягнуто 25596839,42 грн. боргу, 1575783,51 грн. 3% річних, 6532313,42 грн. інфляційних та 73080,00 грн. судового збору.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом Херсонської області 30 квітня 2015 року видано наказ.

09 червня 2015 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області №923/287/15.

Рішення суду не виконано, заборгованість за договорами відступлення права вимоги № 1/07, 3/07, 4/07, 5/07 не погашена ні ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», ні поручителем - ПрАТ «Завод крупних електричних машин».

17.03.2015 кредитор звернувся до ПрАТ «Завод крупних електричних машин» з вимогою про сплату заборгованості на підставі договорів поруки № 1/07, 3/07, 4/07, 5/07. У відповіді на вимогу боржник листом від 09.04.2015 №367 повідомив, що наявність заборгованості визнає, однак, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем підприємства сплатити борг не має можливості.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за договорами поруки кредитор просить визнати його вимоги з основної заборгованості в сумі 255968369,42 грн.

Колегією суддів відхиляються доводи ПАТ «Сбербанк», що ТОВ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» не надало суду первинні документи, які підтверджують відповідне грошове зобов'язання, або рішення юрисдикційного судового органу, що підтверджує вимогу до боржника, оскільки вимоги кредитора підтверджені наступним:

Договорами поруки №1/07 від 30.01.2015, №3/07 від 30.01.2015, №4/07 від 30.01.2015, №5/07 від 30.01.2015, Договорами про відступлення прав вимоги № 1/07 від 26.06.2007, № 3/07 від 26.06.2007, № 4/07 від 26.06.2007, № 5/07 від 26.06.2007, додатковою угодою № 1 до договору № 1/07, додатковою угодою № 1 до договору № 3/07, додатковою угодою № 1 до договору № 4/07, додатковою угодою № 1 до договору № 5/07, рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.04.2015, наказом Господарського суду Херсонської області від 30.04.2015, постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2015, вимогою № 2/03/15 від 17 березня 2015, листом № 367 від 09.04.2015 (т.10 а.с.97-120).

Твердження ПАТ «Сбербанк» про те. що ці судові рішення підтверджують лише наявність заборгованості ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» перед кредитором, але не підтверджують наявність заборгованості ПАТ «Завод крупних електричних машин», є помилковими, оскільки, виходячи з положень ст. 554 ЦК України, поручитель та основний боржник є солідарними боржниками за одним і тим же зобов'язанням, тобто, якщо заборгованість боржника перед кредитором існує і вона належним чином підтверджена, то вона також існує і в поручителя перед кредитором.

Отже, що вимоги кредитора ТОВ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» підтверджені належними доказами, що не спростовано іншими учасниками провадження. Крім цього, доказів встановленої законом нікчемності чи недійсності або визнання судом недійсними правочинів, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи, що вимоги ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» забезпечені порукою зобов'язання своєчасно не виконало, кредитором обґрунтовано заявлено до поручителя, в даному випадку боржника, основну суму заборгованості за договорами відступлення права вимоги № 1/07, 3/07, 4/07, 5/07 в розмірі 25596839,42 грн., в тому числі за договором № 1/07 - 4583286,17 грн., за договором № 3/07 - 929720,00 грн., за договором № 4/07 - 2652471,67 грн., за договором № 5/07 - 17431361,58 грн.

Крім цього, кредитор, з посиланням на приписи ст.625 ЦК України, просить визнати його вимоги в сумі 22722314,35 грн. інфляційних збитків за період з 31.12.2012 по 29.06.2016, а також 2730797,06 грн. 3% річних за період з 31.12.2012 по 21.07.2016.

Перевіривши розрахунок річних та інфляційних збитків, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та зазначає наступне.

Так, місцевим господарським судом зазначено, що відповідно до на приписів ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство та розрахував 3% річних та суму інфляційних нарахувань за період з 31.12.2012 по 20.07.2016 (дата порушення провадження справи про банкрутство ПрАТ «Завод крупних електричних машин»).

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно приписів ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до умов п. 2.1 договорів поруки № 1/07, 3/07, 4/07, 5/07 поручитель поручається за виконання боржником основного зобов'язання в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків в разі прострочення боржником термінів оплати та сплату інших платежів, які можуть бути належні до сплати боржником кредитору за основним зобов'язанням.

Колегія суддів керуючись приписами ч. 2 ст. 554 ЦК України та ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також беручи до уваги фактичні обставини, зокрема положення п. 2.1 договорів поруки № 1/07, 3/07, 4/07, 5/07, дійшла до висновку про необґрунтованість висновку суду першої інстанції, щодо розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних саме на дату порушення справи про банкрутство ПрАТ «Завод крупних електричних машин», а не застосування наслідків мораторію, введено при порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», ухвалою Господарського суду Херсонської області 24.07.2015 в рамках справи № 923/1151/15, за зобов'язання якого поручився боржник.

Таким чином, колегією суддів апеляційної інстанції зроблено власний розрахунок за період з 01.01.2013 по 24.07.2015.

Основна сума заборгованості - 25 596 839,42 грн.

Індекс інфляції за період з 01.01.2013 по 24.07.2015 згідно даних Державного комітету статистики України становив 1,748. Відповідно 25 596 839,42 *7,748 - 25 596 839,42 = 19 146 435,89 грн.

Сума трьох процентів річних за період з 01.01.2013 по 24.07.2015 (935 днів) складає 1 967 099,57 гривень.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів25596839.4201.01.2013 - 24.07.20159353 %1967099.57

Отже, колегія апеляційної інстанції в цій частині приймає заперечення ПАТ «Сбербанк» та визнає вимоги кредитора з інфляційних збитків у сумі 19 146 435,89 грн. та з 3% річних в сумі 1 967 099 грн., решта вимог в сумі 4 339 575,95 грн. судовою колегією відхиляються.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Піреус Банк МКБ» задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ПАТ «Сбербанк» підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим ухвала Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 у справі № 923/701/16 - зміні в частині визнанні кредиторських вимог ТОВ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна».

Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 277, 281-284

ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» - задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 у справі № 923/701/16 в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - України» - змінити та викласти абзац 8 пункту 1 резолютивної частини в наступній редакції:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - України» (код ЄДРПОУ 34478873, 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2) в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 46 710 374,88 грн. - четверта черга.

Пункт 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 викласти в наступній редакції:

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромеханічний завод «ЕТАЛ» в сумі 54786,89 грн.; Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» в сумі 41162500 грн. 09 коп.; Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» в сумі 255780,00 грн.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія» Електромеханічні заводи - Україна» в сумі Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромеханічний завод «ЕТАЛ» в сумі 54786,89 грн.; Публічного акціонерного товариства "Банк «Національні інвестиції» в сумі 41162500 грн. 09 коп.; Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» в сумі 255780,00 грн.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» в сумі 4 339 575 грн. 95 коп.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансгарант» в сумі 19144180,00 грн.; Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» в сумі 3937913 грн. 71 коп. - відхилити.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.286 ГПК України.

Повний текст постанови склдаено 07.06.2018.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Таран С.В.