Постанова № 74506379, 22.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2467/18 Справа № 175/3516/17 Головуючий у 1 й інстанції - Ребров С. О. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 39

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Попазовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її рідний (по матері) брат ОСОБА_3 Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку загальною площею 119,0 кв.м., житловою площею 41,8 кв.м., допоміжною площею 77,2 кв.м. та земельної ділянки площею 0,0785 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться по АДРЕСА_1. Єдиний спадкоємець першої черги - мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини на користь свої доньки - сестри спадкодавця ОСОБА_2 Позивач звернулась також до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець другої черги, однак приватним нотаріусом ОСОБА_5 було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в зв'язку з відсутністю документів про право власності на вказане нерухоме майно. Тому позивач просила визнати за нею право власності у порядку спадкування другої черги за законом після смерті брата ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,0785 га. Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за вказаною адресою.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування другої черги за законом після смерті брата ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з: житлового будинку літ. А-2 загальною площею 119,0 кв.м., житловою площею 41,8 кв.м., допоміжною площею 77,2 кв.м. та містить: 1 - коридор площею 17,0 кв.м.; 2 - санвузол площею 7,0 кв.м.; 3- кухня площею 20,3 кв.м.; 4 - житлова площею 11,0 кв.м.; 5 - сходи площею 5,9 кв.м.; разом по 1-му поверху загальною площею 61,2 кв.м., житловою площею 11,0 кв.м., допоміжною площею 50,2 кв.м.; коридор площею 27,0 кв.м.; 7 - житлова площею 18,8 кв.м.; 8 - житлова площею 12,0 кв.м.; разом по 2-му поверху загальною площею 57,8 кв.м., житловою площею 30,8 кв.м., допоміжною площею 27,0 кв.м.; а - балкон; та наступних господарських будівель та споруд: №1, І - споруди, вимощення. Визнано за позивачем право власності у порядку спадкування другої черги за законом після смерті брата ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0785 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

В апеляційній скарзі керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №3, діючи в інтересах держави в особі Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та Державної архітектурно-будівельної інспекції України, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, телефонограмою позивачу від 11.05.2018 року, та рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток Підгородненській міській раді та Державній архітектурно-будівельній інспекції України, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_6 та ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2, виданого 23.02.1977 року Амур-Нижньодніпровським відділом ЗАГС міста Дніпропетровська, актовий запис №433 (а.с.7).

ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розірвали шлюб 27.02.1979 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3, виданого 27.02.1979 року Амур-Нижньодніпровським відділом ЗАГС міста Дніпропетровська, актовий запис №154 (а.с.8).

В подальшому, після розірвання шлюбу з ОСОБА_6, ОСОБА_4 05.07.1980 року уклала шлюб з ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_4, виданого 05.07.1980 року П'ятихатським районним відділом, актовий запис №75; після укладення шлюбу взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_4 (а.с.9).

В шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_5, виданого 04.12.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби П'ятихатського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №178 (а.с.10).

У зв'язку з укладенням 16.03.2013 року шлюбу з ОСОБА_9, позивач змінила прізвище на ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_6, виданого 16.03.2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №100 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7, виданого 28.04.2017 року виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис №83 (а.с.12).

Також встановлено, що відповідно до рішення Підгородненської міської ради від 25.05.2010 року ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0785 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у приватну власність (а.с. 37).

Однак, за життя ОСОБА_3 у власність вказану вище земельну ділянку не отримав, відповідний акт про право власності не видавався.

Відповідно до копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, зазначений будинок є об'єктом самочинного будівництва (а.с. 15 - 20).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на спірні земельну ділянку і житловий будинок за спадкодавцем ОСОБА_3 зареєстроване не було (а.с. 112- 114).

Згідно копії спадкової справи №34/2017, що відкрита у зв»язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, позивачка звернулась із заявою про прийняття спадщини 21.07.2017 року, а ОСОБА_4 21.07.2017 року подала заяву про відмову від спадщини на користь позивачки (а.с. 60 - 85).

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як роз»яснено у п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 186 Земельного кодексу України встановлювалось, що розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку, зокрема, проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України в редакції, що діяла станом на момент прийняття рішення Підгородненської міської ради від 25.05.2010 року про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, було передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Статтею 126 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду даної справи, передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Виходячи з викладеного, встановивши, що право власності на спірні земельну ділянку площею 0,0785 га та домоволодіння по АДРЕСА_1 не було зареєстровано за спадкодавцем ОСОБА_3 на час його смерті; враховуючи зміст позовних вимог, - колегій приходить до висновку про відсутність підстав для визнання за позивачкою, в порядку спадкування за законом, права власності на вказані вище спірні об'єкти нерухомого майна

На викладене вище місцевий суд увагу не звернув, неправильно застосував матеріальний закон, що призвало до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, а в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, з позивача на користь прокуратури Дніпропетровської області необхідно стягнути судові витрати у вигляді сплаченого апелянтом судового збору в розмірі 960,00 грн. (а.с. 119).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, колегія дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокуратури та скасування рішення місцевого суду з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та Державної архітектурно-будівельної інспекції України - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року - скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь прокуратури Дніпропетровської області (просп. Д. Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044, р/р 35217020000291 в Державній казначейській службі України в м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) судові витрати в розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді