Постанова № 74498616, 24.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4294/18

Номер справи місцевого суду: 522/7124/17

Головуючий у першій інстанції Тарасов А. В.

Доповідач Дрішлюк А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого-судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за борговими розписками, вказуючи, 31.05.2014 року та 30.06.2014 року відповідачі отримали від позивача грошові кошти у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) доларів США, що підтверджується розписками, складеними та підписаними ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Згідно зазначених розписок відповідачі в будь - якому випадку зобов'язались повернути позичені кошти через шість місяців. Оскільки відповідачі не виконали обов'язки з повернення суми позики, позивач просить стягнути на свою користь суму боргу у гривневому еквіваленті на момент стягнення по курсу НБУ - 50 000 (п'ятдесят тисяч) дол. США (а.с.2-3).

Рішенням Приморського районного суду від 23.10.2017 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговими розписками задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ОСОБА_3 суму боргу за розпискою від 31.05.2014р. у розмірі 30 тис. доларів США, за борговою розпискою від 30.06.2014 року у розмірі 20 тис. доларів США всього в розмірі 50 000,00 доларів США. Визначено судом, що стягнення боргу зазначеного в доларах США слід проводити в гривневому еквіваленті по відношенню до долара США за курсом НБУ на день проведення оплати по поверненню боргу. м. Одеси (а.с.37-38).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2017 року було виправлено описку, допущену в рішенні суду від 23.10.2017 року, та уточнено, що …«Судом встановлено, що 31.05.2014 року між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4, було укладено договір позики грошових коштів, згідно умов якого позивач передає у власність ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 30 000 дол. США, які останній зобов'язався повернути в строк через шість місяців тобто до 30.11.2014 року, підпис ОСОБА_2 свідчить про те, що договір позики укладався в інтересах сім'ї, що підтверджується розпискою. Також 30.06.2014 року між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики грошових коштів, згідно умов якого позивач передає у власність ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 20 000 дол. США, які останній зобов'язався повернути в строк через шість місяців тобто до 31.12.2014 року, підпис ОСОБА_2 свідчить про те, що договір позики укладався в інтересах сім'ї що підтверджується розпискою.» (а.с.42).

22.11.2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_2 подали заяву про перегляд заочного рішення, в якій просили скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.10.2017 року та призначити справу до розгляду у загальному порядку (а.с.46-47).

Ухвалою Приморського районного суду від 15.02.2018 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_4, ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 23.10.2017 року (а.с.86-87).

Не погоджуючись з цим рішенням суду від 23.10.2017 року ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу до канцелярії суду першої інстанції. Так, апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду незаконним через те, що суддями першої інстанції, на його думку, неповно вивчено обставини справи та винесено рішення з істотними порушеннями процесуального права. Крім того, справа розглянута без повідомлення відповідачів та проігноровано їх клопотання про відкладення розгляду справи. Також апелянт заперечує, що підписувала спірні розписки щодо яких стягнуто заборгованість на користь ОСОБА_3 (а.с.97-98).

В судовому засіданні з'явились позивач та представник позивача, а відповідачі не з'явилися, однак про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи рішення в справі та відмовляючи в задоволенні позовних по справі, суд першої інстанції виходив, що наявні правові підстави для стягнення боргу, який виник внаслідок укладання договору позики в інтересах сім'ї.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, та перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відхиляє доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Стверджуючи, що апелянт не підписувала спірних розписок за якими стягнуто заборгованість на користь ОСОБА_3 та ставлячи під сумнів дійсність її підпису, ОСОБА_5 не було надано жодних доказів на підтвердження вказаного доводу. При цьому в заяві про перегляд заочного рішення про вказану обставину не вказувалось (а.с. 46). Апелянтом в суді першої інстанції під час подачу заяви про погляд заочного рішення клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення судової почеркознавчої експертизи для визначеності належності підпису не заявлялось, хоча цілком логічним було б те, що якщо особа не підписувала вказаний документ та/або їй не було відомо про видачу розписок, то це було б перше послання, яке зробив будь-який зацікавлений суб'єкт, порушуючи питання про перегляд заочного рішення, що було прийнято проти нього. Відповідно довід апеляційної скарги в цій частині відхиляється.

Щодо доводу ОСОБА_5 про її несповіщення як учасника справи та навмисного уникнення участі відповідача в справі, у зв'язку з чим, вона не змогла призначити судову експертизу, то як вбачається з матеріалів справи, оскільки впродовж перебування справи у суді першої інстанції ОСОБА_5 викликалось у неодноразові судові засіданні при ухваленні заочного рішення і впродовж перегляду вказаного заочного рішення, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про отримання судових повісток, зокрема рекомендованими повідомленнями про вручення судової повісток про слухання справи на 07 липня 2017 року (а.с.18), на 29 серпня 2017 року (а.с.26), на 11 жовтня 2017 року (а.с.30), на 15 лютого 2018 року (а.с.82). При цьому колегія суддів приймає до уваги посилання сторони на факт непроживання за адресою, на яку направлялись судові повістки, проте така обставина не спростовує наступне. Виходячи з змагальності процесу та з врахуванням стадійності, як вже зазначалось вище, всі докази на підтвердження власної позиції могли бути надані відповідачем на стадії перегляду заочного рішення. Зокрема, згідно зі ст. 229 ЦПК України в редакції чинної на момент подачі заяви про перегляд заочного рішення заява про перегляд заочного рішення повинна містити посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. Крім того, підставою для скасування заочного рішення згідно зі ст. 232 ЦПК України в редакції чинної на момент розгляду заяви про перегляд заочного рішення заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Суду першої інстанції не було надано жодного доказу для перегляду заочного рішення по суті, так само як і апеляційному суду. Таким чином, відповідач несе ризик настання наслідків, пов'язаних із невчиненням ним процесуальних дій, передбачених законом. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Оскільки наведені доводи апелянта не спростували висновків суду першої інстанції, керуючись нормами цивільного та цивільного процесуального законодавства, з врахуванням наведених обставин справи, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови виготовлено 30 травня 2018 року.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький