Постанова № 74487666, 23.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14590/17 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій (бездіяльності), зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, яка полягає у відмові ОСОБА_2 здійснити новий розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, індексації які ОСОБА_2 отримував під час проходження військової служби, та відмові виплатити своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації;

- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_2 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації які ОСОБА_2 отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, а апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України.

Згідно з наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 16.03.2016р. № 224 позивача було звільнено з військової служби, а наказом командира військової частини А0135 (по особовому складу) від 22.03.2016р. № 62 - виключено із списків особливого складу частини 22.03.2016р.

17 липня 2017 року позивач звернувся до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України із заявою, в якій просив здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби, та виплатити йому своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які він отримував під час проходження військової служби.

Листом Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 25.07.2017 №305/1100 позивача було повідомлено про відсутність законних підстав для здійснення вищезазначеного розрахунку.

Не погоджуючись із правомірністю такої відмови, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів № 889 від 22 вересня 2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за № 1470/29600), має тимчасовий характер, а тому не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується та виплачується одноразова грошова допомога на підставі частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII. Така винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира військової частини або вищого командира залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, а тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільнення з військової служби.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У Постанові Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (надалі - Постанова КМУ № 889) військовослужбовцям Збройних Сил України введено новий вид щомісячної додаткової грошової винагороди.

Так у пункті 1 Постанови КМУ № 889 передбачена виплата винагороди:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):

з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 889 встановлено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї Постанови, визначаються Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання Постанови КМУ № 889, наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 №550 було затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за №1470/29600 (далі - Інструкція).

Пунктом 3 Інструкції передбачено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).

Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників) (п.5 Інструкції).

Таким чином, винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням та лише за наявності наказу командира (начальника) військової частини.

Відповідно до пункту 8 Інструкції, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 9 Інструкції, розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо тимчасового характеру щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена Постановою КМУ №889 та Інструкцією, оскільки така винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Даний висновок ґрунтується на тому, що вказана вище винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій Постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової допомоги при звільненні з військової служби.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду України від 15.10.2013. у справі № 21-368а13, від 04.11.2014 у справі № 21-473а та від 03.03.2015 № 21-32а15 та в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № К/9901/5409/19 (522/15648/16а).

За таких обставин, доводи апелянта про те, що додаткова грошова винагорода, яку позивач отримував щомісяця, має постійний характер та входить до складу місячного грошового забезпечення і повинна враховуватись під час виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Отже, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи, на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 30.05.2018р.