Постанова № 74487660, 05.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/534/18 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТКОМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ" про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТКОМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ", в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09 лютого 2016 року №2602/1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТКОМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року позовну заяву повернено позивачу на підставі п.1 ч.4 статті 169 КАС України, у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09 лютого 2016 року №2602/1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТКОМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ", на виконання якого було виписано податкових накладних на загальну суму 314 515 640,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року вказаний позов залишено без руху у зв'язку з несплатою позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» та надано позивачеві десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, що зазначені судом.

На виконання вимог вказаної ухвали позивач звернувся із заявою, в якій просив суд зменшити розмір судового збору за подання позовної заяви Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби до 1 762,00 грн. у зв'язку з тим, що даний спір немайнового характеру та відстрочити сплату судового збору за подання позовної заяви Офісу великих платників податків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року строк для усунення недоліків позовної заяви було продовжено на десять днів з дня отримання копії вказаної ухвали. При цьому, відмовлено в задоволенні зави Офісу великих платників податків про зменшення розміру судового збору та відстрочення його сплати. Однак, визначено до сплати судовий збір в максимальному розмірі 616 700,00 грн. (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

16 березня 2018 року позивач подав заяву, у якій зазначив, що Офіс станом на 12 березня 2018 року позбавлений можливості здійснити сплату судового збору, оскільки, відповідно до повідомлень від Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі про зупинення операції з бюджетними коштами у зв'язку із наявністю виконавчих проваджень відносно Офісу щодо безспірних списань коштів зупинено операції з бюджетними коштами за всіма рахунками, кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України. Посилався на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та має переслідувати законну мету.

Отже, з метою уникнення понесення Державним бюджетом України значних втрат коштів, збереження непохитності фінансової бази Держави та подальшого відстоювання позиції контролюючого органу позивач просив суд продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви Офісу великих платників податків ДФС у справі №810/534/18 на 30 календарних днів.

Суд відмовив в задоволенні заяви, оскільки рішення Європейського суду з прав людини, на яке посилався позивач стосується забезпечення дотримання прав приватних осіб, а не органів держави (суб'єктів владних повноважень). Позивач є суб'єктом владних повноважень та звернувся до суду не за захистом порушеного права, а в порядку виконання державних функцій, тому обов'язок сплати судового збору не може обмежувати його право на звернення до суду.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а тому така позовна заява підлягає поверненню відповідно до п.1 ч. 4 статті 169 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак лише частково, з огляду на наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюється Законом України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на що адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

З аналізу наведеного та вивчення предмету адміністративного позову, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір є немайновим. Відповідно, правомірним є твердження апелянта стосовно того, що сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1762 грн - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2018 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було сплачено судового збору за подання адміністративного позову. В поясненнях, наданих на виконання вимог ухвали суду позивачем було заявлено клопотання про продовження строку для усунення недоліків позову у зв'язку з труднощами та тривалістю процедури в отриманні необхідної суми на сплату судового збору від органів Казначейства.

Проте, це не є підставою для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки позивачу раніше продовжувався цей строк, а відповідно до ч.2 статті 169 КАС України він не може перевищувати 10 днів.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на не затягуванні процесу та розумності строку розгляду справи.

Згідно ч.1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п.1 ч.4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Крім того судом першої інстанції влучно було звернуто увагу на те, що відповідно до ч.8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Тобто, апелянт має право і можливість повторно звернутися до суду з даним позовом, сплативши при цьому 1762 грн судового збору.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про повернення позовної заяви позивачеві відповідно до п. 1 ч.4 статті 169 КАС України.

Оскільки при поданні позову та на виконання вимог ухвали суду апелянтом взагалі не було сплачено жодної суми судового збору, то резолютивна частина рішення оскаржуваної ухвали є правомірною та підлягає залишенню без змін.

Разом з тим при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було допущено порушення норм права, що призвело до невірного по суті вирішення питання.

Відповідно до статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.

Резолютивну частину ухвали Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року - залишити без змін, змінивши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції з підстав, наведених апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.