Рішення № 74486510, 04.06.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року справа № 823/1179/18

16 годин 17 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 823/1179/18

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18015, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) [позивач ОСОБА_1 – особисто]

до управління Держпраці в Черкаській області (бул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39881228) [представник відповідача — не прибув]

про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії, прийняв рішення.

12.03.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Держпраці у Черкаській області, просить:

- визнати порушення при направленні відповідей від 05.01.18 та 03.03.18 неправомірними, відписки незаконними;

- зобов’язати відповідача розглянути заяву за участі позивача і ОСОБА_2;

- визнати неправомірні дії Управління Держпраці у Черкаській області при підготовці відповіді від 21.03.2018 з № Г-179/14/1655, а саму її незаконною;

- зобов’язати відповідача розглянути заяву від 12.03.2018 і направити позивачеві повну та об’єктивну відповідь.

Ухвалою суду від 21.03.2018 справу № 823/1179/18 прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою від 15.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті о 14 год. 20 хв. на 04.06.2018.

Відповідно до ч.1 ст.47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання. Адміністративний позов з частиною позовних вимог подано 12.03.2018 (а.с.2) та доповнено заявою від 03.04.2018 (а.с.14).

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач при розгляді звернень позивача від 24.11.2017, 12.02.2018, 12.03.2018 та направленні відповідей від 05.01.2018, 03.03.2018, 21.03.2018 діяв з порушенням ст.40 та ст.129 Конституції України та Закону України «Про звернення громадян». Зокрема позивач зазначав, що надіслання листа ОСОБА_2 (особі дії якої позивач оскаржував) з пропозицією проведення колегіального прийому порушує вимоги ст.7 Закону України «Про звернення громадян» (Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.). Також зазначено, що отримані відповіді не містили достовірну і повну інформацію, зокрема зазначено, що наказ «Про проведення інспекційного відвідування» не містить посилань на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та прийнятий з посиланням на наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та їх територіальних органів» від 02.07.2012 № 390, що втратив чинність 29.12.2017 згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 04.12.2017 № 1917, а перевірка проводилась з 02.01.2018 до 05.01.2018. Позивач вказує, що серед підстав перевірки відсутнє зазначення його звернення. У судовому засіданні 04.06.2018 позивач підтримав заявлений позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 10.04.2018 подав відзив на позов, де зазначив, що відповідачем вжито усіх належних заходів щодо повного, об’єктивного та своєчасного розгляду звернень Позивача від 24.11.2017, 12.02.2018, 12.03.2018, згідно вимог діючого законодавства, зокрема вимог Закону України «Про звернення громадян», а також під час розгляду звернень позивача відповідач діяв виключно відповідно до норм Конституції та законів України, у межах повноважень, визначених Положенням № 75 з інформування позивача про можливість участі у розгляді звернень.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши мотивацію позицій учасників щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення про управління праці у Черкаській області затверджено наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 № 75, яким передбачено (http://ck.dsp.gov.ua/sites/default/files/polozhennya_pro_upravlinnya_derzhpraci_u_cherkaskiy_oblasti_2017.pdf), що управління відповідно до покладених завдань: здійснює контроль за об’єктивністю розслідування нещасних випадків на виробництві, їх документальним оформленням і веденням обліку, виконанням заходів з усунення причин нещасних випадків, бере участь у формуванні та веденні інформаційної бази для прогнозування і проведення аналізу тенденцій забезпечення прав людини у сфері компетенції Управління Дежпраці, проводить інформаційно-роз’яснювальну роботу, забезпечує у межах повноважень залучення громадян до участі в управлінні державними справами, здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов’язаних з діяльністю Управління Дежпраці, здійснює інші повноваження.

Відповідно до ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Конституцією України (ст.40) передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст.3 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі – Закон № 393/96) заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Відповідно до ст.5 Закону № 393/96 письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку. Законом № 393/96 (ст.15) передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Згідно ст.19 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті. Відповідно до ст.20 Закону № 393/96 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Законом України «Про інформацію» (ст.1) від 02.10.1992 № 2657- XII (далі – Закон № 2657) встановлено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, що можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до ст.2 Закону № 2657 основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя. Згідно ст.5 Закону № 2657 кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Статтею 7 Закону № 2657 встановлено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Законом № 2939 (ч.1 ст.19) визначено, що запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 24.11.2017 позивач звернувся до Управління Держпраці у Черкаській області із письмовою заявою, зареєстрованою за вх. № Г-1156/14-1, у якій зокрема, просив: - прийняти документи - докази для розгляду; - прийняти участь (начальника Управління Держпраці ОСОБА_3М.) в особистому прийомі позивача ОСОБА_2, про дату час якого ним (Позивачем) буде проінформовано додатково (а.с.24).

Листом від 22.12.2017 позивача повідомлено про продовження розгляду звернень від 23.11.2017 та від 04.12.2017.

05.01.2018 відповідачеві направлено відповідь № Г-1156/14-1-24/183 (а.с.4) відповідно до якої зокрема, повідомлено, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Також зазначено, що ст.14 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, та що посадові особи Управління не наділені повноваженнями втручатися у виконання рішень судів, що набрали чинності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ст.124. Конституції України у редакції чинній на час надання відповіді визначала, що: правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду.

Стаття 14 ЦПК України у редакції чинній на час надання відповіді визначає порядок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відомостей, що звернення позивача від 24.11.2017 розглянуто за його участі, або що йому було запропоновано взяти участь у розгляді зазначеного звернення у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, при наданні відповіді від 05.01.2018 № Г-1156/14-1-24/183 на звернення позивача від 24.11.2017 позивачеві надано неповну і недостовірну інформацію, зокрема у частині регулювання відносин нормами Конституції України та ЦПК України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12.02.2018 позивач звернувся до Управління Держпраці у Черкаській області із письмовою заявою, зареєстрованою за вх.Г-118/14-01 відповідно до якої просив видати копії офіційного запиту до ОСОБА_2 та його відповіді, розпорядчий документ та погодження центрального органу виконавчої влади щодо позапланових заходів за зверненням позивача про порушення, що спричинило шкоду його правам, законним інтересам, життю та здоров’ю, акт за результатами здійснення позапланового заходу, припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, або розпорядження чи інший розпорядчий документ щодо усунення порушень у визначені строки відповідно до ст.6, ст.8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

03.03.2018 позивачеві направлено відповідь № Г-118/14-01/1328 (а.с.32) відповідно до якої повідомлено, що посадовою особою здійснено перевірку за зверненням позивача, що проводилась у Черкаському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Черкаській області. За результатами перевірки припис не видавався, оскільки стосовно питань викладених у зверненнях позивача прийнято рішення судів, що набрали законної сили. Повідомлено, що до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування надіслано лист з пропозицією проведення колегіального прийому про що було поінформовано позивача листом від 18.01.2018. Стосовно спільної і повторної перевірки повідомлено, що посадові особи, уповноважені на виконання функцій держави не мають права виступати посередниками чи арбітрами при вирішенні спірних питань та надано витяг з акту перевірки від 05.01.2018 № 23-01-86/0001, витяг з наказу на проведення перевірки. Стосовно отримання позивачем листа від 29.01.2018 № 01-12-278 ОСОБА_1 запропоновано звернутись до управління виконавчої дирекції фонду, оскільки відповідач не є розпорядником зазначеного листа.

Судом з метою з’ясування відповідності дій відповідача критеріям ч.2 ст.2 КАС України досліджено витяг з наказу від 28.12.2017 № 313-Н (а.с.111) та встановлено, що наказ «Про проведення інспекційного відвідування» не містить посилань на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та прийнятий з посиланням на наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та їх територіальних органів» від 02.07.2012 № 390, що втратив чинність 29.12.2017 згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 04.12.2017 № 1917. Серед підстав перевірки відсутнє посилання, не зазначено зв’язку із розглядом звернення ОСОБА_1, хоча перевірка проводилась з 02.01.2018 до 05.01.2018. Відомості про наявність/відсутність порушень у акті від 05.01.2018 складеного головним державним інспектором відділу з питань праці, зайнятості та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 не зазначено (а.с.33-34).

Суд зазначає, що у направленій відповіді від 03.03.2018 не було роз’яснено позивачеві, що перевірка проводилась відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, не зазначено з яких саме питань проводилась перевірка та не роз’яснено про поширення дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на перевірку, здійснену відповідно до наказу від 28.12.2017 № 313-Н у контексті звернень позивача.

Враховуючи, що відповідно до ст.1 Закону №2939 публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації. Законом №2939-VI (ст.3) визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Враховуючи зазначене, відповідач був зобов’язаний надати позивачеві інформацію, копію листа за підписом ОСОБА_2, що стосувався позивача, оскільки даний лист був у розпорядженні відповідача, хоча відповідач і не був його створювачем.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12.03.2018 позивач звернувся до Управління Держпраці у Черкаській області із письмовою заявою, зареєстрованою за вх. № Г-179/14-01 відповідно до якої просив: «підтвердити або спростувати наявність подання ОСОБА_5 щодо нещасного випадку, що нібито стався 30.09.2011 з «ОСОБОЮ-1» (дивитись ксерокопію наданої постанови суду); підтвердити або спростувати наявність Вашого доручення особисто ОСОБА_5, а не юристу Управління, приймати участь у справі; дати особисту та згідно «Положення про Управління держпраці в Черкаській області (нова редакція)» оцінку участі ОСОБА_5 у справі; дати оцінку факту отримання ОСОБА_5 «винагороди» від ОСОБИ-1 за незаконну участь у розгляді справи у робочий час».

21.03.2018 позивачеві направлено відповідь № Г-179/14/165 (а.с.113) відповідно до якої повідомлено, що «оскільки нещасний випадок, про який йдеться у постанові Черкаського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 № 823/5458/15 стався з співробітником УБОЗ УВС України в Черкаській області, дане розслідування проводилося згідно Порядку МВС і контроль за своєчасним і об’єктивним розслідуванням нещасних випадків (у тому числі поранень), їх документальним оформленням та обліком виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України відповідно до їх компетенції та повноважень. З огляду на викладене, надавати будь-яку оцінку з питань розслідування нещасного випадку що стався, ходу судової справи, зокрема залучення до розгляду справи як третьої особи представника Виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Черкаси, можливого отримання посадовою особою незаконної вигоди не входить до повноважень Управління Держпраці у Черкаській області».

Суд зазначає, що даний лист не містить інформації про неможливість надання відповіді та/або чітких відповідей на запитання позивача, зокрема: не надано відповідь стосовно наявності/відсутності подання ОСОБА_5 щодо нещасного випадку, що стався 30.09.2011 з «ОСОБОЮ-1» та/або неможливості роз’яснення постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 № 823/5458/15; не підтверджено/спростовано наявність доручення Управління Держпраці у Черкаській області особисто ОСОБА_5 або юристу Управління приймати участь у справі та не роз’яснено наявність/відсутність відносин підпорядкування працівника Виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Черкаси начальнику Управління Держпраці у Черкаській області.

Суд зазначає, що праву особи на інформацію, кореспондує обов'язок розпорядника інформації забезпечення доступу запитувачів до інформації. При цьому, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Зазначені обставини дають підстави для висновку про надання неповної відповіді листом від 21.03.2018 № Г-179/14/165 на звернення позивача від 12.03.2018.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, що не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи питання дотримання відповідачем критеріїв, визначених ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку про не виконання відповідачем обов'язку щодо доказування правомірності своїх дій та про те, що оскаржувані відповіді прийнято не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, без врахування права особи на участь у процесі розгляду звернення. На підставі викладеного, суд дійшов переконання про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для часткового задоволення позову.

У контексті впровадження цінності верховенства права і поваги до людини варто врахувати підходи, викладені в Резолюції КМ РЄ 77 (31) 28.09.1977 про захист особи від актів адміністративних органів у контексті складових (принципів) адміністративних процедур: право особи бути заслуханою (почутою); право доступу до інформації (матеріалів справи); право на допомогу та представницькі послуги; обов’язок органу інформувати про мотиви свого рішення; зазначення засобів правового захисту (оскарження).

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Верховний Суд України у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1265а15 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним (що узгоджується з положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється з дотримання таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Судом враховано, що згідно тлумачення «відписка» розуміється як письмова відповідь, у якій обминається головне, суть справи. Оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (вимога є нездійсненною, вона є порушенням самої свободи поглядів – основній частині права, гарантованого ст. 10 ЄКПЛ – рішення ЄСПЛ у справі Лінгенс проти Австрії), суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вимоги визнати відписки незаконними, оскільки позивач не уточнив про які саме відписки йдеться в адміністративному позові.

Судом враховано, що позивач продовжував звертатись з приводу розгляду звернення від 24.11.2017 (вх..16.01.2018 – а.с.27), де просив призначити дату особистого прийому з метою проведення повторної перевірки обставин.

Суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги у частині визнання порушення при направленні відповідей від 05.01.18 та 03.03.18 неправомірними з огляду на те, що на звернення позивача від 24.11.2017 позивачеві надано неповну і недостовірну інформацію та поінформовано позивача, що посадовою особою здійснено перевірку нібито за зверненням позивача, проте розпорядчого документа з визначенням предмета перевірки саме за зверненням позивача не надано.

Суд не може підміняти комісію з перевірки етичної поведінки державних службовців, тому зазначає, що оціночні судження позивача не є предметом розгляду у цій справі.

У відповідь на звернення відповідача від 18.01.2018 (а.с.28) – начальник управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Черкаській області 29.01.2018 (а.с.29) повідомив про інформування 30.11.2017 позивача щодо графіка особистого прийому громадян. Натомість, судом встановлено, що додатки у цьому листі відсутні, тому немає підтвердження такому повідомленню, у листі йдеться про з’ясування підстав для проведення спільного прийому. Суд критично оцінює доводи позивача про вжиття достатніх заходів з метою врегулювання спору з позивачем, оскільки не надано доказів на виконання резолюції від 31.01.2018 «ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 – до відома та реагування» у контексті реагування, зокрема обґрунтованості, з дотриманням рівності та з урахуванням права особи на участь у розгляді звернення.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вимоги зобов’язати відповідача розглянути заяву за участі позивача і ОСОБА_2 з огляду на те, що йдеться про керівника установи, яка не була визначена учасником у цій справі.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Suominen проти Фінляндії, 37801/97, п. 36).

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом досліджено протокол зустрічі відповідача за участі позивача від 17.01.2018 №3 (а.с.119), яким вирішено підготувати та направити до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області лист щодо проведення спільної наради з питань зазначених у зверненні ОСОБА_1 Оскільки позивач вважає, що його не почули, не надали повну і об’єктивну відповідь на його звернення і звернувся до суду, а відповідач не надав доказів того, що діяв на підставі і у спосіб, визначений законом у ході розгляду звернень позивача, демонструючи, що діяв добросовісно, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги у частині зобов’язання відповідача розглянути заяви від 24.11.2017, 12.02.2018, 12.03.2018 за участі позивача, оскільки органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.01.2012 Rysovskyy проти України, 29979/04, зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи. Судом враховано, що міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, 18390/91, п.29).

Враховуючи підстави та предмету спору, системний аналіз положень чинного законодавства та оцінку наявних у матеріалах справи доказів у сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, визнавши дії управління Держпраці в Черкаській області при підготовці та направленні відповідей від 05.01.2018 № Г-1156/14-1-24/183, 03.03.2018 № Г-118/14-01/1328, 21.03.2018 № Г-179/14/1655 неправомірними та зобов’язати управління Держпраці в Черкаській області запросити ОСОБА_1 для участі у розгляді заяв – звернень від 24.11.2017, 12.02.2018, 12.03.2018.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС). З огляду на те, що позивач, звільнений від сплати судового відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а доказів здійснення інших судових витрат не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 4, 6-14, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Держпраці в Черкаській області при підготовці та направленні відповідей від 05.01.2018 № Г-1156/14-1-24/183, 03.03.2018 № Г-118/14-01/1328, 21.03.2018 № Г-179/14/1655 неправомірними.

Зобов’язати управління Держпраці в Черкаській області запросити ОСОБА_1 для участі у розгляді заяв – звернень від 24.11.2017, 12.02.2018, 12.03.2018.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 06.06.2018.

Суддя Л.В. Трофімова