Рішення № 74486498, 17.05.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

17 травня 2018 року справа № 823/613/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

представника позивача: ОСОБА_1, - за довіреністю,

представника відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» звернулось до суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДФС України, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 23.01.2018 №0000754106 та №0000764106.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно акту перевірки встановлено порушення ПАТ «Черкасигаз» вимог п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України, а саме: при граничних строках сплати ПДВ 30.04.2017 по декларації №9069093752 від 19.04.2017 товариство сплатило зобов'язання з ПДВ 14.06.2017; при граничних строках сплати ПДВ 30.08.2017 по декларації №9165204291 від 17.08.2017 товариство сплатило зобов'язання з ПДВ 31.08.2017.

Позивач звернув увагу, що станом на 28.03.2017 ПАТ «Черкасигаз» мало надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 7773910,00 грн.

В березні 2017 року ПАТ «Черкасигаз» повторно зверталося до відповідача із заявою (вих. №681/10 від 29.03.2017) про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 7773910,00 грн. на поточний рахунок товариства.

В квітні 2017 року товариством повторно подана заява (вих. №874/10 від 25.04.2017) до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 7773910,00 грн. на поточний рахунок товариства в сумі – 647511,00 грн. та 3126399,00 грн. на казначейський електронний рахунок з ПДВ з метою погашення узгодженого зобов'язання з ПДВ за березень 2017 року. Обидві заяви залишені контролюючим органом без розгляду.

На підставі наведеного позивач вважає, що внаслідок незаконної бездіяльності контролюючого органу щодо розгляду поданих товариством заяв та виготовлення висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету призвела до неможливості ПАТ «Черкасигаз» своєчасно сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2017 року.

Окрім того позивач зазначив, що законодавством передбачена відповідальність саме за несвоєчасну сплату податків. Однак позивач сплатив податок на додану вартість через банківську установу в межах строків сплати податкового зобов'язання, передбачених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: 30 серпня 2017 року, тому зарахування цих коштів в системі електронного адміністрування ПДВ 31 серпня 2017 року не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні позову.

В письмовому відзиві та в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на ту обставину, що правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Відповідач вважає, що незалежно від того, з яких причин платником податку несвоєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Оскільки виявлені порушення мають місце, представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що 29.03.2017 при відсутності податкового боргу товариством направлено відповідачу заяву №681/10 про повернення надміру сплаченого податку на прибуток підприємств в розмірі 7773910,00 на поточний рахунок товариства. Тобто, кошти на підставі поданої товариством заяви повинні бути зараховані на його поточний рахунок не пізніше 20 квітня 2017 року, однак подана товариством заява №681/10 від 29.03.2017 відповідачем не була розглянута.

Подальші заяви позивача про зарахування переплати в рахунок погашення податкового боргу позивача також не розглянуті, що спричинило несвоєчасну сплату ПДВ по декларації №9069093752 від 19.04.2017.

Щодо податкової декларації №9165204291 від 17.08.2017, позивач зазначив, що ним своєчасно сплачено ПДВ 30.08.2017, тому підстав для застосування штрафних санкцій немає.

У запереченні на відповідь відповідач не визнав доводи позивача та наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, за результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, посадовою особою відповідача складено акт від 26.12.2017 №4947/28-10-41-06/03361402, яким зафіксовано порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, а саме:

при граничних строках сплати ПДВ 30.04.2017 по декларації №9069093752 від 19.04.2017 товариство сплатило зобов'язання з ПДВ 14.06.2017;

при граничних строках сплати ПДВ 30.08.2017 по декларації №9165204291 від 17.08.2017 товариство сплатило зобов'язання з ПДВ 31.08.2017.

Вказаними діями порушено п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000754106 від 23.01.2018 про застосування до позивача штрафу в розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов’язань в розмірі 582512 грн. 10 коп.

- податкове повідомлення-рішення №0000764106 від 23.01.2018 про застосування до позивача штрафу в розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов’язань в розмірі 604254 грн. 75 коп.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 203.1, 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що податкові зобов’язання з ПДВ, визначені платником у податковій декларації підлягають сплаті протягом тридцяти календарних днів місяця наступного за звітним.

Одночасно суд враховує, що згідно пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право: на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

За п. б) ч. 3 п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу.

У відповідності до п. 43.1-43.5 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200 1.5 статті 200 1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З послідовного аналізу наведених вимог Податкового кодексу України вбачається, що за заявою платника податків, поданою в довільній формі, контролюючий орган повинен за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку підготувати висновок про повернення надміру сплачених податкових зобов'язань на рахунок платника.

Також за вибором платника податків кошти можуть бути спрямовані для їх зарахування для сплати грошового зобов'язання або податкового боргу з інших платежів.

Отже, платник податків має право розраховувати на добросовісність дій контролюючого органу щодо своєчасної підготовки висновку та направлення його органу казначейства.

Як встановлено судом, на адресу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України позивачем направлено заяву №681/10 від 29 березня 2017 року про повернення на рахунок товариства зайво сплаченого податку на прибуток підприємств в сумі 7773910,96 грн., що зареєстрована за вхідним №26070/10 від 31 березня 2017 року.

Суд акцентує увагу, що граничним строком сплати податкових зобов’язань по декларації №9069093752 від 19.04.2017 є 30.04.2017. Отже, на момент подачі заяви відповідачу 31.03.2017 позивач не мав податкового боргу з ПДВ.

Тобто, позивач міг обґрунтовано розраховувати, що за п’ять днів до 20.04.2017 відповідач підготує висновок про повернення сплачених коштів та направить його до органу казначейства, однак відповідач вказаних дій не вчинив, що за відсутності обігових коштів у позивача потягло за собою несвоєчасну сплату ПДВ.

В подальшому, на адресу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України позивачем направлено заяви:

- №874/10 від 25 квітня 2017 року про повернення на рахунок товариства зайво сплаченого податку на прибуток підприємств в сумі 4647511,00 грн. та проведення заліку в рахунок сплати податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 3126399,00 грн., що зареєстрована за вхідним №32626/10 від 26 квітня 2017 року.

- №920/10 від 03 травня 2017 року про повернення на рахунок товариства зайво сплаченого податку на прибуток підприємств в сумі 4 752 551,26 грн. та проведення заліку в рахунок сплати податкового боргу з ПДВ в сумі 3 021 358,74 грн., що зареєстрована за вхідним №34322/10 від 05 травня 2017 року.

Будь-яких доказів розгляду чи правових підстав для нерозгляду перелічених заяв відповідач на вимогу суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач фактично переклав відповідальність за власну бездіяльність на платника податків шляхом застосування до нього штрафних санкцій, оскільки визначені у декларації з ПДВ від 19.04.2017 податкові зобов’язання могли бути повністю та вчасно погашені за рахунок наявної переплати податку на прибуток підприємств.

Щодо своєчасності сплати податкових зобов’язань за податковою декларацією №9165204291 від 17.08.2017, суд зазначає наступне.

Пунктом 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України визначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Згідно п. 8.1, 8.2, 8.3 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Положеннями п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

З наведених положень законодавства вбачається, що з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника ініціювання переказу для останнього вважається завершеним.

В свою чергу, конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Отже, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Тобто платник податків, який ініціював банківський переказ коштів зі сплати податку, звільняється від відповідальності, як за несвоєчасне зарахування банком сплачених коштів до бюджету, так і за не зарахування цих сплачених коштів до бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року у справі № К/800/31650/16; від 08 лютого 2017 року у справі №К/800/18686/16; від 07 грудня 2016 року у справі № К/800/30717/15.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за липень 2017 року №9165204291 від 17.08.2017 в якій визначено податкові зобов’язання в розмірі 5825156 грн. з граничним строком сплати 30.08.2017.

Позивач шляхом ініціювання за допомогою системи «Клієнт-Банк» через АТ «Ощадбанк» вніс платіжні доручення №19 від 30.08.2017 з призначенням платежу по сплаті ПДВ за липень 2017 року в розмірі 1608494 грн. та №20 від 30.08.2017 з призначенням платежу по сплаті ПДВ за липень 2017 року в розмірі 4291506 грн., які 30.08.2017 проведені банком.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач вчасно виконав свій обов’язок щодо сплати податку на додану вартість. Натомість зарахування коштів в електронній системі адміністрування ПДВ на наступний день 31.08.2017 не вказує на порушення позивачем строків сплати ПДВ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В контексті перелічених положень Кодексу адміністративного судочинства України в ході судового розгляду спору відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафів.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про притягнення до відповідальності позивача, відповідач діяв всупереч вимог Закону, а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 23.01.2018 №0000754106 та №0000764106.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРОПУ 39440996) на користь публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (18000, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, 142, код ЄДРПОУ 03361402) судовий збір в сумі 17801 (сімнадцять тисяч вісімсот одна) грн. 65 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 5 червня 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко