Постанова № 74478760, 04.06.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року Справа № 903/908/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Огороднік К.М.

секретар судового засідання Величко К.Я.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №10/21-03 від 05.02.2018);

відповідача - ОСОБА_2 (договір про надання правової допомоги від 02.01.2018);

третьої особи - ОСОБА_3 (договір про надання правової допомоги від 04.01.2018); ОСОБА_4 (довіреність №27-26494/17 від 27.12.2017).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Форум" ОСОБА_5 на рішення господарського суду Волинської області від 29.03.18р. (повний текст складено 10.04.2018) у справі № 903/908/17 (головуюча суддя Якушева І.О., суддя Костюк С.В., суддя Дем’як В. М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" ОСОБА_5

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до Малого приватного підприємства "ВК Імпекс"

про стягнення 3 768 526,19 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 101 228 040,26 грн. та 26 218 942,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 29 березня 2018 року у справі №903/908/17 в позові публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" ОСОБА_5 до малого приватного підприємства "ВК Імпекс" про стягнення 3 768 526,19 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 101 228 040,26 грн. та 26 218942,77 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ПАТ "Банк Форум" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в поясненнях на апеляційну скаргу підтримує вимоги останньої та просить її задоволити, рішення господарського суду Волинської області від 29 березня 2018 року у справі №903/908/117 скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 березня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (кредитор/позивач) і малим приватним підприємством "ВК ІМПЕКС" (позичальник/відповідач) був укладений кредитний договір №1-0021/13/30-КL (далі - кредитний договір), згідно з п.1.1 якого кредитор зобов’язувався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надати останньому кредитні кошти окремими частинами (надалі – вибірки) на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної договором (п. 1.2.) граничної суми коштів (надалі - кредитний ліміт), а позичальник зобов’язувався вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором.

Максимальна заборгованість позичальника за договором (загальна сума усіх вибірок) не могла перевищувати кредитний ліміт в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору, кінцевий термін, до настання якого включно мала бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлювався 31 травня 2013 року.

Відповідно до п.2.3.1 кредитного договору, кредит повинен надаватися шляхом перерахування кредитором коштів з відповідного (-их) внутрішньобанківського (-их) позичкового (-их) рахунку (-ів) на поточний рахунок позичальника, відкритий у кредитора, в сумі, що буде зазначена в заявці на отримання вибірки. Кожна заявка повинна виконуватися позичальником на паперовому носії, мала бути підписана уповноваженою(-ми) особою(-ми) та скріплена печаткою позичальника і надаватися позичальником до установи кредитора щонайменше за 2 (два) робочих дні до запланованої дати вибірки, якщо кредитор та позичальник не домовляться про інше.

Відповідно до п.2.4 кредитного договору, днем (моментом) надання вибірки вважається день перерахування кредитором коштів з відповідного (-их) внутрішньобанківського (-их позичкового (-их) рахунку (-ів) на поточний рахунок позичальника, в сумі та валюті відповідно до вибірки.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти, що нараховуються на суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом за фактичний строк існування заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3. цього договору. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2. цього договору, та приймається рік, що складається з умовно 360 днів у відповідному році.

Відповідно до п.3.2 кредитного договору, за користування кредитом позичальник повинен сплачувати проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії цього договору в розмірі 0,01% річних.

Обов’язки сторін, випадки порушення виконання сторонами покладених на них зобов’язань та їх наслідки, відповідальність сторін передбачені розділами 5, 7, 8 кредитного договору.

23 травня 2013 року між банком та позичальником було підписано додатковий договір № 1 до кредитного договору (далі - додатковий договір № 1), відповідно до якого кредитний договір викладено в новій редакції та змінено параметри кредитування.

Згідно з п.1.2 додаткового договору № 1 максимальна заборгованість позичальника за цим договором встановлювалася в сумі 18 000 000 доларів США з урахуванням наступних сублімітів:

субліміт-1 - 1 000 000 доларів США - для вибірок, наданих до23травня 2013 року (п.1.2.1.);

субліміт-2 - 17 000 000 доларів США - для вибірок, наданих починаючи з 23 травня 2013 року (п.1.2.2.).

Відповідно до п.1.4 додаткового договору № 1, кінцевий термін, до настання якового (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлювався:

для вибірок, наданих в рамках субліміту-1 - не пізніше 31 травня 2013 року (п.1.4.1.);

для вибірок, наданих в рамках субліміту-2 - не пізніше 31 грудня 2013 року (п.1.4.2.).

У п.п. 1.4.2.1.-1.4.2.6. додаткового договору № 1 передбачалося ряд обставин, за яких кінцевий термін, до якого має бути повністю погашена заборгованість встановлювався 31 грудня 2019 року.

Відповідно до п.3.1. додаткового договору № 1, за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти, що нараховуються на суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом за фактичний строк існування заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3. цього договору. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2. цього договору, та приймається рік, що складається з умовно 360 днів у відповідному році.

Розмір процентів (процентної ставки), що нараховується за цим договором, може бути збільшений, без укладення відповідного договору про внесення змін, внаслідок порушення позичальником відповідних своїх обов’язків у випадках, передбачених п.3.4 цього договору.

Відповідно до п.3.2. додаткового договору № 1, за користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії цього договору в розмірі: 0,01% річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту-1, згідно з п.1.2.1. договору; 10,5% річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту-2, згідно з п. 1.2.2. договору.

Згідно з п.3.4.1. додаткового договору № 1 у разі порушення (невиконання або неналежного виконання) позичальником будь-якого з своїх платіжних зобов’язань за цим договором (зокрема, нездійснення погашення заборгованості, несплати процентів та/або комісії, можливої неустойки (штрафа, пені)), розмір процентної ставки, встановлений згідно з п. 3.2. цього договору, збільшується на 12,99% річних та становить13% річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту-1, та збільшується на 2,5% річних та становить 13% річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту-2:

Відповідно до п.3.4.2. додаткового договору № 1, у разі невиконання зобов’язань, передбачених п.п. 5.5. та/або 5.6. та/або 5.7. договору, розмір процентної ставки, встановлений п.3.2. цього договору, збільшується на 6,5% річних та становить 6,51% річних- для вибірок, наданих в рамках субліміту-1, та збільшується на 1,25% річних та становить 11,75% річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту-2.

Про факт збільшення розміру процентної ставки, а також дату, з якої остання вважається збільшеною, кредитор письмово повідомляє позичальника (п.3.4.3. додаткового договору № 1).

Відповідно до п.8.1. додаткового договору № 1, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п.8.3. додаткового договору № 1 сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє позичальника від виконання відповідних зобов’язань (обов’язків) за цим договором.

Договором про внесення змін № 1 до кредитного договору також встановлювався графік погашення заборгованості, який в подальшому був змінений шляхом підписання договору про внесення змін № 2 (надалі - договір про внесення змін № 2) від 27 грудня 2013 року.

Підписанням договору про внесення змін № 2 до кредитного договору сторони підтвердили, що кредитним договором встановлено кредитний ліміт в сумі 18 000 000 доларів США. В рамках кредитного ліміту протягом періоду з дати укладення кредитного договору до дати укладення цього договору про внесення змін позичальник отримав кредит в рамках субліміту-2 в сумі 10 000 000 доларів США та не здійснював погашення кредиту в рамках субліміту-2; станом на дату укладення цього договору про внесення змін строк одержання кредиту в рамках субліміту-1 в сумі 1 000 000 доларів США сплив, та кредит в рамках субліміту-1 не надавався. Сторони підтвердили, що відповідно до умов кредитного договору та з урахуванням того, що кредитна лінія за кредитним договором є не відновлювальною, доступний (не використаний) кредитний ліміт станом на дату укладення цього договору про внесення змін становить 7 000 000 доларів США.

Сторони підтвердили, що фактична заборгованість позичальника за кредитним договором станом на дату укладення цього договору про внесення змін становить 10 000 000,00 доларів США в рамках субліміту-2 та 0,00 доларів США в рамках субліміту-1.

Сторони домовились встановити графік погашення фактичної заборгованості позичальника за кредитом, що існувала станом на дату укладення договору про внесення змін в сумі 10 000 000,00 доларів США, в зв’язку з чим виклали п.п. 1.5.2. -1.5.3. кредитного договору в новій редакції:

для субліміту-2:

Позичальник зобов’язаний здійснювати погашення кредиту, фактична заборгованість за яким станом на 27 грудня 2013 року становить 10 000 000,00 доларів США, згідно з наступним графіком погашення кредиту, наданого в межах субліміту-2:

Відкладальна обставина-1.

Умова щодо погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-2, що передбачений п.п.1.5.2.2. договору, є відкладальною, і зобов'язання позичальника щодо погашення заборгованості згідно з п.п.1.5.2.2. договору виникає виключно за умови належного (в повному обсязі і у встановлені строки/терміни, в порядку встановленому цим договором) виконання позичальником своїх платіжних зобов’язань за цим договором (відкладальна обставина-1), а саме:

- належної сплати позичальником нарахованих процентів в сумі 87 500,00 доларів США згідно з умовами цього договору, нарахованих за період 26 листопада 2013 року - 25 грудня 2013 року включно.

Наслідком настання відкладальної обставини-1 є встановлення строків погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-2 та встановлення календарної дати 31 грудня 2014 року як кінцевого терміну, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, нарахованими процентами, комісіями та можлива неустойка.

У разі порушення позичальником своїх обов’язків щодо належної сплати нарахованих процентів і комісій відповідно до умов цього договору (в т.ч. прямо передбачених п.п. 1.5.2.1.1. цього договору), відкладальна обставина-1 вважається такою, що не настала.

Наслідком ненастанна відкладальної обставини-1 є зобов’язання позичальника погасити у повному обсязі заборгованість за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також сплатити можливу неустойку у термін не пізніше 31 грудня 2013 року.

1.5.2.2. У разі настання відкладальної обставини-1 як вона визначена згідно п.п.1.5.2.1.1. - 1.5.2.1.3. цього договору, позичальнику на період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року (включно) встановлюється графік погашення кредиту-2:

Сума погашення заборгованості за кредитом та дата, до якої (включно) така заборгованість підлягає погашенню (дд/мм/рр.) - 31.03.2014 р. - 292 168,53 доларів США, залишок заборгованості за кредитом після погашення у відповідний період, долар США -9 707 831,47; сума погашення заборгованості за кредитом та дата, до якої (включно) така заборгованість підлягає погашенню (дд/мм/рр.) - 30.06.2014 р. - 292 168,53 доларів США, залишок заборгованості за кредитом після погашення у відповідний період, долар США-9 415 662.94; сума погашення заборгованості за кредитом та дата, до якої (включно) така заборгованість підлягає погашенню (дд/мм/рр.) 30.09.2014 р. - 292 168.53 доларів США, залишок заборгованості за кредитом після погашення у відповідний період, долар США-9 123 494,40; сума погашення заборгованості за кредитом та дата, до якої (включно) така заборгованість підлягає погашенню (дд/мм/рр.)- 31.12.2014 р. - 9 123 494,40 доларів США, залишок заборгованості за кредитом після погашення у відповідний період, долар США-0,00.

На виконання умов кредитного договору позивач надав позичальнику кредитні кошти згідно з його заявками, виконавши зобов’язання за кредитним договором в повному обсязі Однак, позичальник впродовж дії кредитного договору допустив порушення виконання зобов’язань щодо сплати кредиту та процентів, що призвело до неналежного виконання зобов’язань: порушення сплати кредиту згідно із встановленим графіком, прострочення чергового платежу 30 червня 2014 року та 30 вересня 2014 року та необхідності звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Згідно з п.7.2.1. додаткового договору № 1 при настанні випадку порушення зобов’язань кредитор, на свій розсуд,має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків тощо протягом 7 (семи) робочих днів від дати отримання позичальником відповідного письмового повідомлення.

Відповідно до п.7.1.1. додаткового договору № 1, випадком порушення зобов’язань кредитора вважається факт коли позичальник не виконав або виконав неналежним чином будь - який свій обов’язок (платіжний чи неплатіжний) за договором (зокрема, не здійснив погашення заборгованості, не сплатив проценти та/або комісії, можливу неустойку (штраф, пеню), не відшкодував збитки тощо) та/або за будь-яким іншим договором, що укладений або буде укладений з кредитором, а також будь-яка юридична особа, що виступає поручителем/майновим поручителем позичальника згідно з п. 1.6. цього договору, порушила будь-який свій обов’язок (платіжний чи неплатіжний) за будь-яким договором фінансування, що укладений або буде укладений нею з кредитором.

У зв’язку з непогашенням позичальником чергового платежу за кредитом - 30 червня 2014 року - 292 168, 53 доларів США та 30 вересня 2014 року - 292 168, 53 доларів США, у банку виникло право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом.

19 листопада 2014 року відповідачу було направлено письмову вимогу про дострокове виконання зобов’язання № 14594/3.1. від 19 листопада 2014 року з проханням негайно сплатити прострочену суму кредиту заборгованість за кредитним договором, включаючи суму процентів та неустойку, що будуть нараховані станом на дату сплати вищевказаної простроченої заборгованості, а також пеню. Відправлення вимоги підтверджується фіскальним чеком з описом вкладення від 24 листопада 2014 року та списком згрупованих цінних листів з оголошеною цінністю поданих в цех КМД УДППЗ "Укрпошта" № 476 від 24 листопада 2014 року.

Зважаючи на невиконання позичальником вимоги про дострокове погашення, банк 19 грудня 2014 року звернувся до суду з позовом до МПП "ВК ІМПЕКС" та ТОВ "Сетерус" про стягнення заборгованості за кредитним договором 1-0021/13/ЗО-КБ від 29 березня 2013 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 09 жовтня 2015 року у справі № 918/1959/14 позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" ОСОБА_6 до Малого приватного підприємства "ВК Імпекс", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетерус" про стягнення заборгованості в сумі 10 094 668 доларів США 13 центів задоволено частково.

Присуджено до стягнення з МПП "ВК ІМПЕКС" на користь банку 9 707 831,47 доларів США заборгованості по поверненню кредитних коштів за кредитним договором 1-0021/13/30-КЕ від 29 березня 2013 року та 630 334,88 доларів США простроченої заборгованості за нарахованими процентами, що за офіційним курсом НБУ станом на 23 грудня 2014 року було еквівалентно 195 256 947,85 грн.; провадження у справі в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Сетерус" припинено; в частині стягнення пені відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2015 року у справі № 918/1959/14 рішення господарського суду Рівненської області від 09 жовтня 2015 року скасовано в частині стягнення 333 032,55 долара США простроченої заборгованості за перерахованими відсотками та прийнято в цій частині нове рішення, яким присуджено до стягнення з МПП "ВК ІМПЕКС" на користь банку 9 707 831,47 доларів США заборгованості по поверненню кредитних коштів за кредитним договором 1-0021/13/30-КЕ від 29 березня 2013 року та 297 302,33 долара США простроченої заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором 1-0021/13/30-КЕ від 29 березня 2013 року, що за офіційним курсом НБУ станом на 19 грудня 2014 року (день подачі позовної заяви) було еквівалентно 157 774 656,79 грн.

Зі змісту постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2015 року у справі № 918/1959/14 вбачається, що апеляційною інстанцією задоволено позовні вимоги щодо простроченої заборгованості за нарахованими відсотками за період з 30 жовтня 2013 року по 15 грудня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23 вересня 2016 року у справі №918/1959/14 задоволено заяву МПП "ВК Імпекс" та застосовано розстрочку до виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 по справі №918/1959/14 строком на 8 років згідно з графіком.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2016 року у справі №918/19591/14 ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.09.2016 № 918/1959/14 змінено, розстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 у справі № 918/1959/14 на 5 (п'ять) років шляхом щомісячної сплати боржником заборгованості за наведеним у постанові графіком.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 лютого 2017 року у справі №918/1959/14 скасовано ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.09.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 у справі № 918/1959/14 та відмовлено у застосуванні розстрочки.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22 березня 2017 року у справі №918/1959/14, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду ухвалу від 24.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2017, задоволено заяву МПП "ВК Імпекс" та застосовано розстрочку до виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 по справі №918/1959/14 строком на 5 років згідно з графіком до 2022 року.

04 вересня 2017 року ухвалою Верховного суду України відмовлено у допуску заяви ПАТ "Банк Форум" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13.07.2017 по справі №918/1959/14 до провадження.

Отже, розстрочка виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09 жовтня 2015 року у справі № 918/1959/14 є чинною.

Як встановлено судами обох інстанцій, відповідач на виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 у справі №918/1959/14, а також ухвали господарського суду Рівненської області від 22.03.2017, перераховує платежі згідно із затвердженим графіком розстрочки.

Згідно із затвердженим графіком розстрочки загальний розмір сплачених коштів за кредитним договором на виконання рішення суду складає 7 620 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Таким чином, відповідачем здійснюється своєчасне, в добровільному порядку, погашення заборгованості за кредитним договором згідно із затвердженим судом графіком розстрочки виконання рішення суду у справі №918/1959/14.

При цьому, посилання позивача на те, що останній має право на отримання відсотків за весь період фактичного користування кредитними коштами, процентів річних від простроченої суми, пені за прострочення сплати нарахованих відсотків та збитків, завданих курсовою різницею, оскільки позичальником не виконано рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 у справі №918/1959/14 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти - кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач, надіславши відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, змінив строк виконання зобов’язання за кредитним договором та використав право, передбачене, п.п.7.2.1. п.7.2. додаткового договору №1, на звернення з позовом до суду про дострокове стягнення заборгованості.

Таким чином, після направлення відповідачу вимоги про дострокове виконання зобов’язання кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, оскільки нарахування відсотків за користування кредитними коштами, поза межами строку дії кредитного договору не передбачено.

З моменту ухвалення вказаного рішення, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов’язань відповідача, правовідносини сторін перейшли в іншу площину - виконання судового рішення. Ці правовідносини врегульовані спеціальним законом - Законом України "Про виконавче провадження".

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 02.12.2015 (№ 6-1707цс15 та № 6-249цс15) та Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі №564/2199/15-ц, висновки якого щодо застосування норм права згідно зі ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов’язковими для судів.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 3 768 526,19 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 101 228 040,26 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом, нарахованих за період після прийняття судом рішення у справі №918/1959/14.

Щодо нарахування 4 443 671,13 грн. пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів за кредитом за період з 24 листопада 2016 року по 23 листопада 2017 року; 13 518 416,49 грн. процентів річних від суми простроченого кредиту, 3 873 554,21 грн. процентів річних від суми прострочених процентів та 4 383 300,94 грн. курсової різниці на суму заборгованості за кредитним договором за період з 15 грудня 2014 року по 23 листопада 2017 року слід зазначити, що враховуючи наявність ухвали господарського суду Рівненської області від 22.03.2017 у справі №918/1959/14 про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 у цій справі та той факт, що відповідач виконує умови розстрочки, перераховуючи позивачу відповідні платежі у визначені в ухвалі строки, відсутні підстави для висновку про порушення ним грошових зобов’язань та застосування до нього відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.02.2016 №3-127гс15, невиконання грошового зобов’язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора із розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов’язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, за період такого розстрочення або відстрочення.

Разом з тим, вимога про стягнення пені, процентів річних, які нараховані від суми прострочених відсотків, є похідною від вимоги про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, у задоволенні якої судом відмовлено, що також виключає можливість їх стягнення.

Крім того, відсутні правові підстави для стягнення пені і через ту обставину, що стягнення пені не передбачено умовами кредитного договору, який було викладено в новій редакції.

Зокрема, згідно з п.8.2. кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за цим договором відповідач 1 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до цього договору.

Додатковим договором № 1 до кредитного договору сторони виклали кредитний договір в новій редакції.

Згідно із пунктом 8.1 кредитного договору в редакції від 23 травня 2013 року за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином, враховуючи умови кредитного договору, викладеного в новій редакції, в ньому не передбачено відповідальності за невиконання зобов’язання у вигляді стягнення пені.

Щодо стягнення курсової різниці, то слід зазначити, що відповідно до п.4 наказу Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000р. "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Вплив змін валютних курсів", курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах, а саме встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Відповідно до ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Як встановлено судами обох інстанцій, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2015 року у справі № 918/1959/14 присуджено до стягнення з МПП "ВК Імпекс" на користь банку 9 707 831,47 доларів США заборгованості по поверненню кредитних коштів за кредитним договором 1-0021/13/30-КЕ від 29 березня 2013 року та 297 302,33 долара США простроченої заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором 1-0021/13/30-КЕ від 29 березня 2013 року, що за офіційним курсом НБУ станом на 19 грудня 2014 року (день подачі позовної заяви) було еквівалентно 157 774 656,79 грн.

При цьому, у справі № 918/1959/14 не заявлялась вимога про стягнення курсової різниці, що в свою чергу свідчить про те, що позивач у цій справі не скористався правом на здійснення перерахунку ціни договору з урахуванням курсової різниці, а скористався іншим правом - на стягнення заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом у валюті, в якій надавався кредит, зазначивши еквівалент заборгованості у гривнях.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем вже було використано інший спосіб захисту порушеного права, а судом у справі № 918/1959/14 постановою від 30 листопада 2015 року з метою захисту порушеного права стягнуто з відповідача суму основної заборгованості за кредитом та суму заборгованості за відсотками за користування кредитом, після чого договірні зобов’язання сторін припинились, правові підстави для стягнення курсової різниці після того, як суд прийняв зазначене рішення, відсутні.

Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів, яка виступає еквівалентом до суми основного зобов’язання, і не є додатковим зобов’язанням.

Стягнення курсової різниці не було передбачено і кредитним договором № 1-0021/13/30-KLвід 29 березня 2013р. та додатковими договорами, які були укладені до нього.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 4 383 300,94 грн. заборгованості, нарахованої позивачем як курсова різниця.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Форум" ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 29.03.2018 у справі №903/908/17 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Матеріали справи №903/908/17 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "06" червня 2018 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Огороднік К.М.