Постанова № 74478762, 06.06.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року Справа № 918/4/18

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідача - приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.03.2018р. у справі №918/4/18 (суддя Політика Н.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-ЕКСПО" (м. Рівне)

до приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" (Рівненська обл., Дубенський р-н., м. Дубно)

про стягнення заборгованості в сумі 13 871, 18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК-ЕКСПО" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" про стягнення 9 481, 29 грн. - основного боргу, 1 860, 69 грн. - пені, 718, 49 грн. - 10% річних, 862, 59 грн. - інфляційних втрат та 948, 12 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.03.2018р. у справі №918/4/18 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство "Дубенський завод гумово-технічних виробів" звернулося до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог акти виконаних робіт не відповідають вимогам, які ставляться до первинних бухгалтерських документів. Скаржник зазначає, що відповідач надав йому послуги на загальну суму 18 215,02 грн., а позивач за надані послуги в 2017 році розрахувався на загальну суму 12 433,73 грн., тому різниця неоплачених послуг становить 5 781,29 грн. Апелянт вважає, що сума завдатку в розмірі 3 700 грн. мала бути врахована в суму наданих послуг за договором, тому у відповідача відсутня заборгованість у сумі, вказаній у позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2018р. визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.

ОСОБА_1 апеляційного господарського суду №918/4/18/1569/18 від 11.04.2018р. на виконання приписів п. 17.5 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України витребувано у господарського суду Рівненської області належним чином оформлену справу №918/4/18.

17.04.2018р. на адресу ОСОБА_1 апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/4/18.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.04.2018р. визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 19.04.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі.

При цьому, апеляційним судом в ухвалі було роз'яснено учасниками справи, що враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги буде здійснюватися у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано позивачем - 23.04.2018р., а відповідачем - 24.04.2018р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

На виконання вимог ухвали суду від 19.04.2018р., позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №13831/18 від 07.05.2018р.), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, 01.08.2016р. між ТОВ "ВІК-ЕКСПО" (позивач, виконавець) та ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" (відповідач, замовник) було укладено договір №080101 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових (а.с. 12-16).

Згідно п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання протягом строку дії договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів за місцем розташування виконавця, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги, запасні частини та супутні товари, необхідні при проведенні зазначених робіт, на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.4. договору конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються замовнику, визначається при кожному прийманні транспортних засобів на станції технічного обслуговування та оформляється попереднім наряд - замовленням. Попередній наряд - замовлення узгоджується із замовником та є підставою для складання рахунків.

Вартість робіт першочергово визначається у попередньому наряд-замовленні. Остаточна ціна за надані послуги встановлюється виконавцем в акті виконаних робіт, що оформляється виконавцем, підписується сторонами та стає невід'ємною частиною договору або в рахунку-фактурі (п. 3.1. договору).

Пунктом 3.5. договору визначено, що замовник зобов'язаний здійснити оплату наданих послуг (виконаних робіт) наступним чином:

3.5.1. на умовах 100% передоплати на підставі попереднього наряд-замовлення або рахунку-фактури, виставленого виконавцем, до початку виконання робіт;

3.5.2. у разі виникнення в процесі виконання технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу прихованих пошкоджень і дефектів, виконавець із попереднім погодженням додаткових робіт із замовником виставляє додатковий рахунок-фактуру, який підлягає оплаті замовником до моменту закінчення надання послуг (виконання робіт).

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона несе відповідальність у відповідності з вимогами чинного законодавства України (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору у випадку затримки оплати за цим договором, замовник окрім відшкодування фактично завданих виконавцю збитків сплачує на його користь суму заборгованості з урахуванням: встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, 10% річних від суми простроченого платежу, пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що у випадку непогашення грошової заборгованості за виконані роботи/надані послуги протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості замовник зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу виконавця штраф у розмірі 10 (десяти) % від вартості виконаних робіт/отриманих послуг згідно акту виконаних робіт, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості замовник зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу виконавця штраф у розмірі 30 % від вартості робіт/послуг, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості замовник зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу виконавця штраф у розмірі 50 % від вартості неоплачених робіт/послуг.

Договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. договору та закінчується 31.12.2017р. (п. п. 8.1.-8.2. договору).

Вказаний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів на загальну суму 9481, 29 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 19.01.2017р. № Ві-К-000192325 на суму 3486, 10 грн., від 05.05.2017р. № Ві-К-000195876 на суму 5 995, 19 грн. (а.с. 17, 19).

Відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист від 05.05.2017р., яким підтвердив своє зобов'язання щодо оплати наданих послуг на підставі актів виконаних робіт від 19.01.2017р. № Ві-К-000192325, від 22.04.2017р. №Ві-К-000195699, від 05.05.2017р. № Ві-К-000195876 (а.с. 20).

Позивачем направлено на адресу відповідача вимогу від 31.07.2017р. № 110, в якій останній просив перерахувати суму основного боргу в розмірі 9 481, 29 грн. (а.с. 21).

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 9 481, 29 грн. - основного боргу, 1 860, 69 грн. - пені, 718, 49 грн. - 10% річних, 862, 59 грн. - інфляційних втрат та 948, 12 грн. штрафу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Між сторонами виникли правовідносини за договором про надання послуг відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 цього ж Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують надання послуг (виконання робіт) за договором є акти виконаних робіт від 19.01.2017р. № Ві-К-000192325, від 05.05.2017р. № Ві-К-000195876, оскільки містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що довіреність на отримання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Як встановлено апеляційним судом, акт виконаних робіт від 19.01.2017р. № Ві-К-000192325 підписаний з боку замовника представником ОСОБА_2, який діяв на підставі виданої відповідачем довіреності №10 від 17.01.2017р.

Разом з тим, акт виконаних робіт від 05.05.2017р. № Ві-К-000195876 скріплений відтиском печатки відповідача, що в розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є іншими даними, що дають змогу ідентифікувати відповідача, як юридичну особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про втрату печатки відповідачем, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Оцінюючи надані позивачем акти виконаних робіт, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження надання послуг (виконання робіт) з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, колегія суддів зауважує, що серед обов'язкових реквізитів відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відсутні вимоги про внесення до первинного документа - номера і дати договору, на підставі якого надані послуги (виконані роботи), а окремі дефекти та недоліки в оформленні первинних документів не можуть спростовувати фактичне здійснення господарської операції.

Окрім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що факт наданих позивачем послуг не заперечувався представником відповідача в суді першої інстанції, що вбачається з відзиву на позовну заяву від 16.02.2018р. та клопотання про долучення доказів від 14.03.2018р., а гарантійним листом від 05.05.2017р. відповідач підтвердив зобов'язання перед позивачем щодо оплати наданих послуг на підставі актів виконаних робіт від 19.01.2017р. № Ві-К-000192325, від 05.05.2017р. № Ві-К-000195876.

Отже, враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів оплати наданих позивачем послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 9481, 29 грн. підтвердженні належними доказами та підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника щодо оплати завдатку за надані позивачем послуги в сумі 3 700 грн., що підтверджується рахунком №Сч:002233573 від 22.04.2017р., оскільки позивачем та відповідачем надано виписки по рахунку, з яких не вбачається сплати завдатку за надані позивачем послуги в розмірі 3 700 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (чинного на момент укладення сторонами договору та виникнення між сторонами правовідносин щодо надання послуг) касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п. 2.2. Положення підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно п. 3.1. Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували б передання відповідачем позивачу готівки в сумі 3700 грн., в якості завдатку за надані позивачем послуги.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 860, 69 грн. - пені, 718, 49 грн. - 10% річних, 862, 59 грн. - інфляційних втрат та 948, 12 грн. штрафу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 5.2. договору у випадку затримки оплати за цим договором, замовник, окрім відшкодування фактично завданих Виконавцю збитків, сплачує на його користь суму заборгованості з урахуванням: встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, 10 % річних від суми простроченого платежу, пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.3. договору сторони погодили, що у випадку непогашення грошової заборгованості за виконані роботи/надані послуги протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості замовник зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу виконавця штраф у розмірі 10 (десяти) % від вартості виконаних робіт/отриманих послуг згідно акту виконаних робіт, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості замовник зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу виконавця штраф у розмірі 30 % від вартості робіт/послуг, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості замовник зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу виконавця штраф у розмірі 50 % від вартості неоплачених робіт/послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що: "до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, сторони, укладеним договором, передбачили більшу тривалість періоду часу, за який нараховується пеня і який перевищує шість місяців. При цьому, умовами договору передбачено, що у випадку непогашення грошової заборгованості за виконані роботи/надані послуги протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості Замовник зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу виконавця штраф у розмірі 10 % від вартості виконаних робіт/отриманих послуг згідно акту виконаних робіт

Як вбачається з розрахунку пені за актом виконаних робіт від 19.01.2017р. № Ві-К-000192325, позивачем здійснено нарахування на суму 3 486 грн. за період з 19.01.2017р. по 04.05.2017р., а за актом виконаних робіт від 05.05.2017р. № Ві-К-000195876 на суму 5995 грн. + 3 486 грн. (сума виконаних робіт за актом виконаних робіт від 19.01.2017р. № Ві-К-000192325) за період з 05.05.2017р. по 29.12.2017р. в загальному розмірі 1860,69 грн.

Врахувавши наведені вище норми чинного законодавства та перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в розмірі 1 860, 69 грн., тобто в межах заявлених вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що нарахування штрафу в розмірі 10% позивачем здійснено на суми 3 486 грн. та 5 995, 19 грн., відповідно до актів виконаних робіт в загальному розмірі 948,12 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу в розмірі 10%, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в розмірі 948,12 грн.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що на підставі пункту 5.2. договору та ст. 625 ЦК України, позивачем здійснено нарахування 10% річних в сумі 718, 49 грн. за період з 19.01.2017р. по 04.05.2017р. та інфляційних втрати в сумі 862, 59 грн. за період з 05.05.2017р. по 29.12.2017р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 10% річних в сумі 718, 49 грн. за період з 19.01.2017р. по 04.05.2017р. та інфляційних втрат в сумі 862, 59 грн. за період з 05.05.2017р. по 29.12.2017р., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених вимог.

Колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.03.2018р. у справі №918/4/18 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 06.06.2018 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.