Рішення № 74467439, 25.05.2018, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/1354/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

25.05.2018 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого – судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договорами позики, –

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що 21 жовтня 2016 року надав відповідачці у позику грошові кошти у розмірі 15350 грн зі зобов’язанням повернути до 25 квітня 2017 року, що підтверджується розпискою.

Декілька разів в усній формі позивач звертався до ОСОБА_5 з вимогою повернути кошти, однак зобов’язання відповідачкою не виконано.

Оскільки ОСОБА_5 зобов’язання у визначений строк не виконала, ОСОБА_4 просить стягнути із неї на свою користь заборгованість, що складається із позики у розмірі 15350 грн, процентів у розмірі 1324,92 грн, інфляційних втрат у розмірі 1137,36 грн, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 309,96 грн, а всього 18122,24 грн.

ОСОБА_5 надіслала до суду відзив на позов в якому зазначає, що згідно з розпискою зобов’язується повернути грошові кошти у розмірі 15350 грн до 25 квітня 2017 року.

Однак коштів у позивача за договором позики від 21 жовтня 2016 року не брала, що підтверджується змістом розписки. Цю розписку написала примусово, оскільки позивач погрожував за вчинену нею недостачу, відмовлявся віддавати трудову книжку.

ОСОБА_5 зазначає, що із позивачем перебувала у трудових правовідносинах, виконувала роботу продавця непродовольчих товарів.

Відповідачка стверджує, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

На підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після його укладення всі обов’язки за договором, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, у будь-якому разі складенню розписки має передувати факт передання коштів у борг та досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

З огляду на вищезазначене, відповідачка вважає, що позивач не довів належними і допустимими доказами факту отримання нею у борг грошових коштів, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

ОСОБА_4 надіслав до суду відповідь на відзив. Зазначає, що дійсно відповідачка з 1 грудня 2013 року по 25 жовтня 2016 року працювала у нього продавцем.

21 жовтня 2016 року ОСОБА_5 звернулась із проханням надати у позику кошти, пояснюючи необхідністю лікування.

У зв’язку із цим ОСОБА_4 передано у позику відповідачці грошові кошти у розмірі 15350 грн зі зобов’язанням повернути до 25 квітня 2017 року, про що нею надано розписку.

25 жовтня 2016 року ОСОБА_5 звільнилась, пояснивши необхідністю проходити довготривале лікування.

Позивач стверджує, що доводи відповідачки відображені у відзиві є неправдивими, спрямованими на ухилення від виконання зобов’язань.

Доказів, що підтверджують відображені у відзиві на позов обставини відповідачкою не надано.

Зміст розписки містить зобов’язання з повернення коштів у розмірі 15350 грн до 25 квітня 2017 року, що відповідно нею були отримані. Ці обставини свідчать про виникнення між сторонами правовідносин за договором позики, а не інших правовідносин.

Ухвалою суду від 25 травня 2018 року занесеною до протоколу судового засідання відмовлено відповідачці у приєднанні до справи нових доказів у зв’язку із порушенням порядку їх подання.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали за обставин зазначених у позові та відповіді на відзив, просили позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнали за обставин зазначених у відзиві на позов, заперечували проти позову. Суду пояснили, що ОСОБА_5 кошти у борг не отримувала, оскільки про це не зазначено у розписці.

Суд, заслухавши пояснення відповідачки, представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що згідно з розпискою від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт ЕА903508, виданий 14 березня 2002 року Долинським РВ УМВС України в Кіровоградській області) підтверджує, що зобов’язується повернути грошові кошти у сумі 15350 грн ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт ЕА612838, виданий 20 вересня 1999 року Долинським РВ УМВС України в Кіровоградській області) до 25 квітня 2017 року (а. с. 4).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-63цс13) зазначав, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво – чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів роботи відповідні правові висновки.

У постанові від 2 липня 2014 року (справа № 6-79цс14) Верховний Суду України зазначав, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

На вищезазначені правові позиції Верховного Суду України посилається відповідачка у відзиві на позов.

У постанові від 11 листопада 2015 року (справа № 6-1967цс15) Верховний Суд України зазначав, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов’язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Верховний Суд розглядаючи справу № 359/1227/16-ц у постанові від 12 квітня 2018 року зазначив, що розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю не може розцінюватися як самостійний договір позики, оскільки є лише документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи факт укладення договору, зміст умов договору та факт отримання боржником певної грошової суми.

Отже, у цій справі ОСОБА_5 надаючи ОСОБА_4 розписку, тобто борговий документ, що видається боржником кредитору після передання грошової суми, зобов’язалась повернути грошові кошти у розмірі 15350 грн до 25 квітня 2017 року, відображаючи таким чином зміст умов договору позики. Розписка містить дату її надання – 21 жовтня 2016 року, що відповідно посвідчує факт передання грошової суми.

Доводи ОСОБА_5 про те, що будучи із позивачем у трудових правовідносинах внаслідок погроз написала розписку, оскільки ОСОБА_4 погрожував виявленою недостачею матеріальних цінностей та відмовою видати трудову книжку не заслуговують на увагу, оскільки доказів допущеної внаслідок виконання трудових обов’язків недостачі матеріальних цінностей на суму 15350 грн не надано, зокрема акта ревізії, а також не надано доказів звернень відповідачки до правоохоронних, інших компетентних органів щодо невидачі роботодавцем трудової книжки.

Окрім цього зі змісту наданого ОСОБА_5 трудового договору від 1 грудня 2013 року видно, що трудові правовідносини між нею та ОСОБА_4 припинені 25 жовтня 2016 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України (угодою сторін), а не з підстав порушення трудової дисципліни, що також дає суду підстави вважати про відсутність між сторонами трудових правовідносин спору щодо завданої працівником роботодавцю шкоди.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

З огляду на зміст наданої боргової розписки, змісту поданих сторонами заяв по суті, їх пояснень, а також письмових доказів, можливо дійти висновку, що між сторонами існують правовідносини виключно за договором позики, а не інші правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки ОСОБА_5 зобов’язання з повернення позики у строк до 25 квітня 2017 року не виконала, відповідно до правила ст. 253 ЦК України є такою, яка прострочила виконання зобов’язання з 26 квітня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові № 6-37цс15 від 1 квітня 2015 року Верховний Суд України зробив правовий висновок, зокрема про те, що звернення до суду з вимогою про повернення всіх сум за договором позики у зв'язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. У разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики, позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно зі ст. 625 ЦК України. Крім того позикодавець має право отримати проценти від суми позики, згідно зі ст. 1048 ЦК України, які нараховуються за період з дати отримання коштів позичальником по день повернення позики, якщо інше не було встановлено укладеним між сторонами договором. Факт повернення суми позики до звернення позивача до суду, але з порушенням встановленого договором позики строку повернення, не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ст. ст. 625, 1048 ЦК України.

Отже, оскільки ОСОБА_5 не виконано зобов’язання з повернення позики, відповідно з неї має бути стягнуто на користь ОСОБА_4 заборгованість за цим договором, що складається з розміру позики, 3 % річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, а також процентів згідно зі ст. 1048 ЦК України.

За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цій справі ОСОБА_4 нараховано проценти за користування позикою згідно зі ст. 1048 ЦК України за період з 26 квітня 2017 року по 27 грудня 2017 року у розмірі 1324,92 грн; інфляційні втрати за період з 1 травня 2017 року по 30 листопада 2017 року у розмірі 1137,36 грн; 3 % річних від простроченої суми за період з 26 квітня 2017 року по 27 грудня 2017 року у розмірі 309,96 грн.

Однак, розмір процентів за користування позикою у розмірі 15350 грн з урахуванням періоду з 26 квітня 2017 року по 27 грудня 2017 року, розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період становить 1329,16 грн; розмір інфляційних втрат за період з 1 травня 2017 року по 30 листопада 2017 року становить 1120,87 грн; розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 26 квітня 2017 року по 27 грудня 2017 року становить 310,36 грн (відповідні розрахунки здійснені судом на окремих аркушах містяться в матеріалах цивільної справи).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 13 ЦПК України з ОСОБА_5 підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики, що складається з основного боргу – 15350 грн; процентів за користування позикою – 1324,92 грн; інфляційних втрат – 1120,87 грн; 3 % річних – 309,96 грн, а всього 18105,75 грн.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

ОСОБА_4 у цій справі поніс судові витрати, що складаються з 640 грн сплаченого судового збору, які підлягають стягненню з відповідачки на його користь у розмірі 639,42 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, 610-611, 625, 1046-1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договорами позики.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, 28500, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, 28500, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість за договорами позики в розмірі 18105,75 грн (вісімнадцять тисяч сто п’ять гривень сімдесят п’ять копійок); а також 639,42 грн (шістсот тридцять дев’ять гривень сорок дві копійки) понесених та документально підтверджених судових витрат.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 30 травня 2018 року.

Суддя Долинського районного суду ОСОБА_6