Ухвала суду № 7446736, 16.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-39828/08

№ 6/443 (2а-4064/08) Головуючий у 1 інстанції Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Скирді Б.К.

представника позивача Куницького В.В.,

представників відповідача Чорного А.М., Ткачова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року по справі за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги нечинними,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач, НАК «Нафтогаз України») звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків), в якому просила визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.11.2007 року № 0001424120/2; від 15.02.2008 року № 0000294120/2; від 19.02.2008 року № 0000294120/3 та рішення про результат розгляду скарги від 10.09.2007 року № 10342/10/25-019 в частині, в якій це рішення залишено без змін рішенням ДПА у м. Києві від 19.11.2007 року № 4200/10/25-114 із змінами від 05.02.2008 року № 364/10/25-114.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року у задоволенні позову НАК « Нафтогаз України» відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які звилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена виїзна планова перевірка НАК «Нафтогаз України», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 рік.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, абз. 1 п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ним було зменшено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2006 року в сумі 171666302,00 грн., за півріччя 2006 року на суму 405290046,00 грн., за 3 квартами 2006 року на суму 405290046,00 грн. та занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 1013225512,00 грн..

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 539/41-20/20077720 від 14.06.2007 року, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2007 року № 0001424120/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 172188345,40 грн. (у тому числі 101287262,00 грн. основного платежу та 70901083,40 штрафних (фінансових) санкцій).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач розпочав процедуру його апеляційного оскарження.

За результатами розгляду скарги, 12.09.2007 р. до позивача надійшло рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10.09.2007 р. № 10342/10/25-019, яким податкове повідомлення-рішення від 27.11.2007 р. №0001424120/0 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

25.09.2007 р. позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 21.09.2007 р. №0001424120/1, яким відповідач визначив податкове зобов'язання в тому ж розмірі та з тих же підстав, що й у попередньому податковому повідомленні-рішенні. Позивач оскаржив вказані рішення та податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі ДПА у м. Києві).

21.11.2007 р. до позивача надійшло рішення ДПА у м. Києві від 19.11.2007 р. №4200/10/25-114 про результати розгляду скарги, яким в задоволенні скарг відмовлено, а податкові повідомлення-рішення та рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків - залишені без змін.

30.11.2007р. позивач отримав також податкове повідомлення-рішення від 27.11.2007 р. №0001424120/2, яким було визначено штрафні санкції в тому ж розмірі та з тих же підстав.

Листом від 05.02.2007 р. №364/10/25-114 ДПА у м. Києві повідомила позивача про внесення змін до рішення ДПА у м. Києві від 19.11.2007 р. №4200/10/25-114, яким скасувала податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 27.06.2007 р. № 0001424120/0, від 21.09.2007 р. №0001424120/1 та рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про результати розгляду первинної скарги від 10.09.2007 р. № 10342/10/25-019, в частині основного платежу по податку на прибуток в сумі 71 894 607,00 грн. та у відповідній частині штрафну санкцію, в іншій частині зазначені рішення та рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про результати розгляду первинної скарги - залишила без змін.

06.02.2008р. Державна податкова адміністрація України прийняла рішення №926/6/25-0115 про результати розгляду скарг позивача, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. №0001424120/0 та від 21.09.2007 р. №0001424120/1, з урахуванням рішення ДПА у м. Києві від 19.11.2007 р. №4200/10/25-114, із змінами від 05.02.2008 р. №364/10/25-114.

До позивача надійшли також податкові повідомлення-рішення від 15.02.2008 р. №0000294120/2 та від 19.02.2008 №0000294120/3, якими визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток» в сумі 49967513,50 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту Закон № 334/94-ВР) визначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у звязку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні.

Згідно із п. 1.18. ст. 1 цього ж Закону, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

За приписами п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Відповідно до підпункту 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції

Крім того, процедура визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг), яка правомірно була застосована податковим органом, регламентована п.п. 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, а тому відсутність Закону про нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами не є перешкодою для визначення рівня звичайних цін та бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) виходячи з цін, не нижчих за звичайні. При визначенні об'єкту оподаткування податковою інспекцією були застосовані саме приписи п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.

Оскільки платником податків не надано обґрунтування доцільності та необхідності проведення господарських операцій з продажу продукції, за ціною значно нижчою від ціни придбання, то податковим органом правомірно здійснено висновок про заниження суми валового доходу в результаті заниження ціни продажу при реалізації продукції повязаній особі, що в результаті призвело до порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до п.13 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23 липня 1998 року № 817/98, індикативні або звичайні ціни податковим органом при перевірці було визначено самостійно. За основу була прийнята ціна придбання природного газу у повязаної особи (Дочірньої компанії «Укргазвидобування»).

Твердження позивача щодо недоведеності обставин, що мають значення для справи є безпідставним, оскільки на перевірку СДПІ в м. Києві по роботі з великими платниками податків надавалися всі первинні документи, в тому числі і договір від 23.01.2006 р. №14/6/06 та договір від 03.01.2006р. №06/06-1, а наявність і зміст цих документів сторонами не оспорюється. При цьому слід зазначити, що оригінали документів мають зберігатися виключно на підприємстві і в даному випадку лише позивач може представити їх як доказ у судовому засіданні.

Крім того, судова колегія не приймає до уваги доводи позивача щодо оцінки закупівлі природного газу без мети використання у власній господарській діяльності, оскільки відповідно до п.1.32 Закону № 334/94-ВР, під господарською діяльністю розуміють будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми закону про оподаткування прибутку підприємств передбачають, що обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР, під валовими витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податків, яка здійснюється як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, шо позивач реалізував товари за ціною, нижчою за ціну придбання. Вартість придбаних товарів віднесено до складу валових витрат відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР, що не оспорюється сторонами.

Суд першої інстанції вірно встановив, що відсутність прибутку за операціями продажу товарів не ототожнюється з доходом і не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.

Однак, аналізуючи визначення господарської діяльності в контексті п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР можна зробити висновок, що господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання прибутку, а не з метою заниження (приховування) податкових зобовязань. Дії платників податків, що спрямовані на заниження податкових зобовязань з ПДВ за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності і в залежності від ступеню вини поведінки мають застосовуватись міри юридичної відповідальності.

Верховний Суд України в своїй постанові від 03.06.08 розяснив, що в тих справах, де спір виник по факту купівлі товарів за ціною значно нижчою за ціну придбання, в обовязковому порядку необхідно зясовувати всі обставини такої справи, а саме: чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення. Оскільки, продаж платником податку товарів за нижчими цінами з метою збільшення обсягу продажу в майбутньому не створює правового підґрунтя для покриття ним власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ, намір одержати дохід лише у такий спосіб не можна розглядати як самостійну ділову мету, а тому встановлення зазначених обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ.

В даному випадку очевидним є факт продажу природного газу за цінами нижче придбання, що є економічно необґрунтованим та призводить до завідомо збиткових операцій. Отримання прибутку за результатами звітного періоду (кварталу, півріччя, року) не доводить доцільності реалізації природного газу повязаним особам у процесі господарської діяльності, адже прибуток за період є узагальненою величиною і може бути одержано за рахунок інших джерел.

Що стосується тверджень позивача про неспівставність величин цін, то суд першої інстанції правомірно здійснив порівняння ціни продажу і придбання з урахуванням вимог постанов Національної компанії регулювання електроенергетики №337 від 18.03.1999р. та №339 від 30.03.2006р.

Встановлення постановою №337 від 18.03.1999р граничного рівня - 185 грн. за 1000 куб.м. і постановою №339 від 30.03.2006р граничного рівня - 231 грн. за 1000 куб. дійсно є максимально допустимими величинами, проте необхідно враховувати заборону реалізації товарів (продукції) за цінами, нижчими за ціну придбання, якщо на такі товари (продукцію) встановлено регульовані ціни.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

З підстав вищевикладених обставин та наведених норм діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків правомірно прийняла спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток (суми основного платежу і штрафних санкцій), у звязку з чим вимоги позивача про визнання його нечинним є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст ухвали складено та підписано - 21.12.09.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-39828/08

№ 6/443 (2а-4064/08) Головуючий у 1 інстанції Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Скирді Б.К.

представника позивача Куницького В.В.,

представників відповідача Чорного А.М., Ткачова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року по справі за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги нечинними,-

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-39828/08

№ 6/443 Головуючий у 1 інстанції Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Скирді Б.К.

представника позивача Куницького В.В.,

представників відповідача Чорного А.М., Ткачова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року по справі за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги нечинними,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року у задоволенні позову НАК «Нафтогаз України» відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2008 року та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Представники сторін в судовому засіданні заявили клопотання про закриття провадження у справі у звязку з примиренням.

Колегія суддів вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з ч.2 ст. 194 КАС України, у разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановлює ухвалу відповідно до вимог статті 112 і 113 цього кодексу.

Приписами ч.1 ст. 113 КАС України встановлено, що сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обовязків сторін і предмета адміністративного позову.

У разі примирення сторін суд постановлює ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси (ч.3 ст.113 КАС України).

Колегія суддів, вивчивши клопотання про закриття провадження у справі в звязку з примиренням сторін, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки вони по своїй суті не містять умов примирення. Примирення може стосуватися лише прав та обовязків сторін і предмету адміністративного позову. Примирення є рішення сторін, а не інших осіб, які беруть участь у справі, тобто воно не повинно зачіпати їхніх прав та обовязків. Що ж стосується предмету адміністративного позову, то ним є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, що виникають зі спірних правовідносин та відносно яких суд повинен прийняти постанову.

Враховуючи, що клопотання представників сторін по своєму змісту не відповідає вимогам наведеним в ст. 113 КАС України, колегія суддів відмовляє в його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 113, 157, 160, 165 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у задоволенні клопотання Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про закриття провадження у справі, у звязку з невизнанням умов примирення сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких