Постанова № 7446734, 02.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-39811/08

№ 6/358 (2а-2181/08) Головуючий у 1 інстанції Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі:

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Літвіної Н.М.,

Демченко Т.І.

представників позивача Чергінського Д.А.,

Співака О.О.,

представника відповідача Сича Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ Партнери» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ Партнери» (далі позивач, ТОВ «КМ Партнери») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23 липня 2007 року № 0000612303/0 та № 0000622303/0, які були прийняті на підставі акту виїзної планової перевірки ТОВ «КМ Партнери» № 390/1-23-03-30301978 від 12.07.2007 року, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 рік.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року позовні вимоги ТОВ «КМ Партнери» задоволено.

Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23 липня 2007 року № 0000612303/0 та від 23 липня 2007 року № 0000622303/0.

Відповідач не погоджуючись з прийнятою постановою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати в частині , виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 30.05.2007 року по 11.07.2007 рік ДПІ у Голосіївському районі було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «КМ Партнери», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 390/1-23-03-30301978 від 12.07.2007 року, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, 5.3.3, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 58423,00 грн.;

- п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено податкове зобовязання з ПДВ за перевіряємий період на суму 41223,86 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2007 року № 0000612303/0 на суму 87634,50 грн. та № 0000622303/0 на суму 61835,79 грн.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач розпочав процедуру їх апеляційного оскарження.

За результатом апеляційного оскарження , скарги позивача були залишені без задоволення. А спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з п.п.5.3.3. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.п 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР), не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивачем включено до складу валових витрат суми податку на додану вартість сплачені при придбанні легкових автомобілів, які були включені до складу основних фондів, на загальну суму 123 427,19 грн.

Пріоритетність одного нормативного акту над іншим визначити неможливо, оскільки вони спільно регулюють спеціальну сферу законодавства, оскільки податок на прибуток та податок на додану вартість тісно повязані причинно-наслідковим звязком, що в свою чергу вказує про виникнення конфлікту інтересів

Відповідно до п.п. 4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 21 грудня 2000 року № 2181-III, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У такому разі, віднесення позивачем 123 427,19 грн. податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних ним легкових автомобілів, до валових витрат підприємства, повністю відповідає вимогам пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а тому у відповідача були відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині неправомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2007 року № 0000612303/0 та його скасування.

Що стосується вимог позивача в іншій частині позову, судова колегія зважає на наступне.

Згідно із пп. 8.7.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями; далі по тексту Закон № 334/94-ВР), до витрат на поліпшення відносяться поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі Стандарт 7), серед витрат, що включаються до первісної вартість об'єкта основних засобів є інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Крім того, згідно Наказу Держкомстату від 15.12.2003р. №444 «Про затвердження форми єдиного статистичного нагляду №1 амортизація», поліпшенням обєкту основних засобів є витрати повязані з модернізацією, модифікацією, добудуванням, дообладнанням, реконструкцією тощо обєкту основних засобів, внаслідок чого зростають економічні вигоди.

Виходячи з норм, встановлених Стандартом 7 заходи щодо поліпшення основних засобів розподіляються на такі: здійснення яких спричинить збільшення майбутніх економічних вигод від використання обєкту основних засобів; проведення яких спрямована на підтримання основних засобів в робочому стані та одержання в майбутньому первісно очікуваних економічних вигод, що були притаманні обєкту на початку його використання.

Крім цього, слід врахувати, що відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, головною умовою щодо включення будь-яких витрат до складу валових витрат є звязок таких витрат з господарською діяльністю платника податку на прибуток:

«до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті, включаються до складу валових витрат».

Відповідно до п. 1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР, під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, для включення витрат до первісної вартості автомобіля, погашення яких здійснюється шляхом нарахування амортизації, необхідне виконання декількох умов, а саме: зв'язок витрат з господарською діяльністю платника податку, господарська мета використання придбаних запчастин і зв'язок з економічними вигодами в майбутньому.

На думку колегії суддів, витрати на дообладнання автомобіля не повязані з ціллю їх господарського використання і не можуть спричинити у майбутньому збільшення економічних вигод.

При цьому, з твердженням позивача про те, що одна група запчастин є мінімально - необхідними частинами автомобілю, можна погодитися частково. Автомобіль не може зрушити з місця без металевих дисків та покришок, однак покупка таких запчастин є економічно необґрунтованою, оскільки ТОВ «КМ Партнери» придбало нові автомобілі (наявні видаткові та податкові накладні в матеріалах справи). Металеві диски та покришки входять до комплектації нового автомобіля і строк їх використання ще не минув. Заміна ж таких запчастин не повязана з підтриманням автомобіля в робочому стані і не може збільшити економічні вигоди в майбутньому. Запчастини ж для підвищення комфорту підприємство не має права відносити до первісної вартості автомобіля.

Одночасно, за вимогами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, усі витрати платників податку на техобслуговування автомобілів мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, обовязковість ведення і збереження яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Крім того слід зазначити, що приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізації, добудови, реконструкції тощо), оформляється Актом приймання-здачі відремонтованих та модернізованих обєктів (типова форма №03-2 затверджена наказом Мінстату України від 29.12.95 №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».

Твердження позивача про відсутність такого документу з підстав того, що дообладнання здійснювалось власними силами, є необґрунтованим, оскільки особливостями бухгалтерського обліку є безперервне, повне і послідовне відображення господарських операцій та обовязкове документальне підтвердження наявності господарських засобів і здійснення господарських операцій.

У разі, якщо ТОВ «КМ Партнери» здійснювало дообладнання основного засобу (автомобіля) самостійно, то акт повинен бути складений в одному екземплярі. При цьому, його оформлюють і підписують працівник підприємства, відповідальний за прийом автомобіля (може бути керівник підрозділу, за яким закріплений транспортний засіб) і головний бухгалтер.

Те, що відповідні документи не були надані під час перевірки, цілком правомірно викликало сумнів у відповідача щодо проведення робіт по дообладнанню автомобіля. Крім того, факт придбання ТОВ «Автосайт» ТМЦ на загальну суму 168823,34 грн., не підтверджує збільшення вартості саме автомобілів позивача, зокрема на певний вид запчастин. Доказом може слугувати акт, де вказано, які саме запчастини та на який транспортний засіб вони встановлені.

Що стосується включення позивачем до складу валових витрат коштів, витрачених на підготовку та проведення святкового заходу, сплачених TOB «АВВА-сервіс» на суму 7459,20 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 червня 2004 року між позивачем та TOB «АВВА-сервіс» був укладений Договір №1506, за умовами якого останнє зобовязувалося за обумовлену сторонами плату підготувати та провести для позивача свято « з метою рекламування послуг Замовника серед представників його потенційних клієнтів».

Витрати на проведення вказаного свята позивачем було віднесено до складу валових витрат, чим було занижено обєкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

Так, відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону N 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не включаються до складу валових витрат витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним п. 7.11 цього закону, та витрат, повязаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього пункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач посилається на те, що організація та проведення ним святкових заходів було здійснено для його потенційних клієнтів, тобто в рекламних цілях, що водночас обумовлювалося сторонами при укладенні вищезазначеного Договору.

За твердженням позивача, даний договір не визнавався недійсним у визначеному законом порядку та був виконаний сторонами в повному обсязі, що підтверджується підписаним 21 червня 2004 року Актом здачі-прийомки робіт. Крім того, позивачем було сплачено передбачений законом податок на рекламу, що на його думку дає підстави стверджувати про наявність проведення саме рекламного заходу, з метою заохочення його потенційних клієнтів.

Судова колегія не погоджується з даною позицією позивача та зазначає, що витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, відносяться насамперед до витрат подвійного призначення.

Законодавче визначення терміна «реклама» наведено в ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР, де передбачено, що реклама це спеціальна інформація про осіб чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які втрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позиція відповідача щодо ненадання позивачем додаткових документів є вагомою, оскільки при проведенні рекламного заходу передбачається насамперед наявність наказу керівника, затверджений план витрат, програма рекламного заходу, список гостей тощо, що є доказом підтвердження віднесення підприємством будь-яких витрат до складу валових.

Крім того слід зазначити, що витрати коштів (прибутку) підприємства на проведення святкового вечора є витратами, що пов'язаними із соціальними програмами і послугами підприємства, а тому такі витрати кваліфікуються як витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, що в свою чергу не дає підстав відносити їх до складу валових витрат.

З підстав вищевикладених обставин та наведених норм діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23.07.2007 року № 0000622303/0, яке є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

В цій частині заявлені позивачем вимоги на думку колегії суддів задоволенню не підлягають.

Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим вбачається підстави для її скасування в частині та ухвалення нової постанови.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23.07.2007 року № 0000622303/0 .

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ Партнери» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеня від 23.07.2007 року № 0000622303/0 - відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

Н.М. Літвіна

Повний тест постанови складено та підписано 07.12.09

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-39811/08

№ 6/358 (2а-2181/08) Головуючий у 1 інстанції Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі:

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Літвіної Н.М.,

Демченко Т.І.

представників позивача Чергінського Д.А.,

Співака О.О.,

представника відповідача Сича Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ Партнери» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23.07.2007 року № 0000622303/0 .

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ Партнери» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеня від 23.07.2007 року № 0000622303/0 - відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

Н.М. Літвіна