Постанова № 74467086, 29.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/14207/17 Провадження № 22-ц/795/567/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Губар В. С.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Шитченко Н.В.,

Позивач – ОСОБА_2

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «Кредо-Банк»

Третя особа – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредо-Банк» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2018 року, суддя Коверзнев В.О.; місце ухвалення і дата складання повного тексту: 03 березня 2018 року, м. Чернігів,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ПАТ «Кредо-Банк» на свою користь 2400 грн. пені за порушення строку виплати грошових коштів, що надійшли їй від третьої особи для виплати як вкладнику ПАТ «Артем-Банк», який знаходиться в стадії ліквідації.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що 12 січня 2017 року її представник звернувся до Чернігівської філії ПАТ «Кредо-Банк» із заявою про виплату 200000 грн. коштів, які переказав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Проте, кошти нею були отримані лише 24 січня 2017 року, а тому вважає, що відповідачем порушені положення статей 30.1, 30.2, 32.1, 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якими на відповідача покладено обов’язок зарахувати кошти на рахунок отримувача або виплатити їх отримувачу в готівковій формі в той самий день, а також сплатити пеню в розмірі 0.1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення виплати.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Кредо-Банк» на користь ОСОБА_2 пеню в сумі 2400 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Кредо-Банк» в особі представника на підставі довіреності ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що в даному випадку між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Кредо-Банк» існують відносини по виплаті відшкодування коштів на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та згідно до Положення «Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», а відносини щодо переказу коштів відсутні.

Апелянт посилається на те, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджували про намір ОСОБА_2 щодо переказу кощтів в період з 12 січня 2017 року по 23 січня 2017 року, тобто доручення клієнта на переказ коштів у формі розрахункового чи іншого документа, на підставі якого може здійснюватись переказ. А тому вважає, що наявна в матеріалах справи заява ОСОБА_2 не є таким документом в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та те, що позивач не є ні платником, ні отримувачем коштів за переказом на підставі платіжного доручення № 5232 від 12 січня 2017 року.

На думку апелянта, представником ОСОБА_2 – ОСОБА_4 в день написання заяви, 12 січня 2017 року про виплату коштів, усупереч вимогам Положення «Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами» не було надано відповідальній особі ПАТ «Кредо-Банк» нотаріально посвідченої копії довіреності.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ПАТ «Кредо-Банк», а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2018 року – без змін, а також просить стягнути з ПАТ «Кредо-Банк» на свою користь понесені нею витрати на надання правової допомоги м по складанню відзиву у сумі 2000 грн.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції згідно ч.1 ст.368 ЦПК України в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що банк отримав від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі платіжного доручення від 12 січня 2017 року грошові кошти для відшкодування вкладникам банку та не довів існування перешкод для виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом представнику позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_4, що є підставою для стягнення з пені за весь час прострочення виплати, який складає 12 днів.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 15 листопада 2016 року № 416-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «АРТЕМ-БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 16 листопада 2016 року № 2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації в AT «АРТЕМ-БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким розпочато процедуру виведення AT «АРТЕМ-БАНК» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 16 листопада 2016 року до 15 грудня 2016 року включно. Призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора AT «АРТЕМ-БАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_5 на один місяць з 16 листопада 2016 року до 15 грудня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 15 грудня 2016 року № 492-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АРТЕМ-БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 16 грудня 2016 року №2857 «Про початок процедури ліквідації AT «АРТЕМ-БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації AT «АРТЕМ-БАНК» з 16 грудня 2016 до 15 грудня 2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора AT «АРТЕМ-БАНК», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, ОСОБА_5 строком на два роки з 16 грудня 2016 до 15 грудня 2018 включно.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Апеляційним судом встановлено, що ПАТ «КРЕДОБАНК» 12 січня 2017 року отримав від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кошти на внутрішньобанківський рахунок переказом на суму 25 000 000 грн. для відшкодування коштів вкладникам ПАТ «АРТЕМБАНК» відповідно до договору №1 від 08.07.2016 року, № 2 від 14.09.2016 року (а.с. 36).

ПАТ «КРЕДОБАНК» виплачував кошти вкладникам ПАТ «АРТЕМБАНК» на підставі інформації про вкладників, наданої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, та заяв вкладників.

12 січня 2017 року представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 звернувся до Чернігівської філії ПАТ «Кредо-Банк» із заявою про виплату коштів, які надійшли на ім’я ОСОБА_2 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв’язку із ліквідацією ПАТ «Артембанка» (а.с. 3).

Із заяви на видачу готівки № 3500118 убачається, що ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 отримала кошти в розмірі 200 000 грн. як клієнт ПАТ «Артембанку» лише 24 січня 2017 року (а.с. 3 зворот).

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків серед юридичних фактів, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 30.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов’язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

За приписом статті 32.2 Закону у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов’язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є обґрунтованим, а ПАТ «Кредо-Банк» не надано суду першої інстанції та не представлено апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів на підтвердження того, що представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 нотаріально посвідчена копія довіреності була надана лише 24 січня 2017 року, а також не доведено існування перешкод для виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом представнику позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 в день звернення із заявою – 12 січня 2017 року, що в свою чергу призвело до нарахування пені за час прострочення виплати, а саме за 12 днів.

Посилання апелянта на порядок фінансування процесу виплат банками агентами гарантованої суми відшкодування за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.09.2017 року, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки зазначений порядок був затверджений після здійснення виплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить стягнути з ПАТ «Кредо-Банк» на свою користь витрати на надання правової допомоги по складанню відзиву адвокатом ОСОБА_6 в розмірі 2000 грн.

Заперечення ПАТ «Кредо-Банк» на відзив ОСОБА_2 до апеляційного суду не надходило.

Так, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи."

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до Договору про надання правової допомоги № 10/05/18-П-ц від 10 травня 2018 року та Акту про надання правової допомоги у мсправі від 10 травня 2018 року адвокатом ОСОБА_6 були надані наступні види робіт при розгляді справи в суді апеляційної інстанції: підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу – 2 год. вартістю 2000 грн.

Із квитанції до прибуткового касового ордера № 94 від 10 травня 2018 року встановлено, що оплата здійснена за юридичні послуги адвоката в розмірі 2000 гривень.

Зважаючи на обставини цієї конкретної справи, вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ПАТ «Кредо-Банк» понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, підлягають частковому задоволенню в сумі 500 грн. Такий розмір витрат на правничу допомогу колегія суддів визнала співмірним із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредо-Банк» на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:Судді:

Повний текст постанови складено 04 червня 2018 року.