Рішення № 74463048, 30.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6197/17 Справа № 202/1747/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Посунся Н. Є.

суддів - Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі - Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, третя особа ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» - про стягнення кредитної заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» - про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати в частині відмови у позові банку рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає рішення в оскаржуваній частині незаконним, таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 19 серпня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» було укладено Генеральний договір про здійснення кредитування разом зі змінами, доповненнями, додатковими договорами, за умовами якого в межах загального ліміту в сумі еквіваленту 40 000 000 грн. банк зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти: в гривнях у формі овердрафту у сумі, що не перевищує 2 000 000 грн. та/або в гривнях, та/або у російських рублях у формі мультивалютної відновлюваної кредитної лінії у сумі, що не перевищує 10 500 000 грн. однією сумою або частинами (траншами), в гривнях у формі невідновлюваної кредитної лінії в сумі, що не перевищує 24 000 000 грн. з врахуванням суми заборгованості за гарантіями 2, наданими відповідно до п.1.2.2 Основних положень договору, а позичальник зобов'язався повертати кредит в строки та в порядку, визначених цим договором та додатковими договорами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначаються у додаткових договорах, але в будь-якому разі не більше: 60,0% річних за овердрафтом, 30,0% річних за іншими кредитами, 16,5% річних в доларах США,17,5% річних в Євро, 24,0% річних в російських рублях, а також комісії у розмірі та у порядку, визначених тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться у додатку № 1 до цього договору та у відповідних додатках та додаткових договорах до цього договору.

Договором про внесення змін № 1 від 28.02.2014 року до Генерального договору основні положення договору викладені в наступній редакції: в межах загального ліміту в сумі еквіваленту 45 250 000,00 грн. кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в гривнях у формі овердрафту у сумі, що не перевищує 2 000 000 грн., у формі мультивалютної відновлюваної кредитної лінії у сумі, що не перевищує 13 500 000 грн. однією сумою або окремими частинами (траншами); починаючи з 28.02.2014 року збільшення ліміту кредитування за МВКЛ на 1 000 000 грн. до 11 500 000 грн., починаючи з дати надання позичальником підтверджуючих документів про виконання п. 3.3.22 та п. 3.3.34 збільшення ліміту кредитування за МВКЛ до 13 500 000 грн., в гривнях у формі невідновлюваних кредитних ліній на загальну суму, що не перевищує 24 000 000 грн.

Договором про внесення змін № 4 від 24.09.2015 року до Генерального договору сторони домовилися загальний ліміт визначити в сумі еквіваленту 45 250 000 грн. Кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в гривнях у формі невідновлюваної кредитної лінії в сумі, що не перевищує 1 499 984,43 грн. та/або в гривнях у формі мультивалютної відновлюваної кредитної лінії у сумі що не перевищує еквіваленту 13 500 000 грн. на цілі, визначені додатковими договорами до цього договору з урахуванням цього договору однією сумою, або окремими частинами (траншами), а позичальник зобов'язується повертати кредит у строки та в порядку визначеному цим договором та додатковими договорами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатимуться у додаткових договорах, але не більше 30% річних у гривнях.

11.10.2013 року було укладено додатковий договір № 4 про надання мультивалютної відновлюваної кредитної лінії в рамках Генерального договору.

Договором про внесення змін № 1 від 28.02.2014 року до додаткового договору № 4 максимальний ліміт заборгованості збільшено до 13 500 000 грн., а у разі виконання п. п. 1.1.1.1 та 1.1.1.2 Генерального договору, починаючи з моменту підписання цього договору ліміт становить 11 500 000 грн. з кінцевою датою повернення заборгованості 19.08.2015 року.

Договором про внесення змін № 3 від 18.08.2014 року до додаткового договору № 4 погоджено, що процентна ставка за цим додатковим договором на строк до 19.08.2015 року встановлюється промірі 19,5% річних у гривні, а у разі порушення позичальником умов Генерального договору - 21,5% річних у гривні.

Договором про внесення змін № 5 від 24.09.2015 року до додаткового договору № 4 максимальний ліміт заборгованості встановлено у розмірі 13 500 000 грн., процентна ставка у розмірі 19,5% на строк до 24.09.2016 року, кінцевою датою повернення заборгованості - 31.12.2016 року.

11.10.2013 року між кредитором та позичальником укладено додатковий договір № 5 про надання овердрафтної лінії в рамках Генерального договору

24.09.2015 року між кредитором та позичальником було укладено додатковий договір № 10 про надання невідновлювальної кредитної лінії в рамках Генерального договору, за умовами якого кредитор надав позичальнику грошові кошти на рефінансування кредитної заборгованості за додатковим договором № 5 про надання овердрафтної лінії в рамках Генерального договору на суму, що не перевищувала максимального ліміту заборгованості - 1 499 984,43 грн. Позивальник зобов'язувався здійснювати погашення кредиту по графіку згідно додатку № 1 з кінцевою датою погашення кредиту за цим додатковим договором 31.12.2016 року.

Керуючись вимогами ст.ст. 526, 610, 1048, 1050 ЦК України, розрахунком, наданим позивачем, суд 1-ї інстанції прийшов до висновку, що мало місце невиконання ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» умов Генерального договору від 19.08.2013 року та станом на 16 лютого 2016 року виникла заборгованість по тілу кредиту, яка за розрахунком позивача визначається у розмірі 13 533 284,43 грн. та складається з: 12 600 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту по додатковому договору № 4 про надання мультивалютної кредитної лінії від 11.10.2013 в рамках Генерального договору; 933 284,43 грн. - заборгованість за тілом кредиту за додатковим договором № 10 про надання невідновлювальної кредитної лінії від 24.09.2015 року

19.08.2013 року в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Генеральним договором від 19.08.2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» та ОСОБА_2 укладено договір поруки. Згідно п. 1.2. договору поруки поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, відповідно до якого позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в сумі 40 000 000 грн. не пізніше 30.06.2019 року, сплатити проценти за процентною ставкою в розмірі не більше 30% річних для кредитних коштів, отриманих в гривнях, не більше 16,5% річних для кредитних коштів, отриманих в доларах США, 17,5% річних для кредитних кошів, отриманих в Євро, 24,0% річних для кредитних коштів, отриманих в російських рублях.

За умовами даного договору поруки поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується сплатити банку платежі, належні до сплати позичальником за кредитним договором, а в разі порушення ним зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором, протягом 2 робочих днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги. У зв'язку із невиконанням позичальником з 30.11.2015 року взятих на себе кредитних зобов'язань через оголошення Господарським судом Дніпропетровської області порушення провадження у справі про банкрутство, 11.02.2016 року банк пред'явив вимогу до поручителя про здійснення погашення заборгованості.

Відмовляючи банку у вимогах про стягнення з поручителя кредитної заборгованості, - суд 1-ї інстанції, відповідно до ч.1 статті 559 ЦК України щодо підстав припинення поруки, вважав встановленим, що в додаткових договорах та договорах про внесення змін до Генерального договору, укладених без згоди поручителя, закладені умови, що всупереч положенням частини першої статті 559 ЦК України збільшують обсяг відповідальності поручителя та які тягнуть негативні наслідки для поручителя, погіршення його майнового становища. А особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя суд вважав те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Такі висновки протирічать дійсним обставинам справи, які судом залишені без уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ст. 654 ЦК зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 1.2 Договору поруки визначено, що підписанням цього договору поручитель безвідклично надає згоду на майбутню зміну будь-яких умов кредитного договору (в тому числі щодо змін, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя), новацію зобов'язань за кредитним договором у інше зобов'язання, будь-яку зміну боржника за кредитним договором (в тому числі в результаті спадкування чи правонаступництва), без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди до цього договору.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Таким чином, ОСОБА_2 надав згоду на майбутню зміну будь-яких умов кредитного договору. З огляду на договірні відносини між Банком та поручителем є підстави вважати відсутніми законні підстави для визнання договору поруки припиненим. Більш того, як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2 був директором ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» та особисто підписував договір поруки.

Суд же необґрунтовано не прийняв до уваги твердження представника банку, що ОСОБА_2 на час укладання додаткових договорів та договорів про внесення змін до Генерального договору про здійснення кредитування від 19.08.2013 року був генеральним директором ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» і давав усну згоду як поручитель на внесення змін, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги про визнання договору поруки припиненим та відмовляючи у його задоволенні,- суд виходив з того, що способом судового захисту є не вимога про припинення договору поруки, а вимога про визнання поруки припиненою, оскільки порука припиняється не з моменту ухвалення судом рішення про це, а з моменту настання підстав, з якими законом пов'язане припинення поруки.

ОСОБА_2 рішення не оскаржене.

Таким чином, рішення в частині, що оскаржується банком, є незаконним, підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення вимог банку на підставі правил ст.ст. 525, 526, 553, 554, 610, 1054 ЦК України та стягнення з відповідача кредитної заборгованості за Генеральним договором № 085/12/13-010 у розмірі 13 533 284,43 грн.. з яких: 12 600 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту за Додатковим договором №4 про надання мультивалютної кредитної лінії від 11.10.2013 року в рамках Генерального договору про здійснення кредитування від 11.10.2013 року; 933 284,43 грн. - заборгованість за тілом кредиту за Додатковим Договором №10 про надання не відновлювальної кредитної лінії від 24 вересня 2015 року в рамках Генерального договору про здійснення кредитування від 11.10.2013 року. При цьому враховується, що дана сума заборгованості знаходиться у відповідності до умов договору, а, значить, є обгрунтованою для стягнення.

Керуючись ст.ст. 307, 309пп.3, 4 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу та позов ПАТ «Укрсоцбанк» - задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» кредитну заборгованість за Генеральним договором № 085/12/13-010 у розмірі 13 533 284,43 грн., з яких: 12 600 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту за Додатковим договором №4 про надання мультивалютної кредитної лінії від 11.10.2013 року в рамках Генерального договору про здійснення кредитування від 11.10.2013 року; 933 284,43 грн. - заборгованість за тілом кредиту за Додатковим Договором №10 про надання невідновлювальної кредитної лінії від 24 вересня 2015 р. в рамках Генерального договору про здійснення кредитування від 11.10.2013.

Рішення чинне з моменту проголошення, може бути оскаржене у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

З.М. Пономарь