Ухвала суду № 7445114, 03.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач), суддів:

при секретарі:

за участю:

представника позивача:

представників відповідача: Мірошниченка М.В., Юхименка О.В.,

Фесовець А.В.,

Коваленко О.В.,

Міщенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області

від 14.11.2007 року у справі №24/599/07-АП

(категорія статобліку 2.11.1) за позовом Приватного підприємства «ДСВ» до

про Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «ДСВ» (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі відповідач): №0000012300/0/450/10/23 від 16.01.2007р., №0000012300/13747/10-23 від 07.03.2007р. та № 0000012300/2-6767/10-23 від 17.05.2007р., якими позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 27258 грн. 80 коп..

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.11.2007р. у справі №24/599/07-АП позовні вимоги задоволено, скасовані оскаржені позивачем податкові повідомлення рішення відповідача.

Відповідач, не погодившись із постановою суду, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, відповідач просить постанову від 14.11.2007р. у даній справі скасувати та прийняти нову про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач в письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказав, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення і підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову від 14.11.2007р. у даній справі скасувати і прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суть спору. Проведеною комплексною плановою документальною перевіркою за період з 1 січня 2002р. по 31 грудня 2004р. (акт перевірки від 24.03.2005р. №9-23/24904829) встановлено, зокрема, що приватним підприємством «ДСВ», в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було невірно визначено дату виникнення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження чистої суми податкових зобовязань, що підлягають сплаті до бюджету на суму 97491грн. та завищення чистої суми податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 97491грн..

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2005р. №0000292302/0, яким позивачу визначено зобовязання з податку на додану вартість в сумі 97491грн. та 12318 грн. 70 коп. штрафних санкцій.

Позивач після закінчення планової документальної перевірки надав до ДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 2 кварталу 2002р. по грудень 2004р. , згідно з якими зменшено чисту суму податкових зобовязань, що підлягає сплаті до бюджету за 2 квартал 2002р. та серпень-грудень 2002р. на загальну суму 5046грн., за січень, березень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2003р. на загальну суму 49207грн. і за січень, березень, травень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2004р. на загальну суму 60604грн..

На підставі подання прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя працівниками ДПА у Запорізькій області у межах службового розслідування було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період з 1 січня 2002р. по 31 грудня 2004р. (акт перевірки від 27 грудня 2006р. №15/23-1/24904829).

За результатами повторної перевірки встановлено невідповідність даних податкового обліку з податку на додану вартість позивача та акту комплексної документальної перевірки від 24.03.2005р. №9-23/24904829, за наслідками якої необґрунтовано предявлено до сплати 97491грн. податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2005р. №0000292302/0. Сума надмірно нарахованих за наслідками комплексної документальної перевірки податкових зобовязань з податку на додану вартість зменшена позивачем згідно з уточнюючими розрахунками, наданими до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя у квітні, травні 2005р.. Розмір штрафних санкцій, розрахований згідно з пп.. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за лютий, квітень, червень, липень, серпень 2003р. та за лютий, травень, серпень 2004р. складає 39577 грн. 50 коп., що на 27258 грн. 80 коп. більше, ніж визначено у податковому повідомленні-рішенні від 28.03.2005р. №0000292302/0.

Відповідач 16.01.2007р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000012300/0, яким визначено розмір штрафних санкцій 27258 грн. 80 коп., застосованих з посиланням на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивачем проводилась процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення рішення № 0000012300/0 від 16.01.2007р., за наслідками якої скарги позивача залишені без задоволення. Відповідачем по результатам оскаржень, за відповідними рішеннями про розгляд скарг позивача, прийняті податкові повідомлення - рішення №0000012300/13747/10-23 від 07.03.2007р. та № 0000012300/2-6767/10-23 від 17.05.2007р..

Вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000012300/0 від 16.01.2007р., №0000012300/13747/10-23 від 07.03.2007р. та № 0000012300/2-6767/10-23 від 17.05.2007р. і стали предметом даного адміністративного позову.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив і скасував оскаржені позивачем рішення відповідача, дійшовши висновку про неправомірність дій відповідача в частині застосування до платника податку штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, оспорювані рішення відповідача прийняті на підставі акту виїзної позапланової перевірки від 27.12.2006р №15/23-1/24904829.

Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі Порядок).

Відповідно до п. 1.3 цього Порядку, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку).

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (п. 2.3.2 Порядку).

У висновку акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок зазначаються: узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється (п. 2.4 Порядку).

У висновку акту перевірки від 27 грудня 2006р. №15/23-1/24904829, відображено, що за результатами повторної перевірки встановлена невідповідність даних податкового обліку з податку на додану вартість ПП «ДСВ» та актом комплексної документальної перевірки від 24.03.2005р., а саме: у 2002р. перевіркою не враховано податковий кредит у сумі 5046,00грн. (на цю суму підприємством надані уточнюючі розрахунки 13.05.2005р.); у 2003р. занижено податкове зобовязання на суму 167,0грн. (49207,0 за даними перевірки, і 49374,0 за даними повторної перевірки), але враховуючи граничні терміни, відповідно до пп.. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України №2181, не має підстав для перегляду раніше визначеного податкового зобовязання. У 2004р. в порушення вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижені податкові зобовязання з ПДВ на загальну суму 29781,0грн. та занижено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 42101,0грн.. На відємну різницю податкового зобовязання у сумі 12320,0грн. підприємством надано уточнюючий розрахунок 29.04.2005р., що відповідає податковому обліку.

Відповідно до пп.. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», д атою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В акті перевірки не наведені факти порушення підприємством зазначеної норми Закону, як не зазначено і первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому бухгалтерському обліку; не наведено кореспонденцію рахунків, інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином суд позбавлений можливості перевірити висновки, що знайшли своє відображення в акті перевірки, який і став підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень рішень.

Як зазначено в податкових повідомленнях-рішеннях, що оспорюються позивачем, санкції нараховані згідно п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підпункт 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платнику податків за підставами, викладеними у п.п. «б» п.п.4.2.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, встановлених для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та, закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно із п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 вказаного вище Закону, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платників свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідачем за результатами перевірки донарахування податкового зобовязання здійснено не було, тому застосування санкцій без визначення такого зобовязання є безпідставним.

Представник відповідача суду пояснив, що у даному випадку за результатами повторної перевірки спірними податковими повідомленнямирішеннями була фактично збільшена сума штрафних санкцій, нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2005р. №0000292302/0, яким позивачу і було визначено зобовязання з податку на додану вартість та штрафні санкції.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що сума штрафних санкцій може бути збільшена тільки в результаті апеляційного узгодження, в той час як процедура узгодження податкового повідомлення-рішення №0000292302/0 від 28.03.2005р. не проводилася.

Виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого податкового законодавства, колегія суддів вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідача підлягали скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення .

Постанову господарського суду Запорізької області від 14.11.2007 року у справі №24/599/07-АП залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

У повному обсязі ухвалу виготовлено 12.01.2010р.

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Судді: М.В. Мірошниченко

О.В. Юхименко