Ухвала суду № 74440281, 29.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: судді Новова С.О.,

суддів: Мосьондза І.А., Ященка М.А.,

за участю секретаря судового засідання - Мариняк Т.О.,

прокурора - Гапон О.Є.

захисника - СандулаМ.Б.

та засудженого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

12 грудня 2017 року, Печерським районним судом м. Києва, за наслідками розгляду, в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України (в редакції 1960 року), питання про виправлення описки у виконавчому листі по справі 1-194/07 та поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, а також звільнення засудженого ОСОБА_2 від покарання, призначеного за вироком цього ж суду від 30 липня 2007 року за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України, у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки та з конфіскацією майна, було винесено постанову, якою суд виправив описку у виконавчому листі Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2008 року по справі 1-194/07, вказавши вірно ідентифікаційний код ОСОБА_2 «НОМЕР_1»; поновив строк для пред'явлення виконавчого документа за вироком Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року щодо конфіскації на користь держави всього майна, що належить засудженому ОСОБА_2, а також відмовив у задоволенні клопотання захисника засудженого - адвоката Сандула М.Б. про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 80 КК України у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Приймаючи таке рішення, зокрема щодо відмови у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання, суд першої інстанції послався на те, що відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання.

Про те, що ОСОБА_2 ухилявся від відбування покарання вказують документи, на які суд послався у своїй постанові, а саме рапорт ст. ДІМ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Олішевича О.В. (т. 6 а.с. 144), пояснення (т. 6 а.с. 145-146), довідка ст. ДІМ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Олішевича О.В. (т. 6 а.с. 147) та лист начальника районного управління РУ ГУ МВС України в м. Києві ЧайкиВ.М. (т. 7 а.с. 252).

Також суд послався на те, що судові повістки (т. 7 а.с. 178, 187, 198, 200), які направлялись за місцем проживання ОСОБА_2 повернулись із відміткою про те, що останній за адресою: АДРЕСА_1 не проживає. Постановою суду від 09.04.2009 року ОСОБА_2 оголошено в розшук.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію (апеляційну скаргу), в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року по справі за № 757/20903/13-К, як таку, що постановлена з грубим порушенням чинного законодавства України та є незаконною. Провести судовий розгляд щодо клопотання, яке було заявлене адвокатом Сандулом М.Б. в його, засудженого ОСОБА_2, інтересах про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 80 КК України у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

В обґрунтування поданої апеляції засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що постанова Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року постановлена суддею Білоцерківцем О.Б. з грубими порушеннями чинного законодавства Україні, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних причин.

Зокрема, як вказує апелянт, суддею Печерського районного суду м. Києва Білоцерківцем О.Б. було відмовлено в його законній заяві щодо виклику в судове засідання свідків, які могли б підтвердити той факт, що він, з моменту порушення проти нього у 2006 році кримінальної справи і до його затримання 27.09.2017 року, постійно проживав за адресою його постійного проживання: АДРЕСА_2, та ніяким чином не ухилявся від виконання покарання, у відповідності до вироку Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року, а також свідків, які могли б підтвердити той факт, що у 2008 році, він з'являвся до Печерського районного суду м. Києва, де йому пояснили, що його ніхто до Печерського районного суду м. Києва не викликав і що його без офіційного виклику, повістки, не можуть навіть пропустити до приміщення суду, а він повинен чекати повістку і лише тоді приходити до Печерського суду м. Києва.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що суддею було відмовлено в допиті його дружини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була присутня в залі суду і могла б дати свідчення щодо того, що він не ухилявся від виконання покарання передбаченого вироком Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року і той факт, що від 2007 року на його ім'я повістки з викликом до Печерського районного суду м. Києва на адресу його постійного проживання: АДРЕСА_2, не надходили, йому чи іншим його родичам, які проживали разом з ним за вказаною адресою, не вручались.

Також, на думку апелянта, суддею Білоцерківцем О.Б. було сфальсифіковано твердження про те, що Печерським районним судом м. Києва на адресу його, ОСОБА_2, постійного проживання: АДРЕСА_2, на його ім'я, надсилались і повертались без вручення повістки, що і послужило підставою для винесення постанови від 09.04.2009 року про оголошення його в розшук, оскільки, як зазначає апелянт, повістки, які направлялись Печерським районним судом м. Києва на адресу його постійного місця проживання: АДРЕСА_2 на його ім'я (т. 7 а.с. 178, 187, 198, 200), на які посилається суддя Білоцерківець О.Б., були виписані і направлені вже після оголошення його в розшук і навіть після того, як закінчився строк давності виконання вироку Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року.

Вказує апелянт у поданій скарзі і на те, що в судовому засіданні не були досліджені матеріали справи, які на думку судді Білоцерківця О.Б. підтверджують, що він, ОСОБА_2, ухилявся від виконання покаранні у відповідності до вироку суду.

Крім цього засуджений звертає увагу на те, що при винесенні постанови від 12.12.2017 року про відмову у задоволенні клопотання, заявленого його адвокатом Сандулом М.Б., про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 80 КК України у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку не врахований той факт, що ним же, суддею Печерського районного суду м. Києва Білоцерківцем О.Б. винесено постанову про взяття його під варту лише через рік після винесення постанови від 09.04.2009 року про оголошення його в розшук, а саме 30.03.2010 року і лише після того, як Дніпровське РУ ГУ МВС України в м. Києві інформує суддю Білоцерківця О.Б. про те, що виконати вирок Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року без постанови про взяття його під варту неможливо, оскільки вироком Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року це не передбачено, як не передбачено і взяття його під варту ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.03.2008 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення засудженого та його захисника, які підтримали подану апеляцію та просили її задовольнити; вивчивши матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 15 Розділу ХІ. Перехідних положень КПК України 2012 року, апеляційні та касаційні скарги у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, тобто у порядку, передбаченому КПК України (1960 року).

Згідно вимог, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, вирок Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2007 року, ухвалений щодо ОСОБА_2, у відповідності до положень ст. 401 КПК України (1960 року), набрав законної сили з 06 березня 2008 року, тобто після розгляду справи судом апеляційної інстанції, що підтверджується відповідною ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2008 року.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, строк давності виконання обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 повинен був бути закінченим 06 березня 2013 року.

Разом з тим, як обґрунтовано зазначено в оскаржуваній постанові, з посиланням на положення ч. 3 ст. 80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого длявідбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, подвоюються.

За таких обставин, приймаючи до уваги той факт, що відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2009 року ОСОБА_2 було оголошено в розшук у зв'язку з ухиленням останнього від відбування покарання, а затримано його було лише 27 вересня 2017 року, він не може бути звільненим від відбування покарання, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України, оскільки у даному випадку перебіг строку давності не тільки зупиняється, а ще й подвоюється, як це прямо передбачено ч. 3 ст. 80 цього Кодексу.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про те, що він не ухилявся від виконання вироку суду, оскільки після набрання ним законної сили продовжував проживати за місцем свого постійного проживання: АДРЕСА_2, разом з дружиною і сином, який народився 25.11.2008 року, а документи, на які суд послався в оскаржуваній постанові, не спростовують того факту, що він, ОСОБА_2, не ухилявся від виконання вироку суду, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки вони спростовується не скасованим до цього часу рішенням суду про оголошення засудженого в розшук.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що клопотання про звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання, з підстав передбачених ст. 80 КК України, було подано до суду, який ухвалив вирок не окремо в порядку, передбаченому ст.ст. 409, 411 КПК України (1960 року), а під час розгляду судом першої інстанції зовсім іншого питання, пов'язаного з виконанням вироку, який набрав законної сили, що не в повній мірі ґрунтується на вимогах вказаного кримінально-процесуального закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 КПК України (1960 року) та п. 15 Розділу XI. Перехідні положення КПК України (2012 року), колегія суддів Апеляційного суду м. Києва,-

у х в а л и л а:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Сандула М.Б. про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 80 КК України у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку залишити без змін, а апеляцію (апеляційну скаргу) засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

Судді: ___ ___ ___

(Новов С.О.) (Мосьондз І.А.) (Ященко М.А.)

Справа № 11/796/45/2018

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Білоцерківець О.А.

Доповідач - суддя Новов С.О.