Рішення № 74436325, 04.04.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/13171/15-а

№ провадження 2-а/646/2/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2018 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Шелест І.М.,

за участю секретаря – Волошко К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

у присутності сторін :

представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_2 митниці ДФС – ОСОБА_4

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду, посилаючись на те, постановою заступника начальника ОСОБА_2 митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 229/80700/15 від 23 вересня 2015 його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 46 907, 79 грн. Позивач просить визнати протиправною та скасувати вказану постанову. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наявність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 митниця вбачає у тому, що він як керівник підприємства, не забезпечив сплату митних платежів у встановлені законом строки, визначені у графі 48 «Відстрочення платежів» ЕМД від 17.02.2015 року та передбачені ч. 7 ст. 55 МК України. Позивач вважає, що такі висновки відповідача не відповідають дійсності, оскільки, згідно ч. 6 ст. 307 МК України, у даному випадку фінансова гарантія не надавалась, тому немає підстав застосовувати 90-денний строк фінансової гарантії, посилання відповідача на необхідність сплати митних платежів у строки, вказані в графах 48 митних декларацій не підтверджуються нормами законодавства. Таким чином, при не згоді з рішенням про коригування митної вартості у декларанта виникає обов’язок забезпечувати сплату (надавати гарантію) різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом ,та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, лише у випадку, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, перевищує суму, еквівалентну 1000 євро. У даному випадку різниця у сумі митних платежів розрахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, скоригованою митним органом, склала 15 635, 93 грн. (812, 98 євро). На думку позивача, у даному випадку слід застосовувати ч. 4 ст. 3 МК України, оскільки законодавство не визначає чіткого строку сплати різниці в сумі митних платежів у випадку випуску товарів у вільний обіг без надання фінансових гарантій, тому обов’язок сплатити вказану різницю за ЕМД виникне після завершення процедури оскарження рішення про коригування митної вартості № 807000011/2015/000054/2 від 05 січня 2015 року, яке стало підставою для їх нарахування. Крім того, позивач посилається на те, що в його діях відсутня умисна форма вини, при наявності якої наступає відповідальність за ст. 485 МК України, оскільки митний орган був повинний встановити, що ОСОБА_1, як директор ПП "Спецімпекс", усвідомлюючи, що різниця в сумі митних платежів повинна бути сплачена до 03 квітня 2015 року, володів достатніми коштами для сплати цих платежів та умисно не сплатив їх з метою заподіяння шкоди економічним інтересам держави. Однак недоліки митного законодавства не дають позивачу чітко визначити строк сплати різниці розміру митних платежів за даних обставин митного оформлення, при цьому позивач не заперечує необхідності сплатити різницю митних платежів у тому випадку, якщо рішення про коригування митної вартості буде залишено без змін за результатами судового оскарження.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 повністю підтримала позовні вимоги та просила задовольнити.

Представник відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, зазначила що постановою ОСОБА_2 митниці ДФС від 23.09.2015 по справі про порушення митних правил № 229/80700/15 ОСОБА_1, як директора ПП «Спецімпекс» визнано винним у порушенні митних правил за ст. 485 МКУ, а саме за несплату митних платежів у розмірі 15 635, 93 грн. у строк, встановлений законодавством (до 03.04.2015) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 46 907, 79 грн.

Згідно п.39 ч. 1 ст. 4 МКУ – платник податків це особа, на яку відповідно до МКУ, ПКУ та інших Законів України покладено обов’язок зі сплати митних платежів.

Обов’язок ОСОБА_1 зі сплати митних платежів виник 05.01.2015 року із кінцевим строком 03.04.2015.

Постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 21.02.2017 по справі № 820/6512/17, яка набрала законної сили лише 18.05.2017, після винесення ОСОБА_2 апеляційним адміністративним судом ухвали від 18.05.2017по справі № 820/6512/17, зазначене рішення про коригування митної вартості № 807000011/2015/000054/1 від 05.01.2015 - скасоване. Таким чином, обов’язок сплатити митні платежі виник ще 04.04.2015, який протягом двох років не було виконано.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом 25.03.2015 року уповноваженою особою ПП «Спецімпекс» до митного оформлення подано електронну митну декларацію (ЕМД) №807100000/2015/000191 на товар: «Нетканні листи для виготовлення взуття».

За результатами здійснення митного контролю за вказаною митною декларацією ОСОБА_2 митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/000054/2 від 05.01.2015 року, яким збільшено митну вартість задекларованого товару.

23.09.2015 року ОСОБА_2 митницею ДФС в особі заступника начальника ОСОБА_2 митниці ДФС ОСОБА_5 винесено постанову у справі про порушення митних правил № 229/80700/15, якою ОСОБА_1, працюючого директором ПП «Спецімпекс» визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 46 907, 79 грн. ( а. с.9-10).

У вказаній постанові зазначено, що під час митного оформлення митної декларації № 807100000/2015/000191 заявлена митна вартість товару була скоригована за результатами здійснення контролю правильності її визначення у відповідності до вимог ст. 55 МК України на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 26 березня 2015 року №807000011/2015/000054/2 від 05.01.2015.

Згідно ч. 1 ст. 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України. Частиною 2 ст.271 МК України передбачено види мита, до яких зокрема відносяться ввізне мито та додатковий імпортний збір.

Пунктом 1 ч.1 ст.276 МК України передбачено, що платником мита є, зокрема, особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 278 МК України датою виникнення податкових зобов’язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов’язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 305 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов’язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

Згідно ст. 306 МК України одним із способів забезпечення сплати митних платежів є зокрема фінансові гарантії.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 309 МК України забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах:

1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа);

2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава).

Відповідно до ч. 9 ст. 309 МК України завершення оформлення митної декларації є підтвердженням прийняття фінансової гарантії як забезпечення виконання зобов’язань перед органами доходів і зборів.

Водночас, відповідно до частини 6 ст. 307 МК України фінансова гарантія як забезпечення сплати митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 1 000 євро.

Тобто при незгоді з рішенням про коригування митної вартості у декларанта виникає обов’язок забезпечувати сплату (надавати гарантію) різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, лише у випадку, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, перевищує суму, еквівалентну 1 000 євро.

В даному випадку різниця у сумі митних платежів розрахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, скоригованою митним органом, склала 15 635,93 грн. (812,98 євро).

З урахуванням вказаних норм ПП «Спецімпекс» сплатило митні платежі згідно з вартістю, визначеною декларантом, а ОСОБА_2 митниця ДФС здійснила всі митні формальності і випустила у вільний обіг імпортований ПП «Спецімпекс» товар за ЕМД №807100000/2015/000191 від 05.01.2015року.

30.04.2015 року ОСОБА_2 митницею ДФС складено протокол про порушення митних правил у відношенні ОСОБА_1 за ст.485 МК України, хоча відповідачу було відомо, що рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/000054/2 від 05.01.15 року, яке стало підставою для збільшення суми митних платежів, оскаржується ПП «Спецімпекс» до суду.

Відповідно до ч. 7 ст.55 МК України строк дії фінансових гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Однак з урахуванням ч. 6 ст.307 МК України, у випадку оформлення ЕМД №807100000/2015/000191 від 05.01.2015 року фінансова гарантія не надавалася.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, у графі 48 митної декларації зазначається або кінцевий термін дії гарантії(у випадках забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X МК України) або граничний строк стати грошових зобов’язань у разі надання розстрочення (відстрочення) спати митних платежів.

Оскільки при митному оформлені товарів за ЕМД №807100000/2015/000191 від 05.01.2015 року гарантії, передбачені розділом X МК України, не надавалися, як і не надавалося розстрочення чи відстрочення сплати митних платежів (ст.304 МК України), то відсутні підстави для обов’язку сплачувати митні платежі в строки, вказані у графі 48 митної декларації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари через митний кордон України, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Тому, враховуючи положення ч. 4 ст.3 МК України, обов’язок сплатити вищезазначену різницю у сумі митних платежів за №807100000/2015/000191 від 05.01.2015 року у ПП "Спецімпекс" мав виникнути після завершенняпроцедури оскарження рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/000054/2 від 05.01.2015 року, яке і стала підставою для їх нарахування.

Відповідно до ухвали ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року по справі № 820/6512/2015 апеляційну скаргу ОСОБА_2 митниці ДФС залишено без задоволення та залишив без змін постанову ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року, яким скасовано рішення ОСОБА_2 митниці про коригування митної вартості товарів від 05 січня 2015 року № 807000011/2015/000054/2 (а.с. 84-98), яке стало підставою для винесенню відповідачем оскаржуваної постанови, оскільки, як встановлено судом ПП "Спецімпекс" до митниці було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та підтверджено ціну товару, який було імпортовано підприємством на митну територію України.

Таким чином, ПП "Спецімпекс", директором якого є позивач ОСОБА_1, мало сплатити суму митних платежів в розмірі 15 635,93 грн. коп., яка є різницею між сумою митних платежів, що розраховані декларантом, та сумою митних платежів, що відкориговані митницею та нарахована на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 05 січня 2015 року № 807000011/2015/000054/2, яке на теперішній час скасовано постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року та залишена без змін постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 18.05.2017 року.

Тому, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова ОСОБА_2 митниці є протиправною та повинна бути скасована, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

22.12.2017 року представник позивача ОСОБА_1-ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про повернення судового збору в розмірі 487,20 грн., сплаченого за подання до Червонозаводського районного суду м. Харкова позовної заяви до ОСОБА_2 митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 229/80700/15.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначає, що в провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова перебуває справа № 646/13171/15-а за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 229/80700/15. Позивачем при поданні вищевказаної позовної заяви був сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн. Позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою про повернення йому помилково сплаченої суми судового збору, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв’язку з чим на даний час звернувся до суду з даною заявою.

Суд, вивчивши матеріали справи та клопотання про повернення судового збору, вважає останню такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

У матеріалах справи міститься квитанція № 75180123 від 05.10.2015 року про сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (а.с.1).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 своєї постанови № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року зі змінами, внесеними 25.09.2015 року, роз’яснив судам, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина перша статті 7 Закону № 3674-VI «Про судовий збір»). Про таке повернення зазначається: у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом № 3674-VI).

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.4 ст. 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Тому, при звернення до суду з адміністративним позовом, в якому оскаржується постанова у справі про адміністративне правопорушення в порядку КАС України позивач також звільнений від сплати державного мита, що відповідає правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного ОСОБА_4 України від 13.12.2016 року та 31.01.2017 року.

Враховуючи наведене, сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір при зверненні з адміністративним позовом по справі № 646/13171/15-а підлягає поверненню, а заява його представника задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 6-9, 121-123, 139, 242-246, 255, 262-263, 371, 382 КАС, п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», п. 42 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року зі змінами, ч.4 ст. 288 КУпАП, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби України у справі про порушення митних правил № 229/80700/15 від 23 вересня 2015 року за статтею 485 МК України у відношенні ОСОБА_1

Заяву представника позивача ОСОБА_6 про повернення судового збору по адміністративній справі № 646/13171/15-а - задовольнити.

Зобов’язати УДКС у Основ’янському районі міста Харкова ГУДКСУ у Харківській області повернути ОСОБА_1 судовий збір у загальному розмірі, який був сплачений через квитанцію № 75180123 від 05.10.2015 року. Банк платника: відділення № 8 Філії АТ «Укрексімбанк» в м. Харкові; Банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області; отримувач: Червонозаводський районний суд м. Харкова; код отримувача: 37999628; р/р отримувача: 31213206700011 МФО 851011; у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення складене в повному обсязі 10.04.2018

Суддя І.М. Шелест