Постанова № 74427507, 23.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2977/18 Справа № 208/8625/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Пономарь М.З.,

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року

по справі за позовом Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Кам’янської міської ради Дніпропетровської області, Комунального виробничого підприємства Кам’янської міської ради «Міськводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов позов Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Кам’янської міської ради Дніпропетровської області, Комунального виробничого підприємства Кам’янської міської ради «Міськводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 травня 2015 року в задоволенні позову прокурора міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації – відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області відхилено. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 травня 2015 року – залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області – задоволено. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року позовні вимоги керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам’янської міської ради Дніпропетровської області, комунального виробничого підприємства Кам’янської міської ради «Міськводоканал» до ОСОБА_2 «про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації», - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь комунального виробничого підприємства Кам’янської міської ради «Міськводоканал», код ЄДРПОУ 33855098, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Широка, будинок № 16, матеріальну шкоду у сумі 168182 (сто шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят дві) грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року у цивільній справі № 208/8625/14-ц і ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі.

У відзиві Заступник керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року по справі № 208/8625/14 без задоволення, а рішення суду – без змін, оскільки вважає що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 червня 2013 року по справі № 415/4858/12 позовні вимоги ОСОБА_3 до КВП ДМР «Місьководоканал» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допомоги на оздоровлення, відшкодування моральної шкоди – задоволено частково.

Скасовано, як незаконний, наказ від 11.01.2011 р. КВП ДМР «Міськводоканал» про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника генерального директора з кадрових питань КВП ДМР «Міськводоканал».

Поновлено ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, на посаді заступника генерального директора з кадрових питань КВП ДМР «Міськводоканал» з 11.01.2011 р.

Стягнуто з КВП ДМР «Міськводоканал» на користь ОСОБА_3 150844,80 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахований судом без утримання податків та інших обов'язкових платежів; 2000 грн. - моральної шкоди, а всього 152844, грн., в решті позову – відмовлено.

Скасований незаконний наказ від 11.01.2011 року КВП ДМР «Міськводоканал» про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника генерального директора з кадрових питань КВП ДМР «Міськводоканал» підписаний - генеральним директором КВП ДМР «Міськводоканал» ОСОБА_2.

01 листопада 2013 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська по справі № 415/4858/12 на користь ОСОБА_3 видано виконавчий лист.

05 листопада 2013 року державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 415/4858/12, який виданий 01.11.2013 року, про стягнення боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 53,12грн і про стягнення з боржника виконавчого збору у сімі 15284,48 грн., тобто загальна сума боргу до стягнення становила 168 182,40 грн., яку 09 січня 2014 року за платіжною вимогою від 08 січня 2014 року №44 було переведено з рахунку КВП ДМР «Міськводоканал» на рахунок ГУДКУ в Дніпропетровській області.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємств установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Таким чином, звертаючись із вказаним позовом до суду, прокурор звернувся в інтересах органу місцевого самоврядування – міської ради, як власника комунального виробничого підприємства.

Згідно ч .1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що з вини ОСОБА_2, яким був винесений незаконний наказ про звільнення ОСОБА_3 з КВП ДМР «Міськводоканал» та було стягнуто з підприємства: середній заробіток за час вимушеного прогулу 150844,80 грн., 2000 грн. - моральної шкоди та витрати на проведення виконавчих дій у сумі 53,12 грн. і виконавчого збору у сумі 15284,48 грн. і всього на загальну суму 168182,40 грн..

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, що прокурор здійснював представництво інтересів громадян або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва, колегія судді ставиться критично, оскільки прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах органу місцевого самоврядування - Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, як власника Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал».

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Щодо ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року про відмову в клопотанні про залучення в якості співвідповідача ОСОБА_4.

Представник відповідача ОСОБА_5 посилався на те, що ОСОБА_4 з 01.06.2013 року став директором Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал»і з нього також необхідно стягнути суму,пов’язану з поновленням на роботі ОСОБА_3.

Колегія суддів вважає,що суд першої інстанції правомірно відмовив,оскільки згідно ст.51 ЦПК України таке клопотання може заявляти лише позивач.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

ОСОБА_6