Постанова № 74427379, 19.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/197/18 Справа № 208/867/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року по справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 – про стягнення кредитної заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» обґрунтовує свій позов тим, що 11 квітня 2010 року ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір, за яким остання отримала кошти у розмірі 64 633,60 доларів США на термін до 11 квітня 2028 року, зобов’язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним в строки та в порядку, встановлених цим договором, а із ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого той відповідає перед банком за порушення ОСОБА_2 зобов’язань за основним договором. За Договором факторингу від 29 квітня 2013 року банк відступив, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за вказаним Кредитним договором.. В зв’язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов’язань Товариство просило стягнути на його користь кредитну заборгованість у розмірі 68 712,59 доларів США, що еквівалентно 1 703 534,10 грн..

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить скасувати вказане рішення, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що застосовуючи строки позовної давності, суд першої інстанції повинен був задовольнити позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за останні три роки, що передували зверненню позивача до суду, а також тієї частини позики, що підлягає до сплати до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання (з 12.02.2016 року до 11.04.2028 року).

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення незаконним, таким, що повинне бути скасоване з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення з відповідачів на його користь кредитної заборгованості за пропуском строку позовної давності для звернення до суду, районний суд вважав, що відповідний платіж відповідачем повинен був відбутись 20.11.2012р., однак він сплачений не був, а тому згідно умов кредитного договору з 21.12.2012р. розпочався трирічний строк позовної давності, який закінчився 21.12.2015р., а в суд позивач прийшов 12.02.2016р., тобто після спливу вказаного строку.

Однак, з вказаним висновком районного суду погодитись не можна, так як він суперечить нормам матеріального та процесуального закону, зроблений без повного з*ясування обставин справи, умов кредитного та додаткових до нього договорів.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору Банк надав ОСОБА_2 кредит на загальну суму 64 633,60 доларів США з терміном по 11 квітня 2028 року.

11 серпня 2009 року укладено Додатковий договір до Кредитного договору, за яким сторони домовились, що на період з 11 серпня 2009 року по 11 грудня 2009 року для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись фіксована відсоткова ставка у розмірі 6,5% річних, на період з 11 грудня 2009 року до повного виконання боргових зобов'язань буде використовуватись плаваюча відсоткова ставка у сумі фіксованого відсотку у розмірі 5,64% річних та РГОК.

11 січня 2010 року укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору, згідно пункту 2.1.1. якого було погоджено на період з 20 січня 2010 року до 20 квітня 2010 року встановити фіксовану відсоткову ставку у розмірі 6,5% річних, з 20 квітня 2010 року до 20 жовтня 2010 року процентну ставку в розмірі 13,5% річних; на період з 20 жовтня 2010 до повного виконання боргових зобов'язань -плаваючу процентну ставку у розмірі фіксованого відсотка 6% річних та РГОК.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

В зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань за Кредитним договором заборгованість відповідачки згідно розрахунку банку 68 712,59 доларів США, що еквівалентно 1 703 534,10 грн., з яких: 63 962,29 доларів 29 центів, що еквівалентно – 1 585 625,16 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 750,30 доларів США, що еквівалентно 117 759,94 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Останній платіж на погашення кредиту, як вбачається з розрахунку заборгованості, здійснено 2 листопада 2012 року, наступний платіж згідно Графіку платежів повинен був відбутися 20 листопада 2012 року, а тому за підпунктом 2.1.3.1. Додаткового договору № 1 строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 30 днів, тобто з 21 грудня 2012 року.

Висновок райсуду про те, що, в зв*язку із зміною строку виконання основного зобов’язання на 21 грудня 2012 року,- з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду, однак він звернувся зі спливом трьохрічного строку, - є помилковим, зробленим без врахування усих умов, наведених, зокрема, у додаткових договорах до кредитного.

Так, пунктами 2.1.4.1., 2.1.4.2. Додаткового договору № 1 від 11.01.2010р. передбачено порядок переносу дати остаточного повернення кредиту у випадку невиконання боржником зобов*язань та строк їх погашення, в тому числі : позичальник зобов*язаний достроково погасити боргові зобов*язання в повному розмірі протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після спливу строку порушення зобов*язання, при цьому, Дата остаточного повернення кредиту переноситься на останній календарний день строку виконання боргових зобов*язань у повному розмірі. А пунктом 2.1.4.3. цього ж Додаткового договору визначено , що умови пунктів 2.1.4.1., 2.1.4.2. не позбавляють Банк права вимагати від позичальника дострокового виконання боргових зобов*язань в порядку, передбаченому чинним законодавством України, якщо невиконання позичальником боргових зобов*язань перевищує строк 30 календарних днів.

Райсудом останні положення договору враховані не були. А в зв*язку з їх врахуванням, висновок суду про сплив позовної давності за вимогами банку у повному обсязі є помилковим, а тому і визначення строку позовної давності з листопада 2012р. по листопад 2015р. є неправильним.

В той же час, враховуючи подану відповідачкою заяву про застосування строку позовної давності, пред*явлення позову 12.02.2016року, положення кредитного договору про погашення заборгованості щомісячними платежами, а також вимоги ч. 5 статті 261 ЦК України про те, що за зобов*язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, - позовна давність є такою, що спливла лише до тих щомісячних платежів, строк виконання яких наступив, а саме: до платежів, які підлягали сплаті до 12.02.2013року.

До інших платежів, починаючи з 12.02.2013року , строк виконання яких лежить в межах 3-річного строку позовної давності, тобто, до дати пред*явлення позову- 12.02.2016., а також до платежів, строк виконання яких ще не наступив, - позовна давність застосовуватись не може.

Таким чином, з врахуванням викладеного, факту наявності заборгованості та наданого банком її розрахунку,- стягненню підлягають наступні платежі: тіло кредиту – за період з 12.02.2013р. до 11 квітня 2028 року – в сумі 63 831,45 доларів США (еквівалент 1 576 636,82 грн.), відсотки з 12.02.2013. по 02.02.2016р. в сумі- 4 750,30 доларів США (еквівалент 117 759, 94 грн.), загальна сума, що підлягає стягненню- 68 581.75долл. (еквівалент 1 700 141,58 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Аналогічні положення закріплені в пунктах 1.1., 1.2. Договору поруки.

Враховуючи встановлені обставини справи та вимоги закону, умови Кредитного та додаткових договорів, рішення райсуду відповідно до ст.376 ч.1 пп.1,3,4 ЦПКУ повинно бути скасованим з ухваленням рішення про солідарне стягнення з обох відповідачів як боржника та поручителя наведеної вище суми заборгованості.

В зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог Товариства, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь підлягає стягненню судовий збір по 26 777,22 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу та позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» – задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року – скасувати.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № 308/084/2008 від 11 квітня 2008 року в розмірі 68 581,75 доларів США (еквівалентно 1 700 141,58 грн.) з яких: 63 831,45 доларів США (еквівалент 1 576 636,82 грн.) – заборгованість за тілом кредиту; 4 750,30 доларів США (еквівалент 117 759, 94 грн.) – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір по 26 777,22 грн. з кожного.

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 26 квітня 2018 року.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_4