Рішення № 74411988, 04.06.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/698/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до виконавчого комітету Ковельської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова палата «Укрпромсоюз» про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, позивач) звернулося з адміністративним позовом до виконавчого комітету Ковельської міської ради (далі - Виконавчий комітет, відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова палата «Укрпромсоюз» (далі - ТОВ «ТПК «Укрпромсоюз», третя особа, товариство) про скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова палата «Укрпромсоюз» від 27 вересня 2017 року, які стосуються зміни місцезнаходження підприємства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проведеними заходами щодо перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню ТОВ «ТПК «Укрпромсоюз» встановлено, що товариство за новим місцезнаходженням: 77304, Івано-Франківська область, місто Калуш, бульвар Незалежності, будинок 2 не знаходиться, а відтак, до Єдиного державного реєстру внесені недостовірні відомості, що унеможливлює здійснення позивачем функцій щодо контролю за повнотою, достовірністю та своєчасністю сплати податкових платежів до бюджету, проведення перевірок тощо. З таких підстав позивач звернувся до суду щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «ТПК «Укрпромсоюз».

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2018 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні 04.06.2018 (а.с.37).

Представники сторін та третя особа в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач у додаткових поясненнях просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином суд вирішив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно ідентифікаційних даних, а саме витягів з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 18.12.2017 за №1003388506 та від 08.05.2018 за №1003953671, ТОВ «ТПК «Укрпромсоюз» змінило своє місцезнаходження (а.с.9-11, 27-29).

Реєстраційна дія щодо зміни місцезнаходження товариства здійснена державним реєстратором виконавчого комітету Ковельської міської ради 27.09.2017, запис 11971050012002250 (а.с.11, 29).

Відповідно до рапорту старшого о/у з ОВС ОАС ОУ ГУ ДФС в Івано-Франківській області капітана податкової міліції Кедика І.М. встановлено, що під час виїзду за адресою реєстрації ТОВ «ТПК «Укрпромсоюз» Івано-Франківська область, місто Калуш, бульвар Незалежності, будинок 2, товариство не знайдено.

За таких обставин позивач вважає, що третя особа при зміні юридичної адреси подано до державного реєстратора неправдиві відомості щодо своєї юридичної адреси, а відповідно державним реєстратором вчинено запис про підтвердження місцезнаходження юридичної особи, який фактично не відповідає дійсності та в силу статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» є недостовірним, а тому має бути скасований.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» 15.05.2003 №755-IV (надалі - Закон №755 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 35 Закону №755 засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону.

Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом (частина четверта статті 35 Закону №755).

Так, згідно частини четвертої статті 17 Закону №755 для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи:

1) аява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою;

3) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) протоколу засідання керівного органу громадського формування, на якому відповідно до установчого документа було скликано засідання вищого органу управління, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування;

4) документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування;

5) відомості про керівні органи громадського формування (ім'я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів;

6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов'язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи;

7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;

8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі;

9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі внесення змін, пов'язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа;

10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Доказів невідповідності законодавству поданих державному реєстратору документів для державної реєстрації зміни місцезнаходження ТОВ «ТПК «Укрпромсоюз», внесення до них завідомо неправдивих відомостей або наявність підстав для відмови у державній реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи позивач суду не надав, як і не встановлені такі обставини в ході судового розгляду, а тому вести мову про протиправність такого запису як і дій державного реєстратора лише із мотивів недостовірності даних, поданих заявником, - не має правових підстав.

До того ж варто врахувати, що Законом не передбачено такого повноваження державного реєстратора як перевірка фактичного місця знаходження юридичної особи за її юридичною адресою, а тому виявлення іншими особами, в тому числі контролюючими органами, факту відсутності особи за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру, не може бути безумовною підставою для скасування реєстраційної дії, якою зареєстровано відповідні зміни у відомостях про юридичну особу.

Із наведеного слідує висновок, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» презюмує зазначені в Єдиному державному реєстрі відомості про юридичну особу як такі, що є достовірними. Тому доводи позивача з посиланням на висновки власної перевірки місцезнаходження товариства, як на підставу недостовірності таких відомостей, в розумінні згаданого Закону не можуть бути передумовою для скасування запису в Єдиному державному реєстрі щодо державної реєстрації відомостей про зміну місцезнаходження ТОВ «ТПК «Укрпромсоюз».

Крім того, пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення, в тому числі, щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Таким чином, орган державної податкової служби України наділений повноваженням на звернення до суду з позовом стосовно скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Статтею 31 Закону № 755 визначено вичерпні підстави для скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи: у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи. Суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Тобто, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, внесення запису щодо скасування державної реєстрації може бути здійснене тільки державним реєстратором на підставі: судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи; судового рішення про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи. Однак, позивачем не наведено підстав для скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визначених статтею 31 названого Закону, в обґрунтування посилається виключно на відсутність юридичної особи за місцезнаходженням в зв'язку з відсутністю такої взагалі, тобто, фактично підставою для звернення до суду є неправдивість даних щодо зміни місця знаходження ТОВ «ТПК «Укрпромсоюз», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами відсутності його за адресою місцезнаходження.

Таким чином, позивач скористався правом на звернення до суду і його право не може бути обмежене, а заявлена позивачем вимога розглянута судом по суті, однак з урахуванням вищевикладеного підстави для задоволення позову відсутні.

Статтею 21 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Права контролюючих органів визначено статтею 20 ПК України, п. 20.1.37 якої передбачено як право на звернення до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності, так і про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Згідно з абзацом 6 частини другої статті 38 Закону №755, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи є, зокрема, наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Враховуючи викладене, відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням є виключно підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, та не є підставою для скасування державної реєстрації змін до установчих документів чи скасування реєстраційних записів до ЄДР.

Також, суд надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог позивача, зазначає наступне.

За приписами статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із змісту зазначеної норми процесуального закону, передумовою звернення до суду є суб'єктивне переконання особи (позивача) у порушенні її прав суб'єктом владних повноважень у конкретних публічно - правових відносинах. Тобто переконання у тому, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї оскаржуваним рішенням протиправно покладено певний обов'язок. При цьому, у разі відповідного звернення юридичної особи суд при розгляді справи надає оцінку доводам щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах.

Такий висновок повністю узгоджується із нормами частини першої статті 2 КАС України, в силу яких, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Аналіз положень частини першої статті 2 КАС України свідчить, що завдання адміністративного судочинства визначаються через: мету судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, факт порушення повинен мати місце саме у публічно правових відносинах позивача із відповідачем (суб'єктом владних повноважень), при здійсненні останнім владних управлінських функцій.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства. Якщо при розгляді справи не встановлено факту порушення прав чи інтересів позивача, то навіть у разі, якщо рішення суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстави для задоволення позову та їх скасування відсутні. Тобто, звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Зазначений висновок повністю узгоджується із практикою Верховного Суду України. Так, у постанові від 10.04.2012 року (справа № 21-1115во10) Верховний Суд зазначив, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його дій можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням чи діями.

Як зазначалося, ГУ ДФС в Івано-Франківській області оскаржує запис державного реєстратора щодо змін до установчих документів юридичної особи, що пов'язані та стосуються саме зазначеної юридичної особи - ТОВ «ТПК «Укрпромсоюз».

Суд звертає увагу на те, що оскаржуване рішення про внесення до ЄДР запису за своєю правовою природою є ненормативним актом індивідуальної дії, який породжує правові наслідки лише для ТОВ «ТПК «Укрпромсоюз», а не позивача - ГУ ДФС в Івано-Франківській області у даній справі.

Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп в справі № 3/35-313 (справа про акти органів Верховної Ради України) вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

Таким чином, враховуючи, що оскаржуване рішення (запис) про зміну місцезнаходження ТОВ «ТПК «Укрпромсоюз» породжують лише зміни у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації відносно ТОВ «ТПК «Укрпромсоюз», суд дійшов висновку, що таке рішення (запис) відповідача безпосередньо не змінюють правовий стан позивача у справі.

Отже, з огляду на те, що позивач із відповідачем безпосередньо у публічно - правові відносини не вступав, а оскаржувані рішення жодним чином не порушують право або законний інтерес позивача саме у сфері публічно - правових відносин, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

Також суд акцентує увагу на тому, що наявність спорів між позивачем та третьою особою у сфері приватно - правових відносин жодним чином не може свідчити про порушення прав позивача діями державного реєстратора, оскільки вирішення таких спорів може відбуватись і відбувалось згідно з юрисдикцією господарського (цивільного) судочинства, водночас з виключенням можливості їх вирішення шляхом оспорювання позивачем правомірності включення відомостей про третю особу до ЄДР.

Крім того, приймаючи рішення у справі, суд звертає також увагу і на таке.

Згідно статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач наводить в тому числі і мотиви, які свідчать про нечинність рішення (запису), проте, суд не вбачає підстав для детального аналізу та спростування кожного із таких доводів, виходячи із того, що як зазначено вище, оскаржуваний запис не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача у публічно - правових відносинах. Водночас визначальним же при прийнятті рішення у справі є встановлення судом того, що спірне рішення, яке є актом індивідуальної дії, позивача не стосуються. Крім того, між позивачем та відповідачем не виникали спірні правові відносини у сфері управління. Тому, правова оцінка оскаржуваному рішенню (запису) з точки зору його правомірності може бути надана судом лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням. Така позиція узгоджується із практикою Верховного Суду України, зокрема у справі № 21-1115во10.

Також, щодо забезпечення такого критерію як обґрунтованість постанови суду в контексті порушених у позовній заяві доводів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у п.23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Тому, враховуючи, що самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову став висновок суду про відсутність порушення прав та інтересів позивача безпосередньо оскаржуваним рішенням (записом), підстави для надання оцінки їх правомірності за результатами розгляду позовної заяви - ГУ ДФС в Івано-Франківській області відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295, підпунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» 15.05.2003 №755-IV суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до виконавчого комітету Ковельської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова палата «Укрпромсоюз» про скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова палата «Укрпромсоюз» від 27 вересня 2017 року, які стосуються зміни місцезнаходження підприємства відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський