Постанова № 74406111, 30.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/3978/18 Головуючий у 1 інстанції - Оксюта Т.Г.

Унікальний №760/4689/16-ц Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд м.Києва у складі:

судді-доповідача - Панченка М.М.

суддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.

при секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 01 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ«Укрсоцбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_2 і просило ухвалити рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитною угодою у сумі 391.899,49 дол.США, що в еквіваленті становить 10.618.439,11 грн.

Позивач послався на те, що позичальниця ОСОБА_2 згідно кредитної угоди від 07.08.2008 року за №013/700447-КNотримала кредитні кошти у загальній сумі 220.000 дол.США під 14,0 % річних на термін до 06.08.2018 року, однак свої зобов»язання за договором не виконувала, у зв»язку з чим, за нею, станом на 01.03.2016 року, утворилась заборгованість: за тілом кредиту, у сумі 210.285,85 дол.США та за відсотками у сумі 181.613,64 дол.США, що в загальній сумі становить 391.899,49 дол.США, а за курсом валют - 10.618.439,11 грн./т.1 а.с.4-7/.

Рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 01 лютого 2017 року позов задоволено у повному обсязі /т.1 а.с.224-229/.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 01 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові з підстав пропуску позивачем строків позовної давності /т.2 а.с.1-12/.

Скаржниця послалась на те, що, відповідно до розрахунку позивача прострочена заборгованість по кредиту виникла з 21.09.2009 року, а отже, в силу п.4.4. Кредитного договору, згідно якого, у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов»язків, визначених п.п.3.3.7 (сплата процентів), 3.3.8 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту і процентів) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов»язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню) тобто, остаточний термін повного повернення кредитних коштів за кредитним договором змінено з 06.08.2018 року на 21.09.2009 року.

Саме від цієї дати - 21.09.2009 року, як вважає скаржниця, в силу ст.256 ЦК України та п.4.4. кредитного договору, належить вираховувати три роки позовної давності для звернення позивача до суду з цим позовом.

Між тим, як зазначила відповідачка, нею було перервано цей строк позовної давності, оскільки 20.08.2010 року нею внесено на погашення кредиту частину коштів і після цього вона будь-яких погашень кредиту та відсотків не здійснювала, у зв»язку з чим, вираховуючи три роки позовної давності від цієї дати - 20.08.2010 року, позивач мав можливість звернутись до неї з цим позовом у строк до 20.08.2013 року.

А тому, у зв»язку з тим, що кредитор ПАТ«Укрсоцбанк» пред»явив позов лише у березні 2016 року, Банк, на думку скаржниці, не має права на задоволення цього позову, за збігом строку позовної давності.

При цьому, позичальниця ОСОБА_2 не заперечує проти того, що її кредитний борг перед позивачем - не погашений.

Крім того, скаржниця, заперечуючи висновку суду в тій частині, що строк позовної давності був перерваний в результаті звернення 08.07.2010 року Банку до нотаріуса про вчинення виконавчого напису на примусове звернення стягнення на заставлене в іпотеку майно боржниці і при цьому, виконавчий напис стягувачу повернуто лише 03.11.2014 року, скаржниця зазначає, що ця обставина не є підставою для переривання позовної давності, оскільки не передбачена ст.264 ЦК України, якою врегульоване питання переривання строку позовної давності.

Також, заперечуючи доводам суду першої інстанції відносно того, що заяву боржниці від 28.11.2013 року про врегулювання спору належить розглядати в розумінні ст.264 ЦК України, як дію, яка свідчить про переривання строку позовної давності, скаржниця зазначає, що ця заява була подана до Банку після закінчення строку позовної давності - 20.08.2013 року.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»сованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Між тим, судове рішення не відповідає нормам матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, і ухвалене без повно і всебічного з»ясування обставин, у зв»язку з чим, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ПАТ«Укрсоцбанк» не пропущено строк позовної давності для звернення до суду про захист своїх прав, про застосування якого у суді першої інстанції просила відповідачка, а тому позовні вимогиПАТ«Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, за період з 21.09.2009 року по березень 2016 року, є обґрунтованими.

Як слідує із матеріалів справи, відповідно до кредитної угоди від 07.08.2008року за №013/700447-КNпозичальниця ОСОБА_2 отримала у кредитора ПАТ «Укрсоцбанк» кредитні кошти у загальній сумі 220.000 дол.США під 14,0 % річних на термін до 06.08.2018 року/т.1 а.с.15-22/.

В подальшому, розмір відсотків підвищений до 15% річних.

Відповідно до графіка, викладеного у п.1.1.2. кредитного договору, погашення кредиту повинно здійснюватись позичальницею щомісячно, з вересня 2009 року по серпень 2018 року, рівномірними ануїтетними платежами по 2.037 дол.США.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов»язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов»язання, яке виникло на основі договору.

Згідно п.2.4.5. кредитної угоди сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 20 числа, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за Кредитом у повній сумі.

Відповідно до п.4.4. кредитного договору сторонами передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов»язків, визначених п.п.3.3.7., 3.3.8 цього Договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов»язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф,пеню).

Пунктами 3.3.7. та 3.3.8. кредитного договору передбачений обов»язок позичальниці своєчасно та в повному обсязі сплачувати відсотки та погашати борг за тілом кредита.

Відповідно до ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Факт виникнення кредитних правовідносин та отримання позичальницею ОСОБА_2 кредитних коштів у сумі 220.000 дол.США, крім указаного кредитного договору, не заперечується відповідачкою, та підтверджується також заявами від 07.08.2008року від її імені на отримання кредиту у зазначеній сумі двома траншами - 150.000 дол.США та 70.000 дол.США /т.1 а.с.25,26/.

Із вище викладеного судом встановлено, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 виникли відносини договору кредиту, які, відповідно до ст.1054 ЦК України полягають у тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вважаючи, що за позичальницею ОСОБА_2 має місце кредитна заборгованість, яка за розрахунком позивача, станом на 01.03.2016 року складає, за тілом кредита - 210.285,85 дол.США, що за курсом валют становить 5.697.653,47 грн., та за відсотками у сумі 181.613,64 дол.США, що за курсом валют становить 4.920.785,65 грн., позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся з цим позовом до суду, вимагаючи стягнення всієї кредитної заборгованості за указаний період прострочення, з урахуванням кредитних коштів, строк погашення яких не настав /т.1 а.с.8-14/.

Дійшовши висновку про скасування рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено у повному обсязі, та постановлення нового рішення про відмову у позові, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов»язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов»язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч.1ст.612 ЦК України зобов»язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов»язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов»язання» (статті 530,631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов»язання є прострочення - невиконання зобов»язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Як слідує із матеріалів справи, зокрема, із розрахунку, наданого суду позивачем, та не заперечується відповідачкою ОСОБА_2, вона припинила погашати тіло кредиту та відсотки, починаючи з 21.09.2009 року /т.1 а.с.8-14/.

Згідно із пунктом 4.4. кредитного договору у разі невиконання неналежного виконання) позичальником обов»язків, визначених пунктами 3.3.7. (сплата процентів) та п.3.3.8.(сплата своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов»язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто, зміни строку виконання основного зобов»яання, та визначили умови такого повернення коштів.

Отже, враховуючи, що Банк, протягом 90 днів після виникнення у позичальниці строкової заборгованості, що передбачено п.4.4. кредитної угоди, не звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, колегія суддів дійшла висновку, що, починаючи з 21.12.2009 року розпочався перебіг трирічного строку позовної давності, протягом якого Банк мав право звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно до статей 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Між тим, 20.08.2010 року цей строк позовної давності, в силу ст.264 ЦК України був перерваний, оскільки відповідачка частково погасила свій борг що підтверджується розрахунком, наданим суду позивачем /т.1 а.с.11/.

Таким чином, перебіг трирічного строку позовної давності для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права продовжено, після його переривання, до 20.08.2013 року, однак банк звернувся до суду з зазначеним позовом лише у березні 2016 року, тобто, зі спливом строку позовної давності.

Так, посилання позивача на переривання строку позовної давності вчиненням 08.07.2010 року виконавчого напису про пропозицію звернути стягнення на заставлену в іпотеку позичальницею квартири, та на те, що про повернення виконавчого листа щодо виконання цього виконавчого напису, Банку стало відомо лише у квітні 2015 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вчинення виконавчого напису нотаріуса є примусовим заходом до боржника, а не його добровільним актом про визнання свого боргу чи намір погасити борг. Крім того, виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення з боржника заставленого майна в рахунок погашення боргу не можна розглядати як аналог позовної заяви, а тому в силу ст.264 ЦК України вище зазначений обставину колегія суддів не може розглядати як аргументований довід на підтвердження позовних вимог.

Крім того, колегія суддів відхиляє, як безпідставний, довід позивача в тій частині, що, оскільки, до квітня 2015 року він сподівався на звернення стягнення на свою користь іпотечної квартири, яка належить позичальниці, а тому в разі, якби він звернувся до цього часу (до квітня 2015 року) до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, то мало б місце незаконне подвійне стягнення боргу.

Указаний довід Банку є безпідставним, оскільки наявність виконавчого напису, вчинення якого не перериває позовної давності, не є перешкодою для подання позову про стягнення основного боргу, а проблема наявності подвійного стягнення може бути узгоджена на стадії виконання цього стягнення.

Також, суд відхиляє доводи суду першої інстанції щодо переривання строку позовної давності звернення боржниці до Банку у листопаді 2013 року про реструктуризацію боргу, оскільки строк позовної давності сплив, як встановлено судом, 20.08.2013 року. Тобто, указана дія позичальниці, яка фактично свідчить про визнання нею свого боргу, була вчинена поза межами строку позовної давності, а тому, в силу ст.264 ЦК України зазначений аргумент суду першої інстанції є безпідставним.

Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано послався як на підставу для задоволення позову на те, що в силу п.7.3. кредитної угоди, згідно якого договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов»язань.

Між тим, як зазначалось вище, в законодавстві визначаються такі поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов»язання», а одним із видів порушення зобов»язання є прострочення - невиконання зобов»язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки Банку було відомо про невиконання позичальницею кредитного боргу з дня його невиконання, тому перебіг строку позовної давності в частині зобов»язання відповідачки виконати своє зобв»язання перед банком розпочався з початком перебігу строку позовної давності.

Враховуючи, що колегією суддів на повно з»ясованих обставинах встановлено, що право Банку було порушено позичальницею, а тому його позовні вимоги є правомірними, між тим, враховуючи пропуск позивачем строку позовної давності, вимоги про стягнення кредитного боргу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено сторонами у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з цих вимог матеріального права і, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову у позові за пропуском строку позовної давності.

В порядку розподілу судових витрат, згідно до ст.141 ЦПК України, колегія суддів вважає за правомірне стягнути з позивача ПАТ «Укрсоцбанк» на користь відповідачки ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір у сумі 10.335 грн.

Керуючись ст.ст.374, 376,381-384, 141, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 01 лютого 2017 року та постановити нове рішення, яким відмовити у позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 10.335 (десять тис. триста тридцять п»ять) грн.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді