Постанова № 74386601, 30.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/2861/17 Головуючий у І інстанції Кравченко Л. М.Провадження № 22-ц/780/1919/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 30.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживача та про визнання кредитного договору недійсним,

у с т а н о в и в :

у червні 2017 року позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 19.12.2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Ідея Банк» був укладений кредитний договір № 206.190.72490, згідно з яким позивач отримала кредит на суму 43910 грн., включаючи витрати на страховий платіж, строком на 36 місяців, з процентною ставкою 21,990 річних від залишкової суми кредиту та сплатою комісії відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що під час укладення вказаного договору не здійснено детальний, достовірний та об’єктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості усіх послуг (реєстратора, нотаруса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням, обслуговуванням та погашенням кредиту згідно імперативних вимог п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007р.

Зокрема, положення пункту 1.4 кредитного договору, яким визначено щомісячну плату за кредитне обслуговування в розмірі 2,4000% від початкової суми кредиту є несправедливим та таким, що не відповідає вимогам закону.

Оскільки кредитний договір № 206.190.72490, укладений 19.12.2015 р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_4 суперечить чинному законодавству, просила даний договір скасувати.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2018 року позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 1.4 кредитного договору №206.190.72490 від 19.12.2015 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_4.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач ПАТ «Ідея Банк» у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та винести нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, також просить, у зв’язку із територіальною віддаленістю суду, розгляд справи проводити у відсутності представника апелянта у порядку ст. 372 ЦПК України.

Зокрема, серед доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що плата за обслуговування кредитної заборгованості визначена не за формулою із змінними величинами, а відображена чітко визначеною фіксованою сумою, а тому дана умова не суперечить як положенням ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», так і затвердженому сторонами графіку платежів.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено, що 19.12.2015 р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 206.190.72490, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 43910 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов’язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) і комісіями згідно з умовами цього Договору (а.с. 10-12).

Вбачається, що банк надав позичальнику кредит на поточні потреби, тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови.

Банком під час укладання спірного кредитного договору було дотримано вимог закону щодо повідомлення споживача у письмовій формі про кредитні умови.

В той же час, як вбачається з п. 1.4 кредитного договору, за обслуговування кредитної заборгованості банком позичальник сплачує щомісячну плату в розмірі 2,4000% від початкової суми кредиту.

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Згідно статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення договору) встановлює, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Зокрема, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов’язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції стосовно незаконності встановлення у кредитному договорі щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, а саме послуги, яка супроводжує кредит. Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Таким чином, умови кредитного договору, якими встановлено обов’язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обов’язків.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає висновок суду першої про визнання недійсним пункту 1.4 кредитного договору № 206.190.72490 від 19.12.2015 р. укладеного між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_4 правильним.

Посилання на додану до апеляційної скарги копію постанови апеляційного суду Херсонської області від 21 грудня 2017 року де ПАТ «Ідея Банк» виступає відповідачем в аналогічній справі за позовом про визнання кредитного договору недійсним, в якому позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог спростовується постановою Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 562/592/16-ц провадження № 61-1996св18, в якій чітко вказана правова позиція щодо даної категорії справ.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інших доводів які б спростували правильні висновки суду першої інстанції апеляційна скарга в собі не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови, якою відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: __ ___ __