Ухвала суду № 7437338, 17.12.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2-а-2000/08/5/0170

17.12.09 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Шереніна Ю.Л.,

суддів           Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В.                      при секретарі судового засідання          Петрашова Ю.Б. за участю:

від позивача: Кириченко С. В., довіреність №03-09/509 від 21.09.2009,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д. В.) від 22.06.2009 у справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Титан" (Північна промзона, місто Армянськ, Автономна Республіка Крим, 96012)

до відповідача - Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Північна, 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправними, скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання нечинними рішень контролюючого органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000052200/2 від 27.05.2008 на суму 920819,23грн., №0000062200/2 від 27.05.2008 на суму 1360,00грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесені податковим органом незаконно та необґрунтовано.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.06.2009 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Титан" задоволений повністю: рішення Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000052200/2 від 27.05.2008 та №0000062200/2 від 27.05.2008 визнані протиправними та скасовані; з Державного бюджету України на користь позивача стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 03,40грн. (а. с. 144-150, том 2).

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в який ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції, прийняття нового рішення про відмову у позові, з посиланням на те, що судом першої інстанції при винесені постанови порушені норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання 17.12.2009 відповідач явку представника не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Частиною першою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В період з 28.11.2007 по 25.12.2007 податковим органом проведено виїзну комплексну планову перевірку Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Титан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007, про що складено Акт перевірки №1009/23-0/05762329 від 24.12.2007 (а. с. 32-86, том 1).

В Акті перевірки крім інших зафіксовані порушення позивачем:

- статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що виразилось в порушенні законодавчо встановлених термінів здійснення імпортних операцій по контрактам;

- статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", що виразилось в порушенні термінів надання до ГУ НБУ в АР Крим декларацій про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту України та знаходяться за її межами, станом на 01.10.2006, на 01.01.2007, на 01.04.2007, на 01.07.2007.

На підставі Акту перевірки за перелічені порушення 14.01.2008 відповідачем винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000052200/0 на суму 920819,23грн., №0000062200/0 на суму 1360,00грн.

За наслідками апеляційного узгодження скарги позивача залишені без задоволення, 27.05.2008 контролюючим органом прийняти рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000052200/2 на суму 920819,23грн., №0000062200/0 на суму 1360,00грн.

З вказаними рішеннями податкового органу позивач не згодний з підстав їх незаконності та необґрунтованості.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході аналізу перевіряючими виконання зовнішньоекономічних контрактів (імпортні операції) виявлено наявність дебіторської заборгованості у наступних випадках:

- по контракту №818 від 27.02.2001, укладеному з фірмою "S.A.R." (Франція), - в сумі 90 доларів США (а. с. 72, том 1),

- по контракту №885 від 21.03.2003, укладеному з фірмою "EASTEK INC." (Нью-Йорк, США), - в сумі 54131,93 доларів США (а. с. 72, том 1),

- по контракту №1429 від 17.07.2003, укладеному з фірмою "EASTEK INC." (Нью-Йорк, США), - в сумі 57786,96 доларів США (а. с. 73, том 1),

- по контракту №816 від 24.03.2004, укладеному з фірмою "EASTEK INC." (Нью-Йорк, США), - в сумі 36916,21 доларів США (а. с. 74, том 1),

- по контракту №85 від 03.01.2003, укладеному з фірмою "RAWMATIMPEX s.a.r.l." (Ливан), - в сумі 8257,08 доларів США (а. с. 75, том 1),

- по контракту №2793 від 19.12.2003, укладеному з фірмою "RAWMATIMPEX s.a.r.l." (Ливан), - в сумі 79402,81 доларів США (а. с. 76, том 1),

- по контракту №18/1 від 03.01.2003, укладеному з компанією KRULL Corp. (США), - в сумі 27800 доларів США (а. с. 77, том 1),

- за отримані послуги від фірми "AZIZ BOUSLAMIT Mission Conseil" (Марокко), - в сумі 450 доларів США (а. с. 78, том 1),

- за отримані послуги від фірми "SQUARE, Lyon" (Франція), - в сумі 640 євро (а. с. 78, том 1).

Стосовно питання наявності заборгованості у позивача по контракту №818 від 27.02.2001, укладеному з фірмою "S.A.R." (Франція), судом першої інстанції встановлено та не спростовується наданими сторонами по справі доказами, що заборгованість за розрахунками по вказаному контракту списана позивачем по закінченню строку позовної давності, про що складений відповідний акт списання, що не суперечить чинному законодавству.

Належних доказів в підтвердження обґрунтованості нарахування позивачу пені в сумі 497,67грн. за порушення термінів здійснення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності по контракту №818 від 27.02.2001 суду не представлено.

В частині виконання зовнішньоекономічних контрактів, укладених позивачем з фірмами "EASTEK INC." (Нью-Йорк, США), "RAWMATIMPEX s.a.r.l." (Ливан), судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до умов контрактів товар (ільменітовий концентрат, фосфорити) постачався на умовах CFR, CIF (Інкотермс - 2000) до українського порту та відвантаження товару повинно здійснюватись згідно Зводу звичаїв та Правил, встановлених для українських портів Чорного моря.

Термін "CFR" (Інкотермс - 2000, вартість і фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Під терміном "CIF" (Інкотермс - 2000, вартість, страхування і фрахт) розуміється, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями. що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. На продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Згідно з частиною першою статті 668 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар.

Судом першої інстанції з'ясовано, що постачання товару (ільменітовий концентрат, фосфорити) проведено з оформленням відповідних коносаментів, комерційних інвойсів, вантажних маніфестів з відмітками митного органу. Виконання сторонами в повному обсязі покладених на них контрактних зобов`язань підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті, вантажно-товарними деклараціями форми МД-2, актами виконаних робіт. Норми природного збитку товару (ільменітового концентрату, фосфоритів), які допустимі при навантажувально-розвантажувальних і перевалочних роботах, підтверджені експертними висновками Регіональної Торговельно-промислової палати, які представлялися позивачем при перевірці.

Таким чином, факти поставки товару в обумовленій контрактами кількості підтверджується відповідними документами, виявлені розбіжності, які виникли при проведенні навантажувально-розвантажувальних робіт товару на митній території України, знаходиться в межах, встановлених для природного збитку. Правові підстави вважати недопоставкою природний збиток, що стався у позивача на митній території України, відсутні.

Судовою колегію приймається до уваги, що питання порушення позивачем законодавче встановлених термінів здійснення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності за контрактами №885 від 21.03.2003 та №1429 від 17.07.2003 про купівлю-продаж ільменітового концентрату, укладеними позивачем з фірмою "EASTEK INC." (Нью-Йорк, США), досліджувалось при розгляді Господарським судом Автономної Республіки Крим справи №2-25/113-2006 (суддя Маргарітов М.В., постанова суду від 14.03-03.04.2006) за позовом Державної акціонерної компанії "Титан" до Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, справи №2-19/10235-06А/5002 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Титан" до Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень (суддя Мокрушин В.І., постанова суду від 26.01.2009). Зазначені судові рішення набрали законної сили. При розгляді вказаних справ встановлено відсутність правових підстав для нарахування пені за порушення позивачем термінів здійснення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності при виконанні контрактів №885 від 21.03.2003 та №1429 від 17.07.2003.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками, яких дійшов суд першої інстанції щодо безпідставного нарахування ВАТ "ДАК "Титан" пені за порушення термінів розрахунків по зовнішньоекономічним контрактам з фірмами "EASTEK INC." (Нью-Йорк, США), "RAWMATIMPEX s.a.r.l." (Ливан) на загальну суму 759574,60грн.

При перевірці дотримання позивачем вимог валютного законодавства при імпорті послуг при взаємовідносинах позивача з компанією KRULL Corp. (США), фірмами "AZIZ BOUSLAMIT Mission Conseil" (Марокко), "SQUARE, Lyon" (Франція) відповідачем виявлені порушення позивачем вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у зв`язку з чим згідно зі статтею 4 вказаного Закону нарахована пеня на загальну суму 160746,96грн.

Позивач заперечував проти тверджень відповідача в Акті перевірки про наявність дебіторської заборгованості по оплаті послуг, про відсутність актів виконаних робіт за отриманими послугами, наполягав на тому, що у нього є всі первинні документи, які підтверджують надання вищепереліченими нерезидентами послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, при взаємовідносинах з переліченими нерезидентами заборгованості по зовнішньоекономічної діяльності по даним бухгалтерського обліку встановлено не було.

За правилами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних доказів наявності правових підстав для нарахування позивачу пені в сумі 160746,96грн. відповідачем суду не надано.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій на суму 1360,00грн. за порушення термінів декларування валютних цінностей ВАТ "ДАК "Титан" судова колегія виходить з наступного.

За наслідками виїзної комплексної планової перевірки відповідачем зроблено висновок, що ВАТ "ДАК "Титан" безпідставно не задекларовано прострочену дебіторську заборгованість по контрактам з "EASTEK INC." (Нью-Йорк, США), "RAWMATIMPEX s.a.r.l." (Ливан), за отримані послуги від компанії KRULL Corp. (США), фірм "AZIZ BOUSLAMIT Mission Conseil" (Марокко), "SQUARE, Lyon" (Франція).

Оскільки наявність виявленої протягом перевірки позивача контролюючим органом дебіторської заборгованості не підтверджена відповідачем належними доказами, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для застосування відповідальності, встановленої статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, на думку судової колегії є правомірним.

Довід відповідача, що обов`язковим документом, що підтверджує поставку товару на митну територію України за імпортним контрактом, є вантажна митна декларація типу ІМ-40, а наявність на момент перевірки у імпортера лише товаросупроводжувальніх документів з відбитком штампа "Під митним контролем" є підставою для стягнення з резидента пені, яка передбачена статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", є помилковим, виходячи з такого.

Згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 N574, вантажна митна декларація (ВМД) не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж (лист Держмитслужби України від 07.12.1995 N11/18-5435).

Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Разом з тим згідно з підпунктом 3.3 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 N136 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за N338/3631), уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажних митних декларації.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є вантажна митна декларація. Зазначеною вище Інструкцією встановлюється лише можливість її використання для зняття з контролю.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, пунктом 1 частини першої статі 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статі 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.06.2009 у справі №2-а-2000/08/5/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України з дати складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 грудня 2009 р.

Головуючий суддя          підпис                              Ю.Л.Шеренін

Судді           підпис                               Т.В. Дадінська підпис                               О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                             Ю.Л.Шеренін