Ухвала суду № 7436798, 06.01.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/142-6/143-6/144 (2а-2938/07) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" січня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бистрик Г.М., Мельничука В.П.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Новойл” до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ „Новойл” звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0006892304/0 від 10.08.2007 року з податку на додану вартість на суму 6344986,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 317249,00 грн.; № 0006882304/0 від 10.08.2007 року з податку на додану на суму 57599699,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 56417339,00 грн.; № 0006872304/0 від 10.08.2007 року з податку на прибуток на суму 9318534,00 грн., з яких за основним платежем 4887621,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4430913,0 грн..

Постановою суду від 05.02.2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Печерському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва здійснена виїзна планова перевірка ТОВ „Новойл” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року.

За наслідками виїзної планової перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що внаслідок віднесення до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість витрат з придбання послуг по забезпеченню мір схоронності вантажу згідно договору № 10017 від 01.01.2004 року, укладеного з ЗАТ «ТД «Укртатнафта», TOB «Новойл»завищено валові витрати та податковий кредит підприємства з ПДВ.

ДПІ у Печерському районі м. Києва зроблений висновок про те, що операції з придбання послуг по забезпеченню мір по схоронності вантажу не використовувались у власній господарській діяльності позивача. Внаслідок виявлених порушень в акті перевірки встановлено заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток та заниження податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з чим ТОВ «Новойл» донараховано до сплати податок на прибуток та податок на додану вартість.

Також відповідачем зроблено висновок, що позивачем завищено валові витрати та податковий кредит підприємства з ПДВ внаслідок віднесення до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість витрат з придбання послуг по відвантаженню залізничним транспортом бензолу за договором № 3566д/05 від 21.07.05 р., укладеним з ЗАТ СП «Фобос».

За результатами перевірки відповідач встановив, що позивачем занижено базу оподаткування на суму 60293 407,00 грн. при здійсненні операцій по поставці нафтопродуктів по цінах, нижчих за звичайні за 2006 рік.

Крім того, згідно з висновками акту перевірки № 443/23-4/32207791 від 30.07.2007 року позивачем в 1 кварталі 2006 року завищено валові витрати та податковий кредит підприємства з ПДВ внаслідок віднесення до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість витрат зі сплати агентської винагороди Агенту (TOB «Союз Торг Сервіс»), які не використовувались у власній господарській діяльності.

Висновки відповідача обґрунтовані тим, що TOB «Новойл»до валових витрат віднесено суму агентської винагороди (TOB «Союз Торг сервіс») за договором №06/03/Н від 03.01.06 р., яка виплачена Агенту із розрахунку 2% від суми реалізації (без ПДВ) за договорами поставок, які TOB «Новойл»укладено за допомогою Агента до початку дії договору, укладеного з Агентом. Внаслідок виявлених порушень в акті перевірки встановлено заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток та заниження податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з чим позивачу донараховано до сплати податок на прибуток та податок на додану вартість.

На підставі даного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва винесені податкові повідомлення –рішення № 0006892304/0, № 0006872304/0, № 0006882304/0 про визначення суми податкового зобов’язання:

- зі сплати податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових санкції) 9318534,0, з яких 4887621,0 грн. основного платежу з податку на прибуток та 4430913,00 грн. штрафних санкцій, суми податкового зобов’язання

- зі сплати податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових санкції) 114017038,00 грн., з яких 57599699,00 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 56417339,00 грн. штрафних санкцій;

- зменшення суми бюджетного відшкодування, у зв’язку з чим зобов’язано сплатити податок на додану вартість у розмірі 6344986,00 грн., штрафних фінансових санкцій в розмірі 3172494, 00 грн.

За наслідками апеляційного узгодження вказаних податкових повідомлень –рішень скарги платника податків (позивача) були залишені без задоволення, внаслідок чого ДПІ у Печерському районі м. Києва були винесені податкові повідомлення –рішення від 10.08.2007 року за №0006872304/0, № 0006882304/0, № 0006892304/0.

В обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень –рішень відповідач зазначив:

- по податковому повідомленню рішенню від 10.08.07 р. № 0006872304/0 відносно донарахування податку на прибуток: позивач після передачі товару вже не є власником товару, тому і не може нести будь-яких зобов’язань по супроводженню та охороні вантажу. Крім того, операції з придбання послуг по забезпеченню мір по схоронності вантажу не компенсувались покупцями та не призвели до отримання доходу TOB «Новойл», так як TOB «Новойл»(Продавець) здійснено реалізацію нафтопродуктів за договорами, умовами яких встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA-станція Кагамлицька, за якими, на думку відповідача, Продавець не несе зобов'язань по перевезенню та страхуванню товару; не визначено, що TOB «Новойл»несе додаткові витрати, пов'язані з забезпеченням мір по схоронності вантажу під час транспортування до вантажоотримувача, вказаного Покупцем. На підставі вищевикладеного, в акті перевірки встановлено порушення пункту 5.1 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94 та підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відносно порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо невірного віднесення до складу валових витрат вартості послуг по організації відвантаження залізничним транспортом бензолу відповідач зазначив, що організація відвантаження бензолу залізничним транспортом здійснювалась одночасно двома виконавцями, а саме: ЗАТ „ТД „Укртатнафта” та ЗАТ СП „Фобос”. Підтвердженням цього слугували податкові накладні та акти прийому-передачі. Також відносно донарахування податку на прибуток у зв’язку з неправомірним віднесенням суми агентської винагороди, що не пов’язана з господарською діяльністю позивача, зазначено, що договори купівлі-продажу, які укладені за даними позивача, були насправді укладені позивачем ще до початку дії агентської угоди, та те, що директор ТОВ „Союз Торг Сервіс” не знав про вказані угоди.

- по податковому повідомленню –рішенню від 10.08.07. р. № 0006882304/0 відносно донарахування податку на додану вартість у зв’язку з реалізацією позивачем нафтопродуктів протягом 2006 року по цінам, нижчим за звичайні, відповідач зазначив, що ним під час перевірки було використано інформацію про ціни на нафтопродукти, що склалися на внутрішньому ринку України у 2006 році, та були надані Полтавською торгово-промисловою палатою згідно листа від 03.05.2007 року № 24.14-18/268 та проведений порівняльний аналіз між цінами позивача та наданими Полтавською ТПП цінами.

- по податковому повідомленню рішенню від 10.08.07. р. № 0006892304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: обґрунтовуючи правомірність винесення цього рішення, відповідач зазначив, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ, який утворився в результаті оплати послуг по забезпеченню мір схоронності вантажу, та в результаті придбання агентських послуг, які не пов’язані з господарською діяльністю.

Таким чином, відповідач вважає, що висновки акту перевірки щодо заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 4887621 грн., заниження податку на додану вартість у розмірі 57599699.00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ у розмірі 6344986,00 грн., завищення від’ємного значення різниці поточного (звітного) періоду до складу податкового періоду наступного звітного періоду декларації за березень 2007 року у розмірі 258819,00 грн. відповідають вимогам чинного законодавства.

Перевіркою також виявлено, що внаслідок віднесення до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартості витрат позивача з придбання послуг по забезпеченню мір схоронності вантажу згідно договору №10017 від 01.01.04 р., що укладений позивачем з ЗАТ «ТД «Укртатнафта», TOB «Новойл»завищено валові витрати та податковий кредит підприємства з ПДВ, операції з придбання послуг по забезпеченню мір по схоронності вантажу не використовувались у власній господарській діяльності підприємства.

Судом першої інстанції було встановлено, що висновки податкової інспекції щодо заниження відповідачем бази оподаткування податком на додану вартість у зв'язку з реалізацією нафтопродуктів за цінами, нижчими за звичайні не відповідають чинному законодавству.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками Окружного адміністративного суду м. Києва, що твердження податкового органу є помилковими та не підтверджуються матеріалами справи, з огляду на наступне:

Позивачем протягом періоду, що перевірявся, здійснювалася поставка нафтопродуктів на підставі Генеральних договорів на поставку нафтопродуктів, укладених позивачем з покупцями.

Відповідно до предмету Генеральних договорів поставки, укладених між позивачем та його покупцями, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами договору та додаткових угод до нього.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону № 334/94 –валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 4.2 Генеральних договорів, за якими позивач постачає товар покупцям, товар поставляється Покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначена додатковими угодами на умовах: FCA - станція Кагамлицька ПЗД; EXW - франко-термінал AT «Укртатнафта»(Виробник); EXW - нафтобаза зберігання; EXW - франко-термінал AT «Укртатнафта»естакада наливу (Виробник). В цьому ж пункті зауважено, що конкретна умова поставки визначається в додатковій угоді. В пункті 4 додаткових угод до Генеральних договорів поставки нафтопродуктів визначено умови поставки нафтопродуктів за цими договорами - FCA станція Кагамлицька.

Згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс»в редакції 2000 року, видання МТП № 560, які введені в дію з 01.01.2000 р. (надалі - правила «Інкотермс»), термін FCA «франко-перевізник»означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Отже, термін FCA «франко-перевізник»вимагає від продавця доставки товару для перевезення відповідно до вказівок покупця.

Пунктом 4.6 розділу 4 «Умови поставки»зазначених Генеральних договорів поставки нафтопродуктів встановлено, що послуги по відвантаженню та доставці товару до станцій призначення, зазначених Покупцем, надаються Вантажовідправником - ЗАТ «Торговий Дім «Укртатнафта». В цьому ж пункті встановлено, що тут і в подальшому сторони під Вантажовідправником розуміють фірму-екпедитора послуг, з якою Постачальник від свого імені та за свій рахунок уклав договір на надання транспортно-експедиційних послуг у відповідності з Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.04 р. №1955-IV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»складовою частиною транспортно-експедиторських послуг є перевезення вантажів, яке можуть виконувати перевізники та експедитори. Умовами Генеральних договорів поставки нафтопродуктів, які укладено між TOB «Новойл»(Постачальник) та Покупцями, передбачено, що однією з умов поставки товару є укладання TOB «Новойл»(Постачальником) від свого імені та за свій рахунок з Вантажовідправником ЗАТ «Торговий Дім «Укртатнафта»договору на надання транспортно-експедиційних послуг, до яких можуть бути включені послуги по перевезенню.

Тобто, відповідно до умов Генеральних договорів на поставку нафтопродуктів, що укладені між TOB «Новойл»(Постачальник) та Покупцями, на TOB «Новойл»покладено витрати з надання транспортно-експедиційних послуг, в тому числі:

витрати на перевезення товару, які відшкодовуються Покупцями;

витрати на забезпечення мір по схоронності вантажу, відшкодування яких не передбачено умовами зазначених договорів.

Відповідно до норм статті 3 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.03 р. під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Діяльність TOB «Новойл», що реалізує товар відповідно до умов Генеральних договорів на поставку нафтопродуктів, направлена на отримання доходу, що підтверджено висновками судово-економічної експертизи у господарський справі № 3823/3824/3825 від 15.08.2008 р.

Отже, у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вся діяльність TOB «Новойл»відповідно до умов Генеральних договорів на поставку нафтопродуктів, в тому числі, і придбання послуг із забезпечення охорони товарів у складі експедиційних послуг, підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу. Господарська діяльність, яка направлена на отримання доходу, не можлива без відповідних витрат.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - Положення (стандарт) 16), яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства.

За умовами Генеральних договорів на поставку нафтопродуктів, що укладені між TOB «Новойл»(Постачальник) та Покупцями, та договору №10017 від 01.01.04 р., що укладений між TOB «Новойл»(Замовник) та ЗАТ «ТД Укртатнафта»(Виконавець), на TOB «Новойл»покладено витрати з надання транспортно-експедиційних послуг, в тому числі, витрати на забезпечення мір по схоронності вантажу.

Отже, придбання TOB «Новойл»послуг, пов'язаних з охороною нафтопродуктів, що поставляються за Генеральними договорами, які укладено між TOB «Новойл»(Постачальник) та Покупцями, є витратами TOB «Новойл», так як згідно з умовами Генеральних договорів на поставку нафтопродуктів саме на TOB «Новойл»покладено витрати на забезпечення мір по схоронності вантажу. Вартість зазначених послуг не може бути компенсованою покупцями нафтопродуктів, оскільки, згідно з домовленостями між сторонами Генеральних договорів, ці витрати несе TOB «Новойл»(Постачальник), і саме за таких умов сформована договірна ціна нафтопродуктів.

Таким чином, витрати на забезпечення мір по схоронності вантажу компенсуються покупцями товару у складі вартості продукції, що поставляється позивачем за Генеральними договорами.

Згідно умов договору №10017 від 01.01.04 р., що укладений між TOB «Новойл»(Замовник) та ЗАТ «ТД Укртатнафта»(Виконавець) для оплати наданих послуг ЗАТ «ТД «Укртатнафта»представляє ТОВ «Новойл»наступні документи: рахунки-фактури, податкові накладні з розшифровками до них, акти звірок взаємних розрахунків, що фіксують факт надання таких послуг.

У відповідності до п.п. 7.4.1, п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Законом передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

За таких обставин, витрати позивача у сумі 18 008 292,00 грн. по здійсненню заходів (мір) по охороні вантажу під час проведення процедур по відвантаженню нафтопродуктів до приймання перевізником вантажу для перевезення, сплачені на користь ЗAT «ТД «Укртатнафта»по договору №10017 від 01.01.04 р., є витратами TOB «Новойл», пов'язаними із господарською діяльністю, понесеними у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції. Під час перевезення нафтопродуктів залізницею від станції Кагамлицька до кінцевого вантажоотримувача позивачу дійсно вже не належало право власності на цей товар, однак у TOB «Новойл»згідно з умовами Генеральних договорів поставки нафтопродуктів залишався обов'язок з надання транспортно-експедиційних послуг, в тому числі, і послуг по забезпеченню мір по схоронності вантажу до станції призначення. За таких обставин, зазначені витрати включаються до складу валових витрат.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»витрати з податку на додану вартість, що сплачений (нарахований) у складі вартості послуг по забезпеченню мір по схоронності вантажу за договором №10017 від 01.01.04 р., укладеним позивачем з ЗАТ «ТД «Укртатнафта», за період 2006 рік - 1 квартал 2007 рік у розмірі 3601658,00 грн. (18008292,00 грн. х 20%) підлягають віднесенню до податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного періоду.

Між позивачем (Замовник) та ЗАТ СП «Фобос»(Виконавець) укладено договір № 3566д/05 від 21.07.05 р., відповідно до предмету якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги по організації відвантаження залізничним транспортом продукції, що належить Замовнику, зокрема, бензолу, сольвенту, який знаходиться в резервуарах парку Виконавця, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги, що надаються.

Крім того, між ЗАТ «ТД Укртатнафта»(Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір №10017 від 01.01.04 р., відповідно до предмету якого Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ЗАТ «ТД «Укртатнафта») зобов'язується надавати Замовнику послуги по прийому нафтової сировини, наливу та відвантаженню нафтопродуктів.

Пунктом 3.1 розділу 3 договору №10017 від 01.01.04 р. передбачено, що ЗАТ «ТД «Укртатнафта»здійснює відвантаження нафтопродуктів Замовника залізничним транспортом шляхом здіснення наступних дій: подача залізничних цистерн під налив від станції Кагамлицька ПЗД до естакад наливу та назад; зважування нафтопродуктів; пломбування ЗПУ залізничних цистерн; оформлення документів на відвантаження; передача цистерн перевізнику вантажів на станції Кагамлицька ПЗД для їх подальшого транспортування. Пунктами 3.4.7 та 3.4.8 розділу 3 договору №10017 від 01.01.04 р. передбачено, що ЗАТ «ТД «Укртатнафта»забезпечує прийом, розміщення та збереження власних та орендованих цистерн на ст. Кагарлицька ПЗД у відповідності із графіком відвантаження.

Співставлення вищезазначених умов договорів, які укладені позивачем з ЗАТ СП «Фобос» та ЗАТ «ТД «Укртатнафта»стосовно послуг, що надаються Виконавцями за цими договорами Замовнику, свідчить про те, що при відвантаженні одного й того ж самого вантажу Виконавці відповідно до умов Договорів № 3566/05 від 21.07.05 р. та № 10017 від 01.01.04 р. надають послуги, які є різними та не дублюються. Зазначений висновок підтверджується висновком № 3823/3824/3825 судово-економічної експертизи від 15 серпня 2008 року.

У наданих на дослідження актах прийому-передачі виконаних робіт до договору № 3566д/05 від 21.07.05 р. зазначено, що Виконавцем, ЗАТ СП «Фобос», виконані у відповідності з договором послуги по організації відвантаження бензолу.

Відповідно до актів прийому-здачі виконаних робіт до договору №10017 від 01.01.04 р. Виконавець (ЗАТ «ТД «Укртатанафта») надав позивачу послуги по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів залізничним транспортом належним чином та в повному обсязі.

За п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До валових витрат підприємства відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Отже, витрати на оплату послуг по організації відвантаження залізничним транспортом бензолу, що надані позивачу в 2006 році ЗАТ СП «Фобос»відповідно до умов договору № 3566д/05 від 21.07.05 р., у розмірі 550442,00 грн. є витратами TOB «Новойл», пов'язаними із господарською діяльністю, понесеними у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), та відносяться до валових витрат TOB "Новойл" як компенсація вартості послуг, які в подальшому використовувались у власній господарській діяльності.

Витрати на оплату послуг, наданих позивачу ЗАТ «ТД «Укртатнафта»по договору №10017 від 01.01.04 р. є витратами TOB «Новойл», пов'язаними із господарською діяльністю, понесеними у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), та відносяться до валових витрат TOB "Новойл" як компенсація вартості послуг, які в подальшому використовувались у власній господарській діяльності.

Відтак, включення до валових витрат TOB «Новойл»за 2006 рік вартості послуг ЗАТ СП „Фобос” у розмірі 550442,00 грн. за зазначеними операціями відповідає нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно визначення, наведеного в пункті 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відтак, в акті перевірки №443/23-4/32207791 від 30.07.07 р. заниження TOB «Новойл»за період 2006 рік - 1 квартал 2007 року об'єкту оподаткування з податку на прибуток внаслідок завищення TOB «Новойл»за 2006 рік валових витрат на 550442,00 грн. за операціями по організації відвантаження бензолу залізничним транспортом за договором № 3566д/05 від 21.07.05 р., укладеним з ЗАТ СП «Фобос», і донарахування у зв'язку з виявленим порушенням податкових зобов'язань з податку на прибуток, нормативно та документально не підтверджується.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 та пункту 1.4. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»операції з придбання послуг по організації відвантаження бензолу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Зважаючи на вищевикладене, встановлене в акті перевірки №443/23-4/32207791 від 30.07.07 р. за період 2006 рік - 1 квартал 2007 року заниження TOB «Новойл»податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок завищення податкового кредиту на 110088,00 грн. за зазначеними операціями і донарахування у зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на додану вартість, нормативно та документально не підтверджується.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для донарахування відповідачем позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість за зазначеними вище операціями та про безпідставність нарахування у зв’язку з цим штрафних санкцій.

Оцінюючи доводи відповідача відносно донарахування податку на прибуток у зв’язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат позивача суми агентської винагороди, сплаченої на користь ТОВ «Союз Торг Сервіс ЛТД»колегія суддів звертає увагу на таке.

Позивачем 03.01.2006 року укладений агентський договір № 06/03Н з ТОВ „Союз Торг Сервіс ЛТД”.

На підставі вказаного договору у першому кварталі 2006 р. позивачем здійснені виплати агентської винагороди на користь ТОВ „Союз Торг Сервіс ЛТД” у розмірі 991755,00 грн. (без ПДВ) із розрахунку 2% від суми реалізації товару за договорами, що укладені з потенційними покупцями нафтопродуктів.

Відповідач зробив висновок, що позивачем не сплачений податок на прибуток підприємств внаслідок завищення ТОВ „Новойл” за 1 квартал 2006 р. валових витрат на суму агентської винагороди у розмірі 991755,00 грн. (без ПДВ), що виплачена (нарахована) ТОВ „Союз Торг Сервіс ЛТД” (Агент) із розрахунку 2% від суми реалізації товару за договорами, що укладені з потенційними покупцями нафтопродуктів відповідно до агентського договору № 06/03/4 від 03.01.2006 р., та заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість внаслідок завищення податкового кредиту на 198351,00 грн. за зазначеними операціями. У зв’язку з цим позивачу було донараховано податкові зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Судова колегія приходить до однозначного висновку, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що між сторонами до укладання зазначеного договору вже існували взаємовідносини, які оформлені договором про наміри, предметом якого є укладання у подальшому агентського договору.

Доказами існування правовідносин до укладання агентського договору є наявні в матеріалах справи лист-пропозиція позивача від 26.12.2005 року, лист-відповідь ТОВ «Союз Торг Сервіс ЛТД»№ 1/27-12/05 від 27.12.2005 року, оформлені відповідно до вимог ЦК України. Також у матеріалах справи міститься безпосередньо договір про наміри з істотними умовами, які дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору згідно ч.2. ст. 182 ГК України, та додаткова угода до агентського договору за № 1 від 03.01.2006 року.

Даною додатковою угодою, а саме п.1, передбачено, що умови Агентської угоди поширюють свою дію на відносини Сторін, що виникли з 27 грудня 2005 року.

Відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного Кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.

Отже, дана додаткова угода відповідає нормам цивільного законодавства та підтверджує волевиявлення сторін щодо попередніх взаємовідносин.

Відповідач заперечень з цього приводу не надав.

Згідно ст.626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За таких обставин, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договірні відносини між сторонами (позивачем та ТОВ «Союз Торг Сервіс ЛТД») почали існувати фактично з 26.12.2005 року.

Відносно посилання відповідача на пояснення директора ТОВ „Союз Торг Сервіс ЛТД” щодо непричетності його до укладання даних угод, суд першої інстанції з урахуванням ст.. 70 КАС України обґрунтовано не прийняв їх до уваги, оскільки відповідно до ст. 97 КПК України процесуальне рішення відносно пояснень директора не прийнято.

У зв’язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що витрати позивача на оплату агентської винагороди на користь ТОВ «Союз Торг Сервіс ЛТД»відносяться до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість, сплачені у складі такої винагороди, включаються до податкового кредиту позивача.

Оцінюючи доводи відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість за періоди 2006 рік - 1 квартал 2007 року внаслідок заниження в 2006 році бази оподаткування на 60293 407,00 грн. при здійсненні операцій з поставки нафтопродуктів по цінам, нижчим за звичайні, колегія суддів звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у вказаний період позивач здійснював поставку нафтопродуктів за Генеральними договорами поставки нафтопродуктів, які укладені між позивачем (Постачальник) та Покупцями (надалі - Генеральні договори, Генеральні договори поставки нафтопродуктів). Відповідно до предмету Генеральних договорів Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до пункту 4.2 зазначених Генеральних договорів, товар поставляється Покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначена додатковими угодами на умовах: FCA - станція Кагамлицька ПЗД; EXW - франко-термінал AT «Укртатнафта»(Виробник); EXW - нафтобаза зберігання; EXW франко-термінал AT «Укртатнафта»естакада наливу (Виробник). В цьому ж пункті обумовлено, що конкретна умова поставки визначається в додатковій угоді.

В пункті 4 наданих на дослідження додаткових угод (аналогічні за змістом) до зазначених Генеральних договорів поставки нафтопродуктів визначено: умови поставки нафтопродуктів за цими договорами - FСА станція Кагамлицька ПЗД; номенклатура нафтопродуктів, що поставляються; обсяги поставки; ціна товару.

Законодавство України про ціноутворення складається з Закону України «Про ціни і ціноутворення»№ 507-ХІІ від 03.12.90 р. зі змінами і доповненнями та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього. Згідно статті 2 вищезазначеного Закону, дія цього закону поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Відповідно до статей 6 та 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Нормами Господарського кодексу України встановлено, що підприємство самостійно планує свою діяльність і відносини з іншими підприємствами.

Так, згідно статті 42 Господарського Кодексу України № 436-ІV від 16.01.03 р., підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1.18. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97 р. встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Нормами підпункту 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено протилежне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином, якщо не доведено протилежне, то договірна ціна вважається звичайною та такою, що відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Крім того, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору (п.п.1.20.6).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (п.п. 1.20.8).

В матеріалах справи наявний лист-запит №02/04-572 від 01.08.07 р., який TOB «Новойл»направлено до Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків (надалі - Держзовнішінформ) з проханням надати висновок на предмет відповідності ринковому рівню цін реалізації нафтопродуктів на внутрішньому ринку України в 2006 році.

У відповідь на запит №02/04-572 від 01.08.07 Держзовнішінформ повідомило, що приймаючи до уваги інформацію (лист №02/05-638 від 05.09.07 р.) щодо ціноутворення, виходячи із рівня та динаміки рівня цін на європейському ринку, при імпорті в Україну, при експорті з України та цін за пропозиціями на постачання на внутрішній ринок в оптовій торгівлі, роздрібного рівня цін на ринку України, є підстави вважати, що рівень цін, наведений в листі TOB «Новойл»№02/04-572 від 01.08.07 р., відповідає кон'юнктурі ринку при реалізації нафтопродуктів крупним споживачам (лист №7/425 від 07.09.07 р.).

Крім того, законодавчо встановлено (п. 1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що всі наведені вище норми п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з метою визначення податковим органом податкових зобов'язань платника податку внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, яка була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 року № 697, втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 788 від 20.08.2005 року. Тобто на дату складання акту перевірки позивача методика була відсутня. Тому у податкового органу немає підстав для визначення податкових зобов'язань за непрямими методами. Тобто, з набранням чинності Законом України №1830-IV від 22.06.04 року та за відсутності затвердженої законом методики, донарахування контролюючими органами податків за непрямими методами є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платника податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що визначення бази оподаткування від реалізації позивачем продукції згідно умов Генеральних договорів поставки нафтопродуктів виходячи саме з договірних цін, відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо належного обґрунтування позивачем своїх позовних вимог.

Колегія суддів також вважає, що при вирішенні даного спору судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального і процесуального права та вірно вирішено заявлений спір, а саме задоволено позов повному обсязі. При цьому апеляційна інстанція виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства с захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службовий осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевою самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. З ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вимоги даної норми КАС України, як в суді першої, так і апеляційної інстанції виконані не були.

За ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідач не довів правомірності донарахування позивачу сум податків та застосування до нього штрафних санкцій, відповідач діяв всупереч вимог Конституції та законів України, чим заподіяв шкоду законним правам і інтересам позивача, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судова колегія не встановила.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст, 2, 3,19, 21, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 11.01.2010 року.

Головуючий суддя: Судді: