Постанова № 74366537, 31.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Рівне

справа № 556/1079/17

провадження № 22-ц/787/922/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2

секретар судового засідання: Москалик Т.В.

учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»

відповідачі – Рафалівська селищна рада

ОСОБА_3

третя особа – Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області в складі судді Закревського Л.В. від 27 лютого 2018 року, ухваленого в 16 год. 01 хв. в смт.Володтимирець, повний текст якого виготовлено 2 березня 2018 року,

в с т а н о в и в :

10.07.2017 року ПАТ «Українська залізниця» звернулося в суд з позовом до Рафалівської селищної ради, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання незаконним рішення Рафалівської селищної ради від 23.06.2003 року №109, визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №978 від 11.12.2003 року та державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.03.2005 року.

Позов мотивований тим, що Державному територіально - галузевому об’єднанню «Львівська залізниця» при виготовленні документації, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками смуги відведення у адміністративних межах Рафалівської селищної ради Володимирецького р-ну Рівненської області виявлено, що на території Рафалівської селищної ради в смузі відведення залізниці: в районі 357 км пк 4 на відстані 40 м від головної колії з лівої сторони напрямку Ковель - Сарни знаходиться земельна ділянка підприємця ОСОБА_3, на яку виданий державний акт на право власності на земельну ділянку 25.03.2005 на площею 0,0327 га.

Разом з тим, на земельній ділянці смуги відведення, розміри якої визначені «ПЛАНом границ полосы жд. отвода линии Сарны-Ковель Львовской ж.д. в административных границах Рафаловского р-на Ровенской области от км -343+315 до км - 366» від 1957 року, розробленого проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці, розташована верхня будова колії, інвентарний №020122079, яка є державною власністю і перебуває на балансі ДТГО «Львівська залізниця», що є державним підприємством.

Стало відомо, що 23.06.2003 року рішенням Рафалівської селищної ради вирішено продати у власність підприємцю ОСОБА_3 земельну ділянку площею 327 кв.м., яка розташована в смт. Рафалівка по вул. Залізнична, 10 Володимирецького району Рівненської області для обслуговування магазину, на підставі якого 11.12.2003 року між Рафалівською селищною радою та підприємцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу зазначеної земельної ділянки для обслуговування магазину. Дана земельна ділянка повністю накладається на смугу відведення залізниці.

Рішення Рафалівської селищної ради за № 109 від 23.06.2003 року позивач вважає незаконним та недійсними договір купівлі продажу за №978 від 11.12.2003року і державний акт на право власності на земельну ділянку, що накладається на смугу відведення Залізниці, по вул. Залізничній, 10, смт Рафалівка, Володимирецького р-ну, Рівненської області, оскільки землі смуги відведення перебувають у державній власності та у приватну власність передаватись не можуть.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» у позові до Рафалівської селищної ради, ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання незаконним рішення Рафалівської селищної ради від 23.06.2003 року №109, визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №978 від 11.12.2003 року та державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.03.2005 року відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, оскільки після його смерті спадщину ніхто не прийняв, що свідчить про передчасність та необґрунтованість заявлених до нього вимог. Відмовляючи у позові до селищної ради, суд виходив з того, що остання у відповідності до своїх повноважень вправі була продавати вказану земельну ділянку ОСОБА_3, оскільки спірна земельна ділянка була продана за рахунок земель запасу селищної ради, а не за рахунок земель залізниці і при вчиненні таких дій право чи законні інтереси позивача не були порушені.

У поданій апеляційній скарзі позивач вважає рішення суду першої інстанції незаконним та не обґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що відповідно до ст.6 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.11 Закону України «Про транспорт» та ст.68 ЗК України спірна земельна ділянка належить до землі смуг відведення і яка станом на 1957рік, тобто на момент її відведення, не підлягала державній реєстрації та посвідченню права користування Державним актом.

Доводить, що суд не обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення ст.ст.79-1,186 ЗК України,2001року, які не діяли на момент відведення залізниці цієї земельної ділянки під смугу відведення, в межах якої збудована залізнична колія.

Зазначає, що судом невірно визначений предмет доказування у даній справі та не встановлено правового режиму спірної земельної ділянки, наявності у Рафалівської селищної ради прав розпоряджатися нею, виходячи із вимог ст.84, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України та Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності».

Помилковим вважає висновок суду першої інстанції про невідповідність технічної документації позивача нормам ст.186 ЗК України та про неналежність спірної земельної ділянки до смуги відведення залізниці, оскільки він не взяв до уваги обставини та підстави заявлених вимог, не дослідив та не оцінив надані докази.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове-про задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу Рафалівська селищна рада вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують. Зазначає, що межі земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні залізниці не встановлені, а технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель розроблялася з метою, зазначеною у пояснювальній записці, і, яка відповідно до ч.13 ст.186 ЗК України підлягає погодженню територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і, затверджується замовником техдокументації. Вважає, що оспорюване рішення ради прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Учасники справи у судове засідання не з’явилися. ПАТ «Українська залізниця», Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області та Рафалівська селищна рада належним чином повідомлені в день та час розгляду справи. Від останньої надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність її представника. Від позивача та третьої особи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідач ОСОБА_3В помер 24 березня 2017року, повістка згідно відмітки на повідомленні про вручення, отримана його дружиною.

Колегія суддів вважає, що у зв’язку з відсутністю клопотань ПАТ «Українська залізниця», Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про відкладення розгляду справи, її слід розглянути у відсутності учасників справи.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню, із закриттям провадження у справі, виходячи з наступного.

Встановлено, що 10.07.2017року (згідно штемпеля на конверті) позивач звернувся з цим позовом до суду, а 7 серпня 2017 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, в ході розгляду якої стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 помер 24 березня 2017року, про що свідчить актовий запис про смерть №13 від 24.03.2017 року, складений виконкомом Рафалівської селищної ради (ксерокопія свідоцтва про смерть серії 1-ГЮ №205693, виданого 24.03.2017року)

Згідно з частиною 4 статті 24 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно з частиною 1статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальне правонаступництво це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв’язку з вибуттям із процесу суб’єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов’язки попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Таким чином, процесуальне правонаступництво між відповідачем та його спадкоємцями у порядку статті 55 ЦПК України допускається, якщо на момент відкриття провадження у справі цивільна правоздатність відповідача не припинилася, про що суд першої інстанції правильно зазначив у своєму рішенні.

Спадкоємці померлого відповідача на момент відкриття провадження не є процесуальними правонаступниками у даній справі, а наявність правонаступництва у матеріальних правовідносинах має вирішуватися за позовом, заявленим безпосередньо до спадкоємців ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст.1281 ЦК України.

Діючим законодавством України не передбачено судового регулювання спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої припинено відповідно до приписів ч. 4 ст. 25 ЦК України, тому рішення суду в частині вимог до ОСОБА_3 підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Що стосується вимог до Рафалівської селищної ради, то слід зазначити наступне.

Згідно положень ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач; позивачем і відповідачем можуть бути фізичні особи і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

За вимогами ч. 2 ст. 50 ЦПК України участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Апеляційний суд вважає, що в спорі про визнання недійсним договору купівлі-продажу землі відповідачами є сторони, які підписали такий договір, а тому позивач повинен був звернутися до суду з позовом до відповідачів: Рафалівської селищної ради та спадкоємця(ів) ОСОБА_3, оскільки права і обов'язки відповідачів виникли з однієї підстави.

Згідно ч.1 ст. 33 ЦПК України (в редакції 2004року та ч.1 ст.51 ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017року) лише за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, суд може залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Таким чином, оскільки позивач заявив позов до Рафалівської селищної ради і не заявляв клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідачів спадкоємця(ців) ОСОБА_3, що прийняли спадщину, а суд за своєю ініціативою не може цього зробити, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, у задоволенні такого позову слід відмовити з цих підстав, що не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи всіх належних відповідачів.

На вказане суд першої інстанції не звернув уваги та поспішно дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача за їх безпідставністю.

Колегія суддів вважає, що оцінка доводів апеляційної скарги є передчасним, оскільки вони можуть бути предметом розгляду при новому розгляді справи у суді.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що відповідно до ст.376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню та з ухваленням по справі в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову в зв'язку з пред'явленням позову не до всіх відповідачів.

Понесені витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги слід віднести за рахунок Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382-384,390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення Рафалівської селищної ради від 23.06.2003 року №109, визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №978 від 11.12.2003 року та державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.03.2005 року закрити за п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" у задоволенні позову до Рафалівської селищної ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання незаконним рішення Рафалівської селищної ради від 23.06.2003 року №109, визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №978 від 11.12.2003 року та державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.03.2005 року відмовити.

Судові витрати, понесені по оплаті судового збору при подачі позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 10 400(десять тисяч чотириста) грн. віднести за рахунок Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_1

ОСОБА_2