Ухвала суду № 74358555, 31.05.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5231/18

Провадження № 2/161/2028/18

У Х В А Л А

31 травня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

розглянувши у підготовчому засіданні в місті Луцьку заяву представника позивача ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В:

05.04.2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ "ПУМБ", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

30.05.2018 року представник позивача звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 2437 від 07.11.2017 р., вчиненого Приватним нотаріусом ОСОБА_3, на обґрунтування вказавши, що наявні ризики того, що у разі продовження виконання стягнення з позивача, у випадку задоволення вищевказаного позову, виконання рішення буде істотно ускладненим, існує загроза утруднення повернення стягнутих грошових коштів, а тому наявні підстави для вжиття заходів його забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання заявника про забезпечення позову суд вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктами 2 та 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз'яснень Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, дане твердження базується на припущеннях.

Враховуючи вищезазначені положення ст.ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в п»ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала в повному обсязі складена 31 травня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_4