Постанова № 74351155, 30.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/285/17 Головуючий у 1-й інстанції: Дубина Л.А.

Провадження № 22-ц/778/1385/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

При секретарі : Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2017 року у справі за поданням заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_5 Аваль»,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року заступник начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ПАТ «ОСОБА_5 Аваль»

В обґрунтування вимог подання зазначено, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження по виконанню виконавчого листа виданого Василівським районним судом Запорізької області від 18.08.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» боргу в сумі 278 213, 28 дол. США та 171 205,11грн.

Посилаючись на наявність у особи невиконаних зобов’язань, покладених на неї судовими рішенням, а також вчинення боржником дій, які свідчать про свідоме ухилення від виконання обов’язків згідно рішення суду, державний виконавець просив тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов’язань, покладених судовим рішенням.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2017 року подання задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання нею своїх обов’язків за рішенням суду.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, вислухавши думку учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем наведено докази, які об’єктивно свідчать про те, що боржником навмисно вчиняються дії спрямовані на ухилення від виконання обов’язків.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Пунктом 5 ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням – до виконання зобов’язань.

Відповідно до п.18 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи за межі України - до виконання зобов’язань за рішенням.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання. У зв’язку з цим підлягає з’ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов’язання, або невиконання зумовлено об’єктивними причинами.

Під поняттям "ухилення від виконання зобов’язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов’язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об’єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до положень частини першої статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень державного виконавця.

В силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб’єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відкриття державним виконавцем виконавчого провадження за заявою стягувача ПАТ «ОСОБА_5 Аваль».

Також, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 була повідомлена про відкриття виконавчого провадження та про вчинення виконавчих дій. Доказів того, що ОСОБА_3 отримувала копію постанови про відкриття виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, за відсутності достовірних даних про ознайомлення ОСОБА_3 з відкритим виконавчою службою відносно неї виконавчим провадженням, відсутні підстави стверджувати, що боржник свідомо ухиляється від виконання судового рішення, і відповідно відсутні підстави для ухвалення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Отже, державний виконавець не довів та в матеріалах подання відсутні будь-які докази того, що боржник свідомо ухилявся від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням суду, а тому у суду не було передбачених законом підстав для обмеження останнього у праві виїзду за межі України та його тимчасового затримання.

Згідно статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому Протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров’я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Окрім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця або приватного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за участю державного (приватного)виконавця.

Тобто зазначена норма процесуального права передбачає присутність державного виконавця під час вирішення судом питання щодо обмеження у праві виїзду особи за межі України, і саме на нього за законом покладено обов’язок доведення обґрунтованості подання.

Однак, суд першої інстанції незважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів того, що боржник ОСОБА_3 ухиляється від виконання рішення суду, що свідчить про необґрунтованість подання державного виконавця, для з’ясування обставин, що послугували для внесення подання про тимчасове обмеження ОСОБА_3, у праві виїзду за кордон, не визнав явку державного виконавця обов’язковою, що призвело до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, ухвала суду є такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені подання.

Керуючись ст. ст. 376,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2017 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову за якою:

«У задоволенні подання заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_5 Аваль» - відмовити.»

Постанова є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 31.05.2018 року.

Головуючий:

Судді: