Постанова № 7431957, 21.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-83/09 Головуючий у 1-й інстанції: Суддя-доповідач: Денісов А.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2009 р.

№ 22-а-83/09

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді                    Денісова А.О.

Суддів:                              Ситнікова О.Ф.

Хрімлі О.Г.

при секретарі                              Поліщук О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

18.07.2008 року ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі – Підприємство) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2008 року № 0001562301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 року в задоволенні позову відмовлено. Приймаючи зазначене рішення, суд керувався листом ДПА України «Про податок на додану вартість» від 27.01.2007 року № 1453/7/16-151.7, відповідно до якого капітальні трансферти, що мають цільове призначення і надаються суб’єктам підприємницької діяльності, зокрема, на фінансування невиробничого (об'єктів соціально-культурного призначення) та виробничого будівництва, переоснащення, як участь у придбанні обладнання тощо, то кошти, що передаються з бюджетів розвитку в зазначених цілях, не включаються до валового доходу платників податку, оскільки їх одержання з бюджету прямо не пов'язане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави. В зв’язку з цим профінансовані за рахунок цих коштів товари (послуги) чи основні фонди не можуть вважатися придбаними безпосередньо платником, і суми податку на додану вартість, сплачені при їх придбанні, не можуть бути включені до складу податкового кредиту.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову про задоволення позову. На обґрунтування своїх вимог Підприємство зазначає, що при формуванні податкового кредиту воно керувалося роз’ясненнями ДПА України наданими у листі від 30.06.2006 року № 7193/6/16-1515/6. Вважає неправильним застосування норм матеріального права, а саме: ст.4 п.4.4 пп.4.4.1 та 4.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон), а також відповідних положень Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон про ПДВ).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство отримало капітальні трансферти, які спрямувало на будівництво основних засобів, придбання основних засобів, обладнання, оплату за виконані роботи, отримані послуги, що безпосередньо пов’язані з його господарською діяльністю.

29.05.2006 року Підприємство звернулося до ДПА України з листом про надання роз’яснень, чи мають вони право на податковий кредит при закупівлі обладнання, виконанні ремонту та реконструкції виробничих баз за рахунок коштів і держбюджету, які класифікуються по КЕКВ 2410 «Капітальні трансферти підприємствам», при наявності податкових накладних постачальників» (а.с. 65). У своєму листі від 30.06.2006 року № 7193/6/16-1515-6 ДПА України повідомила про можливість включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаним основним засобам за рахунок капітальних трансфертів. Керуючись вказаним роз’ясненням Підприємство включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбаним основним засобам за рахунок капітальних трансфертів на 1269581 грн.

З 28.03.2008 року по 16.05.2008 року ДПІ у м. Житомирі провела документальну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року. За результатами перевірки складений акт № 2857/23-01/32008278/0110 від 29.05.2008 року, відповідно до якого Підприємство порушило вимоги пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.9 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, в результаті чого зафіксовано заниження податку на додану вартість на суму 1275261 грн, в тому числі, грудень 2006 року – 1269581 грн. (занижено за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаним основним засобам за рахунок капітальних трансфертів). На цій підставі 10.06.2008 року ДПІ у м. Житомирі надіслало позивачу податкове повідомлення-рішення № 0001562301/0, згідно з яким визначена сума податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість 1912892 (основний платіж - 1275261 гривня та штрафні (фінансові) санкції 637631 гривня).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до податкового органу. У своєму рішенні від 07.07.2008 року ДПІ у м. Житомирі зазначила, що оскільки Підприємство при віднесенні до складу податкового кредиту ПДВ, відшкодованого за рахунок коштів капітальних трансфертів, спрямованих на будівництво основних засобів, придбання основних засобів, обладнання, оплату за виконані роботи, отримані послуги, що безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю зазначеного платника, користувалося податковим роз’ясненням ДПА України від 30.06.2006 року № 7193/6/16-1515-6, то відповідно вимог Закону воно не може бути притягнуте до відповідальності (а.с. 75), а тому штрафна санкція в розмірі 634791грн. (1269581 грн. х 50%) підлягають скасуванню.

З доводів Підприємства вбачається, що воно оскаржує донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1269581 грн. за рахунок зменшення податкового кредиту за грудень 2006 року. Нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість внаслідок виявлення перевіркою інших порушень на загальну суму 5680 грн. позивач не оскаржує.

Відповідно до пп.4.4.2 п.4.2 ст.4 Закону не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз’яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз’яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

При формуванні податкового кредиту Підприємство користувалося податковим роз’ясненням ДПА України від 30.06.2006 року № 7193/6/16-1515-6. За таких обставин в силу пп. 4.4.2 п. 4.2 ст.4 Закону штрафна санкція в розмірі 634791грн. (1269581 грн. х 50%) за заниження податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 1269581 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Бюджетний кодекс України в ст.9 дає визначення поняттю трансфертів як коштів, одержаних від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основ, тобто, отримавши трансферт, Підприємство стало розпорядником коштів.

Капітальні трансферти підприємство спрямувало на будівництво основних засобів, придбання основних засобів, обладнання, оплату за виконані роботи, отримані послуги, що безпосередньо пов’язані з його господарською діяльністю. Вказане підпадає під дію пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що Закон про ПДВ не передбачає особливостей щодо оподаткування операцій по придбанню основних засобів за рахунок державних цільових коштів, а тому оподаткування повинно проводитися на загальних підставах.

Висновки податкового органу і суду першої інстанції про заниження Підприємством податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 1269581 грн. ґрунтуються виключно на роз’ясненнях ДПА України. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, керувався виключно листом ДПА України «Про ПДВ» від 27.01.2007 року № 1453/7/16-1517. Проте, застосування даного роз’яснення є порушенням пп. 4.4.2 п. 4.2 ст.4 Закону, оскільки листом від 30.06.2006 року № 7193/6/16-1515-6 ДПА України надало Підприємству інші роз’яснення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Викладені вище обставини справи свідчать про порушення податковим органом і судом першої інстанції даного принципу.

За таких обставин, приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення, ДПІ у м. Житомирі діяло з порушенням вимог Закону і Закону про ПДВ, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001562301/0 від 10.06.2008 року підлягає скасуванню в частині нарахування податкових зобов’язань за грудень 2006 року на суму 1269581 гривень, які Підприємство правомірно включило до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаним основним засобам за рахунок капітальних трансфертів та нарахуванні штрафних санкцій на суму 634791грн. (1269581 грн. х 50%).

На підставі викладено та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без належного з’ясування обставин справи та порушенням норм матеріального права, керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 року скасувати та ухвалити нову про задоволення позову.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Житомирі від 10.06.2008 року № 0001562301/0 в частині визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість за основним платежем на суму 1269581 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 634791грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі постанова виготовлена 22.12.2009 року