Ухвала суду № 7431807, 22.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-40526/08 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Малинін В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" грудня 2009 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Малиніна В.В.

суддів:                     Маслія В.І., Данилової М.В.,

при секретарі: Демченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

           У травні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Київспецтранс» (далі – позивач, ВАТ «Київспецтранс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі – відповідач, ДПІ в Обухівському районі Київської області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області № 000821501/0/1938 від 28.09.2007р.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 07.04.2005р. отримав ліцензію Міністерства охорони навколишнього природного середовища на зберігання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини (АБ №103017). Строк дії ліцензії встановлений з 02.09.2004р. по 02.09.2007р. У зв'язку з цим він не був зобов'язаний отримувати дозвіл та ліміт на розміщення відходів протягом строку дії ліцензії. Крім того, Полігон № 5 віднесений до комунальній власності територіальної громади міста Києва і перебуває у його повному господарському віддані. Частина підприємств, установ та організації м. Києва розміщують відходи на полігоні №5. Зазначені підприємства і установи відповідно до вимог ст.ст. 8 ,9 Закону України «Про відходи» є власниками відходів і щорічно отримують в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в м. Київ дозволи та ліміти на їх розміщення на полігоні №5. І в цьому випадку у Позивача відсутній обов'язок повторно отримувати дозволи і ліміти на розміщення тих відходів, на які їх власники вже отримали дозволи і ліміти, чинне законодавство не передбачає повторного отримання дозволів та лімітів на утворення та розміщення одних і тих самих відходів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області № 000821501/0/1938 від 28.09.2007р., яким ВАТ «Київспецтранс» визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 817 679,52 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

В свою чергу позивач надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник ДПІ підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача – заперечував.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позов ВАТ «Київспецтранс», суд першої інстанції повно встановив всі обставини, що мають значення для справи та правильно застосував норми матеріального права, не допустивши порушень норм процесуального права.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ВАТ «Київспецтранс» зареєстровано Подільською РДА у м. Києві 26.11.2001р.

Відповідно до п.п. 7.11 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998р., позивач знаходиться на обліку в ДПІ в Обухівського району Київської області як платник окремих видів податків, зборів, передбачених Законом України «Про систему оподаткування» та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Згідно Державного акту на право постійного користування землею позивачу у постійне користування надано 63,7 га землі Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області під полігон твердих побутових відходів.

ДПІ в Обуховському районі Київської області 14.09.2007р. було проведено камеральну перевірку податкової декларації за результатами якої було виявлено порушення п. 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999р. № 303 - нарахування збору в однократному розмірі при відсутності лімітів на розміщення відходів, про що складено Акт від 14.09.2007р. № 1538/1501/02772037.

27.09.2007р. відповідачем на підставі Акту від 14.09.2007р. №1538/1501/02772037 прийнято податкове повідомлення - рішення № 000821501/0/1938 від 28.09.2007р., яким ВАТ «Київспецтранс» донараховано суму податкового зобов'язання за платежем за забруднення навколишнього середовища у розмірі 817 679,52 грн., у тому числі за основним платежем – 778 742,4 грн. та за штрафними санкціями – 38 937,12 грн.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру № 4465 від 18.06.2007р. видами діяльності позивача є: прибирання сміття, боротьба із забрудненнями; оптова торгівля відходами та брухтом; оброблення неметалевих відходів та брухту.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 07.04.2005р. отримав ліцензію Міністерства охорони навколишнього середовища природного середовища на зберігання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини (АБ № 103017). Строк дії ліцензії встановлений з 02.09.2004р. по 02.09.2007р.

Частиною 5 ст. 39 Закону України «Про відходи» передбачено, що плата за розміщення відходів на територіях підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері, не сплачується.

Відповідно до п. 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою КМУ № 1218 від 03.08.1998р., власники відходів, які одержали ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

У зв'язку з цим позивач не був зобов'язаний отримувати дозвіл та ліміт на розміщення відходів протягом строку дії ліцензії.

Норми ч.5 ст.39 Закону України «Про відходи» та п. 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів не містять конкретного визначення виду відходів, щодо яких суб'єкти господарювання звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення, а ставлять лише вимоги до обов'язкової діяльності цих суб'єктів, пов'язаної із збиранням та заготівлею відходів згідно ліцензії.

Відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Перелік підприємств та організацій міста Києва, відходи яких було дозволено розміщувати на полігоні № 5 ВАТ «Київспецтранс» згідно лімітів в тоннах на 2007 рік, а також належним чином засвідчені копії відповідних Лімітів підприємств на утворення та розміщення відходів на 2007 рік та Дозволів на розміщення відходів у 2007 році на полігоні № 5 дає підстави стверджувати, що Полігон № 5 віднесений до комунальній власності територіальної громади міста Києва і перебуває у його повному господарському віддані.

Відповідно до положень п. 1 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою КМУ №1218 від 03.08.1998р., ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи (далі власник відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території. А ліміт на розміщення відходів - це обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Тобто, зазначені підприємства і установи відповідно до вимог ст.ст. 8 ,9 Закону України «Про відходи» є власниками відходів і щорічно отримують в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в м. Київ дозволи та ліміти на їх розміщення на полігоні №5.

В даному випадку позивач здійснює посередницьку діяльність по розміщенню відходів. У нього відсутній обов'язок повторно отримувати дозволи й ліміти на розміщення тих відходів, на які їх власники вже отримали дозволи і ліміти, чинне законодавство не передбачає повторного отримання дозволів та лімітів на утворення та розміщення одних і тих самих відходів.

До того ж, платниками збору за розміщення відходів на полігоні № 5, фактично, є вказані вище підприємства, установи, організації м. Києва, які отримали дозволи та ліміти на їх розміщення. За перший квартал 2007 року власники відходів сплачували цей збір позивачу разом з тарифами на послуги з прибирання, вивезення та знешкодження відходів, що були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1075 від 18.05.1998 року «Про затвердження тарифів на послуги з прибирання, вивезення та знешкодження твердих побутових відходів і рідких нечистот».

Крім того, згідно розрахунків позивача за перший квартал 2007 року обсяг відходів, дозволених для розміщення на полігоні № 5 вказаним підприємствам та організаціям, згідно отриманих ними лімітів становив 114 868,8 тонн, а згідно податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за перший квартал 2007 року на полігоні № 5 у першому кварталі 2007 року фактично було розміщено відходів 74 319,72 тонн відходів.

Тобто, обсяги лімітів відходів, дозволених для розміщення на полігоні № 5 власникам цих відходів значно перевищують обсяги фактично розміщених відходів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про скасування повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області № 000821501/0/1938 від 27.09.2008р. - є обґрунтованою, законною, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти и адміністративного позову.

Відповідачем не було надано вагомих доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а тому висновки суду першої інстанції є такими що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2008 року, – залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, – залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 25.12.09.