Ухвала суду № 7430130, 16.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-145/09 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" грудня 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бистрик Г.М., Собківа Я.М.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2008 року у справі за позовом приватного підприємства «Стройресурс»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень, –

В С Т А Н О В И Л А:

ПП «Стройресурс»звернулися до Житомирського окружного адміністративного з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2007 року № 0003322301/0, № 0003332301/0, № 0003342301/0.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Житомирі проведена перевірка ПП «Стройресурс», в результаті якої складено Акт перевірки за №6000/23-1/32640915/0110 від 26.10.2007 року (далі - Акт перевірки) та прийняті оспорюванні повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0003322301/0 від 09.11.2007 р. позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 6941,00 грн. з податку на прибуток, з яких 4627,00 грн. сума основного платежу, 2314,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Між ПП «Стройресурс»та ТзОВ «Проммегаполіс»23.09.2004 р. укладено Договір оренди приміщення. За вказаним договором ТзОВ «Проммегаполіс»зобов'язувалось передати ПП «Стройресурс»приміщення загальною площею 20 м.кв.

Згідно листа ТзОВ «Проммегаполіс»від 07.07.2008 р. (вих.№377) договір між ТОВ «Проммегаполіс»та ПП «Стройресурс»було укладено у 2004 році. Після підписання договору ПП «Стройресурс»з невідомих причин відмовився від оренди приміщення. Відповідно акт прийому передачі не підписувався, і тому договір не вступив у силу.

Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачень термінів «Інкотермс»

Як вбачається з матеріалів справи позивачем укладались договори поставки продукції з контрагентами з різних міст України, що підтверджується наданими позивачем копіями договорів, зокрема: згідно Договору на поставку продукції №10206/2 від 03.01.2006 р. Продавець (ПП «Стройресурс») зобов'язується передати у власність (поставляти) Покупцю продукцію науково-технічного призначення (товар), а Покупець (ТОВ ПНЦ «Трубосталь»), зобов'язується прийняти і оплачувати товар на умовах визначених у Договорі. Згідно п. 3.1 вказаного Договору товар поставляється після отримання письмової заявки Покупця на умовах FСА на склад покупця у м. Нікополь (сторони керуються Інкотермс-2000).

Згідно Договору на поставку продукції №42/01 від 05.01.2006 р. Продавець (ПП «Стройресурс») зобов'язується передати у власність (поставляти) Покупцю продукцію науково-технічного призначення (товар), а Покупець (філіал «Іршанського гірничозбагачувального комбінату»ЗАТ «Кримський Титан»), зобов'язується прийняти і оплачувати товар на умовах визначених у Договорі. Згідно п.3.1 вказаного Договору товар поставляється після отримання письмової заявки Покупця на умовах СРТ на склад покупця (сторони керуються Інкотермс-2000).

Отже, вказаними договорами визначено, що товар поставляється позивачем на склад покупця. Таким чином, відповідачем не доведено факт надання позивачем послуг по безоплатній доставці-товарів покупцям.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП «АгропромПолісся»02.06.2006 року було укладено Договір про надання маркетингових послуг № 1.

Згідно вказаного договору Виконавець (ПП «АгропромПолісся») взяв на себе зобов'язання надавати Замовнику (ПП «Стройресурс») послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти такі послуги та оплатити їх.

Згідно пунктів 8.1-8.3 Договору про надання маркетингових послуг №1 від 02.06.2006 р., Замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі 10200,00 грн. з урахуванням ПДВ. Термін, оплати: на протязі 1-го дня з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаної роботи.

Позивачем 30.06.2006 р. було здійснено оплату в розмірі 10200,00 грн. (в т.ч. 1700,00 грн. ПДВ) за отримані маркетингові послуги відповідно до умов Договору від 02.06.2006 р. Зазначений факт підтверджується копією платіжного доручення №507 від 30.06.2006 р.

Відповідно до п.5.1 ст.5 «Про оподаткування прибутку підприємств»( далі - Закон №283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і-охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 1.32 ст.1 Закону №283/97-ВР визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). -

Частинами 1, 2, 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідачем не заперечується, що ПП «Стройресурс»в ході проведення перевірки було надано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2006 р. за Договором №1 від 02.06.2006 р. Вартість наданих послуг 10200,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 1700,00 грн.

Вказаний Акт прийому-передачі виконаних робіт в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом, оскільки має всі необхідні обов'язкові реквізити. Докази того, що вказаний акт виконаних робіт не має юридичної сили або визнаний в установленому порядку недійсними - відсутні.

Крім того, в наявності у позивача є дійсна угода про надання маркетингових послуг, Акт, що засвідчує надання послуг, платіжне доручення про перерахування коштів Виконавцю, податкова накладна (№753 від 30.06.2006 р.) та інші докази отримання результатів маркетингових досліджень. Надані маркетингові послуги пов'язані з продажем продукції позивача, документально оформлені відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що не заперечується відповідачем та підтверджено Актом перевірки, при цьому Замовник та Виконавець мали повний обсяг цивільної правоздатності, реєстрацію в державних органах, у тому числі і в податкових.

Основними підставами для виключення зі складу валових витрат вартість маркетингових послуг за твердженням Відповідача є те, що ПП «Стройресурс»в договорі та акті виконаних робіт не конкретизовано, які саме маркетингові послуги або яка інформація надавалась підприємству.

Відповідно до п.4 ст.179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Акт перевірки не містить посилань на норми законодавства, яким би суперечили умови Договору №17/04 від 17.04.2006 р. та Додаткової угоди до нього №1 від 01.02.2007р., що дає підстави вважати їх укладеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована, на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять - умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки на час проведення перевірки і в період судового розгляду справи - жодний з договорів (правочинів), зазначених у акті перевірки, не визнаний недійсним. Відповідач не мав права стверджувати, що витрати на оплату маркетингових послуг не відносяться до господарської діяльності Позивача.

Крім того, надана позивачем Довідка № б/н свідчить, що внаслідок виконання умов контракту було збільшено кількість партнерів (покупців) товару - та об'єми реалізації, що також свідчить про виконання умов контракту № 3 від 02.01.06р.

Згідно п.5.11 ст.5 Закону №283/97-ВР заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі –відмовити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 21 грудня 2009 року.

Головуючий суддя:                     Судді: