Ухвала суду № 7429295, 19.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-37084/08 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" листопада 2009 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

           головуючого – судді Костюк Л.О. ,

суддів Горяйнова А.М., Шведа Е.Ю.,

при секретарі Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбуд» до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбуд» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0003392301/0від 25.04.2008р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2008 року вказаний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2008 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Києва було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань його правовідносин з ПП «Маранта-Н».

За результатами перевірки складений Акт №863/23-01/33153831 від 01.04.2008р.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.5, п.7.4, п.п. «б» п.17.2 ст. 17 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати и в бюджет у розмірі 5921 грн. та не нараховано штраф у розмірі 5% від суми недоплати за серпень 2005 року та не збільшено і суму податкового зобов'язання на 1764 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ПП «Маранта-Н» м.Київ було укладено договір поставки №19 від 02.08.2005 року. Виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями про перерахування позивачем коштів ПП «Маранта-Н»; видатковими накладними; розрахунками-фактурами; податковими накладними.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки за змістом вказаної норми витрати по сплаті податку не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку цією нормою не передбачено, висновок перевірки про документальне не підтвердження сум ПДВ, що віднесені позивачем до податкового кредиту, спростовуються наданими до справи копіями документів.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10.04.2007 року у справі №2-2011/07 визнано недійсними установчі документи ПП «Маранта-Н»: рішення засновника про створення ПП «Маранта-Н», статуту від дати реєстрації - 01.09.2004 року, видані на їх основі Свідоцтво платника податку на додану вартість від 06.10.2004 року та свідоцтво про державну реєстрацію. Зобов'язано Подільську районну у місті Києві державну адміністрацію скасувати державну реєстрацію ПП «Маранта-Н».

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент укладання договорів ПП «Маранта-Н» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, таким чином, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, оскільки відсутні докази , що позивач знав про це.

Таким чином, на час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і внесений до реєстру платників ПДВ, а тому суб’єкт господарювання правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних особою, яка в установленому порядку була зареєстрована як платник податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував ПП «Маранта-Н» кошти згідно договору, що підтверджується платіжними дорученнями №127 від 19.09.2005 року на суму 9956,41 грн., №170 від 21.11.2005 рок на суму 8232 грн., №191 від 20.12.2005 року на суму 5341,70 грн., №198 від 28.12.2005 року.

Дані кошти були сплачені з урахуванням ПДВ, а тому у нього виникло право на податковий кредит.

Окрім того, визнання уставних документів контрагентів суб’єктів господарювання недійсними на підставі рішення суду не може обґрунтовувати правомірність нарахування податковою інспекцією податкових зобов’язань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 вересня 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 25 листопада 2009 року.

          Головуючий суддя Л. Костюк

          Судді: А. Горяйнов

Е. Швед